Кіровоградської області
13 січня 2014 рокуСправа № 912/1779/13
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Шевчук О.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/1779/13
за позовом: прокурора м. Кіровограда
до відповідачів:
1. Кіровоградської міської ради, м. Кіровоград
2. товариства з обмеженою відповідальністю "Будекспорт", м. Кіровоград
про визнання недійсним та скасування рішення, визнання недійсним договору,
за участю представників:
від прокуратури - прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в суді прокуратури м. Кіровограда Юшицина К.С., посвідчення № 016858 від 20.05.2013;
від відповідача 1 - головний спеціаліст відділу представництва інтересів в судах юридичного управління Бардиш Є.М., довіреність № 613-мр/з від 14.05.2013.
Прокурор міста Кіровограда подав позов про визнання недійсним та скасування пункту 77 рішення Кіровоградської міської ради від 28.02.2006 № 1757 "Про регулювання земельних відносин", визнання недійсним укладеного між Кіровоградською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Будекспорт" (надалі - ТОВ "Будекспорт") договору оренди землі від 24.11.2006 № 344, який зареєстрований у Кіровоградській регіональній філії державного підприємства Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.11.2006 за № 181.
Ухвалою від 05.11.2013 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду, порушив провадження у справі № 912/1779/13 та витребував від сторін докази, необхідні для вирішення справи по суті.
Розгляд справи відкладався ухвалами від 28.11.2013, 13.12.2013, 24.12.2013.
У відзиві на позовну заяву Кіровоградська міська рада не заперечила проти вимог прокурора.
ТОВ "Будекспорт" позов не визнає, вважає вимоги прокурора безпідставними, просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Заперечуючи проти заявленого позову, відповідач 2 посилається також на те, що на спірній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно, що належить ТОВ "Будекспорт". Крім того, відповідач 2 подав господарському суду заяву про сплив позовної давності, в якій зазначено про те, що по заявлених вимогах сплила позовна давність, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд
Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Згідно зі статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.
Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Незаконне надання в користування спірної земельної ділянки порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.
Господарський суд враховує, що в силу вимог частини 1 статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.
Таким органом відповідно до Указу Президента України від 13.04.2011 № 459/2011 "Про Державну інспекцію сільського господарства України" є Державна інспекція сільського господарства України.
Разом з тим, статтями 6, 9, 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" передбачено повноваження згаданого органу, визначено способи здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, а також встановлено повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використання та охороною земель. Однак, не передбачено повноважень щодо звернення центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, до суду з позовами про визнання незаконними (недійсними) рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження землею, а також визнання недійсними правочинів щодо передачі у користування земельних ділянок державної та комунальної власності.
Відповідно до частини 2 статті 2, частини 2 статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності в нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому випадку прокурор набуває статусу позивача.
Зважаючи на викладене та враховуючи, що чинним законодавством визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, однак у вказаного державного органу відсутні повноваження щодо звернення до господарського суду, прокурор правомірно пред'явив даний позов в інтересах держави як позивач.
Із матеріалів справи вбачається, що 28.10.2013 до прокуратури м. Кіровограда надійшов лист Державної інспекції сільського господарства в Кіровоградській області №4425/1 від 28.10.2013 "Про надання інформації" (а.с.15-17), із змісту якого вбачається, що в ході вивчення матеріалів відведення земель на території м. Кіровограда Держсільгоспінспекцією в Кіровоградській області було встановлено, зокрема, що в справі по укладенню договору з ТОВ "Будекспорт" від 24.11.2006 №344, зареєстрованого 27.11.2006 за №181 щодо оренди земельної ділянки площею 0,0576 га для розміщення кафе по вул. Жовтневої Революції, буд. 20-б, терміном на 49 років, містяться не всі необхідні документи.
За висновком прокурора перевіркою встановлено, що надання в оренду відповідачу зазначеної земельної ділянки було здійснене з порушенням норм чинного законодавства, що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.
В ході вирішення спору у даній справі, господарським судоми встановлено, що на підставі рішення одинадцятої сесії Кіровоградської міської ради двадцять третього скликання №333 від 17.09.1999 "Про узгодження матеріалів інвентаризації земель" (а.с.88-99) товариству з обмеженою відповідальністю "Будекспорт" 10.11.1999 видано державний акт на право постійного користування землею серії 1-КР №002209, відповідно до якого цьому товариству надано в постійне користування 0,0231 га землі в межах згідно з планом землекористування для розміщення магазину по вул. Жовтневої Революції,20 (а.с.63-65).
Пунктом 53 рішення вісімнадцятої сесії Кіровоградської міської ради четвертого скликання №1691 від 31.01.2006 "Про регулювання земельних відносин" (надалі - рішення №1691, а.с.44) погоджено місце розташування та надано ТОВ "Будекспорт" згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 49 років площею 0,0345 га вулиць, набережних, площ за рахунок земель житлової та громадської забудови (загального користування) що перебувають у запасі під розширення існуючого кафе по вул. Жовтневої Революції, 20-б.
28 лютого 2006 року на вісімнадцятій сесії Кіровоградської міської ради четвертого скликання було прийняте рішення №1757 "Про регулювання земельних відносин" (надалі - рішення №1757, а.с.11). Пунктом 77 цього рішення Кіровоградська міська рада вирішила затвердити акт визначення збитків, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0345 га та надати товариству з обмеженою відповідальністю "Будекспорт" в оренду на 49 років земельну ділянку загальною площею 0,0576 га, з них: 0,0345 га вулиць, набережних, площ за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі (що передбачено проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки) та 0,0231 га земель, які використовуються в комерційних цілях і перебувають у користування ТОВ "Будекспорт" (з метою об'єднання ділянок) по вул. Жовтневої Революції, 20-б під розміщення кафе з визначенням розміру орендної плати на рівні 20% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
24.11.2006 між Кіровоградською міською радою та ТОВ "Будекспорт" укладено договір оренди землі №344, за умовами якого орендодавець, на підставі рішення Кіровоградської міської ради від 28 лютого 2006 р. №1757 "Про регулювання земельних відносин", надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення кафе, яка знаходиться по вул. Жовтневої Революції, 20-б в місті Кіровограді.
Договір зареєстрований у Кіровоградській регіональній філії державного підприємства Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27 листопада 2006 року за № 181.
Прокурор вважає, що спірні рішення та договір оренди землі підлягають визнанню недійсними, оскільки при наданні в оренду спірної земельної ділянки порушено законодавчо визначений порядок надання в оренду земельних ділянок.
Вирішуючи даний спір, господарський суд враховує наступне.
Порядок надання в оренду земельних ділянок державної та комунальної власності врегульовано, зокрема, статтями 123, 124 Земельного кодексу України та Законом України "Про оренду землі".
Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент винесення спірного рішення), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Частиною 3 цієї статті передбачено, що передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.
Згідно з частиною 4 статті 16 Закону України "Про оренду землі" передача земельної ділянки, межі якої визначено в натурі (на місцевості), в оренду без зміни її цільового призначення здійснюється без розроблення проекту її відведення, тобто не потребує розроблення проекту відведення земельна ділянка межі якої є встановленими.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 №677 затверджено Порядок розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Зазначеним Порядком (в редакції, яка була чинною на момент винесення спірного рішення) визначено механізм розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Проект відведення земельної ділянки розробляється у разі, зокрема, надання, передачі земельної ділянки, вилучення (викупу), відчуження земельної ділянки (її частини), межі якої не встановлено в натурі (на місцевості). Проект відведення земельної ділянки розробляється на підставі, зокрема, рішення сільської, селищної, міської ради, районної, Київської або Севастопольської міської держадміністрації, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок.
Згідно з вимогами частини 6 статті 123 Земельного кодексу України проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.
Відповідно до вимог частини 4 статті 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" позитивні висновки державної експертизи щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією.
Таким чином, із аналізу норм вищезазначених законодавчих актів вбачається, що рішення відповідного органу про надання земельної ділянки в оренду має бути прийняте на підставі належним чином розробленого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який погоджено з органами визначеними в частині 6 статті 123 Земельного кодексу України, та пройшов обов'язкову державну експертизу.
Із матеріалів справи вбачається, що спірний пункт рішення №1757 прийнятий Кіровоградською міською радою 28.02.2006. Зазначеним пунктом затверджено, зокрема, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Будекспорт" площею 0,0345 га під розміщення кафе.
Однак, досліджуючи затверджений вищезазначеним рішенням проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с.122-150), господарський суд враховує, що на момент прийняття спірного рішення зазначений проект не було погоджено органами, визначеними частиною 6 статті 123 Земельного кодексу України
Зазначений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки був погоджений іншими службами, але вже після його затвердження Кіровоградською міською радою. Викладене підтверджується висновками: Кіровоградського міського управління земельних ресурсів №1885 від 01.06.2006 (а.с.126), Кіровоградсько-Олександрійського відділу екологічного контролю Державного управління екології та природних ресурсів в Кіровоградській області №338 від 20.04.2006 (а.с.126 на звороті -127), Державної санітарно-епідеміологічної служби міста Кіровограда №563/03-1 від 12.05.2006 (а.с.127 на звороті), управління містобудування, архітектури, екології та земельних відносин Кіровоградської міської ради №2431 від 23.05.2006 (а.с.128) ат відділу охорони культурної спадщини, туризму та курортів управління культури і туризму Кіровоградської облдержадміністрації №3-1452 від 19.05.2006 (а.с.129).
Із матеріалів справи вбачається, що була проведена обов'язкова державна землевпорядна експертиза зазначеного проекту землеустрою, за результатами якої складено висновок №3024 від 09.10.2006, згідно якого об'єкт експертизи оцінений позитивно (а.с.150 на звороті). Але експертиза проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачу також проведена після прийняття спірного рішення.
Таким чином, в порушення вимог статті 126 Земельного кодексу України та статті 35 Закону України "Про державну експерту землевпорядної документації" пунктом рішення Кіровоградської міської ради №1757 "Про регулювання земельних відносин" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який не пройшов погодження органів, визначених частиною 6 статті 123 Земельного кодексу України, та по якому не було отримано позитивного висновку державної землевпорядної експертизи.
Крім того, при винесенні міською радою рішення про надання в оренду ТОВ "Будекспорт" земельної ділянки площею 0,0231 га відповідачем 1 не було враховано, що така земельна ділянка перебуває в постійному користуванні ТОВ "Будекспорт" на підставі державного акта на право постійного користування землею серії 1-КР №002209.
Однак, рішення про припинення ТОВ "Будекспорт" права постійного користування з підстав, визначених статтями 141, 142 Земельного кодексу України не приймалось. Вищезазначений державний акт є чинним станом на дату вирішення спору у даній справі.
Отже, спірний пункт рішення про надання в оренду відповідачу 2 земельної ділянки в оренду прийнято також без дотримання вимог статей 141, 142 Земельного кодексу України.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
За правилами статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
З огляду на те, що пункт 77 рішення №1757 прийнято з порушенням норм чинного земельного законодавства, він підлягає визнанню недійсним та скасуванню господарським судом.
Вирішуючи спір в часині визнання недійсним договору оренди землі, господарський суд враховує, що за змістом частини 1 статті 116 та частини 1 статті 124 Земельного кодексу України (в редакції на момент укладення спірного договору) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування (оренди) земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини 2 статті 126 Земельного кодексу України (в редакції на момент укладення спірного договору) право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що визначальним у правовідносинах із надання земельної ділянки в оренду є волевиявлення власника землі здійснене у формі відповідного рішення, яке в подальшому реалізується шляхом оформлення похідного документа у вигляді договору оренди, укладеного на підставі рішення власника землі.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.
Отже, визнання недійсним пункту 77 рішення вісімнадцятої сесії Кіровоградської міської ради четвертого скликання №1757 "Про регулювання земельних відносин" від 28.02.2006 про надання ТОВ "Будекспорт" в оренду земельної ділянки, як такого, що не відповідає вимогам чинного законодавства, робить подальше існування спірного договору оренди земельної ділянки, укладеного на підставі цього рішення, суперечним вимогам законодавства (ст. 116, 124 Земельного кодексу України), та дає підстави для визнання його недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.
Поряд з цим, господарський суд враховує, що відповідачем на підставі частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України подано заяву про застосування до вимог про визнання недійсним рішення та визнання недійсним договору позовної давності.
Обґрунтовуючи пропуск прокурором позовної давності відповідач посилається, зокрема, на те, що прокурор в силу вимог частини 3 статті 9 Закону України "Про прокуратуру" зобов'язаний брати участь в пленарних засіданнях Кіровоградської міської ради, а тому йому мало бути відомо про прийняте рішення саме 28.02.2006, тобто з моменту прийняття цього рішення.
Вирішуючи питання про застосування позовної давності, господарський суд враховує, що у Цивільному кодексі України встановлено як загальну, тривалістю у три роки (стаття 257), так і спеціальну позовну давність (стаття 258), скорочену або більш тривалу порівняно із загальною.
Статтею 260 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.
Строк позовної давності обчислюється окремо щодо основної і щодо кожної додаткової вимоги. Відтак можливий сплив позовної давності щодо додаткової вимоги, тоді як за основною вимогою позовна давність триватиме.
Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частиною 1 якої встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Таким чином, враховуючи вимоги цієї статті, вирішальним, при з'ясуванні питання пропуску прокурором м. Кіровограда позовної давності у даній справі, є те, коли саме прокурору стало відомо про невідповідність вимогам чинного законодавства спірних рішення та договору, а не те, коли останньому стало відомо про прийняття рішення та укладення договору.
Із матеріалів справи вбачається, що прокурору стало відомо про порушення вимог чинного законодавства при винесенні рішення №1757 та при укладенні договору оренди землі після надходження листа Державної інспекції сільського господарства в Кіровоградській області №4425/1 від 28.10.2013 "Про надання інформації" (а.с.15-17).
З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що станом на день звернення прокурора з позовом, про визнання незаконним та скасування пункту 77 рішення № 1757 та визнання недійсним спірного договору оренди землі, позовна давність не сплила.
Крім того, господарський суд враховує, що пунктом 4 статті 268 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірного рішення) встановлено, що позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.
Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" № 4176-VI від 20.12.2011 внесені зміни, зокрема, і до Цивільного кодексу України та згідно із підпунктом 2 пункту 2 цього Закону пункт 4 статті 268 Цивільного кодексу України виключено.
Пунктом 1 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону встановлено, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме - 15.01.2012.
При цьому, пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону встановлено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом, зокрема, про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.
Тобто, навіть якби прокурор дізнався про невідповідність спірного пункту рішення у 2006 році, станом на день звернення з позовом про визнання такого рішення недійсним позовна давність не сплила б.
Враховуючи викладені обставини, вимоги прокурора є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів по 1147,00 грн. на кожного.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсним та скасувати пункт 77 рішення Кіровоградської міської ради від 28.02.2006 № 1757 "Про регулювання земельних відносин".
Визнати недійсним укладений між Кіровоградською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Будекспорт" договір оренди землі від 24.11.2006 № 344, який зареєстрований у Кіровоградській регіональній філії державного підприємства Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.11.2006 за № 181.
Стягнути з Кіровоградської міської ради (25022, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 41, ідентифікаційний код 26241020) на користь Державного бюджету України (р/р 31211206783002 в Головному Управлінні Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, МФО 823016, код 38037409, отримувач коштів УК у м. Кіровограді (м. Кіровоград) 22030001) - 1147 грн. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Будекспорт" (25006, м. Кіровоград, вул. Дзержинського, буд. 72, кв. 14, ідентифікаційний код 24144324) на користь Державного бюджету України (р/р 31211206783002 в Головному Управлінні Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, МФО 823016, код 38037409, отримувач коштів УК у м. Кіровограді (м. Кіровоград) 22030001) - 1147 грн. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.
Копію рішення направити ліквідатору товариства з обмеженою відповідальністю "Будекспорт" арбітражному керуючому Белашову К.В. (АДРЕСА_1).
Повне рішення складено 20.01.2014
Суддя О.Б. Шевчук