21.01.2014
Справа № 642/103/14-к
Провадження № 1кп/642/21/14
21 січня 2014 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
сторін кримінального
провадження : прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця совхозу Тойожний Сухобузимського району Красноярської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, одруженого, працюючого двірником ТОВ «Системи прогресивної очистки», в силу вимоги ст. 89 КК України судимості не має, зареєстрованого: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого: АДРЕСА_2 ,
у вчинені злочину, передбаченого ст. 190 ч.1 КК України, -
ОСОБА_4 17 грудня 2013 року, близько 14.00 год., знаходячись поблизу будинку № 12, розташованого по вул. Єлізарова у м. Харкові, побачив свого знайомого ОСОБА_6 , у якого в руках знаходився мобільний телефон, та в нього виник намір, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою. Діючи з корисливих мотивів, під приводом подзвонити, ОСОБА_4 попросив у ОСОБА_6 його мобільний телефон «Нокіа 1280», не маючи наміру його повертати. ОСОБА_6 , не підозрюючи про наміри ОСОБА_4 передав йому свій мобільний телефон, після чого останній, зловживаючи довірою потерпілого, обернув на свою користь мобільний телефон «Нокіа 1280», вартістю 150 грн., в якому знаходилася сім- карта мобільного оператора «Лайф», яка для потерпілого матеріальної цінності не представляє. Після чого ОСОБА_4 з місця скоєння злочину з викраденим мобільним телефоном зник та розпорядився ним на власний розсуд.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю, щиро покаявся у скоєному злочині, погодився з кваліфікацією вчиненого ним діяння та пояснив, як про це зазначено вище.
Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позицій, суд, провів судовий розгляд справи щодо всіх її обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та вивченням матеріалів що характеризують його особистість, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі.
За таких обставин, суд вважає доведеним те, що ОСОБА_4 вчинив заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), а тому ці його дії кваліфікує відповідно за ч. 1 ст. 190 КК України.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії невеликої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який в силу вимоги ст. 89 КК України судимості не має, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, працює, за місцем проживання характеризується задовільно.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_4 , суд визнає його щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд не вбачає.
Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, суд вважає, що ОСОБА_4 повинен нести покарання, у вигляді обмеження волі, але в силу вимог ст. 75 КК України вважає можливим звільнити його від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом визначеного судом випробувального строку не скоїть нового правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, зобов'язавши засудженого не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти цьому органу про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації, оскільки вважає, що саме таке покарання, на думку суду є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового кримінального правопорушення, що можливо без ізоляції засудженого від суспільства.
Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Процесуальних витрат на залучення експертів не має.
Цивільний позов не заявлявся.
Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 190 ч.1 КК України, за яким призначити йому покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробувальним строком на 1 ( один) рік.
Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації в указаний орган .
Речовий доказ після набрання вироком законної сили: мобільний телефон «Нокіа 1280» який знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_6 - залишити в його розпорядженні .
Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 не обирався .
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1