36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
16.01.2014 Справа №917/2391/13
За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Калина", с.Книшівка, Гадяцький район, Полтавська область, 37322
про стягнення грошових коштів в сумі 88 370,34 грн.
Суддя Плотницька Н.Б.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2, дов. №3029 від 27.08.2012,
від відповідача: Гузій С.М., дов. №4 від 14.01.2014.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно статті 85 ГПК України.
Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення заборгованості за договором про надання послуг №БВП-3 від 25.04.2012 в сумі 88 370,34 грн., з яких: 44 573,20 грн. - основний борг, 3 012,66 грн. - пеня, 40 784,48 грн. - проценти за користування чужими коштами.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 3 грудня 2013 року порушено провадження у справі №917/2391/13 та призначено до розгляду в засіданні на 19 грудня 2013 року на 11:00 год. у приміщені господарського суду Полтавської області.
В судовому засіданні 19.12.2013 судом оглянуто оригінали документів, доданих до позовної заяви. Через канцелярію суду позивачем було подано додаткові документи для приєднання до матеріалів справи (вх. №18170, №18171). Розгляд справи відкладено на 16.01.2013, в зв'язку з неявкою відповідача.
16.01.2014 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Представник позивача виклав зміст позовних вимог та наполягає на їх задоволенні.
Представник відповідача в частині стягнення суми основного боргу та пені позов визнає, проти задоволення позовних вимог в частині стягнення 40 784,48 грн. процентів за користування чужими коштами категорично заперечує через необґрунтованість.
Відтак, обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні судом не було встановлено. За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справ і вирішення спору по суті, суд встановив:
25 квітня 2013 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі Позивач, Виконавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Калина" (надалі Відповідач, Замовник) було укладено договір № БВП-3 про надання послуг (надалі Договір).
При цьому сторони узгодили наступне:
- Виконавець зобов'язується за завданням Замовника виконати роботи по обробітку ґрунту (культивації) трактором та культиватором КПС-12ПМ на площах, наданих Замовником, в порядку та на умовах передбачених даним Договором (п. 1.1 Договору);
- повідомити факсограмою чи телефонограмою Виконавця не пізніше ніж за 5 календарних днів про дату початку робіт (п. 2.1.1 Договору);
- скласти акт передачі-приймання виконаних робіт, щодо опрацьованих площ;
- якісно, вчасно та в повному обсязі провести культивацію по вибраній технології у відповідності з агротехнічними вимогами на площах, наданих Замовником до 1 червня 2013 року (п.2.2.3 Договору);
- скласти акт передачі-приймання виконаних робіт з обов'язковим зазначенням опрацьованих площ (п.2.2.5 Договору);
- Замовник проводить оплату за виконані Виконавцем роботи по культивації по ціні 140,00 грн./га. В т.ч. ПДВ 23,33 (п. 3.1.1 Договору);
- розрахунок за виконані роботи Замовник проводить відповідно до актів передачі-приймання виконаних робіт не пізніше 20 (двадцяти) днів після їх складання, шляхом перерахування грошових коштів Замовника на розрахунковий рахунок Виконавця (п. 3.1.2 Договору);
- за порушення термінів розрахунків Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки від неоплаченої суми (п. 4.1 Договору);
- з дня, коли послуги Замовником повинні бути оплачені, Виконавець має право затребувати від Замовника, а Замовник повинен виплатити проценти за користування чужими грошовими коштами до дня повної оплати послуг (ст. 536, п.3 ст. 692 ЦК України). Проценти за користування чужими грошовими коштами виплачуються в розмірі 0,5 % від невиплаченої вартості послуг по акту приймання-передачі виконаних робіт за кожний календарний день, відколи послуги повинні бути оплачені Замовником до дня повної оплати послуг (п. 4.2. Договору);.
- даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2013 року, а в частині розрахунків до повного виконання (п. 6.1 Договору).
Позивач на виконання умов вказаного Договору, виконав роботи по обробітку ґрунту (культивація) на площі 318,38 га, вартістю 44 573,20 грн. (п. 3.1.1 Договору), що підтверджується Актом №4 приймання-передачі виконаних робіт від 8 травня 2013 року, підписаним повноваженими особами (копія в матеріалах справи, оригінал оглянуто в судовому засіданні). Претензій щодо якості виконаних послуг (робіт) від Замовника не надходило.
Як зазначає Позивач, не заперечує Відповідач та підтверджується матеріалами справи, відповідач свої зобов'язання по Договору не виконав, у зв'язку з чим на момент звернення з позовом та прийняття рішення Відповідач заборгував Позивачу грошові кошти у сумі 44 573,20 грн.
Претензію (Вимогу) про сплату заборгованості за виконані роботи вих. №27/09/13 від 25 вересня 2013 року Замовником залишено без задоволення.
У відзиві на позовну заяву та у судовому засіданні представник Відповідача проти наявності заборгованості перед Позивачем не заперечував, позовні вимоги в цій частині визнав.
Частина 1 статті 193 ГК України визначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з частиною першою статті 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, а відповідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Таким чином, вимоги Позивача про стягнення заборгованості в сумі 44 573,20 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до статей 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 456 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 статті 549 ЦК України).
Посилаючись на пункт 4.1 Договору Позивач правомірно нарахував Відповідачу 3 012,66 грн. пені за період з 29.05.2013 по 27.11.2013.
У відзиві на позовну заяву та у судовому засіданні представник Відповідача проти задоволення вимог щодо стягнення пені не заперечував, позовні вимоги в цій частині визнав.
Крім того, Позивачем відповідно до п. 4.2 Договору нараховано до стягнення з Відповідача 40 784,48 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.
У пункті 4.2 Договору зазначено, що з дня, коли послуги Замовником повинні бути оплачені, Виконавець має право затребувати від Замовника, а Замовник повинен виплатити проценти за користування чужими грошовими коштами до дня повної оплати послуг (ст. 536, п.3 ст. 692 ЦК України). Проценти за користування чужими грошовими коштами виплачуються в розмірі 0,5 % від невиплаченої вартості послуг по акту приймання-передачі виконаних робіт за кожний календарний день, відколи послуги повинні бути оплачені Замовником до дня повної оплати послуг
У відзиві на позовну заяву та у судовому засіданні представник Відповідача проти задоволення вимог щодо стягнення 40 784,48 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами заперечував, позовні вимоги в цій частині не визнав.
Відповідач зазначає, що за порушення грошового зобов'язання СТОВ "Калина" несе відповідальність в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання, а тому проценти за користування чужими грошовими коштами дублюють відповідальність, яка вказана вище. Також, Відповідач посилається на статтю 61 Конституції України, в якій передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Відповідач вважає, що одночасне стягнення (застосування) пені в розмірі подвійної облікової ставки НБ України та процентів за користування чужими грошовими коштами суперечить нормам чинного законодавства.
Представник Відповідача наголосив, що Відповідач визнає основну суму заборгованості в розмірі 44 573,20 грн., а також пеню в сумі 3 012,66 грн., яка є достатньою та обґрунтованою санкцією за порушення виконання грошового зобов'язання.
Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно частини 1 статті. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно статті 546 ЦК України та статті 199 ГК України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.
Стаття 549 ЦК України визначає, що пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 ЦК України)
Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Тобто стаття 625 ЦК України, надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, встановити інший ніж 3% річних розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, який і було визначено сторонами у пункті 4.2 Договору про надання послуг в розмірі 0,5% річних від суми заборгованості.
Разом із тим слід зазначити, що передбачені пунктом 4.2. Договору проценти як плата за користування чужими грошовими коштами за своєю правовою природою підпадають під визначення неустойки, визначення якої міститься у частині третій статті 549 ЦК України, а саме - пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У свою чергу пунктом 4.1 Договору сторони вже передбачили нарахування пені в розмірі двох облікових ставок Національного банку України від несплаченої покупцем суми за кожний день прострочення.
Зазначене дає можливість дійти висновку про те, що умовами Договору передбачене подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання Замовником, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, відповідно до якої, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 12.12.2011 у справі №07/238-10, яка підлягає обов'язковому застосуванню всіма господарськими судами України на підставі статті 111-28 ГПК України.
За даних обставин, суд дійшов висновку, що вимоги Позивача стосовно стягнення 40 784,48 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно положень статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 ГПК України).
Частиною 1 статті 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно частини другої цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до ч. 1 статті 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Калина" (с.Книшівка, Гадяцький район, Полтавська область, 37322, код 03772312, р/р 2600000111653 у ПАТ КБ "Фінансова Ініціатива", МФО 380054, ІПН 037723116070, № св-ва 200084652) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, НОМЕР_2 в Філії "ПРУ ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит", МФО 331832, ІПН НОМЕР_1, № св-ва НОМЕР_3 44 573,20 грн. основної заборгованості в розмірі 44 573,20 грн., 3 012,66 грн. пені та 926,46 грн. судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ на його виконання.
3. В іншій частині позову відмовити.
Повний текст рішення складено 20.01.2014.
Суддя Плотницька Н.Б.