Справа: № 2а/1006/5157/12 Головуючий у 1-й інстанції: Унятицький Д.Є. Суддя-доповідач: Гром Л.М.
Іменем України
15 січня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Гром Л.М.,
суддів: Бєлової Л.В., Міщука М.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Бородянському районі Київської області на постанову Бородянського районного суду Київської області від 05.06.2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Бородянському районі Київської області про визнання дій неправомірними, перерахунок та виплату допомоги,
Постановою Бородянського районного суду Київської області від 05.06.2012 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення на користь відповідача. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи позивачка має правовий статус непрацездатного члена сім'ї громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, що не заперечується відповідачем по справі.
Судом першої інстанції також встановлено, що позивачка перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду Україниу у Бородянському районі та їй призначена пенсія за втрату годувальника, відповідно до ст. 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проте отримує позивач пенсію в розмірі меншому, ніж це передбачено Законом.
Згідно ст. 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щомісячна компенсація в разі втрати годувальника призначається на кожного непрацездатного члена сім'ї, який був на його утриманні, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України.
Право на щомісячну компенсацію в разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи мають непрацездатні члени сім'ї годувальника, які були на його утриманні.
Члени сім'ї, які вважаються непрацездатними і утриманцями, визначаються відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Посилання відповідача на Постанову Кабінету Міністрів, якою він керувався при нарахуванні та виплати допомоги не може братися судом до уваги, оскільки Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу в порівняні з ПКМУ № 836 від 26.07.1996 року та ПКМУ № 1 від 03.01.2002 р., а отже відповідач не правомірно виплачував додаткову пенсію в меншому розмірі ніж це передбачено ст.52 зазначеного Закону.
Таким чином, апеляційна інстанція приходить до однозначного висновку про правомірність доводів суду першої інстанції про наявність у позивачки права на перерахунок доплати до пенсії в розмірі передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Територія, на якій проживає позивач згідно з Постановою КМ України № 106 від 23.07.1991 року віднесено до зони посиленого радіологічного контролю.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796 особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 відсотків мінімальної пенсії за віком. Згідно ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», громадянам, які працюють на територіях посиленого радіоекологічного контролю, провадиться оплата в таких розмірах: - у зоні посиленого радіологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах, встановлених ч. 1 ст. 39 вищезазначеного Закону (ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в цій частині, і апеляційна інстанція погоджується з такими висновками.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Крім того, мінімальна пенсія за віком не може бути нижчою ніж прожитковий мінімум і відповідно до вимог ст. 46 Конституції України.
Розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у 2010 році встановлювались ст. 52 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік» з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривень, з 1 грудня - 734 гривень.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» 28.12.2007 № 107-VI внесені зміни до ст. ст. 50, 54 Закону № 796, якими зменшено вищезазначений розмір додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю та розмір пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою.
При цьому, апелянтом в порушення вимог частин 1, 2 статті 71 КАС України не надано жодних доказів на спростування правомірності оскаржуваної постанови суду першої інстанції.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 99,122, 183-2, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Бородянського районного суду Київської області від 05.06.2012 року - без змін.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Гром Л.М.
Судді: Бєлова Л.В.
Міщук М.С.