14 січня 2014 р.Справа № 820/10704/13-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Сіренко О.І.
Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.
за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Полежаки О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2013р. по справі № 820/10704/13-а
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
про скасування податкового повідомлення - рішення,
20 листопада 2013 року постановою Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено у повному обсязі.
Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0007351702 від 22.10.2013 року.
Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, не надання належної правової оцінки обставинам справи.
На думку заявника, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки доказам, які були подані відповідачем та долучені до матеріалів справи, а саме: податковим накладним, на підставі яких ФОП ОСОБА_3 завищено податковий кредит на загальну суму 22942,00 грн., та які оформлено з порушенням вимог щодо їх форми та змісту. Крім того, судом не було взято до уваги доводи відповідача щодо допущеного позивачем порушення норм п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України.
Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 заперечень на апеляційну скаргу не подано.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач під час проведення перевірки не мав достатніх підстав для висновку про допущені Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 порушення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що за результатом проведеної документальної позапланової виїзної перевірки, яка оформлена актом № 666/20-31-17-02-09/2789309037 від 04.10.2013 року, встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року зі змінами та доповненнями на загальну суму 1926,00 грн.; порушення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року зі змінами та доповненнями ФОП ОСОБА_3 завищено податковий кредит на загальну суму 22942,00 грн., у тому числі за вересень 2012 року на суму 4907,00 грн., за жовтень 2012 року на суму 4727,00 грн., за листопад 2012 року на суму 13308,00 грн.; порушено п. 119.2 ст. 119 розділу ІV Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року зі змінами та доповненнями.
Фактичною підставою для відображення в акті порушень і винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугував викладений в акті висновок відповідача про те, що позивачем у складі податкового кредиту було відображено обсяг товарно-матеріальних цінностей, придбаних у постачальника ФОП ОСОБА_4 на загальну суму ПДВ 22942,00 по податкових накладних, які були заповнені з порушенням вимог діючого законодавства, а саме невірно зазначено місцезнаходження покупця, також позивачем не задекларовано податкові зобов'язання у розмірі ПДВ 1926,00 грн. по правовідносинам з ТОВ "Олімп".
Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
Матеріалами справи підтверджено, що між ФОП ОСОБА_3 (Постачальник) та ТОВ "Олімп" (Покупець) укладено договір поставки №8 від 14.02.2011 року. За умовами укладеного договору Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця певну продукцію, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказаний товар (а.с. 36-38).
Реальність виконання умов укладеного договору №8 від 14.02.2011 року підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку: податковими накладними № 9 від 09.11.2012 року, №23 від 30.11.2012 року та видатковими накладними № 283 від 30.11.2013 року та № 267 від 09.11.2012 року (а.с. 39-41).
Як вбачається із акту звірки за 01.11.2012 року по 31.12.2012 року ФОП ОСОБА_3 здійснив поставку товарів ТОВ "Олімп" на підставі видаткових накладних № 267 від 09.11.2012 року та № 283 від 30.11.2013 року та отримав наступні оплати: 26.11.2012 року - 11556,00 грн., в тч. ПДВ 1926,00 грн.; 19.12.2012 року - 6843,72 грн., в т.ч. ПДВ 1140,62 грн. (а.с.93).
Отже, розмір податкового зобов'язання за спірний період по правовідносинам позивача з ТОВ "Олімп" складає 3066,62 грн., що відповідає первинній документації наданою позивачем до матеріалів справи.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ФОП ОСОБА_3 в листопаді 2012 року вірно задекларував податкові зобов'язання щодо взаємовідносин з ТОВ "Олімп" на суму 3066,62 грн., що вбачається з податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року разом з додатками та з матеріалів справи (а.с. 78-86).
Щодо порушення ФОП ОСОБА_3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 22942,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (ПК України) встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Згідно п.201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України , датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Так, вимоги щодо оформлення податкової накладної передбачено п.201.1 ст. 201 ПК України.
Як вбачається із матеріалів справи у перевіряємий період ФОП ОСОБА_3 мав господарські відносини з ФОП ОСОБА_4 на підставі усного договору купівлі-продажу товару, а саме стреч-плівки.
Виконання умов вказаного договору підтверджується наявними у матеріалах справи податковими накладними № 415 від 17.09.2012 року, № 282 від 08.10.2012 року, №101 від 05.11.2012 року, №298 від 13.11.2012 року (а.с. 44-47), видатковими накладними № ТО-0004959 від 17.09.2012 року, № ТО-0005484 від 08.10.2012 року, № ТО-0006456 від 05.11.2012 року, № ТО-0006355 від 13.11.2012 року (а.с. 97-100), товарно-транспортними накладними від 17.09.2012 року, від 08.10.2012 року, від 05.11.2012 року, від 13.11.2012 року (а.с.101-104), виписками з банку (а.с.42-43, 105-111).
Про фактичне виконання умов договору свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" і п.2.4. ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивач мав всі передбачені чинним податковим законодавством підстави для включення до складу податкового кредиту за звітний період суму ПДВ, сплачену в ціні товарів за договором з ФОП ОСОБА_4.
Відповідно до вищевикладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.
Доводи відповідача щодо оформлення податкових накладних, на підставі яких позивачем завищено податковий кредит на суму 22942,00 грн., з порушенням норм чинного законодавства, а саме: із невірним визначенням місцезнаходження ФОП ОСОБА_3, висновків суду не спростовують.
Колегія суддів вважає, що недоліки в заповненні податкових накладних виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки позивача, зокрема: зазначення неналежної податкової адреси позивача у справі; не свідчать про недійсність накладних, про їх неналежність та недопустимість як доказів. Ці накладні бути правомірною підставою для висновку суду першої інстанції, зробленого в результаті оцінки всіх доказів, про можливість ідентифікувати контрагента позивача та позивача, вид договору, його предмет та ціну.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2013р. по справі № 820/10704/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Сіренко О.І.
Судді(підпис) (підпис) Любчич Л.В. Спаскін О.А.
Помічник судді Цюпак О.П.
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 20 січня 2014 року.