01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну 16тел. 235-24-26
"15" січня 2014 р. Справа № 911/4679/13
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрполіскорм», м. Житомир,
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Рокитнянський комбікормовий завод», смт. Рокитне,
про стягнення 109307,79 грн.
Суддя О.В. Конюх;
з участю представників сторін:
від позивача: Королевич Ю.П., уповноважена, довіреність від 20.11.2013р. бн;
від відповідача: не з'явився;
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Укрполіскорм», м. Житомир звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 16.12.2013р. до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Рокитнянський комбікормовий завод», смт. Рокитне, в якому просить суд стягнути з відповідача 109307,79 грн. заборгованості за Договором поставки від 03.04.2012р. №0018, в тому числі 99200,00 грн. основного боргу, 8227,41 грн. пені, 1656,23 грн. річних, 224,15 грн. інфляційних втрат та покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору. Також позивачем подано заяву про забезпечення позову в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України.
Позов обґрунтований тим, що на виконання договору поставки від 03.04.2012р. № 0018 позивачем відповідачу було поставлено товар всього на суму 213200,00 грн., який відповідачем був оплачений частково в сумі 114000.00 грн., в результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 99200,00 грн., що зокрема підтверджується підписаним сторонами актом звірки. У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання позивач також просить суд стягнути з відповідача передбачену договором пеню та згідно ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційні втрати.
Ухвалою господарського суду Київської області від 18.12.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/4679/13 та призначено справу до розгляду.
15.01.2013р. в судове засідання з'явився представник позивача, який надав для огляду витребувані судом оригінали документів, доданих до позовної заяви, та додаткові документи та докази в обґрунтування позовних вимог. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду від 18.12.2013р. не виконав, витребувані судом документи не подав, відзив на позов не надав та про причини нез'явлення в судові засідання суд належним чином не повідомив.
Як свідчить залучене до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач копію ухвали про порушення провадження від 18.12.2013р. отримав 24.12.2013р., відповідно в порядку ст. ст. 64 ГПК України був належним чином та завчасно повідомлений судом про дату, час та місце проведення судового засідання.
Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що всі особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, та те, що матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті, відповідно до права суду, наданого його ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд відмовив в її задоволенні, про що виніс відповідну ухвалу від 15.01.2014р.
Розглянувши товариства з обмеженою відповідальністю «Укрполіскорм», м. Житомир (далі по тексту - ТОВ «Укрполіскорм»), до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Рокитнянський комбікормовий завод», смт. Рокитне (далі по тексту - ТОВ «Рокитнянський комбікормовий завод»), вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд
відповідно до частини першої ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.
Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ГК України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).
Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків сторін у справі є укладений 03.04.2012р. між ТОВ «Укрполіскорм» (продавець) та ТОВ «Рокитнянський комбікормовий завод» (покупець) Договір поставки №0018 (далі - Договір), згідно якого продавець зобов'язується поставити узгодженими партіями покупцеві продукцію: кормові добавки та інше (товар), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити кожну партію товару. Відповідно до умов Договору:
- Передача товару провадиться із складу продавця в смт. Немішаєве Бородянського району, перевезення продукції із складу продавця на склад покупця, порядок оплати транспортних послуг перевізника, порядок відшкодування витрат по доставці товару визначається додатковим погодженням сторін. (п. 3.3 Договору);
- Відстрочка платежу складає 14 календарних днів або за домовленістю сторін. Дата поставки визначається датою підпису накладної на товар або за письмовим узгодженням сторін (п. 3.9 Договору);
- Покупець за прострочення сплати вартості товару сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від неоплаченої суми (п. 5.4 Договору);
- цей Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2012р. (п. 8.1 Договору).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлі-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
Частиною першою ст. 173 та пунктом 2 частини першої ст. 175 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною першою ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, в жовтні 2012р. позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 213200,00 грн., за видатковими накладними від 25.10.2012р. № РН-0000211 на суму 87200,00 грн. та від 10.12.2012р. № РН-0000246 на суму 126000,00 грн. Оригінали накладних надані позивачем для огляду в судовому засіданні.
Як твердить позивач та вбачається з наявної у матеріалах справи копії Акту звірки взаєморозрахунків станом на 24.04.2013р., відповідач свої зобов'язання з оплати отриманого товару виконав частково, а саме сплатив всього 114000,00 грн. платіжними дорученнями від 10.12.2012р. 88000,00 грн. та від 07.03.2013р. 26000,00 грн.
В результаті залишок заборгованості відповідача перед позивачем станом на день звернення позивача до суду з позовом складав 87200,00 + 126000,00 - 88000,00 - 26000,00 = 99200,00 грн. Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями щодо сплати зазначеної заборгованості. Відповідач у гарантійному листі від 23.08.2013р. № 315, у відповіді на претензію від 07.10.2013р. № 341 визнав суму основного боргу, але у зв'язку із скрутним фінансовим становищем пропонував відповідачу погашення заборгованості частинами згідно запропонованих графіків проплат.
Відповідно до статей 651 та 654 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, і вчиняється в тій самій формі, що й договір, що змінюється. Суду не подано жодних доказів того, що позивач прийняв пропозицію відповідача щодо погашення заборгованості частинами та що відносно цього у відповідності до наведених норм закону сторонами було підписано додаткову угоду.
Однак, як свідчить довідка від 08.01.2014р. № 18/0/2-14 ПАТ «УкрІнБанк», відповідач платіжним дорученням від 27.12.2013р. сплатив позивачу 99200,00 грн., тобто основний борг, який є предметом розгляду в даній справі відповідачем погашено після порушення провадження у справі (ухвала про порушення провадження від 18.12.2013р.).
Відповідно до пункту 1-1 частини першої ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Відповідно до позиції, викладеної в пункті 4.4 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
За таких обставин провадження у справі в частині основного боргу підлягає припиненню судом на підставі пункту 1-1 частини першої ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.
Згідно до частини 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Пунктом 3.9. Договору встановлено, що розрахунок за товар здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок продавця з відстрочкою 14 календарних днів.
Сплата відповідачем суми основного боргу, як свідчить довідка від 08.01.2014р. № 18/0/2-14 ПАТ «УкрІнБанк», здійснювалась несвоєчасно.
У зв'язку із простроченням боржником основного грошового зобов'язання позивач заявляє про стягнення 8227,41 грн. пені (за період 25.12.2012р. - 25.06.2013р.), 1656,23 грн. річних (за період 25.12.2012р. - 25.06.2013р.), 224,15 грн. інфляційних втрат (за період 25.12.2012р. - 25.06.2013р.). Щодо зазначених вимог суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
У розумінні ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Як вбачається з пункту 5.4 Договору, сторони передбачили, що покупець за прострочення сплати вартості товару сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки від неоплаченої суми.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.
Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором. Оскільки кінцевий строк зобов'язання з оплати отриманого від позивача товару у відповідача згідно пункту 3.9 Договору становить 24.12.2012р., а згідно до частини 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку, пеня має розраховуватись за шість місяців з 25.12.2012р. по 25.06.2013р.
Положеннями частини 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та на лист Верховного суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64).
За таких обставин, на відміну від пені, 3% річних та інфляційні втрати розраховуються за весь період прострочення, а не за шість місяців.
За таких обставин, враховуючи належні строки оплати товару, передбачені договором, розмір та порядок нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, виходячи з наступного розрахунку:
ДокументКінцевий строк оплатиФактично сплачено, грн.Основний борг, грн.Період простро-ченняПеня, грн.3% річних грн.Інфля-ційні втрати, грн.
Накладна від 25.10.2012р. №221 на суму 87200,00 грн.08.11.2012 87200,0009.11.12 - 09.12.20121107,87222,18-87,20
Платіжне доручення від 10.12.2012р. 88000,000
Накладна від 10.12.2012р. №246 на суму 126000,0 грн.24.12.2012 125200,0025.12.12 - 06.03.20133694,43740,91125,20
Платіжне доручення від 07.03.2013р. 26000,0099200,0007.03.13 - 25.06.20134481,67905,0399,20
26.06.13 - 26.12.2013 1500,23297,60
Платіжне доручення 27.12.2013р. 99200,000
всього 0 9283,973368,35434,80
судом встановлено, що за шість місяців після строку, коли зобов'язання мало бути виконано, з відповідача належить до стягнення пеня в сумі 9283,97 грн., в тому числі за заявлений позивачем період 25.12.12 - 25.06.13 - 8176,10 грн. За весь період прострочення з відповідача належать до стягнення 3% річних в сумі 3368,25 грн., інфляційні втрати в сумі 434,80 грн., в тому числі за заявлений позивачем в позові період - 1645,94 грн. річних та 224,40 грн. інфляційних втрат. Позивачем заявлено до стягнення 224,15 грн. інфляційних втрат і заяви про збільшення розміру позовних вимог в цій частині позивачем не подавалось. Суд приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, тому вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю в заявлений сумі 224,15 грн.
За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню частково. Суд приймає рішення про стягнення з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Рокитнянський комбікормовий завод» на користь позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Укрполіскорм» заборгованості в розмірі 10046,19 грн., яка складається з 8176,10 грн. пені, 1645,94 грн. процентів річних та 224,15 грн. інфляційних втрат.
Суд припиняє провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 99200,00 грн. на підставі пункту 1-1 частини першої ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.
Спір у справі виник в результаті неправомірних дій відповідача, який прострочив виконання своїх грошових зобов'язань перед позивачем, що призвело до необхідності звернення до господарського суду для захисту порушених прав позивача та інтересів держави. Погашення заборгованості в частині основного боргу відповідач здійснив лише після порушення провадження у справі. Частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. Передбачені нею наслідки можуть наставати в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Зазначеної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України в пункті 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України». За таких обставин, суд покладає на відповідача відшкодування позивачу суми судового збору 2186,16 грн.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 11, 16, ч. 1 ст. 509, ст. ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530, ч.1 ст. 546, ст.ст. 547, 549, 627, 629, частиною 1 ст. 625, ст.ст. 651, 654, 712 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 175, ст.ст. 193, 230, частиною 4 ст. 231, частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 49, пунктом 1-1 частини першої ст. 80 ГПК ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов товариства обмеженою відповідальністю «Укрполіскорм» до товариства з обмеженою відповідальністю «Рокитнянський комбікормовий завод» задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Рокитнянський комбікормовий завод» (09600, Київська обл., смт. Рокитне, вул. Вокзальна, буд. 222, код ЄДРПОУ 37800131)
на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укрполіскорм» (10002, м. Житомир, Корольовський район, вул. Жуйка, буд. 3, код ЄДРПОУ 35905571)
8176,10 грн. (вісім тисяч сто сімдесят шість гривень десять копійок) пені,
1645,94 грн. (одну тисячу шістсот сорок п'ять гривень дев'яносто чотири копійки) процентів річних,
224,15 грн. (двісті двадцять чотири гривні п'ятнадцять копійок) інфляційних втрат,
2186,16 грн. (дві тисячі сто вісімдесят шість гривень шістнадцять копійок) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 99200,00 грн. припинити.
4. В іншій частині вимог відмовити
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.
Суддя Конюх О.В.
Повний текст рішення підписано 22.01.2014р.