15 січня 2014 р.Справа № 539/4098/13-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Кононенко З.О.
Суддів: Бондара В.О. , Калитки О. М.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м.Лубнах та Лубенському районі Полтавської області на постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21.11.2013р. по справі № 539/4098/13-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в м.Лубнах та Лубенському районі Полтавської області
про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,
Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області Позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано дії Управління Пенсійного фонду з м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області щодо прийняття рішення про утримання з ОСОБА_1 переплати пенсії розмірі 25668,15 грн. за період з 08.01.2005 року по 30.09.2013 року неправомірними.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області припинити утримання з пенсії нарахованої ОСОБА_1 в розмірі 25668,15 грн. за період з 08.01.2005 року по 30.09.2013 року .
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області повернути ОСОБА_1 921 грн.72 коп. незаконно утриманих коштів з його пенсії за період жовтень - листопад 2013 року.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції розглядає справу згідно п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, знаходиться на обліку та отримує відповідну пенсію в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області.
Пенсія позивача була обрахована на підставі архівних довідок Муніципального архіву Усть-Янського Улус району , Республіка Саха (Якутія) Росія №2448 від 16.12.2004р, №1562 за 2004; Згідно повідомлення Управління Пенсійного фонду України в м.Лубнах та Лубенському районі Полтавської області вказується на те що в ході проведення контрольних заходів управлінням здійснено перевірку архівних документів про заробітну плату та виявлено, що в довідках заробітну плату, з яких нараховувалась пенсія позивачу, завищено розміри його заробітної плати. У зв'язку з виявленим порушенням проведено відповідний перерахунок пенсії позивача з 08.01.2005 року по 30.09.2013 року з нарахуванням суми переплати в розмірі 25668 грн. 15 коп. Відповідачем було 06.09.2013 року прийнято рішення згідно якого вирішено утримувати з позивача надмірно сплачену суму пенсії за період з 08.01.2005р по 31.10.2013 року в розмірі по 20 % з пенсії, до повного погашення на підставі ст. 50 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року. Одночасно повідомлялось , що згідно вищезазначеного рішення даний розмір переплати буде утримуватися з пенсії починаючи жовтня 2013 року.
ОСОБА_1 був ознайомлений з цим повідомленням 07.10.2013 року вих. № 6361/02-06.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідачем у встановленому законом порядку не доведений факт зловживань позивачем чи недобросовісності щодо надання недостовірних даних та отримання переплати пенсії.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступних підстав.
В доводах апеляційної скарги відповідач по справі посилається на те, що органом Пенсійного фонду України проведена перевірка достовірності довідки про заробітну плату, яка враховується при призначенні пенсії. В результаті контрольних заходів у довідці виявлені неточності. Внаслідок надання для обчислення пенсії недостовірної довідки виникла переплата пенсії.
При цьому апелянт послався на положення ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», де вказано, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відповідно до зазначеної норми законодавства Управлінням було прийнято рішення про утримання з позивача надміру виплачені суми пенсії по 20 відсотків від її розміру.
Колегія суддів зазначає, що відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Згідно ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
В ході розгляду справи в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі відповідач зазначав, що при прийнятті оскаржуваного рішення УПФУ керувалось, насамперед, положеннями ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з огляду на що дійшов висновку стосовно можливості проведення утримань (попри передбачену законом добровільність повернення такої суми самим пенсіонером) на підставі рішення територіального органу.
Разом з тим, необхідно зауважити, що відповідно ч. 2 ст. 50 зазначеного Закону відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень. За приписами ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її. Стягнення сум пенсії, надміру виплачених пенсіонерові, дозволяється лише у випадку зловживань з його боку (ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).
З аналізу ст. 101, ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» випливає, що пенсіонер несе відповідальність перед ПФУ у випадку зловживань з його боку, встановлених у визначеному законом порядку, а у випадку надання недостовірної інформації страхувальником, таку відповідальність перед державою несе страхувальник.
У ст. 1166 Цивільного кодексу України міститься законодавче визначення деліктної відповідальності за шкоду, завдану майну, та підстави її виникнення.
Так, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка заподіювача шкоди; 3) причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; 4) вина. Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом. Разом з тим, відповідно ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Обов'язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у п. 1 ч. 1 вказаної статті, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів. Проте, відповідачем у встановленому законом порядку не доведений факт зловживань з боку позивача, його вину чи недобросовісність щодо надання недостовірних даних та отримання переплати пенсії.
Відповідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В порушення вимог вищенаведеної норми КАС України відповідач по справі не довів правомірності свого рішення. Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги його не спростовують.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Лубнах та Лубенському районі Полтавської області залишити без задоволення.
Постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21.11.2013р. по справі № 539/4098/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.
Судді(підпис) (підпис) Бондар В.О. Калитка О.М.
Помічник судді
Левченко А.М.