"16" січня 2014 р.Справа № 916/2321/13
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Будішевської Л.О.,
Суддів: Бєляновського В.В., Мишкіної М.А.,
при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.
за участю представників сторін:
від прокуратури - Чалий М.Г., за посвідченням, Риженко М.Ю., за довіреністю,
від позивача - Московський Д.В., за довіреністю, Гудзенко Т.Є., за довіреністю,
від відповідача - Ковальський Б.Д., за довіреністю, Алексєєнко О.Ю., за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Одеській області
на рішення господарського суду Одеської області від 15 листопада 2013 року
у справі № 916/2321/13
за позовом Заступника Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Одеській області
до Військової частини НОМЕР_1
про стягнення 5714,95 грн.
В судовому засіданні 14 січня 2014 року оголошувалась перерва до 16 січня 2014 року.
встановив:
Заступник Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері (далі-прокурор) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Одеській області (далі-позивач) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі-відповідач) про стягнення з відповідача збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу внаслідок засмічення земельної ділянки в розмірі 5714,95 грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 15 листопада 2013 року (суддя Панченко О.Л.) відмовлено в задоволенні позовних вимог повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивовано наступним.
Із акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 21.08.2013р., якій міститься в матеріалах справи, вбачається, що Державною екологічною інспекцією в Одеській області перевірка проводилася без присутності командира Військової частини НОМЕР_1 або його заступника чи уповноваженої особи, без оформлення посвідчення (направлення) на перевірку та надання його копії суб'єкту господарювання для ознайомлення, а також без ознайомлення суб'єкта господарювання з підставою проведення такої перевірки з наданням йому копії відповідного документа, тобто без дотримання вищенаведених вимог Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”.
Даний акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 21.08.2013р. не підписаний керівником або уповноваженою особою суб'єкта господарювання, а відповідно до Статуту внутрішньої служби Збройних сил України командир військової частини є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову, мобілізаційну готовність ввіреної йому частини, відповідає за стан екологічної безпеки військової частини. Цей акт перевірки підписаний командиром роти охорони ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_1 , який не є керівником суб'єкта господарювання або уповноваженою ним особою.
Як вказує суд в оскарженому рішенні, Державною екологічною інспекцією складено та підписано акт перевірки від 21.08.2013р. щодо дотримання Військовою частиною НОМЕР_1 вимог природоохоронного законодавства не за її місцем знаходження та провадження нею господарської діяльності, а у місці знаходження Державної екологічної інспекції в Одеській області.
Тобто, при проведені перевірки дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства Державною екологічною інспекцією в Одеській області не дотримано вимог ст.ст.4, 5, 6, 7 Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” та п.п.3, 4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства.
Також, суд першої інстанції посилається на те, що згідно приписів пунктів 4.22, 4.23 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства у разі виявлення державною екологічною інспекцією порушень суб'єктом господарювання вимог природоохоронного законодавства, протягом п'яти днів з дня завершення перевірки складається та надається керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі припис про усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, невиконання якого є підставою для звернення компетентного органу до суду з позовом про стягнення з винної особи шкоди, завданої довкіллю.
Але, всупереч вказаних вище пунктів Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства позивачем припис за наслідками зазначеної перевірки, а також докази надання його керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі суду не були надані. Крім того, як вбачається із наявних в матеріалах справи документів, відповідачем було вжито заходів щодо приведення земельної ділянки до вимог природоохоронного законодавства, а саме звалище побутових відходів вже 21.08.2013р. було ліквідовано.
Виходячи з викладеного, зазначений акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 21.08.2013р. не може вважатися належним доказом порушення відповідачем законодавства про охорону навколишнього природного середовища та заподіяння останнім шкоди навколишньому природному середовищу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Одеський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Одеській області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду Одеської області від 15.11.2013р. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржене рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, внаслідок неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Прокурором були надані всі необхідні документи, які в розумінні ст.32 ГПК України являються доказами у справі, та встановлюють наявність обставин, на яких ґрунтується вимога прокурора.
Відповідачем в ході розгляду справи не спростовано факту та не надано доказів відсутності його вини у забрудненні земельної ділянки.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представники позивача та прокурор підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги.
Представники відповідача не скористалися своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу, але в засіданні суду заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважають оскаржене рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін та прокурора, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Одеської області Московським Д.В. та старшим прокурором Одеської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Бойко С.М. у присутності командира роти охорони ВЧ НОМЕР_1 Бусько О.Ю. на підставі ст.20-2 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”, Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” та згідно з наказом Державної екологічної інспекції в Одеській області від 13.08.2013р. №967 проведена перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства Військовою частиною НОМЕР_1 , про що Держекоінспекцією складений акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 21.08.2013р.
В результаті проведеної перевірки було виявлено несанкціоноване звалище побутових відходів розмірами: довжина - 2,5 м, ширина - 2,10 м, висота - 0,12 м, розміщене на зеленій зоні на території господарчого двору Військової частини НОМЕР_1 за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, с. Красносілка.
Внаслідок засмічення земельної ділянки була заподіяна шкода навколишньому природному середовищу в розмірі 5714,95 грн., розрахована Державною екологічною інспекцією в Одеській області згідно з Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.2007р. №149.
Статтею 35 Закону України „Про охорону земель” (зі змінами та доповненнями) власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів, забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.
Частинами 2, 3 ст.46 названого Закону встановлено, що підприємства, установи та організації, а також громадяни, діяльність яких пов'язана з накопиченням відходів, зобов'язані забезпечувати своєчасне вивезення таких відходів на спеціальні об'єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення. Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на землях природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, у межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини.
Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі (ч.3 ст.56 вказаного Закону України).
Згідно ст.43 Закону України „Про відходи” підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.
Статтею 68 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” (зі змінами та доповненнями) передбачено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Відповідно до ст.69 вказаного Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Державний контроль за дотриманням вимог природоохоронного законодавства покладено на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органи на місцях (ст.20 зазначено Закону).
Згідно з підпунктом 2 "м" пункту 4 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011р. № 454/2011, Державна екологічна інспекція України відповідно до покладених завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про поводження з відходами щодо дотримання вимог виданих лімітів на утворення та розміщення відходів; збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення, захоронення відходів тощо.
Відповідно до пункту 6 Положення про Державну екологічну інспекцію України Держекоінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема, проводити перевірки з питань, що належать до її компетенції, видавати за їх результатами обов'язкові для виконання приписи, розпорядження.
Господарський суд, приймаючи оскаржене рішення, помилково послався на те, що перевірка дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства від 21.08.2013р. проводилась всупереч вимогам Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, оскільки підставою для проведення такої перевірки, зокрема, був наказ Державної екологічної інспекції в Одеській області №967 від 13.08.2013р. відповідно до вимоги Одеської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України №3036 від 17.07.2013р.
Статтею 8 Закону України „Про прокуратуру” встановлено, що законні вимоги прокурора є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строки.
При здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право вимагати від керівників та колегіальних органів проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, а також виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз (ст.20 Закону України „Про прокуратуру”).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 19.04.2013р. №254 на роту охорони (командиром якої є старший лейтенант ОСОБА_1 ) покладено обов'язок підтримання порядку на території господарчого двору та складської зони, на якій за результатами проведення прокурорської перевірки виявлено засмічення. Також, в матеріалах справи міститься акт позапланового проведення перевірки стану екологічної безпеки військової частини А 3438 від 23.08.2013р., згідно з яким відповідальною особою за порушенням вимог земельного та природоохоронного законодавства визначено командира роти охорони старшого лейтенанта Буська О.Ю.
З огляду на вказані вище обставини, спростовуються посилання суду першої інстанції на те, що акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 21.08.2013р. не підписаний керівником або уповноваженою особою суб'єкта господарювання.
Судовою колегією апеляційної інстанції не приймаються доводи відповідача щодо порушення позивачами під час проведення перевірки 21.08.2013р. військової частини А 3438 вимог чинного законодавства, оскільки дії Державної екологічної інспекції в Одеській області щодо проведення перевірки не оскаржувались та не визнані неправомірними.
Акт перевірки від 21.08.2013р. та інші документи, надані прокурором в обґрунтування позовних вимог, засвідчують факт порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, внаслідок якого навколишньому природному середовищу завдано шкоди.
Відповідачем в ході розгляду справи не спростовано факту відсутності його вини та не надано на підтвердження цього належних доказів. Крім того, актом позапланового проведення перевірки стану екологічно безпеки військової частини від 23.08.2013р., який підписано командиром Військової частини НОМЕР_1 , визнано факт порушення вимог природоохоронного законодавства. Даний акт не оскаржений та не скасований в судовому порядку.
Також, є неправомірними посилання господарського суду, як на підставу для відмови у задоволенні позову на те, що відповідачем було вжито заходи щодо ліквідації звалища побутових відходів після встановлення факту засмічення ним земельної ділянки, оскільки ст.69 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” - шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишньому природного середовища, підлягає компенсації, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Таким чином, факт порушення відповідачем природоохоронного та земельного господарства не спростовується подальшим усуненням його недоліків (ліквідація сміттєзвалища).
Розрахунок розміру шкоди здійснений у відповідності до вимог чинного законодавства.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судова колегія приходить до висновку про доведеність прокурором та позивачем у справі належними доказами факту порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства.
Судом першої інстанції ці обставини з'ясовані не повністю, що призвело до прийняття неправильного рішення.
Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та такими, що заслуговують на увагу.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України,
апеляційний господарський суд
постановив:
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Одеської області від 15 листопада 2013 року у справі №916/2321/13 скасувати.
Прийняти нове рішення.
У задоволенні позову відмовити.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Державного бюджету України, місцевих бюджетів Одеської обласної ради та Красно сільської ради із зарахуванням коштів на аналітичний рахунок №33110331700281 фонду охорони навколишнього природного середовища, відкритий в Головному управлінні Державної казначейської служби в Одеській області за балансовим рахунком 3311 „Кошти, які підлягають розподілу між Державними і місцевими бюджетами” по коду класифікації доходів бюджету 24062100 „Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності”, символ звітності 331, 5714 грн. 95 коп. шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Державного бюджету України 1720 грн. 50 коп. судового збору за розгляду справи в суді першої інстанції.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Державного бюджету України 860 грн. 25 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повний текст постанови складено та підписано 21.01.2014р.
Головуючий суддя: Будішевська Л.О.
Судді: Бєляновський В.В.
Мишкіна М.А.