Копія
Іменем України
Справа № 801/5264.1/13-а
15.01.14 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ілюхіної Г.П.,
суддів Яковенко С.Ю. ,
Лядової Т.Р.
секретар судового засідання Прищепа Н.С.
за участю сторін:
від позивача (Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим- Нафієва Ельзара Усейнівна) довіреність № 679/01-08 від 11.02.13
від відповідача (ОСОБА_3) - не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим на ухвалу Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М.) від 18.11.13 у справі № 801/5264.1/13-а
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим (вул. Сімферопольська, 5а, м.Бахчисарай, Автономна Республіка Крим, 98403)
до ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)
про стягнення заборгованості у сумі 58348,15 грн.,
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.11.2013 року залишено без розгляду позовну заяву Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим в частині стягнення з ОСОБА_3 заборгованості з переплати пенсії за період з березня 2003 року по вересень 2012 року в сумі 52890,15 грн. (арк.с. 134-135).
Рішення суду мотивовано тим, що на час звернення до суду з позовом позивачем не був пропущений встановлений законом 6 місячний строк звернення до суду по вимогам за 6 місяців до часу звернення до суду, а саме, щодо стягнення необґрунтовано нарахованої та виплаченої пенсії за період з жовтня 2012 року по березень 2013 року.
На зазначене судове рішення від позивача надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (арк.с. 143-145).
Доводи апеляції мотивовані тим, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, законом не обумовлено конкретно термін, за який може стягуватися переплата; відповідальність за надання достовірних відомостей, а також своєчасне надання відомостей, які можуть вплинути на розмір і виплату пенсії лежить на особі, яка одержує цю пенсію; суд не прийняв до уваги, що пенсія ОСОБА_3 була призначена у відповідності з Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991; саме діючий закон визначає право на пенсію, умови призначення, права, обов'язок, а також відповідальність осіб які отримують пенсію, законодавець поклав обов'язок на пенсіонера надавати достовірні відомості не тільки при призначенні пенсії, але і за весь період часу виплати пенсії; судом не прийнято до уваги зазначену обставину, відповідальність покладена повністю на Пенсійний фонд, але законом не передбачені терміни, періодичність проведення перевірок даних, які надаються, а також не наданих (прихованих) особою;
В судовому засіданні 15.01.2014 представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати по мотивам, викладеним в ній.
В судове засідання, призначене на 15.01.2014 відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.
Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів встановила наступне.
12.10.2000 ОСОБА_3 зареєстрований у якості фізичної особи-підприємця (арк.с. 77).
ОСОБА_3 перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим як пенсіонер та отримував пенсію з 17.03.2003 по 31.03.2013 року у відповідності з законом України «Про пенсійне забезпечення».
Позивачу було достовірно відомо про статус відповідача як фізичної особи-підприємця принаймні з 2007 року, про що свідчить довідка Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим від 24.10.07р. вих. №5764/085 про взяття на облік фізичної особи підприємця ОСОБА_3.
15.05.2013 (згідно штемпелю установи пошти на конверті) Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості у сумі 58348,15грн. (арк.с. 2-4, 16).
Предметом адміністративного позову є стягнення переплати пенсії з відповідача у сумі 58348,15грн., яка виникла за період з 17.03.03 по 31.03.13.
Підставою для звернення до суду є те, що позивачу стало відомо про наявність у відповідача статусу фізичної особи-підприємця, у зв'язку із чим ОСОБА_3 було припинено виплату пенсії на підставі розпорядження від 20.03.13.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 22.07.2013 позовну заяву Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості у сумі 58348,15грн. - залишено без розгляду (арк.с. 70).
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013 апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим на ухвалу Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.07.13 у справі №801/5264/13-а задоволено частково. Ухвалу Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.07.13 у справі №801/5264/13-а скасовано. Направлено справу №801/5264/13-а до суду першої інстанції для продовження розгляду (арк.с. 122). Ухвала мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував та не застосував процесуальний закон на час виникнення спірних правовідносин, так як необхідно встановити день виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення вимог та підстав пропуску строку з врахуванням їх періодичності.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 04.11.2013 адміністративну справу №801/5264.1/13-а за позовом Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості у сумі 58348, 15 грн. прийнято до провадження (арк.с. 124).
Згідно пояснень позивача йому стало відомо, що ОСОБА_3 має статус фізичної особи-підприємця лише після обробки всіх пенсіонерів з березня 2013 року по теперішній час (тобто взяття на облік відомостей з відділу персоніфікованого обліку інформаційних систем та мереж, які зливаються з відомостями державного реєстратора Бахчисарайської РДА), у зв'язку із почастішанням випадків невідображення даних про підприємницьку діяльність, Управління з 2013 року почало звіряти бази даних на предмет виявлення, чи є пенсіонер підприємцем.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Частиною другою статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.
Частиною першою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до частини першої статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Згідно частини другої статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до п. 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.02р. №8-2 (у редакції Постанови правління Пенсійного фонду України від 25.02.08р., №5-5), Управління Пенсійного фонду України (далі - Фонд) у районах, містах і районах у містах (далі - Управління) є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - регіональні управління), що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що пояснення позивача на відсутність проіфнормованості різних структур Управління пенсійного фонду про статус осіб, які знаходяться на обліку (фізична особа-підприємець, пенсіонер, тощо) не може свідчити про поважність причин пропуску строку звернення до суду та наведені позивачем обставини фактично свідчать про наявність залежності у відповідача суми боргу, від особливостей внутрішньої організаційної діяльності пенсійного фонду України.
Враховуючи, що пенсійні виплати здійснюються помісячно, і, відповідно, переплата пенсії, що є предметом позову, виникає також помісячно наростаючим підсумком, строк звернення до суду для захисту порушених прав належить вираховувати після закінчення відповідного місяця. Таким чином на час звернення до суду з позовом позивачем не був пропущений встановлений законом 6 місячний строк звернення до суду по вимогам за 6 місяців до часу звернення до суду, а саме, щодо стягнення необґрунтовано нарахованої та виплаченої пенсії за період з жовтня 2012 року по березень 2013 року.
За таких обставин, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до суду встановлений частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, в частині вимог про стягнення переплати пенсії з березня 2003 року по вересень 2012 року в сумі 52890,15грн.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.
Керуючись частиною третьою статті 24, пунктом 9 частини першої статті 155, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 199, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим на ухвалу Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.11.13 у справі № 801/5264.1/13-а залишити без задоволення.
2. Ухвалу Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.11.13 у справі № 801/5264.1/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Повний текст судового рішення складений 20 січня 2014 р.
Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна
Судді підпис С.Ю. Яковенко
підпис Т.Р.Лядова
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна