Копія
Іменем України
Справа № 827/1695/13-а
13.01.14 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Іщенко Г.М.,
суддів Цикуренка А.С. ,
Санакоєвої М.А.
секретар судового засідання Бєлоглазова Ю.О.
за участю сторін:
представник позивача, Приватного акціонерного товариства "Комісійний магазин № 12"- Зубова Євгенія Вікторівна, довідка з ЄДРПОУ № 381524 від 05.04.2011,
представник позивача, Приватного акціонерного товариства "Комісійний магазин № 12"- Філонов Олександр Олегович, довіреність № б/н від 31.08.11
представник відповідача, Севастопольської міської ради- Чиркова Ольга Миколаївна, довіреність № 03-15/15 від 08.01.14
представник відповідача, Фонду комунального майна Севастопольської міської ради- Сарахман Сергій Олександрович, довіреність № 1/14 від 10.01.14
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу № 827/1695/13-а за апеляційною скаргою Севастопольської міської ради на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя (суддя Балась Т.П. ) від 19.11.2013
за позовом Приватного акціонерного товариства "Комісійний магазин № 12" (вул. Велика Морська, буд.32, місто Севастополь, 99012)
до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (вул.Луначарського, буд.5, місто Севастополь, 99011)
Севастопольської міської ради (вул. Леніна, буд.3, місто Севастополь, 99011)
про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними бездіяльності, дій, зобов'язання вчинити дії,
Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 19.11.2013 адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Комісійний магазин № 12" задоволено частково: визнано протиправним та скасовано пункт 2.7 рішення, оформленого протоколом засідання Конкурсної комісії з оренди комунального майна Фонду комунального майна Севастопольської міської ради № 9(6)-12 від 08.11.2012 про відмову Приватному акціонерному товариству "Комісійний магазин № 12" в продовженні договору оренди. Визнані протиправними дії Фонду комунального майна Севастопольської міської ради щодо відмови в продовженні з Приватним акціонерним товариством "Комісійний магазин № 12" дії договору оренди № 482-00 вбудованих приміщень комісійного магазину (№ 1-1, 1-2, 1-4, 1-5 по 1-7), загальною площею 140,00 кв.м. в цілому, що знаходиться за адресою: місто Севастополь, вул. Велика Морська, 32, в іншій частині позову- відмовлено, вирішено питання про судові витрати.
Не погодившись з ухвалою суду, Севастопольська міська рада звернулася до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи Приватне акціонерне товариство "Комісійний магазин № 12"(далі-позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом (з урахуванням ухвали суду від 19.11.2013 щодо закриття провадження у справі в частині зобов'язання Фонду комунального майна Севастопольської міської ради внести зміни до договору оренди № 482-00 щодо продовження його дії до 24.10.2017) до Севастопольської міської ради, Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (далі-відповідачі) про визнання протиправними бездіяльність, дії, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, дійшов висновку про протиправність дій Фонду комунального майна Севастопольської міської ради щодо відмови в продовженні з Приватним акціонерним товариством « Комісійний магазин №12» дії договору оренди №482-00 вбудованих приміщень комісійного магазину (1-1, 1-2, 1-4,1-5, 1-7) загальною площею 140,00кв.м. в цілому, що знаходиться за адресою: місто Севастополь, вул.В.Морська, 32 та визнання протиправним та скасування пункту 2.7 рішення, оформленого протоколом засідання Конкурсної комісії з оренди комунального майна Фонду комунального майна Севастопольської міської ради №9(6)-12 від 08.11.2012 про відмову Приватному акціонерному товариству «Комісійний магазин №12» в продовженні договору оренди.
Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.
Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При апеляційному перегляді справи встановлено, що 04.08.2008 між позивачем та територіальною громадою міста Севастополя в особі Севастопольської міської ради, від імені якої діє Фонд комунального майна Севастопольської міської ради (орендодавець) було укладено договір оренди нерухомого майна № 482-00, який ї за своїм змістом є новою редакцією договору № 482-00 від 10.11.2000. Відповідно до умов Договору орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду вбудовані приміщення комісійного магазину № 1-1, № 1-2, № 1-4, з № 1-5 по № 1-7, площею 140,00 кв.м. в цілому, що знаходяться за адресою: місто Севастополь, вул. Велика Морська, 32.
Листом № 01-15/4176 від 06.11.2012 відповідач повідомив, що 24.10.2012 договір № 482-00 припинив свою дію у зв'язку з закінченням терміну його дії. Також Фонд запропонував передати орендоване майно за актом приймання-передачі у встановлений договором строк.
08.11.2012 відповідач на засіданні конкурсної комісії з оренди комунального майна прийняв рішення про відмову у продовженні договору оренди комунального майна, оформлене протоколом № 9(6)-12. Вказане рішення і є предметом оскарження у даній справі.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, які є обов'язковими для виконання.
Відповідно до пункту 12 Порядку проведення конкурсу з визначення орендаря комунального майна, Севастопольською радою визначений відповідний орган - Конкурсна комісія з оренди комунального майна, який наділений повноваженнями затвердження умов конкурсу; розгляду пропозицій та пакету документів учасників конкурсу; визначення переможця конкурсу; рішення інших питань, пов'язаних з конкурсами на право оренди комунального майна, не врегульованих діючим законодавством, а також прийняття рекомендаційних рішень щодо продовження або відмови у продовженні договорів оренди (пункт 13 Порядку).
Конкурсна комісія з оренди комунального майна діє на постійної основі, утворюється Фондом комунального майна. Особистий склад затверджується головою Фонду комунального майна за погодженням з Президією міської ради.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Заявником апеляційної скарги не враховано, що у постанові Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2013 у адміністративній справі за позовом ТОВ "Магус ЛТД" до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради, Севастопольської міської ради про визнання протиправними рішень було встановлено, що відповідного наказу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради про утворення Конкурсної комісії з оренди комунального майна не існує, тобто, Конкурсна комісія не утворена. Таким чином, колегія суддів вважає дійшла до висновку, що прийняті спірні рішення Конкурсної комісії про вивчення попиту на об'єкти оренди (протокол за № 8-12 від 25.09.2012), а також про відмову у продовженні договорів оренди комунального майна оформлене протоколом №9(6)-12 від 08.11.2012 є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки відсутні правовстановлюючі документи щодо утворення зазначеної комісії.
Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що протиправність рішення Конкурсної комісії про відмову у продовженні договорів оренди комунального майна, оформлене протоколом № 9(6)-12 від 08.11.2012,тобто, саме того, на якому було прийнято рішення щодо позивача - ПАТ "Комісійний магазин № 12", вже встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Судом першої інстанції безперечно встановлено, що наказу про утворення діючого на постійній основі органу - Комісії з оренди комунального майна, як то передбачає пункт 12 Порядку проведення конкурсу з визначення орендаря комунального майна, Фонд суду не надав.
Тому колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність та скасування пункту 2.7 рішення, оформленого протоколом засідання Конкурсної комісії з оренди комунального майна Фонду комунального майна Севастопольської міської ради № 9(6)-12 від 08.11.2012.
Помилковими вважаються доводи апеляційної скарги щодо правомірності вчинення дій суб'єкта владних повноважень - Фонду комунального майна по відмові у продовженні дії договору оренди № 482-00 через наступне.
Неспроможними визнаються посилання в апеляційній скарзі на рішення Господарського суду міста Севастополя від 30.05.2013, яким встановлено факт припинення дії договору оренди та зобов'язано ПАТ "Комісійний магазин № 12" звільнити нерухоме майно - вбудовані приміщення магазину та передати їх за актом приймання-передачі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради, оскільки судом не було надано оцінку діям Фонду комунального майна по відмові у продовженні договору оренди. Питання правомірності дій щодо направлення листа про відмову у продовженні дії договору оренди лежить у площині адміністративних, публічно-правових відносин між суб'єктом владних повноважень, з одного боку, та позивачем, з іншого, та є предметом розгляду даної справи.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що строк договору закінчився, посилаючись на частину другу статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якою передбачено, що договір оренди вважається продовжений на той самий термін і на тих самих умовах у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору. Фонд комунального майна листом від 06.11.2012 повідомив позивача про закінчення строку договору, на який він був укладений та про наміри щодо не продовження дії даного договору.
Заявником апеляційної скарги не враховано, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін, дія договору припиняється після закінчення строку, на який його було укладено. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом місяця після закінчення строку дії договору, він вважаться продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором узгоджується з приписами частини четвертої статті 284, частини другої статті 291 Господарського кодексу України.
Слід зазначити, що частина друга статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачає, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічну за змістом норму містить й Закон України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з частиною другою статті 17 якого у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Отже, законодавцем визначено можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому, для такого автоматичного продовження договору оренди державного та комунального майна передбачена особливість - відсутність заяви однієї із сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що якщо орендар продовжує користуватися майном після закінчення строку договору оренди, то за відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Підставою для продовження відносин найму стосовно орендо давця є, по суті, його мовчазна згода, яка виявляється у відсутності заперечень і вимог до орендаря повернути орендоване майно протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди, з боку ж орендаря бажання продовжувати відносини оренди висловлюється активними діями - шляхом продовження користування майном після закінчення строку договору оренди.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач вчинив дії шляхом направлення листа від 06.11.2012 № 01-15/4176 щодо припинення договору оренди без урахування обставин, які суттєво випливають на правовідносини сторін, а саме те, що у спірному приміщенні комісійного магазину за адресою: місто Севастополь, вул. В.Морська, 32 розташований об'єкт приватизації - Орендне підприємство "Комісійний магазин № 12", приватизований у 1995 році, правонаступником якого є позивач.
Судом першої інстанції безспірно встановлено, що відносини щодо приватизації позивачем вбудованих приміщень комісійного магазину (№ 1-1, 1-2,1-4, 1-5 по 1-7), загальною площею 140,00 кв.м., що знаходиться в місті Севастополі по вул. В. Морська, 32, були предметом розгляду справи в господарському суді міста Києва. Господарський суд своїм рішенням встановив, що заява Товариства "Комісійний магазин № 12" про включення спірного майна до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом його викупу, підлягає розгляду у визначеному законодавством порядку.
Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що відповідачем на ім'я голови Севастопольської міської ради було направлено лист від 20.03.2012 № 01-15/953 щодо необхідності виконання рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2011 із усіма документами необхідними для розгляду заяви від 04.09.2008.Також у листі містилась інформація щодо наміру Фонду оскаржити зазначене рішення.
Судова колегія звертає увагу на те, що рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2011 є чинним і на даний час, проте відповідачами не доведено виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача, та вказує на бездіяльність з боку державних органів, пов'язану з неузгодженістю дій, направлених на виконання рішення, яким визначено право позивача на розгляд його заяви щодо включення об'єкту до переліку об'єктів, що підлягають приватизації.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач.
У рішеннях Європейського суду з прав людини, які після ратифікації Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод (1997 рік) стали частиною національного законодавства, відзначається, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 Конвенції стороні на судовому етапі, втрачають сенс (наприклад, рішення Горнсбі проти Греції від 19.03.1997).
Слід зауважити, що у справі "Півень проти України" Європейський суд констатував порушення статті 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдане недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання. У цій справі Європейський суд дійшов висновку про відсутність у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади, і констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.
Так, у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Трегубенко проти України" визнавши порушення частини першої статті 6 Конвенції, Суд робить висновок, що хоча правильне застосування законодавства незаперечно становить „суспільний інтерес", але, виходячи із обставин цієї справи, цей інтерес мав на меті порушення основних принципів правової певності та доступу до суду.
Чинним законодавством (частина друга статті 17 Закону України «П оренду державного та комунального майна») передбачено право орендодавця відмовити у продовженні дії договору, проте в даному випадку, відповідач повинен був утриматись від вчинення таких дій, що призвели до грубого порушення прав та законних інтересів позивача.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що дії Фонду комунального майна Севастопольської міської ради щодо відмови в продовженні з Приватним акціонерним товариством "Комісійний магазин № 12" дії договору оренди № 482-00 вбудованих приміщень комісійного магазину вчинені необґрунтовано, тобто, без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дії; непропорційно, зокрема, без дотриманням необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача та цілями, на досягнення яких спрямовані ці дії, що є підставою для визнання таких дій Фонду комунального майна Севастопольської міської ради - протиправними.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.
Апеляційна скарга відповідача не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.
Колегія суддів не надає оцінку висновкам суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Севастопольської міської ради щодо невжиття контрольних функцій з метою недопущення застосування Фондом пунктів 11, 16, 17 Порядку проведення конкурсу з визначення орендаря комунального майна, що є Додатком № 2 до рішення Севастопольської міської ради № 3677 від 12.09.2012 "Про внесення змін в нормативні акти Севастопольської міської ради в сфері орендних відносин", які були визнані незаконними постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 18.12.2012, оскільки відповідно до приписів частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах апеляційної скарги.
Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.
Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.
Враховуючи те, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом першої інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивовано і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Севастопольської міської ради залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 19.11.2013 у справі № 827/1695/13-а залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст судового рішення виготовлений 20 січня 2014 р.
Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко
Судді підпис А.С. Цикуренко
підпис М.А.Санакоєва
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Г.М. Іщенко