ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/15194/13 15.01.14
за позовомДержавного територіально-галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця"
до Міністерства внутрішніх справ України
прозобов'язання вчинити дії
Суддя Пукшин Л.Г.
Представники:
від позивача Усов О.О. - представник за довіреністю № 8-НЮ від 08.01.14;
від відповідача Грінцов М.М. - представник за довіреністю № 05/1-2011 від 09.11.2011
В судовому засіданні 15.01.14. в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Обставини справи:
На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Державного територіально-галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця" до Міністерства внутрішніх справ України, відповідно до якого позивач просить суд надати тлумачення змісту п. 8.1. Договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 04.11.2011 № ПЗ/НА-116755/НЮ щодо терміну дії даного договору.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 04.11.2011 на забезпечення виконання умов договору оренди від 31.08.2001 № ПЗ/НА-01-1488/НЮ між сторонами був укладений договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № ПЗ/НА - 116755/НЮ. У зв'язку з різним трактуванням сторонами терміну дії договору про відшкодування витрат балансоутримувача, позивач просить суд надати тлумачення змісту п. 8.1. Договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 04.11.2011 № ПЗ/НА-116755/НЮ щодо терміну дії даного договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2013 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/15194/13 та призначено розгляд справи на 25.09.2013.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2013 продовжено строк розгляду спору у справі № 910/15194/13 на 15 днів та оголошено перерву в судовому засіданні до 23.10.2013.
У судове засідання 23.10.2013 з'явились представники сторін, які надали додаткові пояснення по суті спору. Представником позивача подано додаткові документи для долучення до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 23.10.2013 провадження у справі № 910/15194/13 було зупинено до набрання законної сили рішенням суду у справі № 910/9112/13, що розглядається Київським апеляційним господарським судом.
09.12.2013 через канцелярію суду від відповідача надійшло повідомлення про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі № 910/15194/13. На підтвердження обставин, викладених у листі, відповідач надав суду копію постанови Київського апеляційного Господарського суду по справі № 910/9112/13 від 26.11.2013 року, якою рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2013 залишено без змін, апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця" без задоволення.
Ухвалою суду від 10.12.13 провадження у справі № 910/15194/13 було поновлено, розгляд справи призначено на 15.01.14.
В судове засідання 15.01.14 представники сторін з'явились, надали пояснення по суті спору, представник позивача позов підтримав, відповідач проти позову заперечував.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
Між Державним територіально-галузевим об'єднанням “Південно-Західна залізниця” (далі - орендодавець, позивач) та Господарським управлінням Міністерства внутрішніх справ України (далі - орендар) укладено договір оренди (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 31.08.2001 № ПЗ/НА- 01-1488/НЮ (далі - договір оренди).
Між орендодавцем та орендарем 26.09.2007 р. укладено додаткову угоду до договору оренди якою визначено, що правонаступником прав та обов'язків Господарського департаменту МВС України за договором оренди є Міністерство внутрішніх справ України (далі - відповідач) згідно з наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.02.2007 № 33 “Про реорганізацію підрозділів центрального апарату міністерства”.
Також пунктом 3. зазначеної вище додаткової угоди передбачено, що після підписання останньої, сторони приймають на себе усі права та зобов'язання у тому числі і фінансові, що виникли з моменту укладання договору оренди.
Згідно з пунктом 1.1. договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування службове приміщення (надалі майно), площею 69,9 кв. м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Лисенка, 6, на другому поверсі великого флігеля Господарського відділу Управління Південно - Західної залізниці.
Пунктом 2.1. договору оренди передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.
Орендар фактично вступив у строкове платне користування з 31.08.2001р., а саме з моменту підписання акту передачі майна уповноваженими особами.
Умовами договору оренди передбачено строк чинності останнього, а саме з 01.03.2001 р. по 01.03.2004 р.
Пунктом 10.6. договору оренди передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
Також повернення орендованого майна передбачено пунктом 2.4. договору оренди, а саме майно вважається поверненим орендодавцю (балансоутримувачу) з моменту підписання акту приймання-передачі.
Обов'язок по складанню акту приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні та врегульований пунктом 2.5. договору оренди.
Пунктом 5.2. договору оренди передбачено, що орендар повинен своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Між орендодавцем та орендарем 09.01.2003 р. укладено додаткову угоду № 47 до договору оренди від 31.08.2001 р. № ПЗ/НА-01-1488/НЮ якою внесено зміни до пункту 5.2. розділу “Обов'язки орендаря” доповнено словами, а саме “...і експлуатаційні витрати на утримання орендованого приміщення”.
Зазначеною вище додатковою угодою також доповнено розділ “Обов'язки орендодавця” пунктом 7.5. “Проводити розрахунок експлуатаційних витрат на утримання орендованого приміщення за діючими розцінками і тарифами згідно узгодженої калькуляції”.
В свою чергу на забезпечення виконання умов договору оренди № ПЗ/НА-01-1488/НЮ між орендодавцем та орендарем укладено договір від 04.11.2011 р. № ПЗ/НА-116755/НЮ про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі - договір на відшкодування експлуатаційних витрат).
Відповідно до зазначеного вище договору на відшкодування експлуатаційних витрат між орендодавцем та орендарем погоджено та підписано: розрахунок комунальних витрат за один календарний місяць по утриманню 1 кв. м. площі, яка здається в оренду Міністерству внутрішніх справ України на загальну суму 1 006,22 грн. в т. ч. ПДВ (додаток № 1); розрахунок експлуатаційних витрат за один календарний місяць по утриманню 1 кв. м. площі, яка здається в оренду Міністерству внутрішніх справ України на загальну суму 6 717,60 грн. в т. ч. ПДВ (додаток № 2); довідка про нарахування земельного податку на 2011 рік при здачі в оренду приміщення на суму 910,78 грн. (додаток № 3); довідка про очікуване споживання електроенергії за 2011 рік при здачі в оренду приміщення на суму 5 976,00 грн. (додаток № 4).
Умовами договору на відшкодування експлуатаційних витрат передбачено наступне.
Балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул..Лисенка, 6 загальною площею 69,9 кв.м (далі - послуги).
Орендар бере участь у витратах балансоутримувача пропорційно до займаної ним площі.
Відповідно до п. 6.1 договору на відшкодування експлуатаційних витрат сторони дійшли спільної згоди, що усі спори, що можуть виникнути між ними за даним договором або у зв'язку із ним, вирішуватимуться у порядку досудового врегулювання спорів, передбаченому чинним Господарським процесуальним кодексом України. У разі неможливості вирішення спору у відповідності з пунктом 6.1. даного договору, спір підлягає вирішенню судом відповідно до вимог чинного законодавства України (пункт 6.2. договору).
У пункті 8.1 договору на відшкодування експлуатаційних витрат сторони визначили, що даний договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, реєстрації у орендаря і діє до 31.12.2011 року на протязі дії договору оренди з дати набрання чинності, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання сторонами. Разом з цим, сторони, керуючись вимогами статті 631 Цивільного кодексу України та статті 180 Господарського кодексу України, дійшли спільної згоди, що умови даного договору застосовуються до правовідносин, які склалися між сторонами з 1 січня 2011 року.
Спір у справі виник у зв'язку із різним трактуванням, на думку позивача, сторонами положень п. 8.1 договору від 04.11.2011р. № ПЗ/НА-116755/НЮ про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, та у зв'язку з наявністю спору між сторонами з приводу строку дії вказаного договору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи рішенням Господарського суду м. Києва від 18.07.13 у справі № 910/9112/13 за позовом Державного територіально-галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця" до Міністерства внутрішніх справ України, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Військова частина НОМЕР_1 про стягнення 88 937,21 грн., що залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.13, у задоволенні позові відмовлено повністю. Предметом спору у справі № 910/9112/13 є стягнення заборгованості, що виникла на підставі договору від 04.11.2011р. № ПЗ/НА-116755/НЮ про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю за період з 01.01.12 по 31.01.12.
В рішенні від 18.07.13 у справі № 910/9112/13 суд дійшов висновку, що протягом 2012 року сторони договору не вчиняли жодних юридично значимих дій, що свідчили про їх намір продовжити строк дії вказаного договору на 2012 рік, у зв'язку з чим МВС України не мало правових підстав вважати договір від 04.11.2011 р. № ПЗ/НА-116755/НЮ продовженим на 2012 рік.
Частиною 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
З урахуванням викладеного у суду відсутні підстави для повторного доказування наведеної обставини (факту припинення дії договору від 04.11.2011р. № ПЗ/НА-116755/НЮ про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю), адже існування даної обставини підтверджує судове рішення у спорі, що виник між тими ж сторонами (справа № 910/9112/13).
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно з ч. 1 ст. 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється за правилами, встановленими ст. 213 цього кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 213 Цивільного кодексу України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.
Правила тлумачення змісту правочину визначені частинами 3 та 4 ст. 213 ЦК України, відповідно до яких при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів; якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін; якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач фактично заявляє позовну вимогу про встановлення судом факту щодо продовження строку дії договору від 04.11.2011р. № ПЗ/НА-116755/НЮ про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю до 31.08.13, а не про безпосереднє тлумачення положень вказаного договору
Судом встановлено відсутність підстав для застосування такого правового інституту як тлумачення змісту угоди, оскільки позивачем не вказано яке буквальне значення слів і понять п. 8.1 спірного договору не дає змоги з'ясувати його зміст.
Крім того, з урахуванням результату розгляду Господарським судом м. Києва справи № 910/9112/13, суд зазначає, що позовні вимоги у даній справі (№ 910/15194/13) суперечать за своєю суттю правилам тлумачення змісту правочину, встановленим частинами 3, 4 ст. 213 Цивільного кодексу України та вже були розглянуті в окремому позовному провадженні про стягнення заборгованості, що виникла на підставі договору від 04.11.2011р. № ПЗ/НА-116755/НЮ про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю за період з 01.01.12 по 31.01.12.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.
Таким чином, суд приходить до висновку, що правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні та в позові належить відмовити за необґрунтованістю та безпідставністю.
Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 21.01.2014 р.
Суддя Пукшин Л.Г.