20.01.2014Справа № 901/3781/13
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехмаш"
до відповідача Державного підприємства "Євпаторійський морський торговельний порт"
про визнання акту недійсним та стягнення 147162,50 грн.
Суддя Медведчук О.Л.
Представники:
від позивача - Волков Д.В., довіреність № 05 від 08.01.2014, представник; Борульченко В.М, довіреність № 04 від 08.01.2014, представник;
Від відповідача - Петренко Е.В., довіреність № 09/06 від 08.01.2014, представник.
СУТЬ СПОРУ:Товариство з обмеженою відповідальністю «Промтехмаш» звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до Державного підприємства «Євпаторійський морський торговельний порт» про визнання акту про надання послуг № 1581 від 31.07.2013 недійсним та стягнення суми переплати у розмірі 117299,32 грн та вартості збитків у розмірі 29863,18 грн, а всього 147162,50 грн.
Крім того, позивач просив суд вжити заходів до забезпечення позовних вимог шляхом накладення арешту на майно відповідача та грошові кошти, що знаходяться на його поточних рахунках, про що винести відповідну ухвалу.
Зазначена заява позивача не обгрутнтована та не дає жодних підстав вважати, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, дослідивши позовні матеріали в цілому, суд дійшов висновку, що заява про вжиття заходів до забезпечення позову задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до приписів статті 66 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
За змістом вищезазначеної статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.
Відповідно до п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Також, відповідно до абзацу 1 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Позов, згідно ч. 1 ст. 67 Господарського процесуального Кодексу України, забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Згідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів.
Заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Однак, позивачем документально не доведено наявність фактичних об'єктивних обставин для вжиття заходів до забезпечення позову та не надано жодного обґрунтування імовірності утруднення виконання або невиконання рішення.
Крім того, позивач до заяви про вжиття заходів до забезпечення позову не додав жодних доказів сплати судового збору. Відповідно до п.2 ч.2 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, ставка судового збору становить 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.
Таким чином, враховуючи те, що застосування заходів забезпечення позову є правом, а не обов'язком суду, а також те, що необхідність застосування цих заходів не доведено, суд вважає заяву позивача щодо забезпечення позову необґрунтованою та не підтвердженою документально, у зв'язку з чим, відмовляє у її задоволенні.
Керуючись ст.ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд
У задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехмаш» про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.
Суддя О.Л. Медведчук