25 жовтня 2013 р.Справа № 2-а-278/11/1507
Категорія: 10.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Шевера Василь Дем'янович
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Золотнікова О.С., Кравця О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області на постанову Болградського районного суду Одеської області від 04 березня 2011 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області про виплату щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії, -
14.12.2010 р. позивач звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області в якому просив суд постановити рішення, яким визнати протиправним недоплату та відмову відповідача у нарахуванні та виплати,як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2007 року і по 31.12.2010 року та з 01.01.2011 року і в подальшому.
Постановою Болградського районного суду Одеської області від 04 березня 2011року позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано відповідача провести нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії, відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008, за 2009-2010 роки, а також з 01.01.2011 року і в подальшому.
Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Судова колегія, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є пенсіонером та на нього розповсюджується дія Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 19.11.2004 року.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей» не зупинено.
Відповідно ст. 52 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 року № 2154 - VІ розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Отже, нарахування та виплата у 2010 року дітям війни підвищення до пенсії здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Однак, разом з тим з рішенням суду щодо перерахунку пенсії, за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., за 2009 рік, з 01.01.2010 р. по 13.06.2010р - погодитися неможливо.
Так, позивач звернувся до суду з даним позовом лише 14.12.2010 року та враховуючи положення ст. 99 КАС України, ним було порушено строк для звернення до суду за захистом порушених прав. Відповідно до ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до суду є підставою для залишення адміністративного позову без розгляду.
Отже, за таких підстав, апеляційний суд вважає, що позов підлягає задоволенню лише з 14.06.2010 року, тобто в межах шестимісячного строку звернення до суду. Таким чином позов в частині задоволення вимог з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., за 2009 рік, з 01.01.2010 р. по 13.06.2010р - підлягає залишенню без розгляду, відповідно до ст. 100 КАС України.
Доводи ж апеляційної скарги про невизначеність законодавства з питання, яким саме органом (Пенсійним фондом або іншим органом), за рахунок яких коштів і джерел та в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата підвищення до пенсії дітям війни, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Беручи до уваги посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується «дітей війни» відповідно до ст. 6 Закону, колегія суддів зазначає, що вони є безпідставними та необґрунтованими. Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 вказаної статті, мінімального розміру пенсії за віком.
На виконання вимог Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» 6 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23 липня 2011 року.
З огляду на викладене з 23 липня 2011 року органи пенсійного фонду правомірно нараховували та виплачували підвищення до пенсії дітям війни у відповідності до Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 06 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету».
Таким чином, апеляційний суд доходить до висновку, що у зв'язку з порушенням судом 1-ої інстанції норм процесуального права, постанова суду 1-ої інстанції підлягає скасуванню, а позовні вимоги заявлені поза межами шестимісячного строку - залишаються без розгляду .
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 202, 203, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області - задовольнити частково.
Постанову Болградського районного суду Одеської області від 04 березня 2011 року в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за періоди з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., за 2009 рік, з 01.01.2010 р. по 13.06.2010р.- скасувати, а позовні вимоги у вказаній частині - залишити без розгляду.
В іншій частині постанову Болградського районного суду Одеської області від 04 березня 2011 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Ю.В. Осіпов
Судді: О.С. Золотніков
О.О. Кравець