Справа №639/6583/13-к
1-КП/639/10/14
17 січня 2014 р. суд Жовтневого району м. Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши кримінальне провадження за обвинувальним актом зареєстрованого в ЄРДР від 16.04.2013 р. №12013220500001159 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.м.т. Нова Водолага, Нововодолазького району, Харківської області, українця, громадянина України, не одруженого, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, раніше судимого: 03 жовтня 2013 р. Ленінським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 304, ст.. 70 КК України до 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, ухвалою апеляційного суду Харківської області від 24 грудня 2013 р. вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 03 жовтня 2013 р. залишено без змін, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2
у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,
14 квітня 2013 р. о 14 годині 00 хвилин ОСОБА_4 , знаходячись за адресою: м. Харків, вул.. Кривомазова, маючи умисел направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, підійшов до припаркованого біля будинку №10 по вищезазначеній вулиці автомобілю ВАЗ 2101 державний номер НОМЕР_1 , і реалізуючи свій злочинний намір, шляхом підбору ключа, проник на сидіння водія. Після чого за допомогою викрутки демонтував пластичну конструкцію стійки рульової колонки, після чого демонтував кільце нижньої частини, провернув контактну групу запалення, тим самим запустив двигун автомобіля, та прослідував з даної адреси до гаражного приміщення, розташованого в Харківської області, Нововодолазькому районі, в с.м.т. Нова Водолага на АДРЕСА_3 , де і залишив вищезазначений автомобіль. Даний автомобіль належить ОСОБА_5 , вартість автомобіля, згідно висновку судово-автотоварознавчої експертизи №229 від 27.06.2013 р. складає 7159 гривень. ОСОБА_4 розібрав автомобіль ВАЗ 2101 державний номер НОМЕР_1 на запчастини та розпродав їх, а отримані гроші витратив на власні потреби, заподіявши потерпілому ОСОБА_6 матеріальні збитки на суму 7159 гривень 00 копійок.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винним та пояснив, що скоїв злочин при обставинах наведених вище. Також обвинувачений додав, що в ході досудового слідства показання давав добровільно без будь-якого фізичного та психологічного тиску з боку працівників міліції та інших осіб.
Крім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї провини, вина останнього підтверджується зібраними та проаналізованими судом доказами:
-протоколом огляду місця події від 15.04.2013 р. (арк.. с. 45-47);
-протоколом обшуку від 22.06.2013 р. (арк.. с. 57-61);
-висновком експерта від 27.06.2013 р. №229 (арк.. с. 65-68);
-протоколом проведення слідчого експерименту від 29.06.2013 р. (арк.. с. 81-85).
Достовірність та об'єктивність наведених доказів у суду не викликають сумнівів, так як вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, относимість, допустимість та достатність яких встановлена судом.
Беручи до уваги повне визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї провини, а також те, що він не піддає сумніву фактичні обставини справи, а також правильність розуміння обвинуваченим зміст цих обставин, у суду не виникає сумнівів в добровільності і істинності позиції обвинуваченого, а у зв'язку з цим, суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти недоцільності дослідження доказів відносно тих обставин, які ними не оспорюються, розглянув дану справу в порядку ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що йому відомо про обмеження його права оскаржити визнані обставини в апеляційному порядку відповідно ст. 349 КПК України.
Частиною ч. 2 ст. 289 КК України передбачено кримінальну відповідальність за злочин, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений ОСОБА_4 , саме до такого висновку приходить суд та кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.
В судовому засіданні були вивченні дані про особу винного, встановлено, що ОСОБА_4 раніше судимий: 03 жовтня 2013 р. Ленінським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 304, ст.. 70 КК України до 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, ухвалою апеляційного суду Харківської області від 24 грудня 2013 р. вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 03 жовтня 2013 р. залишено без змін, на обліках у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, має постійне місця мешкання та реєстрації, задовільно характеризується, не працює.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України, суд вважає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, визнання своєї вини.
Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Призначаючи покарання, суд керується положеннями ст. 65 КК України, а саме з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів та враховує характер і ступень тяжкості скоєного злочину, пом'якшуючи покарання обставини, особу ОСОБА_4 , його відношення до скоєного злочину та вважає, що виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових злочинів не можливо без відбуття покарання в місцях позбавлення волі, а тому йому слід обрати покарання пов'язане с ізоляцією від суспільства.
Визначаючи остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд вважає доцільним застосувати положення ч. 4 ст. 70 КК України, а саме принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, оскільки обвинувачений 03 жовтня 2013 р. засуджений Ленінським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 304, ст.. 70 КК України до 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна (вирок набрав чинності), а злочин який є предметом теперішнього розгляду він скоїв до постановлення вироку Ленінського районного суду м. Харкова від 03 жовтня 2013 р.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України - повертає власнику.
Обов'язок відшкодування судових витрат покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 .
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 100, 369, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд-
ОСОБА_4 визнати винуватим за ч. 2 ст. 289 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років з конфіскацією всього майна.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупності злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання, більш суворим, призначеним за вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 03 жовтня 2013 р., визначити покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років з конфіскацією майна.
Запобіжний захід обраний під час досудового слідства відносно ОСОБА_4 у виді тримання під вартою до набрання вироку законної сили залишити без змін.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з 17 січня 2014 р.
Зарахувати у строк відбуття покарання, час знаходження ОСОБА_4 під вартою з 21.06.2013 р. по 17.01.2014 р.
Речові докази - повернути власнику.
Судові витрати у розмірі 195 гривень 60 копійок стягнути з ОСОБА_4 з перерахування зазначених коштів на рр НДЕКЦ при УВС України в Харківській області № 31253272210487 МФО 851011 за експертні послуги.
Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, потерпілому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1