Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207
Іменем України
07.05.2009
Справа №2-2/1258-2009
за позовом Державного підприємства Санаторно-курортного лікувальногоцентру "Феміда" (97412, м.Євпаторія, вул. Фрунзе, 28)
до Комунального підприємства "Житловик-1" (97400, м. Євпаторія, пр-т. Побєди, 10А)
про стягнення 51 665грн.94коп.
Суддя Толпиго В.І.
Представники сторін:
Від позивача : Чупіна - ю/к, довіреність у справі.
Від відповідача : Грачева - представник, довіреність.
Суть спору:
Позивач - Державне підприємство Санаторно-курортного лікувального центру "Феміда" звернулось до Господарського суду АР Крим із позовом до відповідача - Комунального підприємства "Житловик-1" про стягнення заборгованості за надані послуги по опаленню у сумі 51 665грн.94коп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір від 01.11.2006 р. про постачання теплової енергії. Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, проте, відповідач оплату за надані послуги по пред'явленим рахункам здійснив не у повному обсязі, що і стало підставою для звернення позивача із позовом до суду.
Відповідач 07.4.2009р у судове засідання надав суду відзив №432 від 06.4.2009 р. на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд у задоволені позовних вимог відмовити, оскільки являється лише посередником між споживачами - мешканцями будинків та позивачем.
Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.
Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Позивачем заявлені вимоги про стягнення 51 65грн.94коп заборгованості за надані за договором від 01.11.2006 р. про постачання теплової енергії послуги по опаленню, які підлягають задоволенню частково виходячи з наступного:
У обґрунтування позовних вимог позивач посилається на укладений між Державним підприємством Санаторно-курортним лікувальним центром "Феміда", як поставщиком, та Комунальним підприємством "Житловик-1", як покупцем, договір від 01.11.2006р про поставку теплової енергії, відповідно до п.п.1.1 якого поставщик зобов'язується поставляти покупцю своєчасно та відповідної якості теплову енергію для централізованого опалення приміщень, вказаних у додатку №1 до договору у вигляді теплоносію гарячої води, а покупець зобов'язується використовувати її за цільовим призначенням та своєчасно сплачувати надану теплову енергію по встановленим тарифам у строки та на умовах, передбачених договором, а також на невиконання відповідачем договірних зобов'язань, прийнятих на себе відповідно до вищенаведеного договору, щодо оплати отриманої теплової енергії.
Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а саме розглянути спір з урахуванням лише підстав позову, що вказані позивачем.
Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Дослідивши матеріали справи та давши оцінку представленим доказам суд прийшов до висновку, що позовні вимоги у частині стягнення 32 828грн36коп заборгованості задоволенню не підлягають, оскільки, відповідно до наданого позивачем розрахунку ця сума - є сальдо станом на 01.11.2006р, отже на вказану суму послуги за договором від 01.11.2006р про поставку теплової енергії, який являється підставою заявлених позовних вимог, не надавалися.
У частині стягнення 18 837грн58коп заборгованості за послуги по опаленню позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, оскільки р.3 укладеного між сторонами договору від 01.11.2006р про поставку теплової енергії, з урахуванням підписаного сторонами протоколу розбіжностей до вищезазначеного договору, передбачено, що розрахунковим періодом являється календарний місяць; послуги оплачуються у безготівковій формі не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим на підставі рахунку поставщика; вартість поставленої теплової енергії визначається щомісячно на підставі затверджених органами державної власті тарифів та фактично понесених витрат; оплата за теплову енергію здійснюється з коштів, зібраних з кінцевих споживачів теплової енергії, шляхом цілеспрямованого перерахування покупцем на розрахунковий рахунок поставщика.
На виконання умов вищевказаного договору позивач поставляв відповідачу теплову енергію для централізованого опалення у договірних об'ємах, що підтверджується матеріалами справи.
На оплату спожитої відповідачем теплової енергії за період з листопада 2006р по квітень 2007р за вищевказаним договором відповідачу пред'являлись рахунки - фактури: №СФ-0000248 від 30.11.2006р на суму 29 253грн68коп, №СФ-0000262 від 11.12.2006р на суму 33 697грн62коп, №СФ-0000008 від 05.01.2007р на суму 34 606грн82коп, №СФ-000044 від 29.01.2007р на суму 16 700,00грн, №СФ-0000485 від 02.02.2007р на суму 900,00грн, №СФ-0000499 від 28.02.2007р на суму 8 258грн95коп, №СФ-0000524 від22.3.2007р на суму 17 600,00грн, №СФ-0000636 від 03.5.2007р на суму 35 000,00грн та рахунок №405 від14.12.2006р на суму 33 934,00грн., всього на 209 951грн07коп.
Але КП "Житловик-1" у порушення умов договору від 01.11.2006р про поставку теплової енергії свої зобов'язання по оплаті отриманої теплової енергії належним чином не виконало, у зв'язку з чим, за відповідачем перед Державним підприємством Санаторно-курортним лікувальним центром "Феміда" станом на 07.5.2009р виникла заборгованість за послуги по опаленню у розмірі 18 837грн58коп., яка підтверджується матеріалами справи, та яка на момент розгляду спору відповідачем погашена не була.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, на відповідачі лежить обов'язок доведення виконання зобов'язань, або необґрунтованості позовних вимог, тоді як такі він до суду не надав, оскільки відповідач не довів виконання зобов'язань перед позивачем по сплаті 18 837грн58коп боргу та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.
Таким чином, у частині стягнення заборгованості у розмірі 18 837грн58коп. позов обґрунтований, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.
Витрати по оплаті держмита витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу віднести на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
В засіданні суду за згодою представників сторін оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Рішення оформлене та підписане 12.5.2009р.
Керуючись ст.ст. 49,82,84,85 ГПК України
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Житловик-1" (97400, м. Євпаторія, пр-т. Побєди, 10А, р/р 26002051900221, КРУ Приватбанк, Сімферополь, МФО 384566, ЗКПО 32513271) на користь Державного підприємства Санаторно-курортного лікувального центру "Феміда" (97412, м.Євпаторія, вул. Фрунзе, 28, р/р 260030110333 ВАТ Банк «Морськой» м.Севастополь, МФО 324742, ЗКПО 32679507) 18 837грн58коп. боргу, 188грн38коп. державного мита, 43грн02коп витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.
3. У частині стягнення 32 828грн36коп боргу у позові відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Толпиго В.І.