Головуючий у 1 інстанції - Бабіч С.І.
Суддя-доповідач - Компанієць І.Д.
22 січня 2014 року справа №805/14025/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
22 січня 2014 р. Донецькій апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача Компанієць І.Д., суддів Шальєвої В.А., Бишова М.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 р. по адміністративній справі № 805/14025/13-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області про скасування вимоги, визнання незаконними дій щодо винесення вимоги,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області, в якому просила визнати протиправними дії відповідача із нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 8658,71 грн., скасувати вимогу від 09.08.2013 р № Ф-626. про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 8658,71 грн.
В обґрунтування позову зазначила, що вимога відповідача є незаконною, оскільки позивач є пенсіонером за віком, то відповідно до ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деякі інші законодавчі акти України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України», яким внесені доповнення до ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» вона звільняється від сплати за себе єдиного внеску як фізична особа-підприємець, що знаходиться на спрощеній системі оподаткування.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09.12.2013 р. позов задоволено частково, скасована вимога про сплату боргу від 09.08.2013 р. №Ф - 626, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що позивач отримує пенсію по втраті годувальника, яка не є тотожною пенсії за віком, тому позивач зобов'язаний сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 та ч. 11 ст. 8 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа-підприємець. Позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку (а.с.10,11)
Позивач ОСОБА_3, 1951 року народження, є пенсіонером, отримувала пенсію за віком з 01.11.2001 р., з 09.04.2010 р. позивачу призначена пенсія у зв'язку з втратою годувальника.(а.с.40)
УПФУ в м. Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області 09.08.2013 р. прийнята вимога про сплату боргу № Ф-626, якою від позивача вимагається сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 8658,71 грн. (а.с.7)
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач як особа, яка отримує пенсію та досягла пенсійного віку, у відповідності до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» звільнена від сплати єдиного внеску.
Колегія суддів, розглядаючи справу в межах апеляційного оскарження, вважає такий висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.
З обставин справи вбачається, що вимога про сплату недоїмки від 09.08.2013 р. сформована відповідачем у зв'язку з наявністю у позивача, яка як фізична особа-підприємець перебуває на спрощеній системі оподаткування та сплачує єдиний податок, недоїмки зі сплати єдиного внеску за період з серпня 2011 р. по червень 2013 р.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 якого платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності;
Згідно з ч. 4 ст. 4 цього Закону, яка набрала чинності з 06.08.2011 р., особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відтак, з 06.08.2011 р. звільняються від сплати єдиного внеску фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Частиною 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлені види пенсій: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно зі ст. 26 цього Закону в чинній редакції особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно;
55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;
56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;
56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;
57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;
57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;
58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;
58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;
59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;
59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;
60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.
Позивач народилась у 1951 році, пенсія за віком позивачу призначена у 2001 році по досягненню нею 55 років відповідно до діючого на той час пенсійного законодавства.
Оскільки позивач є пенсіонером, досягла пенсійного віку (в тому числі, встановленого новою редакцією ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»), отримує пенсію, вона у відповідності ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» звільняється з серпня 2011 р. від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Також відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивач як фізична особа-підприємець, який обрав спрощену систему оподаткування, та є пенсіонером, може бути платниками єдиного внеску виключно за умови його добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому законодавець у статті 10 цього Закону чітко визначає процедуру, за якою така особа бере добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. В силу цієї правової норми така особа повинна подати до територіального органу Пенсійного фонду за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Територіальний орган Пенсійного фонду, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості.
З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, територіальним органом Пенсійного фонду в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Позивачем не подавалась заява до територіального органу Пенсійного фонду на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, з нею не укладався відповідний договір.
Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність у позивача заборгованості зі сплати єдиного внеску, починаючи з серпня 2011 р., а тому вимога № Ф-626 від 09.08.2013 р. про сплату боргу з єдиного внеску на суму 8658,71 грн. є протиправною.
Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи апелянта стосовно того, що оскільки позивач отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальника, відсутні підстави для звільнення її від сплати єдиного внеску.
Частиною 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» чітко визначено про звільнення від сплати єдиного внеску за себе фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Позивач є отримувачем пенсії, досягла пенсійного віку, а тому в даному випадку не має правового значення, який вид пенсії вона отримує.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.
Керуючись статтями 24, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 р. в справі № 805/14025/13-а - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 р. в справі № 805/14025/13-а - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Суддя-доповідач І.Д.Компанієць
Судді: В.А. Шальєва
М.В. Бишов