Постанова
Іменем України
"27" грудня 2013 р. справа № 2а-14478/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою
управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя
на постанову Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 10.10.2011 р., прийняту у порядку скороченого провадження,
у справі № 2-а-14478/2011
за позовом ОСОБА_1
до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
22.08.2011 року позивач звернувся до Ленінського районного суду м.Запоріжжя з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, що призвела до порушення права на 30% підвищення пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни";
- зобов'язати відповідача виплатити недоплачену суму виплат як дитині війни з 30.03.2011 року по теперішній час та виплачувати в подальшому.
Постановою Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 10.10.2011 р. позов задоволено, а саме:
- визнано неправомірною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 30.03.2011 року;
- зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 30.03.2011 року до змін в законодавстві або зміни соціального статусу особи, з урахуванням виплачених сум.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та відмовити в задоволені позовних вимог, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус дитини війни і має право відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
У період з 30.03.2011 року по 22.07.2011 року зміст статті ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не змінювався, а застосування відповідачем положень постанови КМ України № 530 від 28.05.2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений Законом України "Про соціальний захист дітей війни", який має вищу юридичну силу, ніж постанова КМ України.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що права позивача були порушені.
Однак, вирішуючи спірні правовідносини суд першої інстанції не прийняв до уваги наступне.
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14 червня 2011 року, прикінцеві положення Закону доповнено пунктом 4, відповідно до якого встановлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
6 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову №745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", яка набула чинності 23 липня 2011 року, відповідно до пункту 6 якої встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 гривні.
Таким чином, відповідач повинен провести підвищення пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 30.03.2011 року по 22.07.2011 року, тобто до змін в нормативних актах, котрі регулюють спірне питання.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись п. 3 ч. 1 ст.198, ст. ст.202, 205, 207 КАС України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя - задовольнити частково.
Постанову Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 10.10.2011 р. у справі № 2-а-14478/2011 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя щодо нездійснення перерахунку та виплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 30.03.2011 року по 22.07.2011 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 30.03.2011 року по 22.07.2011 року, з урахуванням раніше здійснених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та оскарженню відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України не підлягає.
Головуючий суддя: О.М. Панченко
Суддя: В.Є. Чередниченко
Суддя: А.О. Коршун