20.01.2014
Справа № 642/12272/13-к
Провадження № 1кп/642/165/14
20 січня 2014 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з повною вищою освітою, не одруженого, працюючого головним державним виконавцем Ленінського ДВС Харківського міського управління юстиції, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ст. 368 ч. 2 КК України, -
Відповідно до положень ст. 3 Закону України «Про державну виконавчу службу» державними виконавцями є головний державний виконавець, старший державний виконавець, державний виконавець районного, районного в місті, міського (міста обласного значення), міськайонного відділу державниї виконавчої служби відповідного управління юстиції.
Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
Згідно ст. 8 названого Закону головним державним виконавцем, старшим державним виконавцем, державним виконавцем районного, районного в місті, міського (міста обласного значення), міськрайонного відділу державної виконавчої служби може бути громадянин України, який має юридичну освіту, володіє державною мовою і здатний за своїми особистими і діловими якостями виконувати покладені на нього обов'язки.
Статтею 11 Закону визначено, що в разі вчинення державним виконавцем під час виконання службових обов'язків діяння, що має ознаки злочину чи адміністративного правопорушення, він підлягає кримінальній чи адміністративній відповідальності у порядку, встановленому законом.
Відповідно до п. 4.3. Загальних правил поведінки державного службовця, затверджених Наказом Головного управління державної служби України № 214 від 04.08.2010 р., державному службовцю забороняється безпосередньо або через інших осіб одержувати неправомірну вигоду або дарунки (пожертви) від юридичних або фізичних осіб відповідно до положень частини першої статті 8 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції ".
У разі надходження пропозиції від юридичних або фізичних осіб щодо неправомірної вигоди або дарунка (пожертви) державний службовець зобов'язаний діяти відповідно до статті 16 Закону У країни «Про правила етичної поведінки».
Згідно ст. 16 Закону України «Про правила етичної поведінки» особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або дарунка (пожертви), незважаючи на особисті інтереси, невідкладно вживають таких заходів: відмовляються від пропозиції; за можливості ідентифікують особу, яка зробила пропозицію; залучають свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа колег по роботі; письмово повідомляють про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або відповідний виборний чи колегіальний орган та/або одного з визначених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції.
Приміткою 1 до ст. 364 КК України визначено, що службовими особами у статтях 364, 365, 368, 368-2, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
Відповідно до підпункту «В» пункту 1 частини 1 ст. 4 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» суб'єктами відповідальності за корупційні правопорушення є державні службовці.
Згідно зі ст. 8 вищевказаного Закону, особам, зазначеним у пункті 1 та частини першої статті 4 цього Закону, забороняється безпосередньо або через інших осіб одержувати дарунки (пожертви) від юридичних або фізичних осіб: за рішення, дії чи бездіяльність в інтересах дарувальника, що приймаються, вчиняються як безпосередньо такою особою, так і за її сприяння іншими посадовими особами та органами.
Частиною 2 названої статті Закону передбачено, що особи, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, можуть приймати дарунки, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність, та пожертви, крім випадків, передбачених частиною першою цієї статті, якщо вартість таких дарунків (пожертв) не перевищує 50 відсотків мінімальної заробітної плати, встановленої на день прийняття дарунка (пожертви), одноразово, а сукупна вартість таких дарунків (пожертв), отриманих з одного джерела протягом року, - однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня поточного року.
Передбачене цією частиною обмеження щодо вартості дарунків (пожертв) не поширюється на дарунки (пожертви), які: даруються (здійснюються) близькими особами; одержуються як загальнодоступні знижки на товари, послуги, загальнодоступні виграші, призи, премії, бонуси.
Поряд з обов'язками, закріпленими вищевказаними законами та нормативно-правовими актами, згідно посадової інструкції головного державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, затвердженої 05.09.2013 р. начальником Харківського міського управління юстиції, з якою ОСОБА_4 ознайомлений, про що поставив свій підпис, останній зобов'язаний дотримуватись етики поведінки державного службовця, сумлінно виконувати службові обов'язки, постійно вдосконалювати організацію своєї роботи і підвищувати професійну кваліфікацію, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантований Конституцією України та Законами України. Також, на головного державного виконавця, крім іншого, покладено обов'язок здійснення необхідних заходів щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом та чинним законодавством України. Головний державний виконавець несе відповідальність за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов'язків, перевищення своїх повноважень; порушення присяги державного службовця та обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, порушення норм етики поведінки державного службовця, правил внутрішнього трудового розпорядку.
Відповідно до даних Державного реєстру виконавчих проваджень про залишок незавершених виконавчих проваджень Ленінського ВДВС Харківського міського управління юстиції, станом на 26.10.2013 р. в провадженні головного державного виконавця ОСОБА_4 знаходиться виконавче провадження № 32206124 за виконавчим листом, виданим Ленінським районним судом м. Харкова, № 2-368 від 28.10.2011 р., боржником в якому виступає ОСОБА_6 , стягувачем - ПАТ «ПУМБ».
Згідно ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами внутрішніх справ.
На підставі вищевикладеного, Ленінським ВДВС Харківського міського управління юстиції в рамках виконавчого провадження № 32206124, накладено арешт та розшук на транспортний засіб «Форд Скорпіо», д.н.з. НОМЕР_1 , 1995 року випуску, який належить ОСОБА_6 .
Також в ході слідства встановлено, що 18.09.2013 р. ОСОБА_7 , який діє за довіреністю ОСОБА_6 від 11.07.2009 р. за реєстром № 3466, видав довіреність на ім'я ОСОБА_8 , якою уповноважив останнього бути представником в усіх державних, громадських, господарських та інших органах і організаціях незалежно від підпорядкування, форм власності та галузевої належності, в тім числі у відповідних органах нотаріату, комісійних магазинах, Державтоінспекції з усіх без винятку питань, пов'язаних з експлуатацією, розпорядженням та страхуванням автомобіля «Форд Скорпіо», д.н.з. НОМЕР_1 , 1995 року випуску.
Так, приблизно на початку вересня 2013 року (точної дати в ході слідства не встановлено) ОСОБА_8 звернувся до головного державного виконавця Ленінського ВДВС Харківського міського управління юстиції ОСОБА_4 , на виконанні якого перебуває виконавче провадження № 32206124, з приводу накладених виконавчою службою в рамках вкаханого провадження арешту та розшуку автомобіля «Форд Скорпіо», д.н.з, НОМЕР_1 , яким користується його родич на підставі довіреності, виданої на ім'я ОСОБА_8 . ОСОБА_4 , відповів, що йому необхідно знайти матеріали даного виконавчого провадження та вони домовились зустрітись з цього приводу через деякий час.
Потім, зустрівшись знову з приводу вищевказаного питання, в ході спілкування, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_8 , що питання про зняття арешту він вирішити не в змозі, а також пояснив, що він вправі своєю постановою зняти розшук з арештованого автомобіля, а в противному випадку він вилучить даний транспортний засіб за допомогою евакуатора та доставить на штраф майданчик. В зв'язку з цим, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_8 , що для зняття розшуку з автомобіля, останній повинен передати йому грошові кошти в сумі 500 доларів США.
26.10.2013 р., близько 14 год. 30 хв., зустрівшись за попередньою домовленістю в адмінбудівлі Ленінського ВДВС Харківського міського управління юстиції, ОСОБА_4 передав ОСОБА_8 постанову про зняття розшуку з автомобіля «Форд Скорпіо», д.н.з. НОМЕР_1 та супровідний лист на вказану постанову, адресований УДАІ ГУМВС України в Харківській області. Після цього, вийшовши з будівлі виконавчої служби, знаходячись на розі вулиць Полтавський шлях та Маліновського в м. Харкові, ОСОБА_8 передав головному державному виконавцю Ленінського відділу виконавчої служби ОСОБА_9 неправомірну вигоду в розмірі 4000 грн. за вчинення в його інтересах дій, з використанням свого службового становища, направлених на зняття арешту з вказаного вище транспортного засобу.
Таким чином, вжитими заходами встановлено, що головний державний виконавець Ленінського ВДВС Харківського міського управління юстиції ОСОБА_4 , діючи умисно, в особистих корисних інтересах, використовуючи своє службове становище, маючи намір на отримання неправомірної вигоди, отримав від ОСОБА_8 грошові кошти у розмірі 4000 грн. за зняття розшуку з транспортного засобу в рамках виконавчого провадження, яке знаходиться у ОСОБА_4 на виконанні.
Після вказаних подій, ОСОБА_4 був затриманий на гарячому на місці вчинення злочину.
При отриманні незаконної винагороди у сумі 4000 грн. за сприяння в знятті розшуку з автомобіля ОСОБА_4 усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачав настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді отримання неправомірної винагороди матеріального характеру за свої дії, і бажав настання таких наслідків, тобто діяв з прямим умислом.
За таких обставин, суд вважає доведеним те, що ОСОБА_4 вчинив кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, тобто одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій з використанням наданої йому влади та службового становища.
27 грудня 2013 року на адресу Ленінського районного суду м. Харкова надійшов обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 , реєстр матеріалів кримінального провадження, розписка підозрюваного про отримання обвинувального акту та угода про визнання винуватості, укладена в м. Харкові 26 листопада 2013 року між старшим прокурором прокуратури Ленінського району м. Харкова ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 420132220110000150 від 01.10.2013 року, з підозрюваним ОСОБА_4 про визнання винуватості з додержанням наступних умов.
Із змісту угоди вбачається, що слідчим відділення розслідування злочинів в сфері господарської діяльності СВ ленінського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області ОСОБА_10 за погодженням із прокурором 28 жовтня 2013 року ОСОБА_4 висунута підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 ч. 2 КК України.
Підозрюваний ОСОБА_4 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні зобов'язується беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у кримінальному провадженні, повністю сплатити витрати на проведення експертизи в кримінальному провадженню у сумі 1103 грн. 25 коп., сприяти досудовому слідству.
При цьому сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 368 КК України у вигляді штрафу в розмірі тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн.
Із запропонованим видом та мірою покарання ОСОБА_4 згоден. Наслідки укладання та затвердження зазначеної угоди згідно ст. ст. 473, 394, 424, 474, 476 КПК України та ст. 389-1 КК України оговорені сторонами.
Обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що права надані йому законом у зв'язку з укладенням Угоди про визнання винуватості розуміє; з наслідками укладення та затвердження Угоди про визнання винуватості обізнаний; характер обвинувачення та його суть зрозумілі; обраний вид покарання, який застосовується до нього у разі затвердження угоди, із ним узгоджено та є цілком зрозумілим; виконати взяті на себе відповідно до Угоди про визнання винуватості зобов'язання він в змозі реально, оскільки свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 ч. 2 КК України, визнав повністю.
Суд не вправі перевіряти фактичні обставини вчинених ОСОБА_4 правопорушень, так як не здійснює оцінку доказів у кримінальному провадженні під час проведення підготовчого судового засідання, виходячи з того, що межі розгляду встановлюються лише змістом угоди про визнання вини.
Судом, на виконання вимог ст. 474 КПК України, сумніву у добровільності та істинності позиції обвинуваченого ОСОБА_4 не встановлено. Суд переконаний, що укладення Угоди про визнання винуватості є добровільним і не вбачає необхідності витребувати додаткові документи та викликати в судове засідання інших осіб і опитувати їх, обмежуючись наданими суду доказами у підготовчому провадженні.
Ухвалюючи вирок, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, та оцінені судом відповідно до ст. 94 КПК України, суд приходить до висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , склад кримінального правопорушення з кваліфікуючими ознаками - одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій з використанням наданої йому влади та службового становища , що вказує на кваліфікацію його діяння за ст. 368 ч. 2 КК України.
Обвинувачений визнав свою вину повністю.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує, що узгоджені сторонами в угоді про визнання винуватості вид і міра покарання відповідають загальним правилам призначення кримінальних покарань та розміру призначеного покарання, які встановлені Кримінальним Кодексом України.
Досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд враховує, що ОСОБА_4 є особою, яка раніше не судима, до кримінальної відповідальності притягується вперше, не одружений, на дату скоєння злочину працював, свою вину в скоєнні злочину визнав повністю, розкаюється і активно сприяв розкриттю злочину, вчинив злочини середньої тяжкості, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває ,за місцем проходження служби характеризується позитивно.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 є щире каяття, та активне сприяння розкриттю злочину .
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
При вирішенні питання про відповідність угоди вимогам ст. 474 КПК України, суд, враховує, що умови Угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам цього Кодексу, правова кваліфікація дій кримінального правопорушення вірна, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод, чи інтересів сторін або інших осіб, не встановлені підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, не є очевидною можливість невиконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань за угодою, фактичні підстави для невизнання винуватості відсутні.
Згідно ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про визнання вини, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.
За таких обставин суд вважає, що виправленню та попередженню вчинення нового кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_4 , може сприяти покарання, у вигляді штрафу.
З врахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про затвердження угоди між прокурором та підозрюваним.
Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
По справі маються судові витрати на залучення експертів за проведення судово-хімічної експертизи в розмірі 1103 грн. 25 коп., які підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Керуючись ст. ст. 368, 370, 374, 394, 475, 476 КПК України, суд, -
Затвердити угоду від 26 листопада 2013 року, що укладена у кримінальному провадженні, зареєстрованому у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 420132220110000150 від 01.10.2013 року, між старшим прокурором прокуратури Ленінського району м. Харкова ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 .
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 ч. 2 КК України, та призначити узгоджене покарання у вигляді штрафу в розмірі 17000 ( сімнадцяти тисяч ) грн.
Речові докази після набрання вироком законної сили: посадову інструкцію головного державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, витяг з реєстру виконавчих проваджень державного виконавця ОСОБА_4 станом на 26.10.2013 р., особову справу державного виконавця ОСОБА_4 № 1266, постанову про скасування розшуку майна боржника від 26.10.2013 року, а саме транспортного засобу «Форд Скорпіо» д.н. НОМЕР_1 1995 р.випуску, супровідний лист від 26.10.2013 р. № НОМЕР_2 , протоколи про здійснення оперативно-технічних заходів від 31.10.2013 року з флеш картою SDHC GOODRAM 8 ГБ, № 507 цт/13 та № 504 цт/13, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження - залишити на зберіганні в цих матеріалах, грошові кошти у сумі 4000 гривень, передані на відповідне зберігання до філії ХОУ ВАТ «Ощадбанк» згідно квитанції від 26.11.2013 року - обернути на користь держави, пакети з ватними тампонами зі змивами з кистей рук ОСОБА_4 , пакет зі зразками вати та рідини, якими проводилися змиви з кистей рук ОСОБА_4 , пакет з аркушем паперу зі зразками люмінесцентного барвника «Світлячок-М», які знаходяться на зберігання в камері схову речових доказів прокуратури Ленінського району м. Харкова - знищити, службове посвідчення державного виконавця ОСОБА_11 - повернути в Головне управління юстиції в Харківській області.
Запобіжний захід ОСОБА_4 в ході досудового слідства не обирався.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів по проведенню судово-хімічної експертизи у розмірі 1103 ( одна тисяча сто три ) грн. 25 коп.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.
Вирок суду на підставі угоди між прокурором та підозрюваним про визнання винуватості може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України:
-обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди, ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання, невиконання судом вимог, встановлених частинами 4, 6, 7 ст. 474 КПК України, у тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди;
-прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, затвердження судом угоди у провадженні, в якому угода не може бути укладена.
Оскарження вироку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини не допускається.
Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана через Ленінський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Харківської області.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1