ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/22960/13 20.01.14
За позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний проектний інститут"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой"
про стягнення 20 501,80 грн.
Суддя Гумега О.В.
Представники:
від позивача: Сорочко О.В. за довіреністю № 1370 від 04.12.2013 р.
від відповідача: не з'явився
Державне підприємство Міністерства оборони України "Центральний проектний інститут" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой" (відповідач) про стягнення 20 501,80 грн. на підставі Договору № 693 на виконання проектно-вишукувальних робіт від 11.07.2012 р., з яких 15977,20 грн. - основний борг, 2323,47 грн. пені за період з 10.10.2012 р. по 10.10.2013 р., 480,62 грн. - 3 % річних за період з 10.10.2012 р. по 10.10.2013 р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов вищенаведеного договору позивач виконав та передав відповідачу проектно-вишукувальні роботи, передбачені цим договором, втім відповідач оплатив лише аванс, передбачений умовами договору, тоді як повністю виконані позивачем проектно-вишукувальні роботи не оплатив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2013 р. було порушено провадження у справі № 910/22960/13 та призначено розгляд справи на 16.12.2013 р. о 12:40 год.
11.12.2013 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло власне письмове підтвердження про відсутність аналогічного спору.
11.12.2013 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли пояснення щодо початку періоду нарахування пені та 3% річних. В якості додатків до наведених пояснень позивач надав суду витяг з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно відповідача та виписку з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно позивача станом на 04.12.2013 р.
В судове засідання, призначене на 16.12.2013 р., представник позивача з'явився.
Представник відповідача в судове засідання, призначене на 16.12.2013 р., не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 28.11.2013 р. не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 16.12.2013 р., усні надав пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав з урахуванням пояснень, поданих 11.12.2013 р. через відділ діловодства суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2013 р. розгляд справи був відкладений на 20.01.2014 о 13:45 год.
15.01.2014 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли пояснення стосовно коефіцієнтів індексації вартості робіт до збірників цін на проектно-вишукувальні роботи, що передбачені у п. 2.2 Договору № 693 на виконання проектно-вишукувальних робіт від 11.07.2012 р.
В судове засідання, призначене на 20.01.2014 р., з'явився представник позивача.
Представник відповідача судове засідання, призначене на 20.01.2014 р., не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду 28.11.2013 р. та від 16.12.2013 р. не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0208103055725, № 0208102929055.
При цьому письмових заяв та повідомлень щодо поважності причин відсутності в судовому засіданні 20.01.2014 р. відповідач суду не подав та не надіслав.
Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез»явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.
Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 20.01.2014 р. без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.
В судовому засіданні 20.01.2014 р. представник позивача надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги про стягнення з відповідача 15977,20 грн. основного боргу, 2323,47 грн. пені та 480,62 грн. 3 % річних підтримав повністю.
Відповідно до п.п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, ціна позову, зокрема, у позовах про стягнення грошей, визначається стягуваною сумою та сумами неустойки (штрафу, пені). Приписами ч. 3 вищезазначеної статті ГПК України встановлено, що ціну позову вказує позивач, а у випадку неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.
В судовому засіданні 20.01.2013 р. суд відповідно до ст. 55 ГПК України визначив дійсну ціну позову в сумі 18781,29 грн., оскільки саме таку суму фактично складає вимога позивача про стягнення грошей (15977,20 грн. основного боргу + 2323,47 грн. пені +480,62 грн. 3% річних), тоді як позивач неправильно визначив ціну позову в сумі 20501,80 грн., включивши до її складу судовий збір в сумі 1720,50 грн., який відповідно до ст. 44 ГПК України входить до складу судових витрат.
Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 20.01.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва.
11.07.2012 року між Державним підприємством Міністерства оборони України "Центральний проектний інститут" (позивачем), визначеним як Виконавець, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Градострой" (відповідачем), визначеним як Замовник, був укладений Договір № 693 на виконання проектно-вишукувальних робіт (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору Замовник (відповідач) доручає, а Виконавець (позивач) приймає на себе виконання проектно-ви шукувальних робіт: Інженерно-геодезичні вишукування трас інженерних мереж по вул. Кірова, 9-б в с.Михайлівка-Рубежівка.
У п. 1.5 Договору визначено, що результатом виконаних проектно-вишукувальних робіт є така документація: оригінал топографічного плану в м-бі 1:500 на паперовій кальці , топографічний план на електронному носієві у форматі DWG.
Згідно п. 2.1 Договору, за виготовлені проектно-вишукувальні роботи Замовник гарантує перерахування Виконавцеві у відповідності з Протоколом про договірну ціну: 29981,00 грн., крім того ПДВ 20%- 5386,20 грн., всього: 35977,20 грн.
Згідно п. 2.2 Договору, оплата робіт Виконавця за цим Договором проводиться наступним чином:
- до початку виконання робіт, але не пізніше 10 календарних днів з дня підписання Договору, Замовник перераховує Виконавцю аванс в сумі 17988,60 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 2998,10 грн.;
- після завершення роботи і підписання акту здачі-приймання Замовник виконує кінцевий розрахунок в сумі 17988,60 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 2998,10 грн.; на протязі 5-ти календарних днів з урахуванням коефіцієнтів індексації вартості робіт до збірників цін на проектно-вишукувальні роботи, що діють на час оплати у випадку їх зміни.
Як визначили сторони у п. 3.1 Договору, передача Замовнику оформленої документації здійснюється згідно акту здачі-приймання робіт та супроводжувальної накладної, які підписуються сторонами, що уклали даний Договір.
У п. 3.2 Договору вказано, що Замовник на протязі 10 календарних днів від дня одержання проектно-вишукувальної документації, зобов'язаний передати Виконавцеві підписаний акт здачі-приймання продукції або мотивовану відмову від приймання робіт.
У випадку мотивованої відмови Замовника в прийманні документації сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідних доробок та термінів їх виконання (п. 3.3 Договору).
Відповідно до п. 5.3 Договору сторони передбачили, що у разі порушень з вини Замовника передбачених договором строків перерахування платежів за виконані роботи, Замовник сплачує Виконавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.
Позивач зазначив, що відповідач перерахував йому до початку виконання робіт за Договором аванс в сумі 20000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 11.07.2012 р.
Після отримання авансу, позивач в повному обсязі та в строк виконав передбачені умовами Договору роботи на загальну суму 35977,20 грн., що підтверджується актом № 88 здачі-приймання проектно-вишукувальної продукції до Договору № 693 від 11.07.2012 р., а також накладною № 79 від 25.09.2012 р. Зокрема, наведена накладна містить найменування проектно-вишукувальної продукції та підтверджує її отримання відповідачем 01.10.2012 р.
Позивач вважає, що у відповідності до п. 2.2 Договору остаточний розрахунок за виконані роботи, зокрема в сумі 15977,20 грн. (35977,20 грн. - 20000,00 грн. = 15977,20 грн.) відповідач повинен був провести після підписання вищевказаного акту здачі-приймання, проте так і не перерахував кошти на рахунок позивача в строк, передбачений умовами Договору. За таких обставин, позивач звернувся до відповідача з претензією № 1046 від 09.09.2013 р., отримання якої відповідачем 25.09.2013 р. підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0208102897714. Відповідач відповіді на претензію позивача не надав, заборгованість по оплаті виконаних позивачем робіт не сплатив, а тому позивач звернувся з відповідним позовом до Господарського суду міста Києва.
В наданих через відділ діловодства суду письмових поясненнях позивач також зазначив, що підписаний сторонами акт № 88 здачі-приймання проектно-вишукувальної продукції до Договору № 693 від 11.07.2012 р. не містить дати його підписання. Разом з тим, оскільки в наведеному акті згадується накладна № 79 від 25.09.2012 р., яка містить відмітку про отримання відповідачем проектно-вишукувальної продукції 01.10.2012 р., то з урахуванням п. 2.2 Договору позивач вважає, що відповідач повинен був здійснити кінцевий розрахунок на протязі 5-ти календарних днів після 01.10.2012 р. При цьому початок періоду нарахування пені та 3 % річних позивач визначив тільки з 10.10.2012 р.
Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами фактично укладений договір підряду на проведення проектних та пошукових робіт, який є особливим видом договору підряду. А тому саме наведений договір та відповідні положення статей параграфів 1 та 4 глави 61 підрозділу І розділу III ЦК України визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбачених ним підрядних робіт та їх оплати.
Частиною 1 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику (ч. 2 ст. 837 ЦК України).
Змістом статті 887 ЦК України визначено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх (ч. 1 ст. 887 ЦК України).
До договору підряду на проведення проектних та пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 887 ЦК України).
Як визначено у ч. 1 ст. 889 ЦК України, замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором на проведення проектних та пошукових робіт, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.
Зібрані у справі докази, а саме: акт № 88 здачі-приймання проектно-вишукувальної продукції до Договору № 693 від 11.07.2012 р. та накладна № 79 від 25.09.2012 р., підтверджують, що позивач на виконання умов Договору виконав для відповідача проектно-вишукувальні роботи на загальну суму 35977,20 грн., за результатами яких оформив та передав відповідачу проектно-вишукувальну продукцію (топографічний план на електронному носії у форматі DWG (диск); оригінал кальки № 42321/1-3).
При цьому вищенаведений акт № 88 здачі-приймання проектно-вишукувальної продукції до Договору № 693 від 11.07.2012 р., який підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплений їх печатками, приймається судом у якості належного і допустимого доказу на підтвердження виконання та належного оформлення позивачем проектно-вишукувальних робіт за Договором, а рівно їх прийняття відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень.
У якості належного і допустимого доказу на підтвердження отримання відповідачем результатів виконаних позивачем проектно-вишукувальних робіт (топографічного плану на електронному носії у форматі DWG (диск); оригіналу кальки № 42321/1-3), які передбачені п. 1.5 Договору, є вищезазначена накладна № 79 від 25.09.2012 р., яка містить підпис уповноваженого представника відповідача про отримання проектно-вишукувальної продукції 01.10.2012 р.
Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.
Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Судом досліджено, що порядок оплати проектно-вишукувальних робіт за Договором визначений пунктами 2.1,.2.2 Договору, а саме:
- до початку виконання робіт, але не пізніше 10 календарних днів з дня підписання Договору, Замовник перераховує Виконавцю аванс в сумі 17988,60 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 2998,10 грн.;
- після завершення роботи і підписання акту здачі-приймання Замовник виконує кінцевий розрахунок в сумі 17988,60 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 2998,10 грн.; на протязі 5-ти календарних днів з урахуванням коефіцієнтів індексації вартості робіт до збірників цін на проектно-вишукувальні роботи, що діють на час оплати у випадку їх зміни.
Матеріалами справи, зокрема банківською випискою за 11.07.2012 р., підтверджується, що відповідач перерахував позивачу аванс в сумі 20000,00 грн.
Таким чином, оскільки загальна вартість робіт, виконаних позивачем за актом здачі-приймання № 88, становить 35977,20 грн., враховуючи при цьому оплату відповідачем авансу в сумі 20000,00 грн., останній повинен був виконати кінцевий розрахунок в сумі 15977,20 грн. на протязі 5-ти календарних днів після завершення робіт і підписання акту здачі-приймання.
Разом з тим, як встановлено судом та не заперечується позивачем, підписаний сторонами акт здачі-приймання № 88 не містить дати його підписання.
В той же час, в акті № 88 здачі-приймання проектно-вишукувальної продукції до Договору № 693 від 11.07.2012 р., дійсно наявне посилання на накладну № 79 від 25.09.2012 р., яка, в свою чергу, містить відмітку про отримання відповідачем проектно-вишукувальної продукції 01.10.2012 р.
Натомість суд не погоджується з доводами позивача, що у зв'язку з вищенаведеним та з урахуванням п. 2.2 Договору відповідач повинен був здійснити кінцевий розрахунок за виконані позивачем роботи на протязі 5-ти календарних днів після 01.10.2012 р.
На думку суду, за відсутності дати підписання акту № 88 здачі-приймання проектно-вишукувальної продукції до Договору № 693 від 11.07.2012 р., позивач не взяв до уваги пункти 3.2, 3.3 Договору. Зокрема, згідно п. 3.2 Договору Замовник (відповідач) на протязі 10 календарних днів від дня одержання проектно-вишукувальної документації, зобов'язаний передати Виконавцеві підписаний акт здачі-приймання продукції або мотивовану відмову від приймання робіт.
За змістом наведеного пункту Договору підставним є висновок, що Замовник (відповідач) спочатку отримує проектно-вишукувальну документацію (у спірному випадку проектно-вишукувальна документація отримана відповідачем 01.10.2012 р. згідно відмітки та підпису на накладній № 79 від 25.09.2012 р.), а потім, на протязі 10 календарних днів від дня одержання проектно-вишукувальної документації, підписує акт здачі-приймання продукції або надає мотивовану відмову від приймання робіт.
Судом встановлено, що матеріали справи не містять мотивованої відмови відповідача від приймання робіт, а рівно не містять двостороннього акту з переліком необхідних доробок та термінів їх виконання (п. 3.3 Договору).
Тож беручи до уваги, що проектно-вишукувальну документацію відповідач отримав 01.10.2012 р., суд приходить до висновку, що відповідно до п. 3.2 Договору відповідач мав 10 календарних днів на підписання акту здачі-приймання продукції або надання мотивованої відмови від приймання робіт.
Оскільки фактично акт № 88 здачі-приймання проектно-вишукувальної продукції до Договору № 693 від 11.07.2012 р. був підписаний відповідачем, то за відсутності зазначення дати його підписання та враховуючи при цьому п. 3.2 Договору, можливо вважати датою підписання даного акту будь-яку дату на протязі 10 календарних днів від дня одержання відповідачем проектно-вишукувальної документації 01.10.2012 р. (з 02.10.2012 р. по 11.10.2012 р., враховуючи при цьому приписи ст. 253 ЦК України, згідно яких перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок). Отже, останнім днем, коли відповідач міг підписати акт № 88 здачі-приймання проектно-вишукувальної продукції до Договору № 693 від 11.07.2012 р. (з огляду на його фактичне підписання та відсутність в матеріалах справи мотивованої відмови відповідача від приймання робіт) суд вважає 11.10.2012 р.
В свою чергу, пунктом 2.2 Договору встановлено, що кінцевий розрахунок за виготовлені проектно-вишукувальні роботи проводиться після завершення роботи і підписання акту здачі-приймання на протязі 5-ти календарних днів. Отже, кінцевий розрахунок за виготовлені позивачем проектно-вишукувальні роботи в сумі 15977,20 грн. відповідач мав здійснити на протязі 5-ти календарних днів після завершення робіт і підписання акту здачі-приймання (11.10.2012 р.), т.т. з 12.10.2012 р. по 16.10.2012 р. включно.
Таким чином суд вважає, що прострочення виконання відповідачем обов'язку щодо здійснення кінцевого розрахунку за виконані позивачем проектно-вишукувальні роботи розпочалося з 17.10.2012 р., оскільки матеріали справи не містять доказів, що акт № 88 здачі-приймання проектно-вишукувальної продукції до Договору № 693 від 11.07.2012 р. був підписаний раніше, ніж 11.10.2012 р.
З огляду на вищевстановлене, станом на час розгляду спору по суті відповідач прострочив виконання зобов'язання стосовно здійснення кінцевого розрахунку в сумі 15977,20 грн. за актом № 88 здачі-приймання проектно-вишукувальної продукції до Договору № 693 від 11.07.2012 р.
Докази здійснення відповідачем кінцевого розрахунку за Договором у вищенаведеній сумі в матеріалах справ відсутні.
При цьому суд зазначає, що відповідач в судові засідання не з'явився, докази на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не подав та не надіслав.
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині основного боргу в сумі 15977,20 грн. повністю.
Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошових зобов'язань за Договором, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 2323,47 грн. пені за період з 10.10.2012 р. по 10.10.2013 р., 480,62 грн. - 3 % річних за період з 10.10.2012 р. по 10.10.2013 р.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою.
Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно пункту 5.3 Договору сторони передбачили, що у разі порушень з вини Замовника передбачених договором строків перерахування платежів за виконані роботи, Замовник сплачує Виконавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.
Зміст укладеного між сторонами Договору не містить умов стосовно збільшення понад шість місяців нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання.
Таким чином, оскільки судом встановлено, що прострочення виконання відповідачем обов'язку щодо здійснення кінцевого розрахунку за виконані позивачем проектно-вишукувальні роботи за Договором розпочалося з 17.10.2012 р., то нарахування пені в даному випадку можливе тільки за період з 17.10.2012 р. по 17.04.2013 р., враховуючи при цьому приписи ч. 6 ст. 232 ГК України та те, що зміст укладеного між сторонами Договору не містить умов стосовно збільшення понад шість місяців нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання.
Суд також взяв до уваги роз'яснення щодо пені за порушення грошових зобов'язань, надані господарським судам у п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", згідно яких щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Враховуючи наведене, судом було здійснено перерахунок заявленої позивачем до стягнення з відповідача пені та встановлено наступне:
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
15977.2017.10.2012 - 17.04.20131837.5000 %0.041 %*1198.29
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 2323,47 грн. пені за період з 10.10.2012 р. по 10.10.2013 р. підлягає лише частковому задоволенню в сумі 1198,29 грн. за період з 17.10.2012 р. по 17.04.2013 р.
В іншій частині вимог стосовно стягнення пені, зокрема, в сумі 1125,18 грн. (2323,47 грн. - 1198,29 грн. = 1125,18 грн.) позивачу належить відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом також було здійснено перерахунок заявленої позивачем до стягнення з відповідача суми 3% річних та встановлено наступне:
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
15977.2017.10.2012 - 10.10.20133593 %471.44
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 480,62 грн. 3% річних за період з 10.10.2012 р. по 10.10.2013 р. підлягає лише частковому задоволенню в сумі 471,44 грн. за період з 17.10.2012 р. по 10.10.2013 р.
В іншій частині вимог стосовно стягнення 3% річних, зокрема, в сумі 9,18 грн. (480,62 грн. - 478,00 грн. = 9,18 грн.) позивачу належить відмовити.
Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають суми 15977,20 грн. основного боргу, 471,44 грн. 3% річних за період з 17.10.2012 р. по 10.10.2013 р., 1198,29 грн. пені за період з 17.10.2012 р. по 17.04.2013 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, за результатами вирішення даного спору на відповідача покладається судовий збір в розмірі 1616,58 грн.
Керуючись ст.ст. 11, 14, 509, 525, 526, 530, 546, 549, 610, 611, 625, 626, 837, 887, 889 ЦК України, ст. 230, 232 ГК України, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 55, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, будинок 3-Г; ідентифікаційний код 31812906), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний проектний інститут" (м. Київ, вул. Народного ополчення , 5А; ідентифікаційний код 07989865) 15977,20 грн. (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят сім гривень 20 коп.) основного боргу, 1198,29 грн. (одну тисячу сто дев'яносто вісім гривень 29 коп.) пені, 471,44 грн. (чотириста сімдесят одну гривню 44 коп.) 3% річних, 1616,58 грн. (одну тисячу шістсот шістнадцять гривень 58 коп.) судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 20.01.2014 р.
Суддя Гумега О.В.