73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"16" січня 2014 р. 14 год.27 хв.Справа № 821/2379/13-а
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді: Дубровної В.А.,
при секретарі: Рябчич А.М.,
за участю представників:
позивача - Ярошенко Ю.Б.,
відповідача - Белінської Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Енергоаверс" до Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Зовнішньоторговельна фірма "Укрметекспорт" про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення,
встановив:
У січні 2012 року Приватне підприємство "Енергоаверс" (далі - позивач, ПП "Енергоаверс") звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, МДПІ) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення від 29.12.2011 року №0000432310 щодо визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 156 526,87 грн. та за штрафними санкціями у сумі 1,00 грн.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.05.2013 року скасовано постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 06.03.2012 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 року та направлено на новий розгляд справу № 2а-53/12/2170 за адміністративним позовом Приватного підприємства "Енергоаверс" до Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення від 29.12.2011 року №0000432310 .
Ухвалою суду від 20.06.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №821/2379/13-а.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що висновки відповідача щодо безтоварності та мнимості угод з постачальником ТОВ "ЗТФ "Укрметекспорт" не відповідають вимогам діючого законодавства, оскільки до перевірки було надано первинні документи бухгалтерського обліку щодо спірних господарських операцій, які підтверджують реальність їх здійснення. Позивач вказує, що не може бути підставою для висновків податкового органу щодо безтоварності угоди твердження про відсутність у продавця складських приміщень, оскільки більшість підприємств здійснюють оптову торгівлю без зволікання коштів на їх утримання.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.
В судовому засіданні судом протокольно ухвалено щодо процесуального правонаступництва шляхом заміни відповідача - Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби на правонаступника - Скадовську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - ОДПІ) відповідно до ст. 55 КАС України.
В судовому засіданні представник відповідача заперечила проти адміністративного позову, вказавши, що в ході невиїзної документальної перевірки ПП "Енергоаверс" було встановлено відсутність фактичної поставки протягом січня - лютого 2011 року вугілля від ТОВ "ЗТФ "Укрметекспорт" внаслідок визнання вказаного контрагента вигодоформуючим суб'єктом господарювання, що стало підставою для визначення позивачу грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 156 526,87 грн. згідно оскаржуваного податкового повідомлення - рішення. Враховуючи вищевикладене представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 08 жовтня 2013 року залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Зовнішньоторговельна фірма "Укрметекспорт".
В судове засідання, призначене на 16 січня 2014 року, представник третьої особи не з'явився, письмових пояснень щодо предмету спору суду не надав.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Судом встановлено, що Приватне підприємство "Енергоаверс" зареєстроване як юридична особа Каланчацькою районною державною адміністрацією Херсонської області 18.02.2008 року та перебуває на обліку платників податків з 18.02.2008 року за №2303.
Згідно Довідки з ЄДРПОУ АБ №128944 основними видами діяльності ПП "Енергоаверс" за КВЕД є 51.51.0 оптова торгівля паливом; 51.12.0 посередництво в торгівлі паливом, рудами, металами та хімічними речовинами; 51.53.2 Оптова торгівля будівельними матеріалами; 60.24.0 діяльність автомобільного вантажного транспорту; 52.48.9 роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань.
Як вбачається з матеріалів справи, у період з 07.12.2011 року по 13.12.2011 року відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України податковим ревізором інспектором проведено невиїзну документальну перевірку ПП "Енергоаверс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "ЗТФ "Укрметекспорт" за період з 01.01.2011 року по 30.04.2011 року, за результатами якої складено акт від 16 грудня 2011 року №14/2310/35505698 (далі - акт перевірки).
Висновками даного акту перевірки встановлені порушення ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3,п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 2015, ст. 216, 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "ЗТФ "Укрметекспорт" при придбанні та продажу товарів (послуг), що призвело до неправомірного декларування податкового кредиту з ПДВ ПП "Енергоаверс" всього у сумі 156526,87 грн., в тому числі за січень 2011 року у сумі 17919,67 грн., за лютий 2011 року у сумі 37340,95 грн., за березень 2011 року у сумі 89395,45 грн., за квітень 2011 року у сумі 11870,80 грн.
На підставі вказаного висновку податковим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення від 29.12.2011 року №0000432310 щодо визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість всього у загальній сумі 156527,87 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 156526,87 грн. та за штрафними санкціями у сумі 1,00 грн.
Оцінюючи правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, суд виходить з встановлених в ході розгляду справи фактичних обставин та їх узгодженості з діючими положеннями податкового законодавства.
Правила формування податкового кредиту з 01.01.2011 року врегульовані положеннями Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. за № 2755-VІ (далі - Податковий кодекс України).
Відповідно до підпункту 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Для визначення права підприємства на податковий кредит по проведеним господарським операціям з постачальниками необхідно встановити наявність в сукупності таких обов'язкових підстав:
- здійснення операції з придбання товарів, виконаних робіт, наданих послуг та їх оплата (п. 198.1, 198.2, п. 198.3 ст. 198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України);
- наявність належним чином оформлених первинних документів та податкової накладної (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України);
- придбання товарів (робіт, послуг) для використання в господарській діяльності платника податку - покупця, шляхом відображення їх в обліку та підтвердження відповідними документами ( п. 44.1. ст. 44, п. 198.3 ст. 198, п. 201.11 статті 201 Податкового кодексу України).
За змістом наведених норм право платника податку на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за вчиненими господарськими операціями обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією, іншими подібними документами, перелік яких встановлений податковим законодавством, суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).
При цьому, суд відмічає, що дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, документи про перевезення, зберігання та подальшої реалізації товарів тощо. При цьому, з'ясовуються фізичні, технічні та технологічні можливості позивача та його спірного контрагента (контрагентів) до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару (послуг) у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; докази подальшого використання придбаного товару у господарській діяльності та відповідно наслідки зміни руху активів платника податків внаслідок такої господарської операції.
Ці обставини відповідно до частини 1 статті 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про донарахування сум податкових зобов'язань з ПДВ внаслідок вчинення безтоварних господарських операцій.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 липня 2008 року між ПП "Енергоаверс" (за договором - покупець) та ТОВ "ЗТФ "Укрметекспорт" (за договором - постачальник) було укладено договір поставки вугільної продукції №1/07-08, згідно умов якого ТОВ "ЗТФ "Укрметекспорт" зобов'язується поставити та передати у власність ПП "Енергоаверс", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вугільну продукцію, при цьому, сторони прийшли згоди, що номенклатура, кількість, ціна, показники якості, строки поставки продукції вказуються у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору. Відповідно до умов поставки, передбачених у п. 3.3 вказаного договору продукція поставляється в залізничних вагонах на умовах FCA станція вантажовідправника, у відповідності з правилами Інкотермс - 2000 року. Оплата за товар проводиться шляхом 100% передоплати вартості товару за кожну партію згідно з рахунками, наданими на підставі цього договору та у відповідності до Специфікацій, які є невід'ємною частиною вказаного договору.
Як було зазначено вище, однією із обов'язкових умов, за наявності яких у платника податків виникає право на віднесення сум ПДВ, сплачених за поставку товарів, є фактичність придбання такого товару, що виходячи зі змісту ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підтверджується, в першу чергу, відповідними первинними документами.
Як зазначається в акті перевірки та підтверджується матеріалами справи, поставка ТОВ "ЗТФ "Укрметекспорт" на адресу позивача протягом січня - лютого 2011 року вугілля всього на загальну суму 939162,20 грн., в тому числі ПДВ 156526,87 грн., оформлено податковими та видатковими накладними, перелік яких наведений на стор. 6-7 акту перевірки, та копії яких залучені до матеріалів справи. Оплата вказаного вугілля проводилася у безготівковій формі згідно платіжних доручень. Транспортування товару здійснювалось Одеською залізницею на умовах FCA/франко станція вантажовідправника, що підтверджується наданими до матеріалів справи накладними на відправлення товару залізничним транспортом.
В ході розгляду справи судом встановлено, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства обумовлено сумнівністю поставки вугілля саме ТОВ "ЗТФ "Укрметекспорт" і не ставиться під сумнів сам факт поставки та її належне документальне оформлення.
Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України.
Так, ухвалою суду від 19.07.2013 року від позивача було витребувано докази спростування висновку ДПІ щодо безтоварності господарських операцій з ТОВ "ЗТФ "Укрметекспорт", зокрема, витребувано документальне підтвердження оприбуткування, зберігання, внутрішнього переміщення вугілля, отриманого від ТОВ "ЗТФ "Укрметекспорт", первинні документи щодо подальшої реалізації вугілля; докази наявності персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання вугілля тощо; декларації з ПДВ за перевірений період з додатками, реєстром отриманих та виданих податкових накладних; докази участі позивача у тендерних торгах щодо реалізації вугілля бюджетним організаціям.
Крім цього, ухвалою суду від 08.10.2013 року було зобов'язано третю особу - контрагента позивача ТОВ "ЗТФ "Укрметекспорт" надати суду письмові пояснення щодо можливості підприємства приймати та відправляти вугілля, зокрема, наявність складів, технічних можливостей, транспортування товару (вугілля), питання щодо фактичної оплати поставленого товару в ціні його придбання, з відповідним документальним підтвердженням.
Суд відмічає, що при розгляді даної категорії спорів суд дотримується правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 27.03.2012 у справі за позовом ПП "Ангара" до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Так, Верховний Суд України вказав, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.
Отже, з урахуванням наданих позивачем та третьою особою на виконання вищевказаних судових рішень доказів та наявністю обставин, на які посилається ревізор-інспектор в акті перевірки, щодо висновку про безтоварної поставки вугілля ТОВ "ЗТФ "Укрметекспорт" на адресу позивача, суд встановив наступне.
Як вбачається з акту перевірки, то податковий орган з посиланням на акт позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ "ЗТФ "Укрметекспорт" від 11.05.2011 року №529/23-3-20353350 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Востокметалінвест" за період з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року вказав на наявність таких недоліків фінансово-господарської діяльності ТОВ "ЗТФ "Укрметекспорт", як відносини з контрагентами, у яких відсутні необхідні умови для здійснення вказаного виду діяльності, не наданням документів на підтвердження наявності виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо.
З метою виконання ухвали Вищого адміністративного суду від 27.05.2013 року судом було винесено ухвалу від 08 жовтня 2013 року щодо витребування від постачальника позивача ТОВ "ЗТФ "Укрметекспорт" письмові пояснення щодо можливості підприємства приймати та відправляти вугілля, зокрема, наявність складів, технічних можливостей, транспортування товару, питання щодо фактичної оплати поставленого товару з відповідним документальним підтвердженням.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "ЗТФ "Укрметекспорт" було надано без будь-яких пояснень протокол обшуку, картку рахунку 361 контрагенти, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, декларації з податку на додану вартість, картку рахунку 206, журнали бухгалтерських проводок, що відповідно не може бути доказом відповідних технічних можливостей підприємства вчиняти фактичну поставку товару на адресу покупця - ПП "Енергоаверс".
Отже, факт відсутності у ТОВ "ЗТФ "Укрметекспорт" документів, які свідчать про фінансово-господарську діяльність, наявність матеріально-технічної бази, необхідних для здійснення господарської діяльності підприємства надає можливість стверджувати, що підприємство (його посадові особи) за місцем своєї реєстрації не могло здійснювати фінансово-господарську діяльність, здійснювати дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин та здійснювати фактично дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань по взаємовідносинам з позивачем.
На підтвердження реальності господарської операції позивачем до матеріалів справи надані акти виконаних робіт з перевезення вугілля та шляхові листи, трудові договори, картки рахунків, оборотно - сальдові відомості, накладні на отримання товару, бухгалтерська довідка, договір про надання транспортних послуг, договір оренди тощо.
Внаслідок дослідження вказаних документів судом встановлено, що підприємницька діяльність позивача здійснюється з залученням транспортних засобів та послуг по перевезенню вугілля , які надані ФОП ОСОБА_3, який одночасно є керівником позивача ПП «Енергоаверс», що підтверджується договором про надання транспортних послуг. Крім того, аналогічна ситуація має місце і з орендованими складськими приміщеннями, які є власністю ФОП ОСОБА_3, а орендарем виступає ПП «Енергоаверс», в особі керівника ОСОБА_3, що підтверджується договором оренди від 01.01.2011 р.
Отже, суд не приймає вищевказані документи в якості доказів фактичного отримання вугілля від ТОВ "ЗТФ "Укрметекспорт", оскільки вказані документи містять загальну інформацію щодо фактичних можливостей ПП "Енергоаверс" здійснювати господарську діяльність, проте не підтверджують оприбуткування вказаного вугілля від спірного контрагента, а тому не підтверджують факт отримання товару саме від ТОВ "ЗТФ "Укрметекспорт", як це передбачено умовами договору.
З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем в ході розгляду справи не доведено фактичне здійснення господарської операції, оскільки відсутні докази руху активів в процесі її здійснення, відсутнє документальне підтвердження факту поставки зі сторони ТОВ "ЗТФ "Укрметекспорт", відсутні докази технічних можливостей вказаного контрагента здійснювати поставку вугілля тощо.
Щодо порядку обліку, документального підтвердження спірних операцій та юридичної значимості первинних документів, суд зазначає, що правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі - Закон України № 996-XIV), відповідно до ст. 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.
Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, суд вважає, що вищевказаним переліком первинних документів позивач не довів факту придбання товарів у ТОВ "ЗТФ "Укрметекспорт", що позбавляє первинні документи та податкові накладні юридичної значимості (сили) для цілей формування податкового кредиту на загальну суму 156526,87 грн., а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних первинних документів (у т.ч. податкових накладних) та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товару з ПДВ, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю позивача.
Таким чином, суд приходить до висновку, що податковим органом правомірно зменшено позивачу податковий кредит у січні - лютому 2011 року на суму ПДВ 156526,87 грн. по безтоварним господарським операціям з ТОВ "ЗТФ "Укрметекспорт" та відповідно донараховано податку на додану вартість у сумі 156526,87 грн. згідно оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.
При цьому, суд погоджується з позицією позивача щодо безпідставності висновку відповідача, покладеного в основу оскарженого податкового повідомлення-рішення, про нікчемність укладених позивачем з ТОВ "ЗТФ "Укрметекспорт", на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України, виходячи з наступного.
Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Ч. 2 ст. 215 цього Кодексу визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаного договору поставки, відповідачем не наведено.
В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Враховуючи, що податковим органом правомірно визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем по податку на додану вартість, суд приходить до висновку про правомірне застосування до позивача відповідно до Податкового кодексу України штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн. згідно оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.
Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення відповідача прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Із врахуванням встановлених обставин, суд вважає, що податкове повідомлення - рішення від 29.12.2011 року №0000432310 відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги позивача щодо визнання нечнним та скасування вказаного податкового повідомлення - рішення є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка є суб'єктом владних повноважень, сплачений судовий збір позивачу не повертається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
У задоволені адміністративного позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 20 січня 2014 р.
Суддя Дубровна В.А.
кат. 8.2.1