10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Єфіменко О.В.
Суддя-доповідач:Кузьменко Л.В.
іменем України
"16" січня 2014 р. Справа № 806/6677/13-а
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Кузьменко Л.В.
суддів: Зарудяної Л.О.
Іваненко Т.В.,
при секретарі Зеліковій О.В. ,
за участю сторін:
від позивача: Мазуренко Т.В., представника за дорученням;
від відповідача: Забродської Т.А., представника за дорученням,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житомирської митниці Міндоходів на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "27" листопада 2013 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінновація Інтернаціональ" до Житомирської митниці Міндоходів, треті особи, які не заявляють самостійних вимогна предмет спору, на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України в Житомирській області, Головне управління Державної казначейської служби України в м.Києві про визнання протиправним, скасування рішення, стягнення надлишково сплачених митних платежів ,
27 вересня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроінновація Інтернаціональ" звернулося до суду з позовом до Житомирської митниці Міндоходів, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спорту, на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві, Головне управління Державної казначейської служби України в Житомирській області, в позовній заяві просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №101060000/2013/300453/2 від 12 червня 2013 року та картку відмови в митному оформленні № 101060000/2013/00541 від 12 червня 2013 року;
- стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Агроінновація Інтернаціональ" надлишково сплачені митні платежі у сумі 31878,93 грн.
Позов обґрунтовує тим, що відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту підприємство завезло на митну територію України сільськогосподарську машину. При коригуванні митної вартості вказаного товару Житомирська митниця використала другорядний метод визначення митної вартості, який є резервним згідно з вимогами статті 64 Митного кодексу України, що, на думку позивача, є протиправним, оскільки його застосовано з порушенням визначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання: законності, додержання прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб. У зв'язку із цим вважає неправомірними згадане рішення про визначення митної вартості товарів.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості №101060000/2013/300453/2 від 12.06.2013 та картку відмови №101060000/2013/00541 від 12.06.2013, винесені Житомирською митницею Міндоходів.
Вважаючи, що рішення суду першої інстанції таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Житомирського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить назване рішення суду скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій відповідно до приписів ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 17 травня 2013 року між ТОВ "Агроінновація Інтернаціональ" (покупець) та фірмою Landmaschinen Vertrieb Altenweddingen GmbH (продавець) укладено контракт з купівлі-продажу товару №2013 АІ10.
Відповідно до пункту 1.1 даного контракту продавець зобов'язується продати, а покупець придбати сільськогосподарську машину (Комбайн John Deere С670i - б/в) на умовах FCA Altenweddsngen /Німеччина (Інкотермс 2010).
Пунктами 3.2, 3.3 контракту визначено про поставку товару не пізніше 30 травня 2013 року, датою поставки вважається дата відмітки митниці в пункті призначення вантажу. З Додаткової угоди до вказаного контракту, укладеної 5 червня 2013 року, видно, що сторони внесли зміни в п.3.2 цього контракту і зазначили, що товар буде поставлений не пізніше 14 червня 2013 року (а.с.23).
В розділі 4 контракту № 2013 АІ10 визначено, що ціна на товар Комбайн John Deere С670i - що був у вжитку, у комплектації з жаткою, рапсовим столом, візком, становить 80000 євро.
Продавцем було направлено позивачу інвойс, в якому зазначено товар, що поставляється, та ціну за вказаний товар відповідно до контракту (а.с 24-26).
При отриманні вказаного товару та з метою здійснення його митного оформлення позивачем до Житомирської митниці 10 червня 2013 року подано декларацію митної вартості №101060000/2013/009564, у якій митну вартість товару визначено у сумі 185248,16 грн. (з врахуванням ПДВ та оплати транспортних послуг) (а.с. 7-8).
Рішенням Житомирської митниці №101060000/2013/300453/2 від 12 червня 2013 року про коригування митної вартості товарів, що були заявлені позивачем для поміщення в митний режим імпорту в Україну згідно з митною декларацією здійснено коригування заявленої позивачем митної вартості, в результаті чого митну вартість товару, було збільшено з 86756,22 євро до 101695,03 євро (а.с. 9-10).
В даному рішенні зазначено, що митна вартість товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартісні операції), оскільки документи, зазначені у ст. 53 Митного кодексу України, подані для митного оформлення, містять розбіжності, а саме: (у контракті № 2013- АІ10 від 17 травня 2013 року зазначено, що товар буде поставлений не пізніше 30 травня 2013 року, а фактично товар поставлений 6 червня 2013 року - дата в товаротранспортній накладній № 243789), а також в зв'язку з неподанням декларантом на письмову вимогу митного органу відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме:
- договорів (угод, контрактів) із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця;
- виписку з бухгалтерської документації;
- каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару.
За інформацією, яка наявна у митного органу, вартість схожих товарів є вищою в порівнянні з митною вартістю оцінюваних товарів. Проведено процедуру консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору другорядних методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог ст.ст. 59-64 Митного кодексу України. За результатами проведеної консультації встановлено, що методи 2а та 2б не можуть бути застосовані у зв'язку відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні товари, методи 2в і 2г- в зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях на основі МД № 305080002/2012/003382 від 5 травня 2012 року, з урахуванням коригувань на обсяг партії товарів, умов поставки, комерційних умов, тощо, що відповідає принципам і критеріям, визначеним Угодою про застосування ст. VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.
12 червня 2013 року відповідачем винесено картку відмови в митному оформленні № 101060000/2013/009564 (а.с. 11-12).
Позивач не погодився з рішенням про коригування митної вартості, але, з метою уникнення матеріальних збитків, сплатив митні платежі відповідно до визначеної відповідачем митної вартості.
Скасовуючи рішення митного органу про визначення митної вартості товарів та картку відмови у прийнятті митної декларації, суд першої інстанції виходив з того, що вказані рішення відповідача не відповідають вимогам закону, оскільки приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за шостим (резервним) методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не навів жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, а відповідно просто взято таку ціну з цінової бази митниці.
Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Зі змісту оскаржуваного рішення про визначення митної вартості товарів, митну вартість було визначено за шостим (резервним) методом.
Як вбачається з пояснювальної записки спірного рішення митного органу, підставою не застосування основного методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) стало подання декларантом неналежних документів щодо вартості товару.
Згідно з ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України (далі по тексту - МК) митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 52 МК передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Частинами 2, 3 зазначеної статті передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
3. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
4. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
3) розрахунок ціни (калькуляцію).
5. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
6. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Як вбачається з матеріалів справи, на вимогу митного органу декларантом було подано наступні документи: ВМД №101060000/2013//009564 від 10.06.2013 р. та інвойс, ВМД №101060000/2013//009734 від 02.06.201р р. та інвойс, зовнішньоекономічний контракт від 17.05.2013 року №2013-АІ10, додаткову угоду до вказаного контракту від 05.06.2013р., рахунок №154864 від 06.06.2013р., звіт про оцінку майна №359 від 10.06.2013 р., договір про надання транспортних послуг від 04.04.2013 р. №17/13, рахунок-фактуру про надання транспортних послуг від 04.04.2013 р.№СФ-0000381,
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявні у справі докази вказують, що відповідачу були надані документи, які об'єктивно підтверджують заявлену ним митну вартість товару, витребувані відповідачем додаткові документами на підтвердження митної вартості товару могли бути надані лише за умови їх наявності у позивача.
Згідно з положеннями ст. 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.
Разом з тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.
Судом встановлено, що рішення про визначення митної вартості товару митниця прийняла, не застосувавши жодного іншого методу, крім шостого (резервного), при цьому, не обґрунтувавши необхідності застосування саме цього методу та не зазначивши, які саме розбіжності містять документи, що підтверджують вартість ввезеного товару, та які були подані декларантом.
При цьому, колегією суддів встановлено, що надані позивачем до митниці документи на підтвердження вартості товару не містять розбіжностей та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу.
Зазначене свідчить, що митниця не дотримала, передбаченого статтею 57 МК, порядку визначення митної вартості товару.
Слід також зазначити, що відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, що визначає обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості у графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:
неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);
невірно проведений розрахунок митної вартості;
невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;
надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що відповідачем приписи, передбачені Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 дотримано не було.
Виходячи з аналізу встановлених фактичних обставин справи на підставі наведених норм законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що коригування відповідачем митної вартості здійснено неправомірно з порушенням ч. 3 ст. 53, ч. 6 ст. 54, ч. 1 ст. 55 МК та всупереч правилам, визначеним ст. 58 цього Кодексу, а тому рішення про коригування митної вартості №101060000/2013/300453/2 від 12.06.2013 та картка відмови №101060000/2013/00541 від 12.06.2013, винесені Житомирською митницею Міндоходів підлягають скасуванню.
Як встановлено судом першої інстанції, в результаті необґрунтованого застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості товару, позивачем додаткового сплачено до Державного бюджету України обов'язкових платежів в розмірі 31878,93 грн.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в разі скасування рішення про визначення митної вартості товарів і не стягнення коштів з бюджету, що зараховані в бюджет після митного оформлення товарів, не досягаються завдання адміністративного судочинства і адміністративне судочинство не виконує свою основну функцію - відновлення становища, яке існувало до порушення права.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням вимог закону.
Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Житомирської митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "27" листопада 2013 р. без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис) Л.В. Кузьменко
судді: (підпис) Л.О. Зарудяна
(підпис) Т.В. Іваненко
З оригіналом згідно: суддя ________________________________ Л.В. Кузьменко
Повний текст cудового рішення виготовлено "16" січня 2014 р.
Роздруковано та надіслано:р.л.п.
1- в справу:
2 - позивачу: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроінновація Інтернаціональ" вул.Промислова,9а,с.Березина,Житомирський район, Житомирська область,12403
3- відповідачу: Житомирська митниця Міндоходів вул. Перемоги,25,м.Житомир,10003
третя особа Головне управління Державної казначейської служби у Житомирській області , 10003, вул.1-го Травня,24, м.Житомир
Головне управління Державної казначейської служби України в м.Києві , вул.Терещенківська, 11а, м.Київ