83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
20.01.2014 Справа № 905/8141/13
Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецька будівельна компанія"
простягнення 556 077,22 грн.
за участю представників:
від позивачане з'явились
від відповідачане з'явились
На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецька будівельна компанія" заборгованості за надані транспортні послуги у розмірі 698 375,99 грн., інфляційних втрат у розмірі 46 077,45 грн. та 3% річних у розмірі 79 999,80 грн.
16.12.2013 до господарського суду Донецької області від позивача надійшло клопотання, в якому позивач просить припинити провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 268 376,02 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору, та стягнути з відповідача заборгованість за надані транспортні послуги у розмірі 429 999,97 грн., інфляційні втрати у розмірі 46 077,45 грн. та 3% річних у розмірі 79 999,80 грн.
08.01.2014 до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за надані транспортні послуги у розмірі 429 999,97 грн., інфляційні втрати у розмірі 46 077,45 грн. та 3% річних у розмірі 79 999,80 грн.
Господарський суд прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог та розглядає остаточні вимоги в редакції заяви про зменшення позовних вимог, поданої 08.01.2014.
У зв'язку з поданням заяви про зменшення позовних вимог та її прийняттям до розгляду судом, клопотання позивача про припинення провадження у справі в частині вимог про стягнення розмірі 268 376,02 грн., що надійшло до суду 16.12.2013, залишено судом без розгляду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання за договором про надання послуг № 164/07-10 від 16.07.2010 щодо здійснення повної та своєчасної оплати наданих послуг, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу, а також нараховані 3% річних та інфляційні втрати.
Відповідач відзиву та письмових пояснень на позов не подав, явку своїх представників в судові засідання не забезпечив. Ухвали про призначення розгляду справи та про її відкладення направлялись відповідачу рекомендованою кореспонденцією за юридичною адресою. Про місце, дату та час судових засідань, відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про отримання рекомендованої поштової кореспонденції від 27.11.2013 та від 23.12.2013, які містяться в матеріалах справи. Доказів на підтвердження поважних причин невиконання вимог ухвал суду та нез'явлення в судові засідання відповідач суду не надав. Заявлені позовні вимоги не заперечив.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд Донецької області
16.07.2010 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецька будівельна компанія" (замовник, відповідач) укладено договір про надання послуг №164/07-10 (далі - Договір).
Відповідно до розділу 1 Договору виконавець приймає на себе зобов'язання за плату надавати послуги з перевезення сипучих матеріалів (далі - вантаж) на підставі замовлень останнього, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані виконавцем послуги. Обсяг та характер послуг визначається у заявках замовника.
Строк дії даного договору - з 16.07.2010 до 31.12.2010, але в будь-якому випадку до остаточного розрахунку за надані послуги.
В подальшому сторонами укладались додаткові угоди, якими продовжувався строк дії Договору. Так, додатковою угодою № 5 від 20.12.2010 сторони узгодили продовжити строк дії договору до 31.12.2011, додатковою угодою № 8 від 30.12.2011 сторони узгодили продовжити строк дії договору до 31.12.2012.
Відповідно до п. 3.1 Договору здача-приймання наданих послуг здійснюється один раз на 10 днів шляхом складання акту наданих послуг. У випадку наявності претензій до якості послуг, що надаються виконавцем, сторонами складається акт з переліком претензій замовника.
Ціна 1 тн/км складає 0,40 грн., в тому числі ПДВ. Ціна послуг, що є предметом даного Договору, може бути змінена за погодженням сторін. (п.п. 2.1, 2.2 Договору).
Додатковими угодами № 1 від 01.08.2010, № 3 від 11.10.2010, № 4 від 20.11.2010, №6 від 08.02.2011, № 6 від 31.03.2011, № 8 від 01.07.2011 сторонами погоджено внесення змін до Договору в частині ціни за надані послуги.
Згідно з п. 2.5 Договору замовник зобов'язаний оплатити надані виконавцем послуги протягом 10 календарних днів з дня підписання сторонами акту наданих послуг.
На виконання умов Договору позивачем протягом липня 2010 року - серпня 2012 року було надано позивачу послуги з перевезення вантажів, що підтверджується матеріалами справи, зокрема товарно-транспортними накладними, реєстрами наданих автопослуг, податковими накладними та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підписано представниками позивача та відповідача і скріплено печатками сторін без заперечень.
Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, а укладений між ними правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг та підпадає під правове регулювання норм статей 901-907 Цивільного кодексу України
До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено вище, пунктом 2.5 Договору передбачено, що замовник зобов'язаний оплатити надані виконавцем послуги протягом 10 календарних днів з дня підписання сторонами акту наданих послуг.
Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) містять відомості про вартість наданих послуг. Вказані акти підписувались сторонами із зазначенням дати підписання, а отже суд приходить до висновку, що такі акти були отримані відповідачем та відповідачу з моменту підписання кожного акту була відома вартість наданих послуг. Претензій до якості наданих послуг відповідачем позивачу не заявлялось. З урахуванням наведеного, суд вважає, що обов'язок оплатити надані послуги виникав у відповідача через 10 календарних днів після підписання кожного відповідного акту здачі-прийняття робіт (надання послуг).
Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, а саме надав відповідачу послуги з перевезення вантажів, що підтверджується матеріалами справи, у тому числі актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаними відповідачем без зауважень, а також товарно-транспортними накладними, реєстрами наданих автопослуг та податковими накладними, копії яких містяться у матеріалах справи.
Відповідачем не спростовано отримання від позивача послуг, зазначених в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг).
Листом № 0503-13/02 від 05.03.2013 відповідач визнав наявність заборгованості перед позивачем у загальному розмірі 798 376,02 грн. та гарантував її погашення згідно доданого графіку. Однак, погашення заборгованості у терміни, зазначені в листі, відповідачем здійснено не було.
Позивач також звертався до відповідача з претензією № 34 від 06.08.2013, в якій просив перерахувати заборгованість у розмірі 698 376,02 грн.
Проте, в порушення умов Договору, відповідач оплату за надані згідно вищезазначених актів послуги, здійснив не в повному обсязі, станом на час розгляду справи заборгованість відповідача за отримані послуги становить 429 999,97 грн., іншого відповідачем не доведено.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав. Належних доказів погашення заборгованості у розмірі 429 999,97 грн. за Договором №164/07-10 від 16.07.2010 за отримані послуги згідно актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг) відповідачем суду не надано.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за отримані послуги з перевезення вантажу у розмірі 429 999,97 грн. підлягають задоволенню.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 79 999,80 грн. та інфляційні втрати у розмірі 46 077,45 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Рекомендаціями Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачається, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочення (наказ Держкомстату від 27.07.2007 № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").
Тобто, врахування індексу інфляції можливе лише на суму заборгованості з терміном прострочення не менше як на один місяць.
Аналогічна позиція викладена у постановах Донецького апеляційного господарського суду № 905/389/13-г від 03.04.2013, № 905/381/13-г від 22.05.2013, постановах Вищого господарського суду України № 5002-13/561-2012 від 13.12.2012, №16/5025/1011/12 від 20.02.2013.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат позивача, суд визнає його частково невірним, у зв'язку з наявністю арифметичних помилок та нарахуванням інфляційних втрат за деякі місяці, в яких заборгованість (частина заборгованості) існувала менше місяця.
З урахуванням наведеного, за розрахунком суду розмір інфляційних втрат становить 27243,04 грн.
Вимоги про стягнення інфляційних втрат в залишковій сумі задоволенню не підлягають у зв'язку з безпідставністю заявлення.
Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати наданих послуг встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача перевіреним судом та неоспореним відповідачем.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
У зв'язку з частковим задоволенням позову судовий збір (виходячи з нової ціни позову згідно заяви про зменшення позовних вимог) відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, позивачем при подачі позову сплачений судовий збір за звернення з даним позовом у порядку та розмірі, встановленому чинним законодавством, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається в разі зменшення розміру позовних вимог.
Приймаючи до уваги, що судом прийнята до розгляду заява позивача про зменшення розміру позовних вимог, у даному випадку має місце нова ціна позову у розмірі 556077,22 грн., виходячи з якої й вирішується спір, тому відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 5367,52 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецька будівельна компанія" (83060, м. Донецька, вул. Шахтарів Донбасу, 163, ідентифікаційний код 32164774, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість у розмірі 429 999 (чотириста двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 97 коп., 3% річних у розмірі 79999 (сімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 80 коп., інфляційні втрати у розмірі 27 243 (двадцять сім тисяч двісті сорок три) грн. 04 коп. та судовий збір у розмірі 10 744 (десять тисяч сімсот сорок чотири) грн. 52 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Повернути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 5 367 (п'ять тисяч триста шістдесят сім) грн. 52 коп.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя М.В. Сажнева