17 січня 2014 р. Справа № 903/1497/13
Господарський суд Волинської області у складі:
головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича
секретар судового засідання - Шевчук Світлана Анатоліївна
за участю представників сторін:
від позивача: Максимович М. М. - адвокат (дов. від 04.12.2013 р.)
від відповідача: Терлецький О. М. - представник (дов. № 750 від 18.07.2013 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Нова справа" до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім"Аванта" про стягнення 12 400,14 грн.,
В судовому засіданні 24.12.2013 р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова справа" звернулося в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта" про стягнення 14 505,93 грн.
Позов мотивувало тим, що 17.04.2009 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Нова справа" та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім"Аванта" був укладений договір поставки № 1084-09А.
01.04.2013 р. сторонами був складений акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2013 р. по 31.03.2013 р. За даними акту звірки взаєморозрахунків станом на 01.04.2013 р. заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім"Аванта" перед товариством з обмеженою відповідальністю "Нова справа" становила 47 221,71 грн.
Крім того, позивач з 10.01.2013 р. по 08.05.2013 р. постачив для відповідача продукцію на загальну суму 18 118,94 грн., що підтверджується видатковими накладними.
Всього позивач поставив відповідачу товару на суму 65 340, 55 грн.
Позивач зазначає, що відповідач повинен був розрахуватися за поставлений товар 05.06.2013 р.
Беручи до уваги часткову проплату в сумі 51 032,29 грн., заборгованість відповідача становить 14 308,36 грн.
Відповідно до чинного законодавства позивач нарахував відповідачу 197,57 грн. 3% річних.
Всього позивач просив стягнути із відповідача 14 505,93 грн. та судові витрати.
Ухвалою господарського суду від 11.12.2013 р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні.
24.12.2013 р. представник відповідача надав клопотання в якому просив суд відкласти розгляд справи у зв'язку із значною розбіжністю в даних заборгованості. Беручи до уваги наявність розбіжностей між сторонами суд клопотання представника відповідача задовольнив та відклав розгляд справи.
10.01.2014 р. представником відповідача були надані заперечення щодо позову. В яких зазначено, що позивачем при поданні позову не було враховано того факту, що між сторонами 18.07.2013 р. та 06.08.2013 р. підписано заяви про взаємозалік зустрічних однорідних грошових вимог, а також сплачена сума заборгованості в розмірі 12 204,32грн.
Представник позивача 11.01.2014 р надав заяву про уточнення позовних вимог в якій просить зменшили розмір позовних вимог на суму 00 грн. 04 коп. Враховуючи зміну розміру основного боргу, було здійснено новий розрахунок трьох процентів річних 269,25грн. 3 % річних. Просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 14 308, 32 грн. та 3 % річних.
Суд прийняв подану заяву, тому мала місце нова ціна позову 14 577,57 грн.
16.01.2014 р. в судовому засіданні оголошено перерву для надання можливості представнику позивача надати пояснення стосовно заперечень наданих представником відповідача.
17.01.2014 р. представник позивача в судовому засіданні подав заяву про зменшення позовних вимог в розмірі 2104,00 грн. основного боргу та просив стягнути з відповідача 195,82 коп. 3 % річних, а всього 12 400,14 грн.
Суд прийняв подану заяву, тому має місце нова ціна позову 12 400,14 грн.
Представник відповідача на виконання вимог ухвали суду подав документи. В судовому засіданні проти поданої заяви представником позивача не заперечував проте зазначив, що витрати на правову допомогу є не доведені і не підлягають до задоволення.
Дослідивши письмові докази в справі, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи 17.04.2009 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Нова справа" та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім"Аванта" був укладений договір поставки № 1084-09А (а.с.8-9).
Відповідно до п. 1.1. постачальник (позивач) зобов'язується передавати у власність покупця (відповідача) товар вільний від будь-яких прав та претензій на нього третіх осіб, про які на момент договору постачальник знав чи повинен був знати згідно накладних відповідно до замовлень покупця, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар на умовах договору.
Предметом договору є товар (партія товару) вказаний у накладних (п. 1.2. договору).
Асортимент, кількість та ціна товару погоджується сторонами і вказується в накладних, які є невід'ємною частиною договору (п. 1.3.).
Згідно акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.04.2013 р. заборгованість відповідача перед позивачем становила 47 221,71 грн.
Позивач за період з 10.01.2013 р. по 08.05.2013 р. поставив відповідачу продукцію на суму 18 118,84 грн., що підтверджується видатковими накладними (№ H-0000578 від 29.01.2013 р., № H-0000632 від 30.01.2013 р., № H-0000657 від 31.01.2013 р., № Н-0000665 від 31.01.2013 р., № Н-0001100 від 20.02.2013 р., № Н-0001123 від 21.02.2013 р., № Н-0001273 від 28.02.2013 р., № Н-0001130 від 21.02.2013 р., № Н-0001395 від 06.03.2013 р., № Н-0001397 від 06.03.2013 р., № Н-0001590 від 13.03.2013 р., № Н-0001448 від 07.03.2013 р., № Н-0001630 від 14.03.2013 р., № Н-0001618 від 14.03.2013 р., № Н-0001972 від 29.03.2013 р., № Н-0001964 від 29.03.2013 р., №Н-0002044 від03.04.2013 р., № Н-0002045 від 03.04.2013 р., № Н-0002108 від 05.04.2013 р., № Н-0002203 від 10.04.2013 р., № Н-0002223 від 11.04.2013 р., № Н-0002247 від 11.04.2013 р., № Н-0002428 від 18.04.2013 р., № Н-0002429 від 18.04.2013 р., № Н-0002540 від 24.04.2013 р., № Н-0002542 від 24.04.2013 р., № Н-0002575 від 25.04.2013 р., № Н-0002595 від 25.04.2013 р., № Н-0002744 від 03.05.2013 р., № Н-0002745 від 03.05.2013 р., № Н-0002851 від 08.05.2013 р.) (а.с.21-41.)
Відповідно до п. 1.4. договору ціну договору складає сума цін усіх накладних, відповідно до яких здійснюється постачання товару.
Відповідно до умов договору оплата за товар здійснюється на протязі 28 календарних днів з моменту поставки товару, тобто відповідач мав би повністю розрахуватись із позивачем до 05.06.2013 р.
Загальна сума на яку здійснено поставку позивачем становить - 65 340,55 грн. (47 221,71 грн. заборгованість станом на 01.01.2013 р. (згідно акту звірки) + 18 118,84 грн. вартість поставленого товару з 29.01.2013 р. по 08.05.2013 р.).
18.07.2013 р., 06.08.2013 р. між позивачем та відповідачем були підписані заяви про залік зустрічних однорідних вимог на суму 1 725,00 грн. та 379,00 грн. (а.с. 82-83).
Як вбачається із матеріалів справи 30.12.2013 р. та 08.01.2014 р. відповідачем (товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім"Аванта") на рахунок позивача (товариства з обмеженою відповідальністю "Нова справа") були перераховані кошти, що підтверджується платіжними дорученнями № 612352772 від 30.12.2013 р. на суму 4 000,00 грн. та № 100 від 08.01.2014 р. на суму 8 204,32 грн. (а.с. 84-85), що в свою чергу свідчить про відсутність основного боргу у відповідача.
Отже провадження по справі в частині 12 204,32 грн. основного боргу слід припинити.
Щодо розрахунків 3% річних в сумі 195,82 грн. варто зазначити, що вони судом перевірені, підставні та підлягають до стягнення з відповідача.
Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору, між сторонами зобов'язання виникли з договору від 17.04.2009 р.
У відповідності із ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. (ст. 625 ЦК України).
З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином. Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Щодо клопотання позивача про відшкодування витрат на послуги адвоката, слід зазначити наступне.
Відповідно до приписів Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Із дослідженої в судовому засіданні угоди про надання правової допомоги вбачається, що вартість наданих послуг становить 2 000,00 грн. (а.с. 48-49).
Крім того, представник позивача долучив до матеріалів справи платіжні доручення, що підтверджують витрати позивача в сумі 2 000,00 грн. (а.с 50).
Однак, в даному випадку, представником позивача не доведено розумності витрат, які він просить відшкодувати за рахунок відповідача.
Суд вважає, що розмір понесених витрат на адвоката по даній справі є неспіврозмірним з обсягом отриманих юридичних послуг, тому суд прийшов до висновку, що розмір понесених витрат на послуги адвоката слід обмежити до 1 000,00 грн.
Оскільки, спір до суду доведений з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720,50 грн. та витрати на послуги адвоката в розмірі 1 000,00 грн. згідно ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.
Керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України та на підставі ст.ст. 174, 173, 193, ч. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 625, 626, 627, 629, 509 Цивільного кодексу України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім"Аванта" (провулок Макарова, 5, м. Луцьк код ЄДРПОУ 35495114) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Нова справа" (вул. П.Могили, 28, м. Рівне код ЄДРПОУ 31765825) 195 (сто дев'яносто п'ять грн.) 82 коп. 3 % річних, а також витрати по сплаті судового збору в 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. та 1 000 (одну тисячу грн.) 00 коп. витрат на правову допомогу.
Провадження в частині стягнення 12 204,32 грн. основного боргу припинити.
В стягненні 1 000,00 грн. понесених витрат на правову допомогу відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.
Повне рішення складено
та підписано 20.01.14 р.
Суддя І. О. Гарбар