14 травня 2009 р.
№ 6/204пд
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Кочерової Н.О.
суддів Мамонтової О.М.
Черкащенка М.М.
За участю представників сторін:
від позивача
від відповідача
розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" на рішення господарського суду Луганської області від 08.12.08р. та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 20.01.09р.
у справі № 6/204пд
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", м. Луганськ
до Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Луганської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Луганськ
про розгляд розбіжностей за договором
Рішенням господарського суду Луганської області від 08.12.08р. у справі № 6/204пд (суддя Василенко Т.А.) відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" до ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Луганської обласної дирекції про викладення пункту 4.4.7 договору про постачання електричної енергії від 23.09.08р. № А4182 в редакції позивача.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 20.01.09р. (головуючий Бородіна Л.І., судді Іноземцева Л.В., Якушенко Р.Є.) вказане рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить рішення від 08.12.08р. та постанову від 20.01.09р. скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 6, 509, 546, 549, 627-629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230-231 Господарського суду України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального права, дійшла висновку що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
04.11.08р. ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" звернулося з позовом до ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" про викладення пункту 4.4.7. договору про постачання електричної енергії від 23.09.08р. № А4182 в наступній редакції позивача: "У разі порушення споживачем строку надання акту про використану електричну енергію, зазначеного у пункті 2.3.3 договору, споживач сплачує постачальнику штраф у розмірі 100 грн. за кожний випадок прострочення. На сплату штрафу постачальник надає рахунок, який споживач зобов'язаний сплатити протягом 5 операційних днів, починаючи з наступного дня після його отримання". Зазначений пункт відповідачем був виключений з договору протоколом розбіжностей, наданим 15.10.08р.
Відповідно п. 2.3.3. договору, для визначення величини спожитої електричної енергії щомісячно першого числа згідно з Додатком "Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії" споживач зобов'язався знімати покази розрахункових засобів обліку, оформляти результати у відповідності з формою "Акт про зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії" та направляти уповноваженого представника у відділ збуту Первомайської філії (РЕМ) для подання акту і отримання рахунків для здійснення остаточного розрахунку за спожиту електричну енергію та інших платежів, передбачених договором. Одночасно з рахунками постачальник надає споживачу під розпис два екземпляри підписаного зі свого боку акту про використану електричну енергію. Споживач повертає один екземпляр підписаного ним акту разом з актом про зняття показів розрахункових засобів обліку за наступний розрахунковий період.
Якщо постачальник не отримав від споживача у зазначений термін даних про покази розрахункових засобів обліку електричної енергії, обсяг спожитої електроенергії визначається за середньообліковим обсягом споживання за попередній розрахунковий період з подальшим перерахунком у разі надання даних протягом наступного розрахункового періоду.
Рішенням господарського суду Луганської області від 08.12.08р. у справі № 6/204пд, залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 20.01.09р., у задоволенні позову відмовлено, оскільки п. 4.4.7 договору визначає додаткову відповідальність відповідача у вигляді штрафу за несвоєчасне надання акту про використану електричну енергію, яка чинним законодавством не передбачена.
Частиною 3 статті 184 Господарського кодексу України визначено, що укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.
Згідно частин 2 і 4 ст. 179 Господарського кодексу України Кабінет Міністрів України, уповноважені ним органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Відповідно до п. 1.6. Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ України від 31.07.1996р. № 28, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 18.11.05р. за № 1399/11679 (далі - Правила), договір про постачання електричної енергії на основі типового договору (додаток 3) укладається постачальником електричної енергії за регульованим тарифом з усіма споживачами та субспоживачами (крім населення), які розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом.
Пунктом 5.5. Правил визначено, договір про постачання електричної енергії містить такі умови, що є істотними та обов'язковими для цього виду домовленостей, у тому числі, відповідальність сторін за невиконання умов договору та підстави її застосування.
Місцевим господарським судом встановлено, що сторони за договором про постачання електричної енергії від 23.09.08р. № А4182 погодили всі істотні умови договору, зазначені у п. 5.5 Правил.
Правилами користування електричною енергією (р. 10) та типовою формою договору (додаток 3) не передбачена відповідальність споживача електричної енергії за несвоєчасне надання акту про використану електричну енергію.
Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Враховуючи, що п. 4.4.7 не є обов'язковою умовою договору постачання електричної енергії відповідно до актів цивільного законодавства та інших правових актів, приймаючи до уваги принцип свободи договору, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили в задоволенні позову про включення цього пункту у договір № А4182 від 23.09.08р.
З огляду на вищевикладене, колегія вважає, що оскаржені рішення та постанова прийняті з дотриманням норм матеріального права, підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Луганської області від 08.12.08р. та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 20.01.09р. у справі № 6/204пд залишити без змін.
Головуючий суддя Н.О. Кочерова
Судді: О.М. Мамонтова
М.М. Черкащенко