04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"15" січня 2014 р. Справа№ 5011-4/17431-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Гаврилюка О.М.
Іоннікової І.А.
за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.
за участю представників:
від позивача: Поцелов А.О. - представник за дов. б/н від 18.06.2013р.;
від відповідача: Хмель О.М. - представник за дов. № 1 від 02.01.2014р., Лук'янова О.М. - представник за дов. № 1741 від 31.12.2013р.;
розглянув апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Правекс-Банк" та Фізичної особи - підприємця Кушнір Оксани Олександрівни
на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2013 р.
у справі № 5011-4/17431-2012 (суддя Борисенко І.І.)
за позовом Фізичної особи - підприємця Кушнір Оксани Олександрівни
до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Правекс-Банк"
про стягнення 72544,88 грн.
за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Правекс-Банк"
до Фізичної особи - підприємця Кушнір Оксани Олександрівни
про розірвання договору та вчинення певних дій.
У судовому засіданні 15.01.2014р. оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.
Суть рішення і апеляційної скарги:
Фізична особа - підприємець Кушнір Оксана Олександрівна (далі - ФОП Кушнір О.О., позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) звернулася з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Правекс-Банк" (далі - ПАТ "КБ "Правекс-Банк", відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) про стягнення (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 17.10.2013р.) 201983,11 грн. орендної плати, 8760,74 грн. пені., а всього 210743,85 грн. заборгованості за договором № 8577 від 31.10.2006р. за період з березня 2012р. по 02.10.2013р.
ПАТ "КБ "Правекс-Банк" подало зустрічний позов, в якому (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 18.06.2013р.) просить вважати розірваним договір оренди нежилого приміщення від 31.10.2006р., укладений між ПАТ "КБ "Правекс-Банк" та ФОП Кушнір О.О. з 17.02.2012р. та зобов'язати ФОП Кушнір О.О. прийняти приміщення загальною площею 38 кв.м., розташоване за адресою: м. Луцьк, пр. Соборності, 32/39 та підписати акт прийому - передачі приміщення до договору оренди нежитлового приміщення від 31.10.2006р., зареєстрованого в реєстрі № 8577.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2013 р. (повний текст складено 31.10.2013 р.) первісний позов (враховуючи заяву про уточнення позовних вимог) задоволено повністю, стягнуто з ПАТ "КБ "Правекс-Банк" на користь ФОП Кушнір О.О. 201983,11грн. орендної плати, 8760,74 грн. пені та 4214,86грн. судового збору. Зустрічний позов задоволено частково, зобов'язано фізичну особу - підприємця Кушнір Оксану Олександрівну прийняти приміщення загальною площею 38 кв.м, розташоване за адресою: м.Луцьк, пр. Соборності, 32/39 та підписати акт прийому-передачі приміщення до договору оренди нежилого приміщення від 31.10.2006р., зареєстрованого в реєстрі за №8577.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ФОП Кушнір О.О. звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення зустрічного позову та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вимог зустрічного позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував обставини, що мають значення для справи; дійшов до висновків, що не відповідають обставинам справи, а саме не встановив, що передача орендованого майна за актом приймання-передачі можлива лише у випадку припинення дії договору оренди. В свою чергу, доказів припинення або розірвання договору матеріали справи за доводами апелянта, не містять.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2013 р. прийнято апеляційну скаргу ФОП Кушнір О.О. до провадження та призначено до розгляду на 10.12.2013 р.
Не погодившись з прийнятим рішенням, 26.11.2013 р. ПАТ "КБ "Правекс-Банк" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення у даній справі в частині задоволення первісних позовних вимог та прийняти нове рішення, яким задовольнити зустрічні позовні вимоги.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував обставини, що мають значення для справи; дійшов до висновків, що не відповідають обставинам справи, зокрема, не дослідив, що ПАТ "КБ "Правекс-Банк" в порядку, визначеному законодавством та умовами договору, в односторонньому порядку розірвало договір, через що ФОП Кушнір О.О. не має підстав для стягнення орендної плати та пені за заявлені періоди.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2013 р., у зв'язку з перебуванням головуючого судді Коротун О.М. у відпустці, для розгляду питання щодо прийняття або повернення апеляційної скарги ПАТ "КБ "Правекс-Банк" по справі № 5011-4/17431-2012 призначено колегію суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуюча); судді: Гаврилюк О.М., Іоннікова І.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2013 р. прийнято апеляційну скаргу ПАТ "КБ "Правекс-Банк" до провадження, об'єднано в одне апеляційне провадження зі скаргою ФОП Кушнір О.О. та призначено до розгляду на 10.12.2013 р.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 р., у зв'язку з виходом головуючого судді Коротун О.М. з відпустки, змінено склад судової колегії: головуючий суддя - Коротун О.М., судді - Гаврилюк О.М., Іоннікова І.А., яка прийняла справу до свого провадження та розпочала розгляд апеляційних скарг, ухваливши постанову по даній справі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 р. розгляд апеляційних скарг було відкладено на 15.01.2014р.
В судовому засіданні 15.01.2014р. представник позивача за первісним позовом підтримав свою апеляційну скаргу, заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача за первісним позовом.
Представники відповідача за первісним позовом в судовому засіданні 15.01.2014р. підтримали свою апеляційну скаргу, заперечували проти задоволення апеляційної скарги позивача за первісним позовом.
При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що наявні в матеріалах справи копії документів засвідчені позивачем частково з недотриманням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 N 55, але при дослідженні в судових засіданнях витребуваних оригіналів документів з'ясовано відповідність копій цим оригіналам, а тому в силу ст. ст. 32-34, 36 ГПК України, п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. наявні в матеріалах справи копії документів є належними доказами.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, оглянувши оригінали документів, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд, -
Як видно з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 31.10.2006р. між ФОП Кушнір О.О. (орендодавець за умовами договору) та ПАТ "КБ "Правекс-Банк" (орендар за умовами договору) було укладено договір оренди нежитлового приміщення, посвідчений нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ващук В.Ф., зареєстрований в реєстрі за № 8577 (далі - договір).
Відповідно до п.1.1. договору орендодавець передає, в орендар приймає в тимчасове користування на умовах оренди нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: м. Луцьк, проспект Соборності, будинок 32/39, загальною площею 38 кв.м. (далі - орендоване приміщення, об'єкт оренди). Приміщення передається орендареві для розміщення банківської установи.
Відповідно до п.2.1. договору розмір щомісячної орендної плати за 1 кв.м. приміщення встановлюється в розмірі еквівалента 35 дол. США у гривні по курсу НБУ на день оплати.
Пунктом 2.2. договору передбачено, що загальним місячний розмір орендної плати за даним договором становить 1330 дол. САШ у гривні по курсу НЕБУ на день оплати.
Нарахована орендна плата вноситься щомісяця, не пізніше 5 числа поточного місяця на рахунок орендодавця, згідно п.2.5. договору.
Відповідно до п. 2.4. договору, в орендну плату не включається вартість спожитих орендарем комунальних послуг, зокрема по електроенергії, воді, опаленню. Дані комунальні послуги сплачуються орендарем щомісяця на підставі рахунків у терміни вказані орендодавцем (з урахуванням термінів оплати передбачених договорами орендодавця та відповідних комунальних підприємств) пропорційно займаній площі.
Згідно п. 3.2.2 договору, орендар зобов'язується вчасно, відповідно до умов даного договору, вносити орендну плату.
Відповідно до п. 4.2. договору, у за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує орендодавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми до оплати за кожний день прострочення.
Актом приймання-передачі приміщення від 01.11.2006р. підтверджено передачу орендарю нежитлового приміщення по пр. Соборності, 32/39, в м. Луцьку загальною площею 38 кв.м. для розміщення відділення ПАТ "КБ "Правекс Банк" за договором оренди від 31.10.2006р.
Сторони узгодили, що договір набирає сили від дня укладання його сторонами і діє протягом 5 років (п. 7.1.).
Згідно з п. 7.2. договору, даний договір вважається продовженим у своїй дії на такий же строк і на тих же умовах при відсутності випадків виявлення фактів несвоєчасного внесення орендної плати. Дана умова поширюється як на спочатку встановлений термін дії договору, так і на кожний з наступних строків його дії.
Сторонами не заперечується факт пролонгації договору за згодою сторін, згідно з п. 7.2. договору, яка відбулася після закінчення 5 років після його укладання.
Відповідно до п. 3.2.3 договору при припиненні дії даного договору орендар зобов'язався повернути приміщення орендодавцеві за актом прийому-передачі в стані, у якому він його одержав, з урахуванням нормального зносу.
Задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що на час розгляду справи відповідачем не дотримано вимог договору та чинного законодавства щодо повернення орендованого майна та припинення договору оренди, договір слід вважати діючим, а тому відсутні жодні підстави для визнання договору розірваним з 17.02.2012 року, оскільки саме підписання акту прийому-передачі приміщення сторонами є підставою для його розірвання, а не надсилання повідомлення про намір розірвати договір.
В цій частині суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками місцевого суду з огляду на наступне.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Статтею 759 ЦК України визначено, що відповідно до договору найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 1 ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Судом першої інстанції вірно з'ясовано, що 20.12.2011 року Спостережною Радою ПАТ "КБ "Правекс Банк" було прийняте рішення про закриття Варшавського відділення ПАТ "КБ "Правекс Банк" і саме на цій підставі у орендаря відпала потреба продовжувати дію договору оренди нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: м. Луцьк, проспект Соборності, будинок 32/39, загальною площею 38 кв.м., в якому саме розташовувалося Варшавське відділення ПАТ "КБ "Правекс Банк". Крім того, графіком закриття деяких відділень ПАТ "КБ "Правекс Банк", затвердженого рішенням голови правління (т. 1, а/с 63) визначено точну дату закриття Варшавського відділення ПАТ "КБ "Правекс Банк", а саме 08.02.2012р., з розірванням договору оренди з 17.02.2012р.
Пунктом 7.4. договору його сторони узгодили, що орендодавець виражає свою згоду з тим, що у випадку відсутності в орендаря необхідності в користуванні приміщенням даний договір достроково розривається через 15 календарних днів від дня відправлення орендарем на адресу орендодавця письмового повідомлення про дострокове розірвання договору. Повторна згода орендодавця для розірвання договору в такому випадку не вимагається.
На виконання зазначеного пункту договору, 19.01.2012р. орендар направив на адресу орендодавця лист №2173/30-01н (далі - лист про розірвання договору), в якому зазначив про дострокове розірвання договору в порядку п. 7.4. договору з 17.02.2012р. Направлення листа про розірвання договору підтверджується списком рекомендованих листів, зданих через 21 поштове відділення ПАТ "КБ "Правекс Банк" 19.01.2012р., завіреного печаткою поштового відділення (т. 2, а/с 102, далі - список), а також фіскальним чеком № 7509 (оригінали яких залучено судом апеляційної інстанції до матеріалів справи в судовому засіданні 15.01.2014р.).
При цьому слід зазначити, що пункт 7.4. договору встановлює строк дострокового розірвання договору у 15 календарних днів саме від дня відправлення орендарем листа про розірвання договору, а не від дня отримання даного листа орендодавцем. В цій частині є невірними висновки місцевого суду про те, що відсутність в матеріалах справи поштового повідомлення про вручення рекомендованого листа позивачу за первісним позовом, свідчить про неналежне повідомлення останнього про намір орендаря розірвати договір.
Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами відповідача за первісним позовом про те, що докази направлення листа про розірвання договору позивачу за первісним позовом є належними в розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України, оскільки складання списку (засвідченого уповноваженою особою відправника, а також печаткою поштового відділення) передбачено п.п. 66-68 Постанови КМУ від 05.03.2009р. № 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку» (далі - Правила) та застосовується у разі відправляння згрупованих поштових відправлень. В свою чергу, оригінал списку рекомендованих листів, який наявний в матеріалах справи, містить усі необхідні реквізити, визначені законодавством (в тому числі і дату надсилання відправлень, яка міститься на штемпелі поштового відділення), тому висновок суду першої інстанції про відсутність дати складання документу - є передчасним.
Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначенням місцевим судом про те, що у графі № 6 списку вказано номер, який відмінний від номеру квитанції (фіскального чеку), який був доданий до матеріалів справи в якості доказу направлення поштового відправлення. Проте, даний факт не може спростувати належність відправлення листа на адресу позивача за первісним позовом, оскільки п.п. 66-68 Правил передбачено, що список складається відправником і подається поштовому відділенню при прийнятті поштових відправлень для їх пересилання, а не після їх відправлення. Тому, номер поштової квитанції (фіскального чеку), який видається відправнику вже після фактичного відправлення поштової кореспонденції, не повинен вноситися до списку, не є обов'язковим реквізитом списку і його відсутність у списку не може вважатися підставою недійсності даного доказу.
Згідно зі ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
В цій частині приймаються доводи відповідача за первісним позовом про те, що у зазначені графі №6 списку вносилися номери рекомендованих відправлень з повідомленням, які використовувались в майбутньому для пошуку в інформаційній базі УДП поштового зв'язку «Укрпошта» інформації щодо отримання адресатом направленого рекомендованого листа.
Матеріали справи також містять відповідь УДП поштового зв'язку «Укрпошта» № 43-Л-21851 від 24.10.2013р., (яка залучена судом апеляційної інстанції в порядку ст. 101 ГПК України, оскільки була отримана стороною після розгляду справи в суді першої інстанції та не була подана до місцевого суду з поважних причин) на звернення відповідача за первісним позовом щодо місцезнаходження поштового відправлення на адресу позивача за первісним позовом. Так, УДП поштового зв'язку «Укрпошта» повідомило, що не має можливості надати витребувану інформацію, оскільки така інформація, згідно з положеннями Правил, зберігається лише шість місяців.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що орендар належним чином реалізував своє право на одностороннє розірвання договору, надане йому п. 7.4. договору, направивши 19.01.2012р. відповідне повідомлення орендодавцю (на адресу, яка вбачається зі свідоцтва про державну реєстрацію ФОП Кушнір О.О. та правильність якої не заперечується позивачем за первісним позовом). Даний факт підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 33, 34, 36, 43 ГПК України.
Враховуючи той факт, що для розірвання договору в односторонньому порядку відповідно до п. 7.4. орендарю достатньо було направити на адресу орендодавця відповідне повідомлення (що було виконано відповідачем за первісним позовом належним чином, в узгодженому сторонами порядку), суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що договір було розірвано в односторонньому порядку, з дотримання вимог чинного законодавства та умов вказаного пункту договору, з 17.02.2012р.
Проте, рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог, відповідно до яких, позивач просить суд вважати договір розірваним, слід залишити без змін, оскільки звернення з такою вимогою не передбачено ч. 2 ст. 20 ГК України, ст. 16 ЦК України, які встановлюють способи захисту прав та інтересів суб'єктів господарювання.
Крім того, судом першої інстанції була прийнята заява ПАТ "КБ "Правекс Банк" від 14.06.2013р. про уточнення позовних вимог, відповідно до якої, однією з остаточних зустрічних позовних вимог є прохання вважати розірваним договір оренди нежилого приміщення від 31.10.2006р., укладений між ПАТ "КБ "Правекс-Банк" та ФОП Кушнір О.О. з 17.02.2012р., тоді як в апеляційній скарзі ПАТ "КБ "Правекс-Банк" просить задовольнити позовні вимоги про розірвання вказаного договору, що не узгоджується з приписами ч. 3 ст. 101 ГК України, а тому не розглядається Київським апеляційним господарським судом.
Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі.
Частина 2 статті 795 ЦК України встановлює, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ФОП Кушнір О.О. ніяким чином не відреагувала на повідомлення ПАТ "КБ "Правекс Банк" щодо дострокового розірвання договору в односторонньому порядку, не зверталася до орендаря для належного оформлення акту приймання-передачі відповідно до вимог законодавства.
Разом з цим, 17.02.2012р. приміщення було вивільнено та готове для передачі ФОП Кушнір О.О., було складено акт прийому-передачі приміщення. Але ФОП Кушнір О.О. не з'явилася ні на підписання акту, ні на прийняття приміщення, про що також було складено відповідний акт (копія якого наявна в матеріалах справи).
Крім того, 17.05.2012р. (згідно до штемпеля поштового відділення, проставленого на списку рекомендованих листів (т. 2, а/с 105) ПАТ "КБ "Правекс Банк" вдруге звернулося до ФОП Кушнір О.О. з вимогою підписати акт прийому-передачі об'єкту оренди за договором.
Листом від 21.06.2012р. ФОП Кушнір О.О. повернула акт прийому-передачі об'єкту оренди без підпису, пославшись на те, що вважає дану вимогу безпідставною, оскільки договір не є розірваним. Тоді як підставою позову щодо стягнення орендної плати з березня 2012 року є саме дія зазначеного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Крім того, згідно цієї статті ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду в частині того, що відповідно до п. 7.5. договору, для дострокового розірвання договору повинна бути письмова згода орендаря. Такий саме порядок встановлено ст. 291 ГК України. Проте, вказаний пункт договору та норма матеріального права не застосовується до спірних правовідносин з огляду на наступне.
Пункт 1 статті 651 ЦК України зазначає, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ч. 3 ст. 651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ч. 3 ст. 6 ЦК України).
Так, сторонами у п. 7.4. договору передбачений окремий порядок розірвання договору за ініціативою орендаря, шляхом відправлення орендарем на адресу орендодавця письмового повідомлення про дострокове розірвання договору, у випадку відсутності в орендаря необхідності в користуванні приміщенням. В даному випадку сторони погодили, що повторна згода орендодавця (усна або письмова) на одностороннє розірвання договору не вимагається і договір є автоматично припиненим через 15 днів після направлення орендарем на адресу орендодавця зазначеного повідомлення. І саме через такий випадок (закриття відділення за цією адресою), ПАТ "КБ "Правекс Банк" реалізував своє право на одностороннє дострокове розірвання договору. Тому до спірних правовідносин, згідно із приписами ст. 651 ЦК України, слід застосовувати порядок, передбачений у п. 7.4. договору, а не положення п. 7.5. договору, якими передбачений загальний порядок дострокового розірвання договору.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Так, на підставі наявних в матеріалах справах доказів, враховуючи доводи та пояснення учасників апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставне ухилення від складання та підписання ФОП Кушнір О.О. акту прийому-передачі орендованого майна, а відтак про обґрунтованість та законність зустрічних позовних вимог в частині зобов'язання відповідача за зустрічним позовом прийняти нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: м. Луцьк, проспект Соборності, будинок 32/39 та підписати акт прийому-передачі приміщення до договору оренди нежилого приміщення від 31.10.2006р., зареєстрованого в реєстрі за №8577.
Стосовно позовних вимог ФОП Кушнір О.О. щодо стягнення заборгованості за договором та пені за період з березня 2012 по 02.10.2012р., суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняється.
Враховуючи факт дострокового розірвання договору з 17.02.2012р. (який був встановлений у даній постанові), вимога про стягнення орендної плати за заявлений ФОП Кушнір О.О. період (з урахуванням підстав позову, наведених у даній постанові), є безпідставною та не підлягає задоволенню. В свою чергу, вимога про стягнення пені за заявлений період не підлягає задоволенню як похідна.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову підлягає скасуванню на підставі пунктів 3, 4 частини 1 статті 104 ГПК України з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог за первісним позовом згідно пункту 2 частини 1 статті 103 ГПК України. В свою чергу, в частині часткового задоволення зустрічного позову, рішення місцевого суду слід залишити без змін з урахуванням доводів, викладених у постанові.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
Статтею 4 названого Закону встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір справляється в 1 розмірі мінімальної заробітної плати, який, згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік», (на час подання зустрічного позову) складав 1147 грн.
Пунктом 2.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013р. № 7 (далі - Постанова Пленуму) встановлено, що у разі якщо в позовній заяві об'єднано дві і більше вимоги немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.
Відповідно до п. 2.23. Постанови Пленуму, якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин може, зокрема, стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК України.
Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних відмов.
Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "КБ "Правекс Банк" у зустрічній позовній заяві заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру, проте платіжним дорученням № 309474 від 29.05.2013р. сплачено суму судового збору у розмірі 1147,00 грн. (тобто лише за одну вимогу немайнового характеру), що є підставою для стягнення суми судового збору за другу вимогу немайнового характеру у розмірі 1147,00 грн. (враховуючи часткове задоволення зустрічного позову) з ФОП Кушнір О.О. в доход Державного бюджету України.
Судові витрати за подання апеляційної скарги ПАТ "КБ "Правекс Банк" у розмірі 2107,44 грн. підлягають стягненню з ФОП Кушнір О.О. на користь ПАТ "КБ "Правекс Банк" в порядку ст. 49 ГПК України.
Керуючись статтями 32 - 34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Правекс-Банк" та на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2013 р. у справі № 5011-4/17431-2012 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2013 р. у справі № 5011-4/17431-2012 скасувати в частині задоволення позовних вимог Фізичної особи - підприємця Кушнір Оксани Олександрівни (пункт 1 резолютивної частини рішення), з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог за первісним позовом повністю.
3. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2013 р. у справі № 5011-4/17431-2012 (пункт 2 резолютивної частини рішення) залишити без змін.
4. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Кушнір Оксани Олександрівни на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2013 р. у справі № 5011-4/17431-2012 залишити без задоволення.
5. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Кушнір Оксани Олександрівни (м. Луцьк, пр. Соборності, 42/37, ІПН 3205109202) в доход Державного бюджету України 1147,00 грн. (одну тисячу сто сорок сім гривень) судових витрат за розгляд справи в суді першої інстанції.
6. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Кушнір Оксани Олександрівни (м. Луцьк, пр. Соборності, 42/37, ІПН 3205109202) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Правекс-Банк" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/2, код ЄДРПОУ 14360920) 2107,44 грн. (дві тисячі сто сім гривень) 44 коп. судових витрат за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
7. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.
8. Матеріали справи № 5011-4/17431-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Повний текст складено 17.01.2014р.
Головуючий суддя О.М. Коротун
Судді О.М. Гаврилюк
І.А. Іоннікова