Справа № 635/11067/13-к
Провадження № 1-кп/635/180/2014
21 січня 2014 року смт. Покотилівка
Харківський районний суд Харківської області в складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12013220430004891 від 08.10.2013 року стосовно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Комунар, Харківського району, Харківської області, громадянина України, який мешкає за адресою:
АДРЕСА_1 ,
за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ст. 395 КК України,
27.11.2013 року до Харківського районного суду Харківської області надійшов обвинувальний акт стосовно ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ст. 395 КК України.
В обвинувальному акті зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що постановою Харківського районного суду Харківської області від 26 листопада 2012 року стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено адміністративний нагляд строком на 12 місяців, згідно з яким він зобов'язаний був проживати за адресою: АДРЕСА_1 , та з'являтись на реєстраційну відмітку до Харківського РВ (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) ГУМВС України в Харківській області, в період нагляду чотири рази на місяць. Однак ОСОБА_3 з метою ухилення від адміністративного нагляду, у період з червня по жовтень 2013 року, самовільно залишив встановлене судом місце проживання без поважних причин, не повідомив про це співробітників міліції Харківського РВ ГУМВС України в Харківській області та у вказаний період часу ухилявся від адміністративного нагляду.
Правова кваліфікація злочину дана за ст. 395 КК України.
Крім того, 13.11.2013 року між прокурором Харківської міжрайонної прокуратури Харківської
області ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено угоду про визнання винуватості, відповідно до якої сторони домовились про призначення ОСОБА_3 покарання за ст. 395 КК України у вигляді одного місяця арешту.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 474 КПК України, суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; умови угоди не відповідають інтересам суспільства; умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань; відсутні фактичні підстави для визнання винуватості. У такому разі досудове розслідування або судове провадження продовжуються у загальному порядку. Повторне звернення з угодою в одному кримінальному провадженні не допускається.
Перевіривши угоду на відповідність вимогам закону та на відповідність інтересам суспільства, судом встановлено наступне.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 472 КК України в угоді про визнання винуватості повинно бути зазначено формулювання підозри чи обвинувачення. Між тим угода про визнання винуватості не містить формулювання ні підозри, ні обвинувачення. Замість цього угода про визнання винуватості містить обставини, які прокурор вважає встановленими. Такі висновки суду ґрунтуються на наступному
Відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості:
1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;
2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;
5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;
6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання;
7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;
8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);
9) дату та місце його складення та затвердження.
Згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України визначено, що обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
При цьому слід враховувати, що відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, а згідно ч. 1 ст. 11 КК України злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.
Зазначені норми закону у сукупності дають суту підстави вважати, що для виконання припису п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України в частині викладення формулювання обвинувачення обвинувальний акт, крім викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, в обов'язковому порядку окремо повинен містити твердження про те, що особа обвинувачується у вчиненні суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним Кодексом України. При цьому формулювання обвинувачення повинно містити конкретне визначення об'єкту, об'єктивної та суб'єктивної сторони складу злочину, відомості про суб'єкт злочину та інші обов'язкові та другорядні кваліфікуючі ознаки складу злочину. Тільки конкретний, стислий опис діяння, у вчинені якого особа обвинувачується, а не підозрюється, викладений таким чином, щоб можливо було зрозуміти на чому ґрунтується твердження сторони обвинувачення про наявність в діянні обвинуваченої особи складу злочину, передбаченого диспозицією певної статті закону, яким встановлена кримінальна відповідальність, може свідчити про виконання припису закону про обов'язкове зазначення в обвинувальному акті формулювання обвинувачення, тобто формулювання твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. Повне невиконання такого припису закону, або формулювання обвинувачення в інший спосіб, зокрема через викладення обставин, які прокурор вважає встановленими, кваліфікація діяння на час повідомлення про підозру і таке інше не відповідає вимогам ст. 7 КПК України, зокрема порушує принципи забезпечення доведеності вини; заборони двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення; забезпечення права на захист; змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; принципу диспозитивності.
Таким чином, угода про визнання винуватості не підлягає затвердженню судом як така, що не відповідає вимогам ч. 1 ст. 472 КК України за відсутності формулювання обвинувачення чи підозри і суд відмовляє в затвердженні такої угоди про визнання винуватості.
Крім того, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України відсутність в обвинувальному акті суті обвинувачення є підставою для повернення зазначеного обвинувального акту прокурору, про що суд вважає необхідним постановити ухвалу.
Керуючись ч. 7 ст. 474, п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, суд
в затвердженні угоди про визнання винуватості, укладеної між 13.11.2013 року між прокурором Харківської міжрайонної прокуратури Харківської області ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - відмовити.
Обвинувальний акт від 14 листопада 2013 року у кримінальному провадженні № 12013220430004891 від 08.10.2013 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - повернути прокурору.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 7 днів з дня її проголошення до судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Харківської області через Харківський районний суд Харківської області.
Суддя: ОСОБА_1