17.01.2014 Справа №638/9687/13-ц
2/638/583/14
Іменем України
« 17» січня 2014 року
Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді: КУПІНОЇ М.А.,
при секретарі: САЄНКО С.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння, -
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом 02.07.2013 року. В подальшому 31.10.2013 року змінив свої позовні вимоги та просив визнати недійсним договір купівлі-продажу трикімнатної квартири АДРЕСА_1, укладений 29 липня 2009 року між ОСОБА_1 та неповнолітнім ОСОБА_2, який діяв за згодою свого батька ОСОБА_5, посвідчений нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований у реєстрі за № 3911, витребувати у власність ОСОБА_1 від ОСОБА_3 трикімнатну квартиру АДРЕСА_1.
При цьому посилався на наступне.
29 липня 2009 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу трикімнатної квартири АДРЕСА_1.
Про існування даного договору позивач дізнався лише у травні 2013 року, оскільки на момент підписання договору не розумів його правової природи, змістом договору не цікавився, думав, що підписує якісь папери, необхідні для оформлення договору позики грошових коштів у ОСОБА_5 - батька відповідача ОСОБА_2
ОСОБА_1 вважає, що оскаржуваний договір був укладений внаслідок обману його ОСОБА_5 та ОСОБА_2, а відтак є недійсним.
Крім того, позивач посилався на ті обставини, що 19 жовтня 2013 року йому стало відомо про продаж квартири ОСОБА_2 відповідачу ОСОБА_3, у володінні якого вона на даний час знаходиться та з володіння якого позивач просив витребувати спірну квартиру.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримував в повному обсязі, просив суд його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду заперечення на позов, в яких посилався на те, що позивач вірно розумів свої дії під час укладення договору купівлі-продажу від 29.07.2009 р., нотаріусом йому були роз'яснені належним чином правові наслідки, перевірено, чи вірно він розуміє зміст договору, чи отримав ОСОБА_1 гроші за продаж квартири. Також посилався на те, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем, а тому витребувати з його володіння спірну кватиру неможливо. У зв'язку з чим просив в задоволенні позову відмовити.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та просив в задоволенні позову відмовити.
Третя особа нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причин неявки суду не повідомила.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, дійшов наступного.
Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, що 29 липня 2009 року між ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2, який діяв за згодою свого батька ОСОБА_5, було укладено договір купівлі-продажу трикімнатної квартири АДРЕСА_1, посвідчений нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований у реєстрі за № 3911 (а.с. 16).
Згідно до положень ст.11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Суд констатує, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.
Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.
Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Оцінюючи в сукупності надані сторонами по справі докази, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.
Позивачем та його представником не надано до суду достатніх доказів для підтвердження того, що оскаржуваний позивачем договір купівлі-продажу від 29 липня 2009 року був укладені ОСОБА_1 під впливом обману з боку ОСОБА_5 та ОСОБА_2
Суд вважає посилання позивача на те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 ввели його в оману, сказавши що вони оформлять договір позики, на що він і погодився, та при укладенні договору уклали зовсім іншу угоду, не можуть свідчити, що мала місце саме омана, оскільки в судовому засіданні не встановлено, що відповідач ОСОБА_2 при укладанні угоди заперечував про наявність обставин, які можуть перешкоджати укладенню угоди та замовчував їх існування. Стосовно предмета, характеру, суб'єкта угоди або іншим суттєвим моментам для угоди, яка укладалась такої омани судом також не встановлено.
Письмові пояснення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 суд не приймає до уваги як доказ укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу під впливом омани, оскільки зазначені особи в судовому засіданні як свідки не допитувались, бо про це не просив позивач чи його представник, а відтак про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання не попереджались, а крім того, в їх пояснень вбачається, що їм відомо про обставини укладення договору лише зі слів позивача ОСОБА_1
Квитанції про сплату позивачем комунальних послуг за квартиру АДРЕСА_1 за 2009-2013 р.р. та відомості про те, що позивач зареєстрований за даною адресою, висновків суду не спростовують.
За таких обставин в задоволенні позовних вимог щодо визнання договору купівлі-продажу трикімнатної квартири АДРЕСА_1, укладеного 29 липня 2009 року між ОСОБА_1 та неповнолітнім ОСОБА_2, який діяв за згодою свого батька ОСОБА_5, посвідченого нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого у реєстрі за № 3911 слід відмовити.
Судом також встановлено, що 31 липня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (а.с. 129-130).
Відповідно до ч.1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Як вбачається з матеріалів справи, договір купівлі-продажу, укладений 31 липня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, на даний час дійсний, його законність не оспорюється позивачем.
З огляду на наведене суд не вбачає підстав для застосувати положення п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України до спірних правовідносин, оскільки застосування положень даної статті можливе лише за умови, що майно придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, а позивачем не надано достатніх доказів відсутності такого права у ОСОБА_2.
Таким чином, в задоволенні позовних вимог щодо витребування у власність ОСОБА_1 від ОСОБА_3 трикімнатної квартири АДРЕСА_1 також слід відмовити, оскільки спірне майно не може бути витребувано у добросовісного набувача ОСОБА_3.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення складено 21 січня 2014 року.
Суддя: