04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"16" січня 2014 р. Справа №30/284
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Михальської Ю.Б.
Отрюха Б.В.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення
Господарського суду м.Києва
від 22.06.2007р.
у справі № 30/284 (суддя Ващенко Т.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Братислава»
до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна»
про визнання права власності
Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.06.2007 року у справі № 30/284 позовні вимоги задоволено повністю, визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Братислава» право власності на 11 ( одинадцять) нежитлових будівель, розташованих у АДРЕСА_1, а саме: будівлю № 1 площею 38,9 кв.м., будівлю № 2 площею 38,8 кв.м., будівлю № 3 площею 40,2 кв.м., будівлю № 4 площею 39,8 кв.м., будівлю № 5 площею 39,7 кв.м., будівлю № 6 площею 41,2 кв.м, будівлю № 7 площею 23,8 кв.м., будівлю № 8 площею 41,9 кв.м., будівлю № 9 площею 43,0 кв.м., будівлю № 10 площею 41,5 кв.м., будівлю № 11 площею 41,5 кв.м., а також зобов»язано Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна» зареєструвати право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Братислава» на зазначені будівлі.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням ОСОБА_2 фізична особа, яка не була залучені судом до участі у розгляді спору, звернувся до суду з апеляційною скаргою на рішення місцевого суду, просить рішення скасувати та відмовити ТОВ «Братислава» у позові повністю. Також апелянтом заявлено клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, в обґрунтовуючи яке апелянт посилається на те, що він дізнався про оскаржуване рішення лише в грудні 2013 р.
На думку апелянта, прийняте у справі № 30/284 рішення від 22.06.2007 фактично вирішено питання про його права та обов»язки, а саме безпідставно позбавило його права власності на гараж, що відповідно до положень ст. 91 ГПК України надає право на апеляційне оскарження зазначеного рішення.
Розглянувши подану апеляційну скаргу, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для прийняття даної апеляційної скарги до провадження, враховуючи наступне.
Стаття 1 ГПК України передбачає право на звернення до господарського суду за захистом порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Саме з метою такого захисту статтею 91 ГПК України надано право на звернення з апеляційною скаргою особам, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав та обов'язків.
З аналізу вказаних норм вбачається, що підставою для надання певній, не залуче ній до участі у справі, особі права на звернення з апеляційною скаргою є саме порушення її прав або охоронюваних законом інтересів внаслідок вирішення судом спору у справі, до участі в якій ця особа обов'язково підлягала залученню як така, що мала певні права і обов'я зки у спірних правовідносинах.
Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги (аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від02.09.2008 у справі № 23/294, та Вищий господарський суд України в ухвалі від 07.09.2010 у справі № 33/289).
Предметом розгляду справи № 30/284 є визнання права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Братислава» на об»єкт незавершеного будівництва за результатами підписання договору купівлі - продажу укладеного 01.12.1998р. між ЗАТ «Батислава» (правонаступником якого є позивач) та Колективним малим підприємством «Акмазіт». Згідно умов договору (пункти 1.1., 1.2., 3.1.) КМП "Акмазіт" продало та передало, а ЗАТ "Братислава" сплатило та прийняло за Актом приймання-передачі, яке відбудеться не пізніше 3-х днів з моменту підписання даного Договору, майно - господарські споруди та бокси, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 27000,00 грн., у тому числі ПДВ 4500,00 грн.
Із змісту апеляційної скарги вбачається, що вона заявлена з тих підстав, що прийняття Господарським судом м.Києва рішення у справі № 30/284 стосується прав та обов»язків апелянта як власника частини спірного майна, а саме гаражного боксу літера «В» загальною площею 21,5 кв.м. розташованого по АДРЕСА_1.
Крім того, апелянт посилається на те, що на момент винесення оскаржуваного рішення № 30/284 від 22.06.2007р. право власності вже належало ТОВ «Аларіт Україна» на підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва № 2-3704/8/2005 від 24.06.2005р., за яким було зареєстровано в Київському БТІ на праві власності 14.02.2006р. за номером 7712-п.
Апелянт зазначає, що 06.03.2006р. ТОВ «Аларіт Україна» продало нерухоме майно ТОВ «Побутмаш» ( правонаступником якого є гаражний кооператив ОК «Гаражний кооператив «Побутмаш») за договором купівлі-продажу. Рішенням Господарського суду Київської області від 15.02.2011р. № 18/082-9/15, яким було визнано договір купівлі - продажу від 06.03.2007р. Зазначеним рішенням встановлено, що за різними адресами розташування нерухомого майна зареєстровано фактично одне й теж саме нерухоме майно.
Як вбачається з матеріалів справи та апеляційної скарги апелянтом не надано доказів, що підтверджують будівництво апелянтом спірного об»єкта та введення об»єкта в експлуатацію.
Кірм того, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень справа № 18/082-9/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Братіслава"до Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив "Побутмаш", Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт Україна", Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", третя особа: ОСОБА_2, про визнання договору купівлі-продажу від 06.03.2006р. укладеним між Облсуговуючим кооперативлм «Гаражний кооператив «Побутмаш» в ТОВ «Аларіт Україна» недійсним та зобов'язання Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" скасувати реєстрацію права власності на нерухоме майно -гаражі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 розглядалась судами неодноразово.
Після скасування прийнятих судових рішень, постановою Вищого господарського суду України від 10.11.2010р. справу було направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області.
Ухвалою останнього від 14.01.2011р. до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача 1 було залучено ОСОБА_2 (далі -ОСОБА_2, Третя особа).
Також, під час нового розгляду справи, позивач уточнив свої позовні вимоги і остаточно просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 06.03.2006р., укладений між ОК "Гаражний кооператив "Побутмаш" і ТОВ "Аларіт Україна" та зобов'язати КП "Київське МБТІ" скасувати запис про державну реєстрацію права власності за реєстровим номером 7712-п, номер запису в реєстровій книзі 130П-10 ТОВ "Побутмаш" на нерухоме майно -гаражі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням Господарського суду Київської області від 15.02.2011р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2011р., позов ТОВ "Братислава" задоволено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 27.09.2011р. № 18/082-09/15 Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2011р. та рішення господарського суду Київської області від 15.02.2011р. у справі № 18/082-09/15 в частині зобов'язання Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" скасувати запис про державну реєстрацію права власності за реєстровим номером 7712-п, номер запису в реєстровій книзі 130П-10 Товариства з обмеженою відповідальністю "Побутмаш" на нерухоме майно -гаражі, скасовано та припинити у цій частині провадження у справі. В решті, постанову та рішення у даній справі залишено без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.
Крім того, в постанові Вищого господарського суду зазначено, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 24.06.2005р. у справі № 22-9236/2007 за ТОВ "Аларіт Україна" було визнано право власності на майно, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 604,20 кв.м. На підставі вказаного судового рішення, 06.03.2006р. між ТОВ "Аларіт Україна" (Продавець) і ТОВ "Побутмаш" (Покупець), правонаступником якого є ОК "ГК "Побутмаш", було укладено договір купівлі-продажу гаражів, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 836 (далі -Договір від 06.03.2006р.), відповідно до умов якого (п. 1.) ТОВ "Аларіт Україна" продав, а ТОВ "Побутмаш" купив нерухоме майно -гаражі (літери А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, З, И,) що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 604,20 кв.м.
При чому, згідно п. 3. Договору від 06.03.2006р., предмет купівлі-продажу -гаражі належать ТОВ "Аларіт Україна" саме на підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24.06.2005р.
Проте, ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25.02.2008р. зазначене рішення суду від 24.06.2005р. у справі № 22-9236/2007р. було скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд.
За результатами нового розгляду, рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 05.11.2008р. у задоволенні позову ТОВ "Аларіт Україна" про визнання права власності, відмовлено.
Таким чином, встановлені вищезазначеними рішеннями суду факти не потребують доведення при вирішенні спору по даній справі згідно ст.35 ГПК України та спростовують доводи апелянта.
Одночасно з матеріалів справи вбачається, що апелянт не приймав участі у розгляді справи № 30/284 про визнання права власності.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій України" усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупередженим судом, утвореним відповідно до закону.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.
Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем і в статті 12 Закону України "Про судоустрій України" згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадку і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку про те, що в контексті суб'єктного складу, визначеного ст.91 ГПК України у прийнятті даної апеляційної скарги слід відмовити.
За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_2 не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню.
У зв'язку з відмовою у прийнятті апеляційної скарги, клопотання апелянта про відновлення строку на апеляційне оскарження не розглядається.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
Керуючись ст. ст. 91, 98, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити ОСОБА_2 у прийнятті апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 22.06.2007р. у справі № 30/284.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Господарського суду м.Києва від 22.06.2007р. у справі № 30/284 з доданими до неї документами повернути скаржнику.
Повернути ОСОБА_2 (АДРЕСА_2) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 860 (вісімсот шістдесят) грн. 25 коп., сплачений згідно квитанції № 19-1079077 від 19.12.2013 р.
Матеріали справи № 30/284 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді Ю.Б. Михальська
Б.В. Отрюх