15 січня 2014 р.Справа № 524/9057/13-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Кононенко З.О.
Суддів: Бондара В.О. , Калитки О. М.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15.11.2013р. по справі № 524/9057/13-а
за позовом ОСОБА_1
до Автозаводської районної у м. Кременчуці рада
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання виконати певні дії,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом, в якому просив суд визнати незаконною бездіяльність Автозаводської районної у місті Кременчуці ради в частині не розгляду протягом місяця його заяви від 01.11.2011 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуального гаража, від дня прийняття рішення Автозаводської районної ради м.Кременчука від 27.08.2013 року про втрату чинності рішення Автозаводської районної ради м.Кременчука від 26.01.2012 року. Зобов'язати Автозаводську районну у місті Кременчуці раду в місячний термін розглянути заяву від 01.11.2011 року. Встановити місячний строк для подання Автозаводською районною у місті Кременчуці радою до суду звіту про виконання постанови.
Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15.11.2013р. в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Автозаводської районної у м Кременчуці Ради про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії - відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, ОСОБА_1, зазначає, що оскаржувана постанова прийнята без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, в порушення норм матеріального та процесуального права, є необґрунтованою та підлягає скасуванню.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції розглядає справу згідно п.2 ч.1 ст.197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Автозаводської районної у м. Кременчуці Ради з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуального гаража в районі автогаражного кооперативу "Лада-2" по вул. Е.Тельмана в м. Кременчуці орієнтовним розміром 28 кв.м. Вказане підтверджується копією зави від 01.11.2011 року, індекс № М-06-04/1028.
26.01.2012 року Автозаводською районною у м.Крменчуці Радою було прийнято рішення «Про тимчасове призупинення прийняття рішень Автозаводською районною радою м.Кременчука про надання дозволів на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва індивідуальних гаражів на території Автозаводського району м.Кременчука».
Вказане рішення втратило чинність на підставі рішення Автозаводської районної у м.Кременчуці Ради від 27.08.2013 року.
Згідно п. 1.87 рішення Автозаводської районної у м.Кременчуці Ради від 05.11.2013 року «Про відмову в наданні громадянам дозволів на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва індивідуальних гаражів по вул. Е.Тельмана в районі автогаражного кооперативу "Лада-2" в м. Кременчуці », ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуального гаража в районі автогаражного кооперативу "Лада-2" по вул. Е.Тельмана в м. Кременчуці орієнтовним розміром 28 кв.м у зв'язку з невідповідністю місць розташування об'єктів вимогам генерального плану міста Кременчука та іншої містобудівної документації.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що на момент розгляду справи судом заява ОСОБА_1 від 01.11.2011 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуального гаража вирішена по суті відповідачем.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України (в редакції на час звернення з заявою) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.
Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, у даній нормі закону закріплено загальні критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем в порушення вимог ч. 7 ст. 118 ЗК України вмотивована відмова надана з пропущенням місячного строку, що є протиправним.
Разом із тим, судами встановлено, що на час звернення до суду з цим позовом порушене право позивача на своєчасний розгляд його заяви поновлено, а саме: на момент розгляду справи судом заява ОСОБА_1 від 01.11.2011 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуального гаража вирішена по суті відповідачем..
Відповідно до частини 4 статті 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про: 1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; 2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; 5) виконання зупиненої чи невчиненої дії; 6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.
Із змісту вказаної статті можна дійти висновку, що адміністративний позов подається з метою реального захисту порушених прав. Тобто, позивач може просити суд зобов'язати відповідача до активної поведінки, стягнути з нього кошти, скасувати його рішення, встановити компетенцію тощо.
Між тим, поновлення порушеного права позивача на час звернення до адміністративного суду не дає можливості суду зобов'язати відповідача поновити таке право у зазначений спосіб.
Згідно із частиною 2 статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Із змісту вказаної статті вбачається, що рішення про визнання бездіяльності протиправною не є самодостатнім, оскільки передбачає ухвалення наступного рішення відповідно до пунктів 2-8 цієї статті.
За таких підстав цей позов не підлягає задоволенню.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому не вбачає підстав для його скасування. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15.11.2013р. по справі № 524/9057/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.
Судді(підпис) (підпис) Бондар В.О. Калитка О.М.
Помічник судді
Левченко А.М.