26 листопада 2013 р. Справа № 804/14119/13-а
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Турової О.М.
за участю секретаря судового засідання: Фоменко О.В.
представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: Лещенка В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4
про визнання протиправною та скасування постанови про накладення стягнення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4, в якому просив визнати протиправною та скасувати повністю постанову відповідача від 15.08.2013р. №562 про накладення на позивача стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів».
В обґрунтування пред'явленого позову зазначалося, що оскаржувана постанова є протиправною та винесеною з численними порушеннями норм чинного законодавства України, зокрема, позивачеві не надавалася на ознайомлення згода Держспоживінспекції України на проведення позапланових перевірок дотримання ним законодавства про захист прав споживачів, а акти цих перевірок від 15.07.2013р. №002028 та від 12.08.2013р. №002356, на підставі яких винесена оскаржувана постанова, складені з порушенням приписів ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». При цьому будь-якої позапланової перевірки 12.08.2013р. посадовими особами відповідача взагалі не здійснювалося, посадові особи Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області цієї дати не прибували до магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», який використовується ФОП ОСОБА_3 для здійснення господарської діяльності з продажу дверей вхідних, міжкімнатних та інших супутніх товарів, та в якому у листопаді 2012 року позивачем було продано ОСОБА_4 двері металеві вхідні. Про те, що посадові особи відповідача не прибували 12.08.2013р. для проведення позапланової перевірки свідчить відсутність їх підписів в журналі реєстрації перевірок суб'єкта господарювання. Крім того, два примірники акту перевірки від 12.08.2013р. №002356 позивачеві на підпис не надавались, також йому не було надано другий примірник цього акту перевірки. Також позивача не було повідомлено про час, дату та місце розгляду справи про порушення законодавства про захист прав споживачів та винесено оскаржувану постанову без участі ФОП ОСОБА_3, що суперечить приписам Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002р. №1177. При цьому постановою відповідача від 15.08.2013р. №562 з позивача безпідставно стягнуто штраф у розмірі більшому, ніж це передбачено чинним законодавством, оскільки ОСОБА_4 фактично придбала у позивача товар (двері металеві вхідні) загальною вартістю не 3130,00грн., а 2780,00грн., що підтверджується товарним чеком, а на суму 350,00грн. ОСОБА_4 замовила послугу з установки цих дверей. Отже, враховуючи, що ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено накладення штрафу у десятикратному розмірі вартості продукції, сума штрафу мала становити 27800,00грн. Також позивач вказував на те, що споживачем ОСОБА_4 придбаний у нього товар було отримано за актом приймання-передачі, в якому зазначено, що споживач претензій по кількості, комплектації та якості на момент приймання не має. Придбаний товар є сертифікованим та відповідав вимогам ДСТУ для відповідного товару, а ті недоліки дверей, які нібито були виявлені ОСОБА_4 у січні 2013 року (тобто через 2 місяці після встановлення дверей) могли бути спричинені виключно неправильною їх експлуатацією, а саме встановленням дверей в приміщенні без належного опалення, кондиціювання та провітрювання, а також їх встановленням з порушенням існуючих будівельних норм та правил. При цьому ані ОСОБА_4, ані відповідачем не доведено, що придбаний у позивача товар мав істотні недоліки або був неналежної якості; відповідачем навіть не проведено відповідної експертизи. Крім того будь-яких письмових скарг від ОСОБА_4 позивач не отримував і доказів направлення їх на адресу ФОП ОСОБА_3 не надано.
У судовому засіданні представник позивача підтримав пред'явлений адміністративний позов у повному обсязі та, посилаючись на викладені у ньому доводи, просив повністю його задовольнити.
Відповідач пред'явлений позов не визнав, подав на нього письмові заперечення, в яких просив повністю відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що позапланову перевірку позивача 15.07.2013р. було проведено правомірно та з дотриманням вимог чинного законодавства України у зв'язку із отриманням від ОСОБА_4 звернення про порушення ФОП ОСОБА_3 її прав як споживача, а також на підставі згоди Держспоживінспекції України, наказу №55-до від 04.07.2013р. та направлень на проведення цієї перевірки. У зв'язку із відсутністю станом на 15.07.2013р. документального підтвердження вручення ФОП ОСОБА_3 претензії споживача ОСОБА_4 щодо усунення недоліків придбаного у позивача товару в акті перевірки від 15.07.2013р. №002028 відображено сутність цієї претензії, вручено позивачеві її копію, про що зазначено у вказаному акті, та надано припис про виконання вимог споживача по усуненню недоліків до 01.08.2013р. З метою перевірки виконання означеного припису та відповідно до наказу від 06.08.2013р. №67-од посадовими особами Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області 12.08.2013р. проведено позапланову перевірку позивача. Твердження ФОП ОСОБА_3 про те, що 12.08.2013р. позапланова перевірка не проводилася є безпідставним та спростовується підписом позивача у направленні на проведення цієї перевірки. Від підписів в акті перевірки позивач відмовився, що зафіксовано в самому акті. Також ФОП ОСОБА_3 відмовився від отримання другого примірника цього акту у зв'язку із чим він був надісланий позивачеві засобами поштового зв'язку. Щодо запису у журналі перевірки, то на прохання його надати ФОП ОСОБА_3 повідомив про його відсутність і, оскільки його надання не є обов'язковим відповідно до закону, він не вимагався. За результатами перевірки 12.08.2013р. складено акт №002356, яким зафіксовано виявлене порушення, а саме: невиконання вимог споживача по усуненню недоліків та ухилення від виконання обов'язкового припису відповідача від 15.07.2013р. При цьому відповідно до ст.ст.8,17 Закону України «Про захист прав споживачів» обов'язок щодо встановлення причин втрати якості товару покладено на продавця (виконавця, виробника), зокрема у разі коли під час гарантійного строку виникає необхідність визначити причини втрати якості продукції, продавець (виконавець, виробник) зобов'язаний у триденний строк з дня одержання від споживача письмової згоди організувати проведення експертизи продукції за власний рахунок. Всупереч означеному ФОП ОСОБА_3 проведення експертизи не організував та не довів, що недоліки придбаного у нього ОСОБА_4 товару виникли після передачі продукції споживачеві внаслідок порушення ним встановлених правил використання, зберігання чи транспортування або дій третіх осіб, щоб дозволило залишити вимоги ОСОБА_4 без задоволення, а також не вжив дій по задоволенню вимог споживача, а просто проігнорував їх, чим порушив приписи ч.1 ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів», відмовивши споживачу ОСОБА_4 в реалізації її прав, встановлених цією нормою закону. За вказане порушення на позивача було правомірно накладено стягнення, передбачене статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідно до постанови відповідача від 15.08.2013р. №562. При цьому про час, дату та місце розгляду справи про порушення законодавства про захист прав споживачів, за результатами якого було винесено оскаржувану постанову, ФОП ОСОБА_3 було повідомлено належним чином.
Представник відповідача у судовому засіданні також заперечував проти задоволення адміністративного позову, посилаючись на доводи, викладені у письмових запереченнях на нього, та просив суд відмовити у його задоволенні у повному обсязі.
Крім того представник відповідача суду пояснив, що сума накладеного на позивача штрафу була визначена вірно та з урахуванням приписів ст.1 та ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки відповідно до означених законодавчих норм продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб, а штраф у разі порушення законодавства про захист прав споживачів за відмову споживачу в реалізації його прав, установлених частиною першою статті 8, частиною першою статті 9 і частиною третьою статті 10 цього Закону, накладається у десятикратному розмірі вартості продукції виходячи з цін, що діяли на час придбання цієї продукції, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тобто вартість продукції у даному випадку - це вартість товару, придбаного у позивача (двері металеві вхідні), та вартість придбаної у нього послуги по їх встановленню, що сукупно дорівнює 3130,00грн.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що 20.10.2012р. ОСОБА_4 придбала у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 в приміщенні магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого за адресою: АДРЕСА_1, двері металеві протиударні вхідні моделі «Альфа-1», 2 мм сталь, коричневого кольору, сертифікат відповідності Серії ВВ зареєстровано в Реєстрі за № UA1.177.0041340-13, гарантійний строк один рік,реєстрі Р вартістю 2780,00грн., а також замовила послугу з установки цих дверей за адресою: АДРЕСА_2, вартістю 350,00грн. (а.с.23,73).
Відповідно до акту приймання-передачі товару від 10.11.2012р. ОСОБА_4 прийняла означений вище товар та на момент його установки претензій по кількості, комплектації та якості не мала (а.с.22).
03.04.2013р. ОСОБА_4 було подано письмову претензію до ФОП ОСОБА_3, в якій значилося, що через два місяці з моменту покупки у нього дверей в цьому товарі були виявлені певні недоліки, а саме: по дверям з внутрішньої сторони стікає обмерзлий конденсат; навколо внутрішньої оббивки дверей по всьому периметру є щілина 1 см, через що поступає холод та відбувається обмерзання; через конденсат замерзає замок і його неможливо закрити та відкрити; обшивка дверей здулась та стала непридатною. У зв'язку із цим споживачка відповідно до ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів» просила ФОП ОСОБА_3 усунути виявлені недоліки, а у разі неможливості їх усунення - замінити товар на такий самий, але належної якості, або повернути кошти. Про результати розгляду претензії ОСОБА_4 просила повідомити письмово (а.с.72).
18.06.2013р. до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області надійшло звернення ОСОБА_4 з проханням надати допомогу в заміні ФОП ОСОБА_3 неякісних дверей чи поверненні ним коштів, з викладенням обставин, вказаних у її претензії до позивача від 03.04.2013р. та зазначенням про те, що до ФОП ОСОБА_3 вона зверталася неодноразово в усному порядку, потім написала вищеозначену претензію, яку позивач відмовився прийняти, тому ця претензія була направлена йому поштою, але станом на дату звернення до Інспекції її претензія не розглянута і жодних заходів не вжито (а.с.71).
Згідно ст.26 Закону України «Про захист прав споживачів» спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, зокрема, давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів; перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів. Порядок проведення таких перевірок визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Так, п.1.4 Розділу І Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №310 від 07.03.2012р. (далі - Порядок №310), передбачено, що позапланові перевірки суб'єктів господарювання проводяться посадовими особами, зокрема, у разі звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позапланова перевірка у цьому разі здійснюється за наявності згоди на проведення позапланових заходів зі здійснення державного контролю Держспоживінспекції України (додаток 1 до Порядку №310).
Відповідно до п.2.6 Розділу ІІ Порядку №310 перевірки проводяться посадовими особами на підставі наказу відповідного органу з питань захисту прав споживачів, який повинен містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого здійснюватиметься захід, та предмет перевірки.
Згідно п.1.8 Порядку №310 на підставі наказу, зазначеного в пункті 2.6 розділу ІІ цього Порядку, оформляється направлення на проведення перевірки (додаток 2 до Порядку №310), яке підписується керівником або заступником керівника відповідного органу з питань захисту прав споживачів (із зазначенням його прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується гербовою печаткою.
Пунктами 2.1, 2.4 Розділу ІІ Порядку №310 встановлено, що перед початком перевірки суб'єкта господарювання посадові особи, які проводять перевірку, пред'являють керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі направлення та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу, і надають суб'єкту господарювання копію направлення на перевірку, а також інформують цих осіб про мету перевірки. Під час проведення позапланової перевірки встановлюються обставини, які призвели до порушення вимог законодавства про захист прав споживачів.
Судом встановлено, що 01.07.2013р.Державнорю інспекцією України з питань захисту прав споживачів була надана згода №02/7-5860-2013 на проведення позапланових заходів зі здійснення державного контролю Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області щодо ФОП ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) стосовно дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів на підставі звернення ОСОБА_4 та листа Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області від 25.06.2013р. №01/01-23/1561 про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства (а.с.74).
На підставі означеної згоди Держспоживінспекції України, наказу від 04.07.2013р. №55-до та направлення від 12.07.2013р. №1112/18/988 працівниками Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області Соромитьком Ю.В. та Свистуном Д.Ю. було проведено позапланову перевірку дотримання ФОП ОСОБА_3 законодавства про захист прав споживачів (а.с.98,99).
Пунктами 3.1-3.2 Розділу ІІІ Порядку №310 встановлено, що за результатами проведеної перевірки посадовими особами в разі виявлення порушень вимог законодавства складається акт, який повинен містити такі відомості: дату складання акта; тип перевірки (планова або позапланова); предмет перевірки; найменування органу з питань захисту прав споживачів, а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка провела перевірку; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких проводилася перевірка. Під час опису виявлених порушень вимог законодавства повинні бути зазначені нормативно-правові акти чи нормативні документи, вимоги яких порушені, їх повне найменування та реєстраційний номер.
Згідно п.3.3 Порядку №310 акт складається у двох примірниках: перший залишається в органі, який провів перевірку; другий передається під підпис суб'єкту господарювання, діяльність якого перевірялася.
Відповідно до п.3.6, п.3.8-3.10 Порядку №310 на підставі акта, який складено за результатами проведення перевірки, під час якої виявлено порушення вимог законодавства, посадовою особою, яка проводила перевірку, дається керівнику суб'єкта господарювання припис про усунення порушень. Припис - це обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи до суб'єкта господарювання щодо усунення порушень законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій до суб'єкта господарювання. Заходи в приписі керівнику суб'єкта господарювання, спрямовані на забезпечення суб'єктом господарювання належних умов своєї діяльності відповідно до вимог нормативно-правових актів і документів, повинні бути сформульовані конкретно і в стислій формі. Терміни виконання припису визначаються в кожному конкретному випадку, виходячи з реальних можливостей суб'єкта господарювання, умов його діяльності та кількості і характеру порушень. Два примірники акта в останній день перевірки підписують посадові особи, які проводили перевірку, та суб'єкт господарювання або уповноважена ним особа. Поряд з підписом осіб зазначаються їх прізвища та ініціали. Представник суб'єкта господарювання (керівник, особа, яка його заміщає, а в разі їх відсутності - особа, яка реалізує продукцію) має право під час підписання акта письмово надати свої пояснення, зауваження або заперечення до акта, які є його невід'ємною частиною. У разі відмови підписати акт посадова особа територіального органу, яка проводила перевірку, робить запис в акті про те, що зазначена особа ознайомлена із змістом акта і від його підпису відмовилася. У разі відмови представника суб'єкта господарювання від підпису, що підтверджує отримання акта для вручення керівникові суб'єкта господарювання, його копія протягом трьох робочих днів після реєстрації надсилається поштою з повідомленням про вручення за місцезнаходженням суб'єкта, діяльність якого перевірялася.
З матеріалів справи вбачається, що за результатами означеної вище перевірки було складено акт від 15.07.2013р. №002028, в розділі І якого відображено сутність претензії ОСОБА_4 до позивача, а також зазначено, що ФОП ОСОБА_3 під час перевірки вручено копію цієї претензії для її розгляду, оскільки станом на 15.07.2013р. немає доказів отримання позивачем претензії споживача раніше, а, отже, порушень прав позивача на задоволення вимог по усуненню недоліків товару на час цієї перевірки не встановлено. У зв'язку із тим, що на момент проведення перевірки не було встановлено порушення вимог законодавства про захист прав споживачів, посилання на відповідні норми закону в акті не зазначено. Разом з тим відповідачем, з огляду на вручення ФОП ОСОБА_3 претензії ОСОБА_4, було надано позивачу припис щодо виконання вимог споживача ОСОБА_4 по усуненню недоліків до 01.08.2013р. та письмове повідомлення (з відповідним документальним підтвердженням) до цієї дати відповідача про виконання наданого ним припису (а.с.16-19).
Щодо посилань позивача на те, що розділ ІІ акту перевірки від 15.07.2013р. №002028 не заповнений перевіряючими в порушення приписів чинного законодавства, то означені доводи є безпідставними, оскільки розділ ІІ акту перевірки заповнюється виключно уповноваженими особами суб'єкта господарювання, а не перевіряючими, про що є відповідна примітка в самому акті перевірки. При цьому у примірнику акту від 15.07.2013р. №002028, наданому відповідачем розділ ІІ є заповненим (а.с.94-97).
Відносно посилання позивача на відсутність в його примірнику вказаного акту перевірки підпису одного з перевіряючих, а саме Соромитька Ю.В., то дійсно в розділі V акту, наданого позивачем, цей підпис відсутній, проте він міститься у приписі, що є ІV розділом цього акту, а також в примірнику акту, наданого відповідачем. Крім того присутність вказаного перевіряючого при перевірці не заперечується та не спростовується, а відсутність його підпису в одній з частин другого примірнику акту не є підставою для визнання протиправним оскаржуваного рішення.
З метою перевірки виконання припису від 15.07.2013р., на підставі наказу від 06.08.2013р. №67-од та направлення від 08.08.2013р. №1270/18/1120 працівниками Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області Соромитьком Ю.В. та Свистуном Д.Ю. було проведено позапланову перевірку ФОП ОСОБА_3 12.08.2013р.
Посилання позивача на те, що означена перевірка в порушення чинного законодавства проведена без надання згоди на її проведення Держспоживінспекцією України судом до уваги не приймаються, оскільки приписами Порядку №310 не передбачено надання такої згоди у разі проведення перевірок по виконання обов'язкового припису контролюючого органу.
Доводи позивача про те, що 12.08.2013р. позапланова перевірка фактично не проводилась і працівники відповідача з метою її проведення не прибували спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме копією направлення на проведення цієї перевірки від 08.08.2013р. №1270/18/1120, в якому міститься підпис ФОП ОСОБА_3 про його отримання 12.08.2013р. Оригінал цього примірника направлення було оглянуто у судовому засіданні.
Відсутність у Журналі реєстрації перевірок позивача запису працівників Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області про проведення 12.08.2013р. позапланової перевірки ФОП ОСОБА_3 не є доказом на спростування факту проведення цієї перевірки. Так, представник відповідача суду пояснив, що під час проведення перевірок позивачем означений журнал не надавався із посиланням на те, що він не ведеться, тому і записи до нього не вносилися, як під час перевірки 15.07.2013р., так і під час перевірки 12.08.2013р. При цьому приписами Порядку №310, який регулює процедуру проведення таких перевірок, не передбачено обов'язкового внесення записів в означений журнал про їх проведення (а.с.20-21).
За результатами перевірки, проведеної 12.08.2013р., було складено акт від 12.08.2013р. №002356, яким зафіксовано, що на момент перевірки виконання припису, викладеного в акті контрольної перевірки від 15.07.2013р. №002028, цей припис не виконано, вимоги споживача ОСОБА_4 не задоволено, письмові пояснення не надано, що є порушенням ч.1 ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів» та п.16 Порядку провадження торгівельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №833 від 15.06.2006р. (а.с.100-104).
Крім того в акті перевірки від 12.08.2013р. №002356 зазначено, що ФОП ОСОБА_3 від підпису в ньому відмовився, а також відмовився від отримання його другого примірника та підпису про це. У зв'язку із цим та на підставі приписів п.3.10 Розділу ІІІ Порядку №310 другий примірник акту перевірки від 12.08.2013р. №002356 направлено позивачеві засобами поштового зв'язку 14.08.2013р. (а.с.105,112).
Наведене спростовує доводи позивача про порушення його права на отримання другого примірника вищеозначеного акту перевірки.
Крім того 12.08.2013р. працівниками відповідача було складено протоколи про адміністративні правопорушення серії ГА №001077 та №001078, якими зафіксовано ухилення ФОП ОСОБА_3 від своєчасного виконання обов'язкового припису Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області, викладеного в акті контрольної перевірки від 15.07.2013р. №002028, щодо усунення порушень прав споживача ОСОБА_4 при придбанні товару загальною вартістю 3130,00грн., та допущення порушення правил торгівлі протягом року, оскільки 20.12.2012р. позивач вже притягався до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу на суму 170,00грн. В означених протоколах було вказано, що розгляд справи про адміністративне правопорушення призначено на 15.08.2013р. о 10год. 00хвил.(а.с.107,108).
При цьому суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що його не було повідомлено про час, дату та місце розгляду справи, оскільки відповідачем надано для огляду у судовому засіданні оригінал довідки про підтвердження повідомлення ФОП ОСОБА_3 про необхідність з'явитися 15.08.2013р. о 10год. 00хвил. для участі в розгляді матеріалів проведеної перевірки та вирішення питання про відповідальність за вчинені правопорушення із підписом позивача про його повідомлення (копія долучена до матеріалів справи) (а.с.114).
Відповідно до абз.2 п.4 Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1177 від 17.08.2002р. (далі - Положення №1177), питання про накладення штрафу розглядається за участю представника суб'єкта господарської діяльності. У разі його відсутності справу може бути розглянуто лише у випадку, коли незважаючи на своєчасне повідомлення суб'єкта господарської діяльності про місце і час розгляду справи від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Судом встановлено, що від ФОП ОСОБА_3 клопотань про відкладення розгляду матеріалів проведеної перевірки та вирішення питання про відповідальність за вчинені правопорушення не надходило, хоча останній, як зазначалося вище, був своєчасно повідомлений про час, дату та місце цього розгляду.
Судом також встановлено, що за результатами розгляду матеріалів перевірки начальником Держспоживінспекції у Дніпропетровській області було прийнято постанову від 15.08.2013р. №562 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої за відмову споживачу ОСОБА_4 в реалізації її прав, встановлених ч.1 ст.8, ч.1 ст.9 і ч.3 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» та за ухилення від своєчасного виконання припису посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, про усунення порушень прав споживачів, викладеного в акті перевірки №002028 від 15.07.2013р., до ФОП ОСОБА_3 було застосовано штраф у розмірі 31640,00грн. (а.с.110).
Згідно п.5-п.7 Положення №1177 постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший і другий примірники залишаються у Держспоживінспекції або її територіальному органі, який прийняв постанову про накладення штрафу, третій примірник у 3-денний термін після її прийняття надсилається суб'єкту господарської діяльності або видається його представнику під розписку. Суб'єкт господарської діяльності перераховує суму штрафу до державного бюджету у 15-денний термін після отримання постанови, про що протягом трьох днів письмово повідомляє Держспоживінспекцію або її територіальний орган, який наклав штраф, із зазначенням номера і дати платіжного доручення. У разі оскарження постанови штраф повинен бути сплачений не пізніш як через 15 днів після повідомлення про залишення скарги без задоволення. Постанова про накладення штрафу обов'язкова для виконання суб'єктом господарської діяльності. У разі невиконання зазначеної постанови сума штрафу стягується в установленому законодавством порядку.
Відповідно до п.9 Положення №1177 постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про захист прав споживачів може бути оскаржено суб'єктом господарської діяльності до Держспоживінспекції або суду.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач дізнався про оскаржувану постанову лише 10.10.2013р., отримавши копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.10.2013р., при цьому доказів отримання ФОП ОСОБА_3 постанови відповідача від 15.08.2013р. №562 раніше відповідачем не надано, останнім подано лише докази її надіслання на адресу позивача.
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про скасування постанови Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області від 15.08.2013р. №562 ФОП ОСОБА_3 звернувся 25.10.2013р.
Зважаючи на наведене, суд погоджується з доводами позивача про те, що ним не було пропущено строк звернення до адміністративного суду із цим позовом.
Розглядаючи позовні вимоги щодо скасування вищеозначеної постанови відповідача, суд також зважає на наступні обставини.
Так, абз.1 п.4 Положення №1177 передбачено, що рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарської діяльності та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 цього Положення, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Мінекономрозвитку.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» та згідно абз.2 п.2 Положення №1177 у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за відмову споживачу в реалізації його прав, установлених частиною першою статті 8, частиною першою статті 9 і частиною третьою статті 10 цього Закону, - у десятикратному розмірі вартості продукції виходячи з цін, що діяли на час придбання цієї продукції, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При цьому ч.1 ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1)пропорційного зменшення ціни; 2)безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3)відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1)розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2)вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.
Відповідно до ч.3 ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів» вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті, пред'являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача. Споживач має право пред'явити одну з вимог, передбачених частиною першою цієї статті, а в разі її невиконання заявити іншу вимогу, передбачену частиною першою цієї статті. Зазначені вимоги за місцезнаходженням споживача задовольняють також створені власником продавця торговельні підприємства та філії, що здійснюють продаж аналогічних придбаним споживачем товарів, або підприємства, на які ці функції покладено на підставі договору. Функції представників підприємств-виробників виконують їх представництва та філії, створені виробниками для цієї мети, або підприємства, які задовольняють зазначені вимоги на підставі договору з виробником.
Згідно ч.ч.5,6 вказаної статті продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) зобов'язані прийняти товар неналежної якості у споживача і задовольнити його вимоги. За наявності товару вимога споживача про його заміну підлягає негайному задоволенню, а в разі виникнення потреби в перевірці якості - протягом чотирнадцяти днів або за домовленістю сторін. У разі відсутності товару вимога споживача про його заміну підлягає задоволенню у двомісячний строк з моменту подання відповідної заяви. Якщо задовольнити вимогу споживача про заміну товару в установлений строк неможливо, споживач вправі на свій вибір пред'явити продавцю, виробнику (підприємству, що виконує їх функції) інші вимоги, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 частини першої цієї статті.
Частинами 9-11 статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що при пред'явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товару вони повинні бути усунуті протягом чотирнадцяти днів з дати його пред'явлення або за згодою сторін в інший строк. Споживач має право пред'явити виробнику (продавцю) вимогу про безоплатне усунення недоліків товару після закінчення гарантійного строку. Ця вимога може бути пред'явлена протягом установленого строку служби, а якщо такий не встановлено - протягом десяти років, якщо в товарі було виявлено недоліки (істотні недоліки), допущені з вини виробника. Якщо цю вимогу не задоволено у строки, передбачені частиною дев'ятою цієї статті, споживач має право на свій вибір пред'явити виробникові (продавцеві) інші вимоги, відповідно до частини першої цієї статті. Вимоги споживача розглядаються після пред'явлення споживачем розрахункового документа, а щодо товарів, на які встановлено гарантійний строк, - технічного паспорта чи іншого документа, що його замінює, з позначкою про дату продажу.
Відповідно до ч.14 ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів» вимоги споживача, передбачені цією статтею, не підлягають задоволенню, якщо продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) доведуть, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування товаром або його зберігання. Споживач має право брати участь у перевірці якості товару особисто або через свого представника.
Частиною 4 статті 17 вказаного Закону встановлено, що споживач має право на перевірку якості, безпеки, комплектності, міри, ваги та ціни продукції, що придбавається (замовляється), демонстрацію безпечного та правильного її використання. На вимогу споживача продавець (виконавець) зобов'язаний надати йому контрольно-вимірювальні прилади, документи про якість, безпеку, ціну продукції. У разі коли під час гарантійного строку необхідно визначити причини втрати якості продукції, продавець (виконавець, виробник) зобов'язаний у триденний строк з дня одержання від споживача письмової згоди організувати проведення експертизи продукції. Експертиза проводиться за рахунок продавця (виконавця, виробника). Якщо у висновках експертизи буде доведено, що недоліки виникли після передачі продукції споживачеві внаслідок порушення ним встановлених правил використання, зберігання чи транспортування або дій третіх осіб, вимоги споживача не підлягають задоволенню, а споживач зобов'язаний відшкодувати продавцю (виконавцю, підприємству, яке виконує його функції) витрати на проведення експертизи. Споживач, продавець (виконавець, виробник) мають право на оскарження висновків експертизи у судовому порядку.
З аналізу наведених законодавчих норм вбачається, що обов'язок по задоволенню вимог споживача, встановлених частиною першою статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів», покладається на продавця за місцем купівлі товару, виробника або підприємство, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача, відповідно до того до кого саме з них ці вимоги пред'являються споживачем на його вибір. І вказані особи звільняються від обов'язку по задоволенню цих вимог споживача лише у разі доведення ними, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування товаром або його зберігання. При цьому обов'язок по встановленню причин втрати якості продукції під час гарантійного строку також покладається на продавця (виконавця, виробника) і реалізується шляхом організації проведення відповідної експертизи за його рахунок.
Крім того п.9 ч.1 ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, також несуть відповідальність за невиконання або несвоєчасне виконання припису посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, про усунення порушень прав споживачів - у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зважаючи на те, що ФОП ОСОБА_3, отримавши претензію споживача ОСОБА_4 щодо усунення недоліків придбаної нею у позивача продукції, які були виявлені під час гарантійного строку, не вжив належних заходів по задоволенню вимог споживача, а також не довів в установленому законом порядку, а саме шляхом організації відповідної експертизи, що ці недоліки виникли внаслідок порушення споживачем правил користування товаром або його зберігання, хоча мав для цього достатній час та був зобов'язаний здійснити це приписом, викладеним в акті контрольної перевірки від 15.07.2013р. №002028, від виконання якого ухилився без поважних на те підстав, суд погоджується з висновком відповідача про те, що позивач відмовив споживачу ОСОБА_4 в реалізації її прав, встановлених ч.1 ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів» та ухилився від своєчасного виконання припису посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, про усунення порушень прав споживача, а, отже, відповідачем правомірно було застосовано до ФОП ОСОБА_3 штрафні санкції, передбачені ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів».
Посилання позивача на те, що відповідач мав провести відповідну експертизу продукції судом до уваги не приймаються, оскільки, як зазначалося вище, цей обов'язок при доведенні вини споживача у виникненні недоліків товару під час гарантійного строку покладається саме на продавця (виконавця, виробника).
Також суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що відповідачем невірно визначено суму штрафних санкцій, застосованих згідно оскаржуваного рішення, з огляду на наступне.
Як зазначалося вище, п.1 ч.1 ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за відмову споживачу в реалізації його прав, установлених частиною 0першою статті 8, частиною першою статті 9 і частиною третьою статті 10 цього Закону, - у десятикратному розмірі вартості продукції виходячи з цін, що діяли на час придбання цієї продукції, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.
Як вбачається з товарного чеку №92 від 20.10.2012р., споживач ОСОБА_4 придбала у ФОП ОСОБА_3 в приміщенні магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» двері металеві протиударні вхідні моделі «Альфа-1», 2 мм сталь, коричневого кольору вартістю 2780,00грн., а також послугу з установки цих дверей вартістю 350,00грн. (а.с.73).
Таким чином, ОСОБА_4 придбала у ФОП ОСОБА_3 продукцію у розумінні ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» загальною вартістю 3130,00грн., отже, десятикратний розмір вартості цієї продукції виходячи з цін, що діяли на час її придбання, становить саме 31300,00грн.
Крім того до позивача застосовано штраф за невиконання або несвоєчасне виконання припису посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, про усунення порушень прав споживачів, розмір якого, з урахуванням приписів п.9 ч.1 ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів», складає двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 340,00грн. (17,00грн. х 20=340,00грн.)
Отже, загальна сума штрафу, застосованого до ФОП ОСОБА_3 становить 31640,00грн. із розрахунку 31300,00грн. + 340,00грн. = 31640,00грн., що вказано і в розрахунку суми цієї фінансової санкції, наданому відповідачем (а.с.113).
Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення відповідача є правомірним, обґрунтованим, прийнятим на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги про його скасування задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення стягнення - відмовити у повному обсязі.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя О.М. Турова