13 січня 2014 року Справа № 9104/4024/11
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Шинкар Т.І., Коваля Р.Й.,
за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромінвест-Мукачево» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-
товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпромінвест-Мукачево» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача № 0010061742/0 3421/17- 03/22080910/22263 від 21 жовтня 2009 року.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року позовні вимоги задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0010061742/0 3421/17- 03/22080910/22263 від 21 жовтня 2009 року.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Мукачівська об'єднана державна податкова інспекція оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що постанова винесена з порушенням норм матеріального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід, чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року, доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті, іноземні доходи.
Згідно п. 4.1. п. 4.2 ст. 4 цього ж Закону загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такою звітного року. До складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються: доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору, зокрема (п.п. 4,2.9. п.4.2 ст. 4 вказаного Закону) дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими п. 4.3 цієї статті), а саме у вигляді: вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених п. 4.3 цієї статті (статтею не виключено оподаткування товару, отриманого в результаті акції).
Крім того апелянт зазначає, що договори купівлі-продажу свідчать, що предметом договору є продаж телевізора за ціною одна гривня, при цьому позивач, ТзОВ «Укрпромінвест-Мукачево» є платником податку на прибуток на загальних підставах та виступає продавцем. В ході перевірки встановлено, що позивачем реалізовано товар за знижкою, яка нижча за ціну прдибання на загальну суму 17554,9 грн. тобто, фізичні особи, що придбали товар за зниженою ціною, отримали додаткове благо, яке відповідно до п.п. 4.2.9. п.4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» оподатковується в відповідно до норм визначених Законом. Обов'язки нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету відповідно до п.п. 8 1.1 п. 8.1 ст. 8 цього Закону покладено на податкового агента, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах ст. 7 згаданого Закону.
Податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність до податкових органів відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.Крім того апелянт вважає, що копії фотокарток, що містяться в матеріалах справи, в якості доказів не можуть братися судом до увага, оскільки вони не можуть бути доказом в розумінні норм КАС України так як відповідно до фотокарток доданих позивачем неможливо встановити факт проведення акції, дату, час та місце.
Враховуючи викладене просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що за результатами планової виїзної перевірки ТзОВ «Укрпромінвест-Мукачево» з питань дотримання податкового та валютного законодавства встановлено порушення п.п. 4.2.9 п.4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме, не утримано та не перераховано податок з доходів фізичних осіб до бюджету на загальну суму 2633,23грн. За наслідками розгляду акта перевірки від 07 жовтня 2009 року № 1865/23-01 /22080910 Мукачівська об'єднана державна податкова інспекція 21 жовтня 2009 року прийняла податкове повідомлення-рішення № 3421/17-03/22080910/22263 (0010061742/0), яким донараховано позивачу податок з доходів фізичних осіб у сумі 7899. 69 грн. в т.ч. штрафної (фінансової) санкції в сумі 5266.46 грн. Податковий орган вважав, що «Укрпромінвест-Мукачево» під час проведення рекламної акції, суть якої полягала в продажу переможцю акції товарно-матеріальних цінностей (телевізора) за 1 грн., в процесі реалізації дев'яти громадянам - переможцям побутової техніки (телевізорів) надано знижки до ціни придбання на загальну суму 17 554. 90 грн. внаслідок чого підприємством порушено п.3.2 ст. 3 та п.4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» і не включено до об'єкту оподаткування податком з доходів фізичних осіб доходи, отримані на території України у вигляді знижки до ціни телевізорів в сумі 17544. 90 грн.
Розглядаючи спір суд першої інстанції вірно зазначив, що у відповідності до пп.«е» пп.4.2.9 ст.4 згаданого вище Закону до складу оподатковуваного доходу фізичної особи включається, зокрема, дохід, отриманий такою особою від її працедавця у вигляді «вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки)». В останньому абзаці цього самого пункту зазначена, що коли додаткові блага надає особа, що не є працедавцем платника податків, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з відповідним оподаткуванням. З огляду на це суд першої інстанції правильно вважав, що вартість товарів (робіт, послуг) включається до доходу фізичної особи у разі дотримання двох умов: якщо товари (роботи, послуги) передано безоплатно, якщо товари (роботи, послуги) продано фізичній особі зі знижкою з ціни (вартості) таких товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (і тоді до доходу включається розмір такої знижки).
Задовольняючи позовні вимоги суд підставно відхилив доводи податкового органу про те, що фізичні особи придбали товар за зниженою ціною, оскільки позивач безплатно такий не передав, бо позивач не проводить торгівлю промисловими товарами, а отже не продавав за заниженою ціною телевізори і підтвердженням цього є наказ позивача від 01 грудня 2008 року № 319 та № 348 «Про проведення акції» яким передбачено, що з необхідністю проведення заходів для ефективного просування шоколаду «Рошен класичний» закупити для проведення акції телевізори в кількості дев'яти штук, передачу телевізорів переможцям акції оформити як продаж за 1 гривню. При цьому суд вірно врахував, що згідно зі ст. 1 Закону України «Про рекламу» знижка - це тимчасове зменшення ціни товару, яке надають покупцям (споживачам). Тобто має бути постійний продаж товару за однією ціною (вищою) і тимчасове зниження цієї високої ціни (знижка). Крім того, відповідно до п.5 ст. 8 цього ж Закону реклама про знижку цін на товар (продукцію) має містити відомості про місце, дату початку закінчення знижки, а також про співвідношення розміру знижки до попередньої ціни реалізації. У даному випадку покупці придбавали кондитерські вибори і у разі виконання певних умов (покупка більше 3 плиток шоколаду) мали змогу придбати телевізор за особливою, акційною вартістю у розмірі 1 грн.
З огляду на це суд обгрунтовано дійшов висновку, що оскільки під оподаткування доходів фізичних осіб підпадає: безоплатна передача товарів, продаж товарів зі знижками, розмір якого перевищує знижку, звичайну для продажу такого товару (особливо підвищена знижка), вартість призів і подарунків , що передаються безоплатно, а в Законі України «Про податок з доходів фізичних осіб» не має норми про включення до доходу фізичної особи різниці між ціною, за якою продавець придбав товар, і тією ціною, за якою цей товар продано такій фізичній особі, то позовні вимоги підлягають задоволенню.
При цьому колегія суддів зазначає, що вжиття терміну суду першої інстанції як то «визнання недійсним податкового повідомлення-рішення» є некоректним, оскільки згідно положень КАС України таке повинно бути визнано протиправним та скасовано, однак така помилка не є підставою для скасування судового рішення і може бути усунена шляхом постановлення відповідно процесуального документа.
З врахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд,
апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року по справі № 2а-425/09/0770- без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді Т.І. Шинкар
Р.Й. Коваль
Повний текст ухвали виготовлений 17.01.2014 року