Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
13 грудня 2013 року Справа № 805/17845/13-а
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В., перевіривши виконання вимог ст.ст. 105, 106 Кодексу адміністративного судочинства України за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м.Донецька про скасування вимоги про сплату боргу №237 від 01 серпня 2013 року, -
Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м.Донецька про скасування вимоги про сплату боргу №237 від 01 серпня 2013 року.
Вивчивши подані матеріали, суд прийшов до висновку, що дана позовна заява не відповідає вимогам ст.106 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.3 ст.106 Кодексу адміністративного судочинства України, із змінами та доповненнями, до позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, крім випадків подання адміністративного позову суб'єктом владних повноважень. До позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.
У позовній заяві позивач просить суд скасувати вимогу про сплату боргу №237 від 01 серпня 2013 року.
Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру встановлюється ставка судового збору в розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.
При цьому, відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Окремі рішення, прийняті суб'єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для змін майнового стану фізичної чи юридичної особи.
Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно оскарження таких рішень спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.
Відповідно до 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно із ч. 2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Зі змісту Рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.
Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.
З огляду на викладене адміністративними позовами майнового характеру є вимоги щодо протиправності рішень про визначення грошових зобов'язань платників податків, про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, про стягнення адміністративно-господарських та інших штрафних санкцій тощо.
Таким чином, звернені до суду вимоги про скасування вимоги про сплату боргу є майновими.
Судом встановлено, що згідно квитанції №0410009 від 12 грудня 2013 року позивачем сплачена сума судового збору у розмірі 68,82 грн., що є меншою, ніж встановлено нормами Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до п.2, п.3 частини 1 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, у позовній заяві зазначаються: ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є; ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі.
В позовній заяві не вказана адреса електронної пошти позивача.
Відповідно ч.1 ст.108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Оскільки зазначені обставини перешкоджають розгляду позову по суті, суд вважає необхідним надати позивачеві строк для усунення недоліків позову та залишити його без руху.
На підставі викладеного, керуючись ст.106, 108, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м.Донецька про скасування вимоги про сплату боргу №237 від 01 серпня 2013 року - залишити без руху.
Позивачу у строк до 15 січня 2014 року усунути недоліки позовної заяви шляхом надання доказів сплати судового збору у розмірі 10 відсотків розміру ставки судового збору за подання до адміністративного суду позову майнового характеру, зазначення в позовній заяві адреси електронної пошти позивача, роз'яснивши при цьому, що у разі не усунення недоліків позовна заява буде вважатись неподаною та повернута.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.
Суддя Шинкарьова І.В.