ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/22297/13 15.01.14
Господарський суд міста Києва у складі головуючої судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Козаковій І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»
до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна cтрахова компанія «Оранта»
про відшкодування завданих матеріальних збитків в порядку регресу в розмірі 15 107 гривень 69 копійок
Представники:
від Позивача: Ярина О.А. (представник за довіреністю);
від Відповідача: Савіська В.В.(представник за довіреністю);
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (надалі також - «Відповідач») про відшкодування завданих матеріальних збитків в порядку регресу в розмірі 15 107 гривень 69 копійок.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» на підставі Договору добровільного страхування наземного траснпорту № 272PFB-а/12-лв від 18 травня 2012 року внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплатило страхове відшкодування власнику автомобіля «Citroen», державний реєстраційний номер ВС 2385 СР, а тому Позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотньої вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Позивач зазначає, що відповідальність водія транспортного засобу «Daewoo», державний реєстраційний номер ВС 1954 АІ, яким скоєно ДТП, застрахована у Відповідача на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/8433924, а тому Позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на Відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2013 року порушено провадження у справі № 910/22297/13, призначено розгляд справи на 04.12.2013 року та зобов'язано Моторне (транспортне) страхове бюро України надати суду відомості щодо страхової компанії, якою видано Поліс № АВ/8433924, цивільно-правова відповідальність якого водія застрахована за вказаним полісом, який автомобіль був застрахований за даним полісом та термін дії зазначеного полісу, ліміти відповідальності страховика та розмір франшизи.
02.12.2013 року через загальний відділ діловодства суду отримано від Моторного (транспортного) страхового бюро України інформацію з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ щодо Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/8433924.
В судовому засіданні 04.12.2013 року представник Позивача надав суду усні пояснення та підтримав позовні вимоги. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини нез'явлення суд не повідомив.
Суд, керуючись статтею 38 Господарського процесуального кодексу України, прийшов до висновку щодо зобов'язання Позивача надати належні докази (Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення) на підтвердження вини у скоєнні 06.05.2013 року Дячком О.П., який керував транспортним засобом "Daewoo Lanos", державний номерний знак ВС 1954 АІ, дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2013 року відкладено розгляд справи на 18.12.2013 року, зобов'язано Позивача надати суду належні докази (Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення) на підтвердження вини у скоєнні 06.05.2013 року Дячком О.П., який керував транспортним засобом «Daewoo Lanos», державний номерний знак ВС 1954 АІ, дорожньо-транспортної пригоди та зобов'язано Відповідача виконати вимоги Ухвали суду про порушення провадження у справі від 19.11.2013 року.
06.12.2013 року через загальний відділ діловодства суду отримано від представника Відповідача Відзив на позовну заяву; копію Довідки з Єдиного державного реєстру підприємства та організацій України щодо Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» та копію Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/8433924. В відзиві Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» зазначено, що Відповідач не визнає позовні вимоги, оскільки з наданих Позивачем документів не вбачається, що винною особою є саме страхувальник Відповідача, так як в матеріалах справи відсутня Постанова суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Матеріали справи не містять доказів притягнення Дячка О.П. до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку з вчиненням ДТП.
В судовому засіданні 18.12.2013 року представник Позивача надав суду усні пояснення щодо позовних вимог. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини нез'явлення суд не повідомив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2013 року відкладено розгляд справи на 15.01.2014 року та зобов'язано (повторно) Позивача надати суду належні докази (Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення) на підтвердження вини у скоєнні 06.05.2013 року Дячком О.П., який керував транспортним засобом «Daewoo Lanos», державний номерний знак ВС 1954 АІ, дорожньо-транспортної пригоди.
В судовому засіданні 15.01.2014 року представник подав суду копію Постанови про закриття кримінального провадження від 10 грудня 2013 року та підтримав вимоги, доводи позовної заяви. Представник Відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених в Відзиві на позовну заяву.
Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 15 січня 2014 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
18 травня 2012 року між АТ «СК «АХА Страхування» (Страховик) та Саквуком Юрієм Володимировичем (Страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного траснпорту № 272PFB-а/12-лв, предметом якого є страхування транспортного засобу «Citroen», державний реєстраційний номер ВС 2385 СР.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.05.2013 року на 521 км.600 м. автодороги Київ-Чоп відбулась дорожньо-транспортна пригода, зокрема, за участю транспортного засобу «Citroen», державний реєстраційний номер ВС 2385 СР, під керуванням Саквука Юрія Володимировича та транспортного засобу «Daewoo», державний реєстраційний номер ВС 1954 АІ, під керуванням Дячка Олега Павловича.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований Позивачем автомобіль «Citroen», державний реєстраційний номер ВС 2385 СР.
На підставі Страхового Акту № 1.001.13.05606/VESKO17459 від 18.05.2013 року Позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 15 617 гривень 69 копійок, що підтверджується платіжним дорученням № 32136 від 20 травня 2013 року.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач посилається на те, що Відповідач, як страховик особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язаний відшкодувати суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, розмір якої становить 15 107 гривень 69 копійок (15 617 гривень 69 копійок сума виплаченого страхового відшкодування - 510 гривень 00 копійок франшизи за Полісом №АВ/8433924).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування завданих матеріальних збитків в порядку регресу в розмірі 15 107 гривень 69 копійок підлягають задоволенню з наступних підстав.
Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Також, статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем на виконання зобов'язань за Договором добровільного страхування наземного транспорту № 272PFB-а/12-лв відшкодовано на користь страхувальника 15 617 гривень 69 копійок.
Таким чином, до Позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).
Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд не приймає до уваги доводи представника Відповідача, викладені в Відзиві на позовну заяву, про те, що з наданих Позивачем документів не вбачається, що винною особою є саме страхувальник Відповідача, так як в матеріалах справи відсутня Постанова суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 10 грудня 2013 року слідчим СВ Кам'янка-Бузького РВ ГУМВС України у Львівській області винесено Постанову про закриття кримінального провадження стосовно Дячка О.П. у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
Відповідно до зазначеної Постанови про закриття кримінального провадження стосовно Дячка О.П. від 10 грудня 2013 року, причиною настання 06.05.2013 року дорожньо-транспортної пригоди стали порушення водієм Дячком О.П. вимог ПДРУ.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.
Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 статті 9 Закону України „Про страхування").
Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
В статті 1191 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.
Статтею 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Враховуючи вищевикладені положення норм вимого законодавства України та приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, Суд приходить до висновку,Ю що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування завданих матеріальних збитків в порядку регресу в розмірі 15 107 гривень 69 копійок є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування завданих матеріальних збитків в порядку регресу в розмірі 15 107 гривень 69 копійок - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (02081, м. Київ, Дарницький район, вул. Здолбунівська, будинок 7-Д, ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вулиця Іллінська, 8 код ЄДРПОУ 20474912) 15 107 (п'ятнадцять тисяч сто сім) гривень 69 копійок.
3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (02081, м. Київ, Дарницький район, вул. Здолбунівська, будинок 7-Д, ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вулиця Іллінська, 8 код ЄДРПОУ 20474912) 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) гривень 50 копійок судового збору.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата складання та підписання повного тексту рішення 17 січня 2014 року.
Суддя О.В. Чинчин