13 січня 2014 р. Справа № 876/12784/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Шинкар Т.І., Коваля Р.Й. ,
за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року про залишення позовної заяви без розгляду по справі за позовом ОСОБА_1 до голови Служби зовнішньої розвідки України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1,15.08.2013 року, звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до голови Служби зовнішньої розвідки України в якому просив визнати протиправним та скасувати накази відповідача №297-ОС від 30.04.2013 року в частині накладення дисциплінарного стягнення та №526-ОС від 26.07.2013 року в частині звільнення з військової служби, поновити його на посаді про що винести відповідний наказ та виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року позовну заяву залишено без розгляду з підстав передбачених ст.ст. 99, 100 КАС України.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права
В апеляційній скарзі зазначає, що в оскаржуваній ухвалі суд зазначає, що встановлено у судовому засіданні та підтверджено показами свідка ОСОБА_2 про те, що наказ Голови Служби зовнішньої розвідки України від 30.04.2013 року яким на підполковника ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення «звільнення з військової служби за службовою невідповідністю», 08 травня 2013 року оголошено позивачу ОСОБА_1
При цьому судом не береться до уваги, що згідно змісту клопотання представника відповідача вбачається що «із довідки помічника директора по роботі з особовим складом 5 департаменту СЗРУ від 30.08.2013 року начальником 8 служби 5 департаменту підполковником ОСОБА_2 07 травня 2013 року ОСОБА_1 особисто оголошено про накладене на нього дисциплінарного стягнення. Жодної довідки від 30.08.2013 року помічника директора по роботі з особовим складом до поданого представником відповідача клопотання від 16.09.2013 року про залишення позову без розгляду не додавалось, а відтак, дане посилання у клопотанні не було належним чином підтверджено належним та допустимим доказом. Вказана довідка є анонімною, оскільки в клопотанні окрім посади не конкретизовано особу помічника директора (ПІБ, не зазначено військового звання, тощо). Зі змісту задоволеного клопотання вбачається, що позивачеві зміст наказу про накладення дисциплінарного стягнення було оголошено 07 травня 2013 року, але в оскаржуваній ухвалі суд чомусь зазначає іншу дату оголошення - 08 травня 2013 року. Дана довідка помічника директора складена працівником підпорядкованим відповідачу, а відтак, заінтересованою у справі особою, зазначений помічник директора, як свідок у справі, не залучався, окрім того, дана довідка була видана лише 30.08.2014 року, тобто під час розгляду справи в суді.
Крім того, у клопотанні відповідача про залишення позову без розгляду зазначено, що відповідно до статті 97 Дисциплінарного статуту Збройних сил України про накладені дисциплінарні стягнення оголошується офіцерському та військовослужбовцям військової служби за контрактом особисто, на нараді чи перед строєм військовослужбовців. За повідомленням ОСОБА_2, ним особисто було повідомлено ОСОБА_1 у телефонному режимі про накладене стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, номер і дату наказу Голови СЗРУ та в чому саме полягало порушення. З огляду на зміст вище зазначеного вбачається, що представником відповідача фактично перекручено зміст норми матеріального права, ст. 97 Дисциплінарного Статуту Збройних сил України, яка насправді в Дисциплінарному Статуті має наступний зміст: « Про накладені дисциплінарні стягнення оголошується офіцерському складу та військовослужбовцям військової служби за контрактом - особисто, у письмовому розпорядженні, на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду)військовослужбовця, що вчинив правопорушення.» Частиною 2 цієї ж статті 97 передбачено додатково, що крім того, дисциплінарні стягнення можуть оголошуватися в письмовому наказі. Частиною 3 - оголошувати дисциплінарні стягнення командирам у присутності підлеглих заборонено. А ст. 98 Дисциплінарного Статуту передбачає, що під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.
Відтак, з огляду на порівняння змісту ст.97 Дисциплінарного Статуту України, зазначеного представником відповідача у клопотанні та змісту дійсної чинної на даний час ст. 97 Дисциплінарного Статуту України вбачається, що дисциплінарні стягнення, які оголошуються особисто мають оголошуватись військовослужбовцю «особисто, у письмовому розпорядженні», тобто з огляду на вказане вбачається, що вони не оголошуються «в телефонному режимі», як зазначив ОСОБА_2 Окрім того, вони можуть оголошуватись також на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання не нижче за звання(посаду) військовослужбовця, що вчинив правопорушення. Оголошення наказу про накладення дисциплінарного стягнення «в телефонному режимі», яке є також бездоказовим, суперечить порядку оголошення та доведення Наказів, а отже, такий Наказ не може вважатись оголошеним позивачу.
Крім того єдиним належним та допустимим доказом того, що позивач був ознайомлений із вказаним дисциплінарним стягненням та воно йому було оголошено в законному порядку, а відтак, що він пропустив строки позовної давності із зверненням за захистом своїх порушених прав та інтересів, були б наступні докази: особистий підпис позивача на вище зазначеному письмовому розпорядженні зазначеному у ст. 97 Дисциплінарного Статуту, про ознайомлення з його змістом; особистий підпис позивача на аркуші доведення Наказу; примірник Наказу із особистим підписом Позивача про його ознайомлення із зазначенням дати ознайомлення.
Також суд не дав належної оцінки доказу позивача - листу відповідача із вимогою здати 27.07.2013 року посаду, на який посилався позивач і в позовній заяві, про те, що він дізнався про порушення своїх прав та інтересів ( про оскаржуваний Наказ Голови СЗР України № 297-ОС від 30.04.2013 року про накладення дисциплінарного стягнення) лише 26.07.2013 року, і який має міститись в матеріалах справи.
Окрім того, вважає безпідставним зазначення в ухвалі суду статусу ОСОБА_2 у якості свідка, оскільки він залученим до участі у справі у якості « свідка» не був, та свідчень на судовому засіданні не давав.
Тому апелянт вважає, що відповідачем не доведено факту, що позивачем позовну заяву було подано з порушенням строків звернення з позовом (місячного строку) та порушено вимоги ч. 3 ст. 99 КАС України.
В зв'язку з вище викладеним просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду і направити справу для продовження розгляду.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Залишаючи позовну заяву без розгляду суд першої інстанції правильно вказав, що у відповідності до ч. З ст. 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які. якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. А згідно ч. 2 ст. 100 КАС України позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що позивач дізнався про звільнення 08 травня 2013 року, а позовну заяву подано безпосередньо до суду - 15 серпня 2013 року, клопотання про поновлення строку звернення до суду не надано, а отже позивач звернувся до суду із пропуском встановленого ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України строку.
Проте колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції не погоджується оскільки спір пов'язаний з поновленням позивача на публічній(в даному випадку військовій) службі, з якої його звільнено 26.07.2013 року та виключено зі списків особового складу на підставі наказу №526-ОС від 26.07.2013 року.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що ухвалу суду першої інстанції слід скасувати, бо така винесена з порушенням норм процесуального права, а справу направити для продовження розгляду.
Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 3 ч. 1 ст. 199, ст. 204, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити, ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року про залишення позовної заяви без розгляду по справі № 807/2845/13-а- скасувати, а справу направити до цього суду для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді Т.І. Шинкар
Р.Й. Коваль
Повний текст ухвали виготовлений 17.01.2014 року