14 січня 2014 р. Справа № 876/13505/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Дяковича В.П.,
суддів: Носа С.П., Рибачука А.І.,
за участі секретаря судового засідання: Дембіцької Х.М.,
за участі представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Кіт О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року в справі №813/6649/13-а за позовом ОСОБА_4 до Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним, скасування наказу та поновлення на посаді,-
30.08.2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень та скасувати наказ Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України №761-к від 02.08.2013 року «Про звільнення ОСОБА_4», старшого інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Смільниця» Львівської митниці; поновити позивача на роботі на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Смільниця» Львівської митниці та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року позовну заяву в частині позовних вимог щодо стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу залишено без розгляду.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Львівської митниці України №761-к від 02.08.2013 року «Про звільнення ОСОБА_4» старшого інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Смільниця» Львівської митниці; зобов'язано Львівську митницю Міндоходів запропонувати позивачу посаду старшого інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Смільниця» Львівської митниці Міндоходів або рівноцінну посаду. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Львівська митниця Міністерства доходів і зборів України постанову суду першої інстанції оскаржила, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що при реорганізації Львівської митниці відбулося скорочення штатної чисельності працівників з 1014 до 910. Так станом на 02.08.2013 року у Львівській митниці Міндоходів було 24 вакантних посади, а 50 працівникам ще не було запропоновано посади. Відповідно до ч. 1 ст. 42 КЗпП при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Отже, наказ про звільнення позивача є таким, що винесено з дотриманням норм чинного законодавства.
В судовому засіданні представник позивача надав пояснення та заперечив проти доводів апеляційних скарг, а представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.
Суд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити із наступних підстав.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до пункту 15 частини 1 статті 3 КАС публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Будь-яка публічна служба є державною службою.
Судом встановлено, що трудову діяльність в митних органах ОСОБА_4 розпочала 26.11.1992 року.
Згідно наказу №385 від 18.03.2013р. на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду, позивач поновлена на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Смільниця» Львівської митниці з 29.08.2011 року.
Наказом №649-к від 30.05.2013 року оголошено наказ №385 від 18.03.2013 року про поновлення позивачки на посаді та наказано їй приступити до виконання обов'язків за посадою на якій поновлено.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Судом встановлено, що згідно виписки від 26.04.2013 року, Львівська митниця Міндоходів зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб 24.04.2013 року, ідентифікаційний код 38700759.
Згідно наказу Львівської митниці №761-к від 02.08.2013 року «Про звільнення ОСОБА_4» в якому зазначено, що у зв'язку з реорганізацією та скороченням чисельності працівників Львівської митниці, відповідно до наказу Міністерства доходів і зборів України від 26.04.2013 року №80 «Про затвердження чисельності працівників територіальних органів Міндоходів» та штатного розпису Львівської митниці Міндоходів, затвердженого 07.05.2013 року та введеного в дію наказом Львівської митниці Міндоходів від 08.05.2013 року №1 «Про введення в дію тимчасової організаційної структури та тимчасового штатного розпису Львівської митниці Міндоходів на 2013 рік», позивача звільнено 02.08.2013 року з посади старшого інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Смільниця» Львівської митниці, відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України. Зазначені відомості внесені в трудову книжку позивача під №40 від 02.08.2013 року.
Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно вказав, що такі дії відповідача є неправомірними з наступних підстав.
Відповідно до абзацу 2 пункту 13 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються положення, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то необхідно субсидіарно застосовувати законодавство про працю, зокрема, КЗпП України.
Відповідно до ч.1 ст.22 КЗпП України, забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу.
Згідно частини 2 ст. 40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Як вбачається з матеріалів справи позивача повідомлено 30.05.2013 року про наступне вивільнення за допомогою поштового зв'язку.
Згідно з Тимчасового штатного розпису на 2013 рік Львівської митниці Міндоходів, затвердженого 07.05.2013 року, на митному пості «Смільниця» заплановано три посади старшого інспектора відділу митного оформлення №3 рівнозначні тій, яку займала позивачка. Однак вони не були запропоновані позивачці. Обгрунтованих заперечень, чому так було зроблено відповідач не надав.
Також відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що позивачці пропонувалися інші вакантні посади у Львівській митниці Міндоходів: письмових доказів про відмову позивачки під особистий підпис від запропонованих посад, не надано.
Як встановлено судом, у зв'язку з тим, що на момент попередження про наступне вивільнення (30.05.2013р.) позивачці, в порушення ст. 40 та ст. 49-2 КЗпП України, не пропонувались вакантні посади у створених митних постах, тому для реалізації своїх прав, закріплених у ст. 43 Конституції України позивач у червні 2013 року звернулась із заявою про переведення на Львівську митницю Міндоходів.
Листом Львівська митниця Міндоходів від 14.08.13 року №4/58-2962 на звернення позивачки повідомляла, що на момент розгляду її заяви вона вже була звільнена, а також зазначила, що з інформації Митниці з часу поновлення на роботі, а саме з 03.04.2013 року по 01.08.2013 року вона перебувала у тимчасовій непрацездатності, що не дало можливості визначити продуктивність праці, а також відмовилась від здачі заліків, які приймались з метою перевірки професійних знань та визначення рівня кваліфікації посадових осіб Митниці.
Щодо наказу №66 від 03.07.13 року «Про проведення перевірки знань», на який посилається відповідач, то згідно пункту 1 наказу, контроль знань особового складу митниці згідно списку наказано провести 05.07.2013 року у кабінеті професійного навчання. Пунктом 4.1 передбачено, довести даний наказ до відома зазначених у додатку №1 посадових осіб; п.4.3 даного наказу зазначено, члену комісії з проведення реорганізації Львівської митниці - начальнику відділу персоналу здійснити контроль знань у посадових осіб, які на момент здачі за основним графіком були відсутні (відпустка, тимчасова непрацездатність тощо) в перший день виходу на роботу.
Слід зауважити, що доказів того, що позивача було ознайомлено з наказом №66 відповідачем суду не надано, так як і не надано власноручної письмової відмови позивача від здачі заліків, а Акт про відмову від здачі заліків від 02.08.2013 року судом до уваги не береться, оскільки такий складений представниками Митниці, тобто зацікавленими особами.
З матеріалів справи вбачається, що пропозиція по проведенню заліків мала місце вже після ознайомлення з наказом про звільнення, а тому була недоцільною. Позивач не вбачала необхідності складати будь-які заліки, оскільки на момент такої пропозиції вже не була працівником Митниці.
Слід зауважити, що оскаржуваний наказ про звільнення не містить посилання на недотримання позивачкою вимог наказу №66 від 03.07.2013 року.
Оскільки в штатному розписі Львівської митниці Міндоходів посад, яку займала позивачка було на одну менше ніж у штатному розписі Митниці, а тому доказів наявності переваг при прийнятті на роботу в Львівську митницю Міндоходів одних працівників перед іншими суду не надано. Окрім того, як вбачається з пояснень представника відповідача, на момент прийняття оскаржуваного наказу, були вакантні 24 посади, проте такі позивачу не пропонувались.
Митницею не було виконано вимоги законодавства в частині процедури звільнення працівника, оскільки не запропоновано посаду у новоствореній установі, яка виконуватиме функції ліквідованої. Доказів того, що позивач відмовилась від переведення на іншу роботу або що Митниця не мала можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу відповідачем не надано, чим порушено його трудові гарантії як працівника, що є підставою для визнання протиправним рішення Львівської митниці та скасування наказу Львівської митниці ДМС України №761-к від 02.08.2013 року «Про звільнення ОСОБА_4» старшого інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Смільниця» Львівської митниці.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що з врахуванням роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.19 Постанови від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», що оскільки позивач не була переведена в установленому порядку на Львівську митницю Міндоходів, а тому вимога щодо поновлення її на посаді у Львівській митниці Міндоходів до задоволення не підлягає.
Встановлення судом порушення порядку вивільнення працівника згідно п.1 ст. 40 КЗпП України, є наслідком зобов'язання Львівську Митницю Міндоходів запропонувати позивачу посаду старшого інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Смільниця» Львівської митниці Міндоходів або рівноцінну посаду.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо часткового задоволення позовних вимог позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами, встановленими ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 211, 212, 254 КАС України,-
Апеляційну скаргу Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року в справі №813/6649/13-а за позовом ОСОБА_4 до Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним, скасування наказу та поновлення на посаді - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя В.П. Дякович
Судді С.П. Нос
А.І. Рибачук