Справа № 815/8681/13-а
17 січня 2014 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Білостоцького О.В.
При секретарі: Солдатовій О.С.
За участю сторін:
Представника позивача: ОСОБА_1
Представника відповідача: Морозової О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_3 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області (з урахуванням уточнень) про визнання протиправними та скасування рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 3761894 від 09.07.2013 року та рішення про відмову в реєстрації прав та протиправним рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень № 4783350 від 06.08.2013 року, зобов'язання здійснити державну реєстрацію права власності на домоволодіння загальною площею 252,8 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що складається з житлового будинку літ. «А» з прибудовою літ «а», житлового будинку літ. «К», гаражу літ. «В», літньої кухні літ. «М», погрібу літ. «Е», душу літ. «Ж», вбиральні літ. «З», сараю літ. «Л», колодязю літ. «ІІ», за ОСОБА_3.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішення реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області № 3761894 від 09.07.2013 року про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та № 4783350 від 06.08.2013 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень на домоволодіння загальною площею 252,8 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, є незаконними та такими, що обмежують її право власності на нерухоме майно, а тому підлягають скасуванню. Зазначає, що нею було подано заяву про державну реєстрацію права власності на зазначене домоволодіння від 18.06.2013 року до реєстраційного органу відповідно до приписів Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» з усіма необхідними документами, що підтверджують виникнення прав на нерухоме майно та доказами оплати послуг з державної реєстрації прав та їх обтяжень.
Представник позивач у судовому засіданні, посилаючись на обґрунтування, викладені в адміністративному позові, підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила їх задовольнити.
Відповідач письмових заперечень проти позову не надав, представник реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, зазначивши, що оскаржувані рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 3761894 від 09.07.2013 року та про відмову в реєстрації прав та їх обтяжень № 4783350 від 06.08.2013 року є законним та обґрунтованим, прийнятими відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим адміністративний позов ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
Судом під час офіційного з'ясування обставин у справі встановлено наступне:
ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.11.2012 року на праві власності належить житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та в цілому складається з: кам'яної житлової будівлі загальною житловою площею 25,9 кв.м та надвірних споруд: сарай «Б», № 1-3 огорожа, І - мостіння, І - колодязь (а.с. 5).
Крім того, ОСОБА_3 на підставі рішення Київського районного суду м.Одеси від 19.04.2013 року у справі № 520/2818/13-ц на праві власності належить самовільно збудовані на тій самій земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, будівлі: житловий будинок літ. «К» загальною площею 189,4 кв.м, гараж літ. «В», літня кухня літ. «М», погріб літ. «Е», душ літ. «Ж», вбиральня літ. «З», сарай літ. «Л», колодязь літ «ІІ» (а.с. 9-11).
18.06.2013 року ОСОБА_3 звернулась до реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області із заявою про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, форма власності: приватна, спільна часткова. Заява зареєстрована у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 18.06.2013 року за реєстраційним номером № 1633927.
Разом із заявою ОСОБА_3 були подані наступні документи: свідоцтво про право на спадщину за законом від 06.11.2012 року; рішення Київського районного суду м.Одеси від 19.04.2013 року у справі № 520/2818/13-ц; технічний паспорт на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1.
09.07.2013 року реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області прийнято рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 3761894, відповідно до якого зупинено розгляд заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ОСОБА_3 для проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з неподанням усіх необхідних для проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень документів, визначених Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703, а саме: правовстановлювального документу, що містить опису об'єкта в цілому із зазначенням частки заявника, оскільки розділ в Державному реєстрі прав відкривається на об'єкт в цілому (а.с. 14).
06.08.2013 року реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 4783350, відповідно до якого ОСОБА_3 відмовлено у державній реєстрації права власності на зазначений житловий будинок на підставі ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.п. 16 та 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 22.06.2011 року № 703, у зв'язку з тим, що заявник не усунув обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (а.с. 13).
Не погодившись із вказаними рішеннями, позивач звернулась до суду.
Заслухавши пояснення позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню з наступних підстав.
Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції Закону України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI (далі Закон України №1878-VI) визначені правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень з метою забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.
Відповідно до ст. 2 Закону України № 1878-VI державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 4 Закон України № 1878-VI обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме право власності на нерухоме майно.
Частиною 7 ст. 3 Закону України № 1878-VI передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації прав, крім випадків, установлених абзацами другим і третім частини п'ятої цієї статті.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.
Згідно Указу Президента України від 06.04.2011 року № 401/2011 «Про затвердження Положення про Державну реєстраційну службу України» для реалізації державної політики у сферах державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади міста Києва, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності створено Державну реєстраційну службу України (Укрдержреєстр). Державна реєстраційна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України та входить до системи органів виконавчої влади, здійснюючи діяльність через створені нею територіальні органи.
Частиною 1 п. 1 ст. 8 Закону України № 1878-VI передбачено, що орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.
Відповідно до ч. 2 п. 1, ч. 4 ст. 9 Закону України № 1878-VI, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, Державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України № 1878-VI орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав. Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Відповідно до вимог ст. 16 Закону України № 1878-VI заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом. Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії засвідчені в установленому порядку.
При отриманні заяви та документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, проводиться реєстрація заяви у базі даних про реєстрацію заяв та запитів із зазначенням дати і часу реєстрації.
Державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України № 1878-VI державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Відповідно до ст. 22 Закону України № 1878-VI у разі якщо документи для державної реєстрації прав та їх обтяжень подано не в повному обсязі, передбаченому нормативно-правовими актами, державний реєстратор у строк, встановлений частинами п'ятою, сьомою і восьмою статті 15 цього Закону для розгляду заявлених прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і письмово повідомляє про це заявника. У разі невиконання зазначених вимог державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у державній реєстрації права власності може бути відмовлено у випадку якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначає Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703 (далі Порядок № 703).
Пунктом 26 зазначеного порядку передбачено, що необхідними документами для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.
Відповідно до п. 27 Порядку № 703 документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, зокрема є: свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно .
Для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно згідно п. 28 Порядку № 703 заявник, крім документів, що зазначені у пункті 27 цього Порядку, подає копії документів, що зазначені в пункті 9 цього Порядку (крім документа, що посвідчує посадову особу органу державної влади або органу місцевого самоврядування).
Відповідно до п. 9 Порядку № 703 заявник під час подання заяви про державну реєстрацію пред'являє органові державної реєстрації прав документ, що посвідчує його особу. Документом, що посвідчує особу, є паспорт громадянина України, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний, дипломатичний чи службовий паспорт іноземця або документ, що його заміняє.
Згідно п. 29 Порядку № 703 для проведення державної реєстрації права власності на новозбудований чи реконструйований об'єкт нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 27 і 28 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав технічний паспорт на такий об'єкт.
Як вбачається із рішення реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №3761894 від 09.07.2013 року розгляд заяви позивача від 18.06.2013 року про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, було зупинено, у зв'язку з тим, що позивачем не було надано всіх необхідних документів, а саме правовстановлювального документу, що містив би опису об'єкта нерухомості в цілому із зазначенням частки заявника.
Не подання зазначеного документу в подальшому стало підставою для прийняття реєстраційним органом рішення № 4783350 від 06.08.2013 року про відмову у державній реєстрації права власності позивача на зазначений житловий будинок.
Позивач в адміністративному позові та представник позивача в судовому засіданні зазначили, що позиція відповідача щодо необхідності надання позивачем для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, правовстановлювального документу, що містить опис об'єкта в цілому із зазначенням частки заявника, є такою, що не ґрунтується на нормах діючого законодавства. Зазначили, що позивачем був наданий до реєстраційного органу повний пакет документів, що посвідчує її право власності на об'єкт в цілому, з яких також вбачається частка майна, що належить заявнику, так як ОСОБА_3 згідно поданих документів є єдиною власницею зазначеного нерухомого майна.
Судом було встановлено, що 06.11.2002 року ОСОБА_3 після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 було отримано свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого вона стала власником, зокрема, житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та в цілому складається з: кам'яної житлової будівлі загальною житловою площею 25,9 кв.м, надвірних споруд: сарай «Б», № 1-3 огорожа, І - мостіння, І - колодязь. На самовільно збудовані ОСОБА_4 під час користування вищезазначеним домоволодінням прибудови, а саме: прибудова літ. «а», гараж літ. «В», веранда літ. Г, літня кухня літ. «Д», погріб літ. «Е», душ літ. «Ж», вбиральня літ. «З», сарай літ. «И», теплиця - ІІІ, свідоцтво про право власності на спадщину не видавалось (а.с. 5).
Крім того, у 2010 році на відповідній земельній ділянці позивачем був самовільно збудовано житловий будинок літ. «К» загальною площею 189,4 кв.м.
22.03.2013 року комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації нерухомих об'єктів було виготовлено технічний паспорт на житловий будинок загальною площею 252,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1, який в цілому складається з: житлового будинку літ. «А» з прибудовою літ «а», житлового будинку літ. «К», гаражу літ. «В», літньої кухні літ. «М», погрібу літ. «Е», душу літ. «Ж», вбиральні літ. «З», сараю літ. «Л», колодязю літ. «ІІ» (а.с. 6-8).
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19.04.2013 року у справі №520/2818/13-ц, яке набрало законної сили 30.04.2013 року, за ОСОБА_3 було визнано право власності на самовільно збудовані за адресою: АДРЕСА_1, будівлі: житловий будинок літ. «К» загальною площею 189,4 кв.м, прибудова літ «а», гараж літ. «В», літня кухня літ. «М», погріб літ. «Е», душ літ. «Ж», вбиральня літ. «З», сарай літ. «Л», колодязь літ «ІІ» (а.с. 9-11).
Як вбачається із вищезазначених правовстановлюючих документів, ОСОБА_3 є єдиним власником вказаного в них нерухомого майна.
З огляду на встановлені у судовому засіданні обставини та положення чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 до реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області для державної реєстрації права власності на домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що складається з житлового будинку літ. «А» з прибудовою літ «а», житлового будинку літ. «К», гаражу літ. «В», літньої кухні літ. «М», погрібу літ. «Е», душу літ. «Ж», вбиральні літ. «З», сараю літ. «Л», колодязю літ. «ІІ», були подані всі передбачені Порядком № 703 документи, необхідні для проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, які у своїй сукупності підтверджують право приватної власності позивача на зазначений об'єкт в цілому.
Фактів невідповідності заявленого права позивача та поданих ним документів вимогам законодавства, а також суперечностей між заявленим нею правом власності та вже зареєстрованими правами на спірне нерухоме майно, які б могли бути підставою для невизнання державою цього права, в судовому засіданні встановлено не було.
При цьому, суд критично ставиться до позиції відповідача в обґрунтування правомірності спірних рішень про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та про відмову у державній реєстрації цих прав, щодо необхідності надання ОСОБА_3 до реєстраційної служби єдиного правовстановлювального документу, що містив би опис об'єкта в цілому із зазначенням частки заявника, оскільки ні відповідачем в зазначених рішеннях, ні його представником під час судового розгляду справи не було зазначено жодної правової норми, на якій така позиція ґрунтується.
В судовому засіданні представник відповідача в обґрунтування правомірності своїх рішень № 3761894 від 09.07.2013 року та № 4783350 від 06.08.2013 року також посилалась на те, що ОСОБА_3 не було надано до реєстраційного органу для державної реєстрації права власності на домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, документу, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта на самовільно збудовані об'єкти нерухомого майна, як то передбачено п. 46 Порядку № 703, оскільки згідно п. 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 461 (далі Порядок № 461), у разі коли на самочинно збудоване нерухоме майно визнано право власності за рішенням суду, воно приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком.
Разом з тим, зазначені представником відповідача обставини, суд в якості належних заперечень проти адміністративного позову до уваги не приймає, оскільки, як встановлено в судовому засіданні, ці обставини не були підставою для прийняття реєстраційним органом спірних рішень.
Крім того, при прийнятті рішення по справі суд враховує посилання представника позивача на те, що зведення спірних об'єктів нерухомості за адресою: АДРЕСА_1, було здійснено у період до 2010 року, тобто ще до прийняття та вступу в дію Порядку № 461 прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого 13.04.2011 року. Зазначене твердження представником реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області в судовому засіданні спростовано не було.
Таким чином, суд вважає, що рішення відповідача про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 3761894 від 09.07.2013 року прийняте без урахування фактичних обставин, що мають значення для прийняття рішення про державну реєстрацію прав на зазначений об'єкт нерухомості та не ґрунтується на вимогах чинного законодавства. З цих же підстав не відповідає вимогам чинного законодавства рішення реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 4783350 від 06.08.2013 року, як похідне від рішення № 3761894 від 09.07.2013 року.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що рішення реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 3761894 від 09.07.2013 року, на підставі якого в подальшому було прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 4783350 від 06.08.2013 року, було прийнято відповідачем незаконно, тобто не у відповідності до вимог чинного законодавства; необґрунтовано, тобто без урахування фактичних обставин, що мають значення для прийняття рішення, непропорційно, тобто без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для права власності позивача та цілями, на досягнення яких було спрямоване це рішення; а тому позовні вимоги ОСОБА_3 у цій частині підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування зазначених рішень суб'єкта владних повноважень.
З цих же підстав суд вважає такою, що підлягає задоволенню, позовну вимогу позивача про зобов'язання реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області здійснити державну реєстрацію права власності на домоволодіння загальною площею 252,8 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що складається з житлового будинку літ. «А» з прибудовою літ «а», житлового будинку літ. «К», гаражу літ. «В», літньої кухні літ. «М», погрібу літ. «Е», душу літ. «Ж», вбиральні літ. «З», сараю літ. «Л», колодязю літ. «ІІ», за ОСОБА_3.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог ст. 94 КАС України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7-14, 122, 133, 158-163, 186, 254 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_3 до реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними та скасувати рішення реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області № 3761894 від 09.07.2013 року про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та № 4783350 від 06.08.2013 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Зобов'язати реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції Одеської області здійснити державну реєстрацію права власності на домоволодіння загальною площею 252,8 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що складається з житлового будинку літ. «А» з прибудовою літ «а», житлового будинку літ. «К», гаражу літ. «В», літньої кухні літ. «М», погрібу літ. «Е», душу літ. «Ж», вбиральні літ. «З», сараю літ. «Л», колодязю літ. «ІІ», за ОСОБА_3.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на постанову, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 21 січня 2014 року.
Суддядпис/ Білостоцький О.В.