Справа: № 691/663/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Черненко В.О. Суддя-доповідач: Гром Л.М.
Іменем України
15 січня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді - Гром Л.М.;
суддів - Бєлової Л.В.,
Міщука М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області на постанову Городищенського районного суду Черкаської області від 18 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
Постановою Городищенського районного суду Черкаської області від 18 вересня 2013 року позов задоволено частково, визнано неправомірними дії УПФУ в Городищенському районі Черкаської області щодо відмови ОСОБА_3 в перерахунку та виплаті йому з 01.01.2013 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків суддівської винагороди працюючого в даний час судді місцевого суду, обчисленої відповідно до ст. 129 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 року; зобов'язано УПФУ в Городищенському районі Черкаської області перерахувати та виплачувати ОСОБА_3 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді в місцевому суді, без обмеження його граничного розміру з 01.01.2013 року та провести виплату заборгованості з урахуванням виплачених коштів.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
У судове засідання сторони не з'явилися, причини неявки сторін суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь в справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до поданої ОСОБА_3 заяви про вихід у відставку, на підставі Указу Президента України № 446/2004 від 19 квітня 2004 року та наказу голови Городищенського районного суду Черкаської області № 90-0 від 29 квітня 2004 року він був звільнений у відставку з посади судді Городищенського районного суду.
На час звільнення, трудовий стаж позивача на посаді судді, становив 26 років 1 місяць і 25 днів.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.
Відповідно до ст. 43 ЗУ «Про статус суддів» від 15.12.1992 року, який був чинний на час виникнення правовідносин між ним та відповідачем, судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді.
Виходячи з вимог вищезазначеної норми закону та стажу позивача на посаді судді, йому при звільненні у відставку було призначене щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90 % заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, що також підтверджується і письмовими запереченнями відповідача, згідно з якими з 01.01.2007 року довічне грошове утримання позивача було перераховане в розмірі 90% заробітної плати працюючого судді.
Згідно ст. 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддівська винагорода складається з посадового окладу та ряду доплат, в тому числі за вислугу років. Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється з 01.01.2012 року у розмірі 8 мінімальних заробітних плат.
Вимогами статті 43 Закону України «Про статус суддів» (в редакції 1992 року) встановлено, що за суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді і такі ж гарантії недоторканності та соціального захисту, як і до виходу у відставку. За суддею зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання виходячи з розміру працюючого на відповідній посаді судді.
Відповідно до абзацу 3 пункту 1 Постанови Верхової Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про статус суддів» № 2863-ХІІ від 15.12.1992 року, яка діяла на час призначення позивачу довічного грошового утримання, у разі зміни заробітної плати суддів розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці обчислюється виходячи з нового розміру заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді.
Також судова колегія погоджується, що ст. 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (в редакції 2010 року) на яку посилається відповідач, визначає порядок визначення розміру грошового утримання судді, який виходить у відставку після набуття чинності цим Законом. Цей Закон не має зворотної дії у часі та не поширюється на правовідносини, які виникли раніше: статус судді у відставці був встановлений позивачеві до прийняття цього Закону у 2004 році з призначенням довічного грошового утримання 90% зарплати працюючого судді на відповідній посаді, і цей статус зберігається за ним довічно.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на перерахунок довічного грошового утримання без встановлення будь-якого обмеження кінцевим терміном або строком, на який призначається довічне утримання.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині визнання незаконною бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області у перерахунку розміру довічного грошового утримання та зобов'язання здійснити перерахунок грошового утримання є вірним.
Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.
Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області - залишити без задоволення.
Постанову Городищенського районного суду Черкаської області від 18 вересня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий:
Судді:
Головуючий суддя Гром Л.М.
Судді: Бєлова Л.В.
Міщук М.С.