Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Провадження №22ц/778/91/14 Головуючий у 1 інстанції: Кравченко Л.Ю.
Суддя-доповідач: Каракуша К.В.
16 січня 2014 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Бєлки В.Ю.
суддів: Каракуші К.В.
Панкеєва О.В.
при секретарі: Остащенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 вересня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус ОСОБА_5, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, -
У травні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом до ОСОБА_4 У позові зазначалось, що 14 лютого 2013 року між сторонами по справі було укладено договір купівлі-продажу належної позивачці квартири АДРЕСА_1. Посилаючись на те, що оспорюваний договір вона уклала внаслідок помилки та обману, оскільки вважала, що укладає спадковий договір,
У зв'язку з вказаними обставинами, позивач просила суд визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 14.02.2013, укладений між нею та відповідачем посвідчений приватним нотаріусом Головного управління юстиції в Запорізькій області Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за №222 недійсним; визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 вересня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює.
Підставою позовних вимог щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_3 зазначала те, що у неї з її племінником ОСОБА_4 була домовленість, відповідно до якої вона бажала заповісти йому квартиру, тобто укладаючи договір купівлі-продажу позивач помилилась щодо юридичної природи правочину (стаття 229 ЦК України), вважаючи його спадковим договором. Також у позові ОСОБА_3 зазначала, що відповідач її навмисно обманув щодо наслідків укладеного правочину (стаття 230 ЦК України) та ніяких грошей за вказаною угодою вона не отримувала. Тобто позивач висуває дві різні і самостійні підстави визнання провочину не дійсним.
Згідно зі статтями 3, 10, 11, 60, 212, 213 ЦПК України позивач сам визначає зміст позовних вимог, викладає обставини, якими обґрунтовуються вимоги, а суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. Право визначення підстав і предмета позову належить виключно позивачу і суд сам за власною ініціативою їх змінити не може.
Судом встановлено, що 14 лютого 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 Відповідано до п.4.3 цього договору сторони стверджували, що однаково розуміють значення і умови цього договору та його правові наслідки, договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, їх волевилення є вільним і відповідає їх внутрішній волі. Пунктом 2.2 цього договору передбачено, що підписання договору продавцем є підтвердження факту одержання нею оплати у розмірі 128378грн. Крім того, у договорі зазначено, що перед підписанням він особисто прочитаний сторонами, його суть повністю зрозуміла. Договір власноруч підписаний ОСОБА_3.(а.с.4-6).
За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 203 ЦК України передбачено вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 13, 5, 6 ст. 203 ЦК України.
Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання правочину недійсним суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.
Відповідно до ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.
Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
За змістом ст.229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилялась щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, тощо. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними" обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.
Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.
Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Суд першої інстанції правильно затосував вказані норми матеріального права до спірних правовідносин та підставно відмовив у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не встановив дійсне волевиявлення позивача, не прийняв до уваги те, що вона помилялась щодо природи правочину через похилий вік, стан здоров'я (поганий зір), нерозуміння української мови є такими, що не спростовують висновків суду з огляду на таке.
Твердження ОСОБА_3 про те, що вона не могла прочитати текст оспорюванного договору через вади зору є належним чином не підтвердженно. Долучений до апеляційної скарги, в порушення вимог ст.131 ЦПК України, копія листа медичної картки ОСОБА_3 з діагнозом «незріла катаракта» не свідчить про неспроможність ОСОБА_3 читати та підписувати документи. Навпаки, з матеріалів справи вбачається що ОСОБА_3 знайомиться та підписує документи без застереження про те, що вона має вади зору та їй ці документи прочитано вголос. Так, договір про надання правової допомоги від 18.10.2013 року, який надруковано дрібним шрифтом, ОСОБА_3 підписаний власноруч без застережень (а.с.131). Колегія суддів у судовому засіданні переконалась у тому, що ОСОБА_3, відповідаючи на запитання суду, розуміє українську мову.
Доводи апелянта про те, що судом не дана оцінка тому, що вона бажала укласти спадковий договір зі своїм племінником ОСОБА_7, а не з його сином ОСОБА_4 - відповідачем по справі, не вливає на правильність вирішення справи, оскільки такі твердження позивачки спростовуються поясненнями свідка ОСОБА_7 про те, що 13.02.2013 р. на пропозицію його тітки ОСОБА_8 придбати її квартиру він погодився і було вирішено укласти відповідний договір на користь його сина ОСОБА_4 ОСОБА_3 бажала продати належну їй квартиру та придбати будинок у селі, де мешкає її молодша донька. 14.02.2013 року у нотаріальній конторі ОСОБА_3 нотаріусом було роз'яснено зміст договору, перед підписанням цього договору в окремій кімнаті нотаріальної контори ОСОБА_3 були передані гроші у розмірі 128378грн. в рахунок оплати за квартиру, після цього ОСОБА_3 прочитала та власноруч підписала договір. Через декілька днів ОСОБА_3 почала вимагати доплатити їй ще 6 тис.долларів США на що отримала відмову та пропозицію розірвати договір купівлі-продажу з поверненням отриманих коштів та витрат по нотаріальному оформленню угоди.
До того ж третя особа нотаріус ОСОБА_5 в судовому засіданні як суду першої так і апеляційної інстанції підтвердила, що ОСОБА_3 під час укладання оспорюваного договору добре розуміла зміст договору купівлі-продажу і бажала укласти саме такий договір, позитивно відповідала на запитання щодо розрахунку з нею за цим договором. Наступного ж дня після укладання цього договору, ОСОБА_5 разом із ріелтором прийшла до нотаріальної контори та влаштувала скандал з приводу низької ціни, за яку продано квартиру.
Відповідно з ч. 3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог ОСОБА_3 не надала, наявність обставин для визнання договору недійсним при перевірці обгрунтованості вимог не встановлено, тому судом вірно відмовлено у задоволенні позову.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновок суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 303,307,308,313,317ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 вересня 2013 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: