16 січня 2014 р.Справа № 632/1351/13-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Кононенко З.О.
Суддів: Бондара В.О. , Калитки О. М.
за участю секретаря судового засідання Губарь А.С.
позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Директора Первомайського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді ОСОБА_2 на постанову Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 05.09.2013р. по справі № 632/1351/13-а
за позовом ОСОБА_1
до Виконавчого комітету Первомайської міської ради Харківської області , Директора Первомайського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді ОСОБА_2 , Первомайського міського голови
про зобов'язання вчинити певні дії,
Постановою Первомайського міськрайонного суду Харківської області адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконними дії Директора Первомайського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді ОСОБА_2, щодо відмови в наданні відпустки ОСОБА_1.
Скасовано розпорядження міського голови первомайської міської ради Харківської області № 163/0 від 23 липня 2012 року про звільнення ОСОБА_1, в зв'язку закінченням строку дії трудового договору, відповідно до п.2 ст. 36 КУпП.
Визначено дату звільнення ОСОБА_1 з посади спеціаліста першої категорії міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді з 01 вересня 2012 року, відповідно до п.2 ст. 36 КУпП.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач, Директор Первомайського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді ОСОБА_2, зазначає, що оскаржувана постанова прийнята без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, в порушення норм матеріального та процесуального права, є необґрунтованою та підлягає скасуванню в частині задоволення позову.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 24.09.2001 року прийнята на службу в органах місцевого самоврядування. На підставі розпорядження № 95/о від 30.04.2009 року та розпорядження № 168/о від 03.09.2009 року перебувала на посаді спеціаліста 1 категорії міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді на період по догляду за дитиною до 3-х років основного працівника до 22 липня 2012 року.
За весь період роботи за 2011-2012 р.р. мала невикористану відпустку (щорічну та додаткову) в кількості 40 днів, що визнається сторонами.
В зв'язку з чим позивач звернулась до в.о. директора центру ОСОБА_2 з відповідною заявою про надання відпустки з подальшим звільненням. Проте в наданні відпустки було відмовлено в зв'язку з виходом основного працівника.
При цьому, як зазначено ОСОБА_2, графік відпусток працівників в територіальному центрі не було визначено.
На підставі наказу від 10.08.2011 року № 10/к, ОСОБА_2 була призначена виконуючим обов'язки директора центру Первомайського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.
На підставі розпорядження Первомайського міського голови від 23 липня 2012 року № 163/о було звільнено ОСОБА_1, в зв'язку закінченням строку дії трудового договору, відповідно до п.2 ст. 36 КЗпП.
В зв'язку з відмовою в наданні відпустки та подальшим звільненням, позивач зверталась з відповідними заявами до Первомайського міського голови та Територіальної державної інспекції з питань праці у Харківській області.
На звернення позивача, державним інспектором праці була надана відповідь, що в ході перевірки виявлено порушення вимог ст. 3 ЗУ «Про відпустки».
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач маючи невикористану відпустку, мала право на її отримання, проте в порушення норм чинного законодавства їй було відмовлено в реалізації цього права.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування.
На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
Відповідно до п. 16 Загальних положень про центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, затверджених постановою КМУ від 27 серпня 2004 р. № 1126 (чинної на час виникнення спірних правовідносин), Директор центру керує діяльністю центру, несе персональну відповідальність за виконання покладених на центр завдань, законність прийнятих ним рішень.
Статтею 74 КЗпП України передбачено, що громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.
Відповідно до ч. 5,6 ст. 21 ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування», посадовим особам місцевого самоврядування надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законами України не передбачено тривалішої відпустки, з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.
Посадовим особам, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю до 15 календарних днів. Порядок і умови надання додаткових оплачуваних відпусток встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про відпустки», у разі звільнення працівника у зв'язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому не вбачає підстав для його скасування. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Директора Первомайського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 05.09.2013р. по справі № 632/1351/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.
Судді(підпис) (підпис) Бондар В.О. Калитка О.М.
Повний текст ухвали виготовлений: 21.01.2014р.
Помічник судді
Левченко А.М.