Справа № 815/7760/13-а
14 січня 2014 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Завальнюка І.В.,
за участю секретаря - Чернобай А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «ХВГ» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.07.2013 року № 0001362230, від 25.11.2013 року № 0002542230.
В обґрунтування адміністративного позову Приватне підприємство «ХВГ» (далі - Підприємство) зазначило, що висновки в акті перевірки від 26.06.2013 року № 000084/15-32-22-30/26166790, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, містять відомості щодо виявлених порушень, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування та допустими доказами, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені всупереч законодавству, що регулює спірні правовідносини. Зокрема, перевіряючими встановлено невірно визначений приріст товарно-матеріальних цінностей, внаслідок чого занижено валовий дохід; невіднесення до складу валових доходів коштів в рахунок оплати отриманої підприємством сировини; завищення валових витрат по господарським відносинам з придбання сировини за відсутністю ТТН та транспорту для перевезення; завищення податкового кредиту з огляду на відсутність ТТН та транспорту для перевезення, а також внаслідок невизнання податкових накладних через порушення порядку їх заповнення. Будь-яких доказів про нікчемність укладених правочинів співробітниками податкового органу в ході перевірки встановлено не було, у зв'язку із чим висновки за актом перевірки ґрунтуються на припущеннях і є недоведеними. Зважаючи на протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся за судовим захистом.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі, в задоволенні позову просила відмовити, зазначивши, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені в межах правового поля, при наявності порушень позивачем податкового законодавства, у зв'язку із чим підстави для задоволення позову відсутні.
Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.
Судом встановлено, що на підставі направлень, виданих ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС від 07.05.2013 року №№ 01-045/229, 01-045/230, 01-045/233, 01-045/231, згідно ст.77 Податкового кодексу України співробітниками податкової служби проведена планова виїзна перевірка ПП «ХВГ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складений акт від 26.06.2013 року № 000084/15-32-22-30/26166790.
Перевіркою встановлено порушення пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.5.2, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94), пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 821002 гривень; пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.192.1 ст.192, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.7 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 423242 гривень.
На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у м. Іллічівську ГУ Міндоходів в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 09.07.2013 року № 0001352230, яким Підприємству збільшено суму грошового зобов'язання на 968683 гривень (821002 грн. - основний платіж, 147681 грн. - штрафні санкції), та від 09.07.2013 року № 0001362230, яким Підприємству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 529053 гривень (423242 грн. - основний платіж, 105811 грн. - штрафні санкції).
Не погодившись із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішенням ПП «ХВГ» оскаржило останні в адміністративному порядку, в результаті чого рішенням ГУ Міндоходів в Одеській області від 20.09.2013 року № 856/10/15-32-10-02-07 податкове повідомлення-рішення від 09.07.2013 року № 0001352230 було скасовано в частині донарахованого грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 29413 гривень та застосованих штрафних санкцій в розмірі 7353 гривень.
На підставі вищезазначеного рішення про результати розгляду первинної скарги ДПІ у м. Іллічівську ГУ Міндоходів в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.11.2013 року № 0002542230, яким Підприємству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств на суму 931917 гривень (791589 грн. - основний платіж, 140328 грн. - штрафні санкції).
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначені податкові повідомлення-рішення обґрунтованими, а позовні вимоги не підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.
Судом встановлено, що в ході перевірки відображених у рядку 01.2 Декларацій «Приріст балансової вартості запасів» показників за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 01.2 Декларацій на загальну суму 773937 гривень за рахунок невірного визначення приросту товарно-матеріальних цінностей, чим порушено п.5.9 ст.5 Закону № 334.
Зокрема, списання товару по рахункам №№ 23, 26 проводилось без підтвердження їх фактичного відвантаження (відсутні довіреності, договори з визначенням умов поставки-транспортування), у зв'язку із чим перевіряючими зроблено висновок про збільшення залишків ТМЦ на складах та відповідно валових доходів (приріст ТМЦ) на суму 773937 гривень.
В основу адміністративного позову покладені доводи позивача про те, що відсутність довіреностей контрагентів на отримання ТМЦ, за наявності видаткових накладних, податкових накладних, банківських виписок, прибуткових ордерів тощо, не свідчить про відсутність факту відвантаження продукції та фактичного здійснення господарських операцій з огляду на абз.3 п.13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99 (далі - Інструкція № 99).
Згідно з абз.3 п.13 Інструкції № 99 при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.
Вищеозначена норма допускає відпуск цінностей постачальниками без довіреності за умови повідомлення отримувачем постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє свій підпис про одержання цінностей.
При цьому зазначена вимога дотримана позивачем лише у відносинах із ТОВ «Укр-Полімер» (т.5, а.с. 3), тоді як згідно Додатку № 4 «Перелік накладних щодо списання ТМЦ без наявності оригіналів довіреностей» контрагентів значно більше.
Відповідно до абз. 1 цього ж пункту Інструкції № 99 довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. В цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно довіреності, а також для проведення розрахунків з одержувачем.
Згідно з п.5.9 ст.5 Закону № 344/94 платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).
Таким чином, беручи до уваги дані щодо відсутності фактичного підтвердження відвантаження готової продукції у розрізі звітних періодів та первинних документів, суд погоджується з висновками податкового органу щодо збільшення залишків ТМЦ на складах та відповідно збільшення валових доходів (приріст ТМЦ) на суму 773937 гривень.
Крім того, перевіркою відображених у рядку 01.6 Декларації «Інші доход, крім визначених у 01.1-01.5» встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 01.6 Декларацій в сумі 540000 гривень внаслідок фінансування (сплати за ТМЦ) фізичними особами підприємства та не відшкодування їх підприємством, чим порушено вимоги пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону № 334/94.
Так, в ході перевірки встановлено, що працівниками підприємства власними коштами здійснювалась сплата за ТМЦ, зокрема: авансовий звіт № 478 від 22.12.2011 року (ОСОБА_1) - оплата по договору оренди ТОВ «ХВН» на суму 10000 гривень; авансовий звіт № 479 від 23.12.20111 року (ОСОБА_1) - оплата по договору оренди ТОВ «ХВН» на суму 10000 гривень; авансовий звіт № 480 від 26.12.2011 року (ОСОБА_1) - оплата по договору оренди ТОВ «ХВГ» на суму 10000 гривень; авансовий звіт № 233 від 08.06.2012 року (ОСОБА_2) оплата за товар згідно договору купівлі-продажу № 58 від 29.12.2007 року ТОВ «Термінал-93» на суму 148500 гривень; авансовий звіт № 234 від 11.06.2012 року (ОСОБА_2) оплата за товар згідно договору купівлі-продажу № 58 від 29.12.2007 року ТОВ «Термінал-93» на суму 135542 гривень.
Зокрема, по даним бухгалтерського обліку підприємства та наданим до перевірки документам встановлено, що працівником підприємства здійснювалась сплата за ТМЦ (послуги) власними коштами, а саме: згідно авансового звіту № 171 від 20.04.2011 року (ОСОБА_2) було здійснено сплату ТОВ «Термінал-93» за товар по договору купівлі-продажу № 58 від 29.12.2007 року в сумі 540000 гривень (квитанція № ПН 717 від 29.03.2011 року). На кінець перевіряємого періоду рахується заборгованість по бухгалтерському рахунку № 372 в сумі 399940 гривень (140060 гривень повернуто з каси підприємства).
З урахуванням викладеного перевіряючі дійшли висновку про те, що Підприємством занижено суму валового доходу на 540000 гривень, у т.ч. І квартал 2011 року - 540000 гривень, та занижено суму інших доходів на 314042 гривень, у т.ч. IV квартал 2011 року - 3000 гривень, ІІ квартал 2012 року - 284042 гривень.
Позивач зважає на те, що в даному випадку вищевказана сума не є позикою або безповоротною фінансовою допомогою, оскільки внаслідок зазначеної операції відбулась заміна кредитора в зобов'язанні і вартість сировини, отриманої підприємством від ТОВ «Термінал-93» та сплаченої ОСОБА_2, в подальшому сплачувалась останній.
Згідно з ст.1159 ЦК України особа, яка вчинила дії в інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана негайно після закінчення цих дій надати особі, в майнових інтересах якої були вчинені дії, звіт про ці дії і передати їй усе, що при цьому було одержано.
Статтею 1160 ЦК України передбачено, що особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, має право вимагати від цієї особи відшкодування фактично зроблених витрат, якщо вони були виправдані обставинами, за яких були вчинені дії.
При цьому, відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст.1053 ЦК України за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням. Заміна боргу позиковим зобов'язанням провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики (стаття 1047 цього Кодексу).
Згідно з пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.
Відповідно до пп.1.22.2 п.1.22 ст.1 цього ж Закону поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.
Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 цього Закону валовий доход включає, зокрема, доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».,
Згідно з п.135.5 ст.135 ПК України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи (пп.135.5.4); суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу (пп.135.5.5).
У разі, якщо в майбутніх звітних податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.
При цьому доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, яка надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.
Відповідно до пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України фінансова допомога - це фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Безповоротна фінансова допомога - це, окрема, сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів.
Поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
Таким чином, суд погоджується з висновками податкового органу про те, що фінансування (сплата за ТМЦ) фізичними особами підприємства є фінансовою допомогою, яка включається до складу валового доходу на підставі пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону № 344/94, у зв'язку із чим ПП «ХВГ» занижено суму валового доходу на 540000 гривень та занижено суму інших доходів на 314042 гривень, у т.ч. IV квартал 2011 року - 3000 гривень, ІІ квартал 2012 року - 284042 гривень.
Крім того, судом встановлено, що 06.08.2012 року ПП «ХВГ» (Покупець) укладено договір поставки товару (поліетилен, полівінілхлорид, поліпропілен та інші види полімерної сировини) № 150ПП12 із ТОВ «Полімерна компанія» (Постачальник), відповідно до умов якого завантаження товару відбувається силами та за рахунок Постачальника, а поставка відбувається автотранспортом Покупця.
На виконання умов вищезазначеного договору ПП «ХВГ» в грудні 2012 року отримано поліетилен у кількості 10 т. (видаткова накладна № 3540 від 12.12.2012 року: видаткова накладна № 51 від 12.12.2012 року) на суму 145833,33 гривень, ПДВ - 29166,67 гривень.
Відповідно до пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.
При цьому згідно товарно-транспортної накладної № 43807р-ТН від 12.12.2012 року завантажено, перевезено та відвантажено було 20 тон поліетилену, у зв'язку із чим перевіряючими обґрунтовано включено вартість 10 тон поліетилену до складу інших доходів у IV кварталі 2012 року в сумі 175000 гривень відповідно до положено пп.135.5.4 п.135.4 ст.135 ПК України, як безоплатно отримані.
Крім того, перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року встановлено їх завищення на 1688917 гривень.
Зокрема, перевіркою встановлено завищення показників у рядку 04.1 Декларацій «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» показників за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року в загальній сумі 6121898 гривень.
Судом встановлено, що 14.04.2010 року ПП «ХВГ» (Покупець) укладено договір поставки товару (поліетилен) № 58 із ТОВ «Гранд Полимер ЛТД» (Продавець), відповідно до умов якого поставка товару здійснюється протягом 3-х робочих днів з моменту погодження замовлення Продавцем на умовах EXW. Договором передбачені інші умови поставки товару за умови пред'явлення відповідних заявок, які погоджується обома сторонами.
З огляду на те, що до перевірки не були надані відповідні заявки, перевіряючі дійшли висновку про те, що транспортування товару на склад покупця здійснювалося за рахунок покупця - ПП «ХВГ». В той же час до перевірки не було надано доказів використання у господарській діяльності Підприємства вантажних транспортних засобів, які б були спроможні перевозити товар вагою 10 тон, у зв'язку із чим перевіряючими здійснено висновок про перевезення товару транспортними засобами інших суб'єктів господарювання. При цьому до перевірки не було надано договорів, актів виконаних робіт, товарно-транспортних накладних, які б підтверджували отримання ПП «ХВГ» послуг по перевезенню вантажів.
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону № 344/94 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 344/94 не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст.9цього Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.
Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Згідно з п.11.1 зазначених Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.
Пунктом 11.5 Правил передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).
Відповідно до п.11.7 Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.
Спільним Наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 488/346 (зі змінами та доповненнями) затверджено типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля та введено їх у дію з 1 січня 1996 року, зокрема, подорожній лист вантажного автомобіля ф. № 2; подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні, ф. № 1 (міжнародна); товарно-транспортна накладна ф. № 1-ТН; талон замовника, ф. № 1-ТЗ. Пунктом 2 цього Наказу визначено обов'язковим вваж ти застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.
В другому кварталі 2010 року по угоді № 58 від 14.04.2010 року, укладеній ПП «ХВГ» з ТОВ «Гранд Полимер ЛТД» надані видаткова накладна № 770410 від 15.04.2010 року та податкова накладна № 770410 від 15.04.2010 року на суму 117916,67 гривень.
Беручи до уваги те, що до перевірки не було надано заявок про погодження інших умов поставки товару (п.2.1.3 Договору № 58), перевіряючі дійшли обґрунтованого висновку про порушення Підприємством п.5.1, п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334/94, в результаті чого останнім безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати на придбання товару в сумі 117917 гривень (без ПДВ) без підтвердження первинним документами (ТТН).
Крім того, судом встановлено, що 14.04.2010 року ПП «ХВГ» укладено договір № 58 із ТОВ «Гранд Полимер ЛТД» (Продавець), на виконання умов якого Продавець поставив товар на суму 253333,33 гривень, ПДВ - 50666,67 гривень (видаткова накладна № 94 від 14.12.2011 року).
13.03.2012 року ПП «ХВГ» укладено договір № 507.12.03.13 із ТОВ «НЕОХІМІКИ України», на виконання умов якого Продавець поставив товар на суму 574750 гривень, ПДВ - 114950 гривень.
Відповідно до п.5.6 вказаного договору, при поставці товару Продавець передає Покупцеві рахунок, видаткову накладну та податкову накладну. Згідно з п.5.4 транспортування товару може бути здійснене як за рахунок Продавця, так і за рахунок Покупця. Відповідно до 5.7 цієї ж угоди товар вважається поставленим Продавцем та прийнятим Покупцем за кількістю - у відповідності з вагою нетто та кількістю місць, вказаних в транспортних документах та підтверджується видатковими накладними, за якістю - у відповідності сертифікатам якості.
До угоди складена специфікація № 327, згідно з якою місце поставки на умовах EXW(Київ, вул. Дмитрівська, 52б, оф.3).
27.08.2012 року ПП «ХВГ» укладено договір № 270812 із ТОВ «Компанія Ураласбест» на виконання умов якого Продавець поставив товар на суму 289166,67 гривень, ПДВ - 57833,33 гривень.
Згідно п.4 зазначеного договору поставка товару відбувається за домовленістю сторін автотранспортом або/та залізничним транспортом. При транспортуванні автотранспортом завантаження товару відбувається силами та за рахунок Постачальника, а поставка товару відбувається автотранспортом Покупця. Пунктом 5.7 цієї угоди передбачено, що право власності на продукцію, що відпускається зі скальду, а також ризик її випадкової загибелі, пошкодження і псування як товару, так і упаковки, при транспортуванні переходять від Постачальника до Покупця з дати відвантаження Товару на транспорт Покупця, вказаного у відповідній накладній.
06.08.2012 року ПП «ХВГ» укладено договір № 150ПП12 із ТОВ «Полімерна компанія», на виконання умов якого Продавець поставив товар на суму 571666,68 гривень, ПДВ - 114333,3 гривень.
Відповідно до п.4 цієї угоди поставка товару відбувається за домовленістю сторін автотранспортом або/та залізничним транспортом. При транспортуванні автотранспортом завантаження товару відбувається силами та за рахунок Постачальника, а поставка товару відбувається автотранспортом Покупця.
У додатках до угоди № 1 від 07.08.2012 року та № 2 від 16.08.2012 року зазначено, що поставка товару здійснюється зі складу Постачальника транспортом Покупця. Поставка товару здійснюється за адресою: Одеська область, Біляївський район, смт. Усатове, вул. Залізничників, 14. Датою поставки товару вважається дата його передачі Покупцеві, вказана у відповідній накладній.
За умовами поставок вищеозначених договорів при транспортуванні автотранспортом завантаження товару відбувалося силами та за рахунок постачальників, а поставка товару відбувалась автотранспортом ПП «ХВГ» (Покупя).
З урахуванням викладеного перевіряючі дійшли висновку про те, що транспортування товару зі складів ТОВ «НЕОХІМІКИ України», ТОВ «Компанія Ураласбест», ТОВ «Полімерна компанія» здійснювалося за рахунок ПП «ХВГ», проте у перевіреному періоді позивач не використовував вантажних транспортних засобів, які б були здатні перевозити товар вагою 10 тон, у зв'язку із чим виплаває висновок, що перевезення здійснювалось транспортними засобами інших суб'єктів господарювання. Однак будь-яких договорів, актів виконаних робіт, ТТН тощо, які б підтверджували отримання ПП «ХВГ» послуг по перевезенню вантажів до перевірки надано не було.
Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України).
Вартість отриманого товару від вищезазначених постачальників віднесено ПП «ХВГ» до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування по 05.1 Декларацій «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» у сумі 1688917 гривень, у зв'язку із чим перевіряючі дійшли висновку про порушення позивачем п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого Підприємством завищено витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування шляхом віднесення їх до складу витрат без підтвердження первинними документами на суму 1688917 гривень.
В судовому засіданні представник позивача пояснив, що сировина від контрагентів ТОВ «Гранд Полимер ЛТД», ТОВ «Неохіміків Україна», ТОВ «Компанія Ураласбест», ТОВ «Полімерна компанія» отримувалась безпосередньо позивачем, без залучення перевізників, з використанням транспортних засобів, вантажопідйомність яких не перевищує 10 тон, якими Підприємство користується на підставі оренди.
При цьому на підтвердження цього позивачем надано копії документів, які свідчать про подальшу реалізацію товару, проте не підтверджують фактів поставок товарів саме за спірними господарськими операціями.
Статтею 9 цього Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, які зазначені в цій статті, та в яких, крім іншого, повинно бути зазначено зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Такі ж вимоги до первинних документів визначені у п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
В п.2.15 і п.2.16 Положення № 88 зазначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
З урахуванням викладеного, суд критично оцінює посилання позивача на податкові накладні та видаткові накладні, оскільки зазначені докази вважаються обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкових зобов'язань, а податковий орган, приймаючи податкові повідомлення-рішення, про скасування яких заявлено позов, виходив із того, що позивачем товар не перевозився і ці операції були безтоварними.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22 вересня 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 4970764.
Згідно з ч.5 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України судом пропонувалось позивачу подати докази на підтвердження викладених у позові доводів, однак стороною позивача будь-яких інших доказів надано не було. Так, підприємством документально не доведено дотримання вимог, встановлених ч.1, ч. 2, ст. 3 Господарського кодексу України в частині реалізації господарської діяльності, ч.1 ст. 55 Господарського кодексу України, в частині участі в господарських відносинах, реалізуючи господарську компетенцію, власного майна за рахунок відсутності необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності.
З огляду на викладені вище порушення порядку визначення валових доходів, доходів, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкті оподаткування у перевіреному періоді, за результатами перевірки встановлено заниження ПП «ХВГ» податку на прибуток на загальну суму 821002 гривень. Однак, з урахуванням того, що перевіркою не було збільшено суму витрат на суму погашення заборгованості ПП «ХВГ» перед ОСОБА_2 на суму 140060 гривень, податок на прибуток занижено на загальну суму 791589 гривень, про що зазначено у рішенні ГУ Міндоходів в Одеській області.
На підставі п.123.1 ст.123 ПК України, п.6 та п.7 підрозділу 10 Перехідних положень ПК України за заниження податку на прибуток на суму 791589 гривень до ПП «ХВГ» застосовано штрафні санкцій в розмірі 140328 гривень.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про обґрунтованість податкового повідомлення-рішення № 0002542230 від 25.11.2013 року та відсутність правових підстав для його скасування.
Крім того, судом встановлено, що за вищерозглянутою господарською операцією щодо поставки товару (поліетилену) за укладеним позивачем із ТОВ «Гранд Полимер ЛТД» договором № 58 від 14.04.2010 року, ПП «ХВГ» включило до податкового кредиту суму в розмірі 23583 гривень на підставі виписаної контрагентом податкової накладної № 770410 від 15.04.2010 року.
З огляду на те, що Підприємством віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суму податку, пов'язану із придбанням поліетилену, отримання якого не підтверджено товарно-транспортними накладними та не пов'язано з використанням у власній господарській діяльності, податковим органом у акті перевірки зроблено обґрунтований висновок про порушення чинних на момент виникнення спірних правовідносин пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредиту на 23583 гривень.
Крім того, перевіркою встановлено завищення Підприємством податкового кредиту по податку на додано вартість шляхом віднесення до його складу сум податку на додану вартість від вартості товару (поліетилену) без підтвердження його отримання та використання в оподатковуваних операціях на загальну суму 337784 гривень, у т.ч. грудень 2011 року - 50667 гривень, березень 2012 року - 56950 гривень, квітень 2012 року - 29000 гривень, травень 2012 року - 29000 гривень, серпень 2012 року - 132667 гривень, вересень 2012 року - 39500 гривен.
Зокрема, перевіркою встановлено, що за вищерозглянутими договорами із ТОВ «Гранд Полимер ЛТД» (від 14.04.2010 року № 58, від 06.08.2012 року № 150ПП12), ТОВ «Неохіміки України» (від 13.03.2012 року № 507.12.03.13), ТОВ «Ураласбест» (від 27.08.2012 року № 270812) ПП «ХВГ» необґрунтовано сформовано податковий кредит з огляду на те, що факти перевезення придбаних товарів не підтверджені первинним документами.
Так, на підставі виписаної ТОВ «Гранд Полимер ЛТД» податкової накладної у грудні 2011 року на суму ПДВ 50666,67 гривень (№94 від 14.12.2011 року) та у серпні 2012 року на суму 114333,33 гривень, з якої суму в розмірі 39500 гривень ПП «ХВГ» було віднесено до складу податкового кредиту 2012 року.
На підставі виписаної ТОВ «Неохіміки України» податкових накладних ПП «ХВГ» віднесло до податкового кредиту ПДВ 114950 гривень, у т.ч. березень 2012 року - 56950 гривень, квітень 2012 року - 29000 гривень, травень 2012 року - 29000 гривень; на підставі виписаної ТОВ «Компанія Ураласбест» податкової накладної № 35 від 31.08.2012 року позивачем віднесено до податкового 57833,33 гривень.
Оцінюючи вищезазначені господарські операції, суд враховує, що ні до перевірки, ні до суду позивачем не надано товарно-транспортних накладних та інших документів, які б підтверджували перевезення товарно-матеріальних цінностей.
Надані в судовому засіданні представником позивача пояснення щодо перевезення товару малогабаритним транспортом, який використовувався ПП «ХВГ» на підставі договорів оренди суд оцінює критично, з огляду на специфічність товару, об'єми поставок, строки виконання зобов'язань тощо.
Суд не приймає до уваги твердження позивача, що наявні у нього первинні документи відповідають вимогам законодавства, оскільки з досліджених в судовому засіданні копій видаткових накладних вбачається, що в останніх не зазначені особи, відповідальні за здійснення господарських операцій і правильність їх оформлення.
Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі № 1112/11/13-10 від 20 липня 2010 року «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» зазначив, що для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість встановленню та перевірці, зокрема підлягають фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.
Отже позивачем не надано первинних документів у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, на підтвердження фактичного отримання товарів та послуг від контрагентів.
Суд не може визнати як достатні та незаперечні докази видаткові накладні, додані до матеріалів справи. Адже, відповідно до ч. 2 ст. 86 КАСУ ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Зазначені документи мали б силу достатніх доказів тільки у взаємному зв'язку з сукупністю з іншими доказами, при умові, якби відповідачем було надано такі докази.
При цьому належність доказу означає встановлення інформації (фактичних даних), які визначають предмет доказування. Зміст фактичних даних повинен відповідати їх формі, а саме документально підтверджувати певні обставини, на які посилається сторона, тобто мати ознаку допустимості, що виключає суперечливість поєднання змісту та форми доказу. Останній критерій є обов'язковою ознакою для правової придатності доказу та його достовірності, що, в свою чергу, визначає якісну оцінку вже наявного доказу як належного та допустимого, тобто дозволяє перевірити його правдоподібність та відповідність реальній дійсності у співвідношенні з іншими засобами доказування.
Позивачем не надано інших первинних документів, які підтвердили б здійснення господарських операцій по придбанню поліетилену у контрагентів, та які б містили достовірну і несуперечливу інформацію про те, ким поставлявся та відвантажувався товар, якими матеріально відповідальними особами оприбутковувався товар, на яких складах зберігався тощо.
Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, законодавством, чинним на момент виникнення спірних правовідносин, дійсно визначено необхідність наявності податкових накладних для формування податкового кредиту, але ці податкові накладні разом з іншими первинними документами бухгалтерського обліку повинні відображати господарську діяльність, реальні господарські операції, так як податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів.
Наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків за актом перевірки щодо порушення позивачем п.198.3 ст.198 ПК України внаслідок чого завищено податковий кредит шляхом віднесення до його складу сума ПДВ від вартості товару без підтвердження його отримання та використання в оподатковуваних операціях на суму 337784 гривень.
Крім того, перевіркою встановлено порушення п.201.1, п.201.7 ст.201, п.192.1 ст.192 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит у серпні 2012 року на 85000 гривень внаслідок невідповідності ціни постачання, визначеної у видаткових накладних, цінам постачання, визначеним в податкових накладних.
Зокрема, за розглянутим вище договором із ТОВ «Полімерна компанія» № 150ПП12 від 06.08.2012 року, поставка товару здійснюється на підставі накладної згідно із заявкою Покупця. Пунктом 4.1 цього договору визначено, що поставка товару проводиться партіями в кількості та строки, встановлені сторонами в процесі співробітництва. Згідно з п.4.2 договору поставка товару відбувається за домовленістю сторін автотранспортом та/або залізничним транспортом. Завантаження товару відбувається силами та за рахунок Постачальника, а поставка товару відбувається автотранспортом Покупця.
Додатком № 1 від 07.08.2012 до вищевказаного договору визначено найменування продукції (марка) - ПЕНД НХА 4810 Н у кількості 20 тон; додатком № 2 від 16.08.2012 року визначено найменування продукції (марка) - ПЕНД НХА 4810 Н у кількості 20 тон; додатком № 3 найменування продукції (марка) - ПЕНД РЕ 4FЕ69 у кількості 10 тон.
На виконання умов зазначеного договору ПП «ХВГ» отримано поліетилен по накладним кількістю 30 тон за ціною постачання 14166,67 гривень за 1 тону на загальну суму 427500 гривень, ПДВ - 106020 гривень.
При цьому згідно отриманих податкових накладних ціна постачання складала: кількістю 11,765 тон - 14166,31 гривень за 1 тону; кількістю 8,235 - 14167,17 гривень за 1 тону; кількістю 0,405 тон - 14403,28 гривень за 1 тону; кількістю 5,202 тон - 14417,53 гривень за 1 тону; кількістю 4,393 тон - 14416,87 гривень за 1 тону.
Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.
Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Форму податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної затверджені наказом Міністерства фінансів України 01.11.2011 року № 1379 (далі - Порядок № 1379).
Так, у графі 5 зазначається одиниця виміру товарів/послуг - грн, шт., кг, м, см, м куб., см куб., л тощо; у 6 - кількість (об'єм, обсяг) постачання товарів/послуг; у графі 7 - ціна постачання одиниці товару/послуги без урахування податку на додану вартість (п.п. 12.4, 12.5, 12.6 Порядку).
Пунктом 14 цього Порядку визначено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі коли частка товару/послуги не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної (додаток 1) і в повній вартості враховується у податковій накладній та загальних податкових зобов'язаннях (додаток 1 виписується у двох примірниках, з яких оригінал видається покупцю товарів/послуг, а копія залишається у продавця товарів/послуг).
Відповідно до п.192.1 ст.192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.
Таким чином, у разі якщо після постачання товарі здійснюється зміна поставки, постачальник повинен надати розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної.
З урахуванням викладеного податковим органом зроблено обґрунтований висновок про те, що в порушення п.201.1, п.201.7 ст.201, п.192.1 ст.192 ПК України ПП «ХВГ» завищено податковий кредит на суму 85000 гривень, яка врахована при зменшенні кредиту в частині порушень по ТОВ «Гранд Полимер ЛТД».
Крім того, перевіркою встановлено, що в листопаді 2012 року ПП «ХВГ» включено до складу податкового кредиту 61875 гривень по податковим накладним, отриманим від ТОВ «Укр-Полімер», які заповнені з порушенням вимог Порядку № 137, оскільки в зазначених накладних невірно визначено обсяги постачання (база оподаткування) без урахування ПДВ (колонки 8 накладної).
Зокрема, в податковій накладній № 126 від 16.11.2012 року в рядку 8 розділ 1 визначено суму 126041,67 гривень, тоді як фактично було 126045 гривень (ціна 1500 гривень х кількість 8,403); в податковій накладній № 146 від 17.11.2012 року в рядку 8 розділ 1 визначено суму 183333,33 гривень, тоді як фактично було 183330 гривень (ціна 1500 грн. х кількість 12,222).
Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Відповідно до абз.11 п.201.10 ст.201 ПК України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
З огляду на те, що ПП «ХВГ» до декларації за листопад 2012 року не подано заяви про порушення порядку заповнення продавцем податкової накладної, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновку податкового органу щодо відсутності у позивача права на включення податкових накладних, отриманих від ТОВ «Укр-Полімер» до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2012 року.
Таким чином, суд погоджується із викладеними в акті перевірки від 26.06.2013 року № 000084/15-32-22-30/26166790 висновками робочої групи, що у перевіреному періоді ПП «ХВГ» занижено податок на загальну суму 423242 гривень, у тому числі: в травні 2010 року - 23583 гривень, грудні 2011 року - 50667 гривень, березні 2012 року - 56950 гривень, квітні 2012 року - 29000 гривень, травні 2012 року - 29000 гривень, серпні 2012 року - 132667 гривень, вересні 2012 року - 39500 гривень, листопаді 2012 року - 61875 гривень.
Отже позивачем сформовано податковий кредит і оприбутковано та віднесено до валових витрат отримані товари (роботи, послуги) без наявності належним чином оформлених первинних документів, що в свою чергу підтверджує правомірність дій Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Одеській області при винесенні оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень.
Вирішуючи спір, суд зважає, що в силу вимог ч.2 ст.49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, що з огляду на запроваджений ст.8 Конституції України принцип верховенства права та в кореспонденції з приписами ч.1 ст.71 КАС України означає абсолютний і безумовний обов'язок кожної особи, яка бере участь в адміністративній справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку ст.11 КАС України доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами ч.2 ст.71 КАС України в порядку, що встановлений ст.86 цього кодексу.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість викладених в акті перевірки від 26.06.2013 року № 000084/15-32-22-30/26166790 висновків про те, що наявні у позивача первинні документи, які не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у своїй сукупності не підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем і його контрагентами, а тому формування валових витрат та податкового кредиту за рахунок видаткових накладних і податкових накладних, отриманих від зазначених суб'єктів господарювання є неправомірним. Натомість в судовому засіданні представник відповідача довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами, з посиланням на відповідні положення законодавства, необґрунтованість позовних вимог позивача.
При таких обставинах суд вважає, що позивач не довів необґрунтованості висновків акту перевірки та протиправності прийнятих на його підставі податкових повідомлень-рішень.
На підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку про те, що при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, пропорційно, своєчасно та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Таким чином, на підставі ст.10 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, у зв'язку із чим в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд
Адміністративний позов Приватного підприємства «ХВГ» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без задоволення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 20 січня 2014 року.
Суддя _______________ І.В. Завальнюк