Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.
Іменем України
07.04.2009
Справа №2-7/25-2009
За позовом Торгівельно-господарської асоціації «Атланта» (96500, м. Саки, вул. Сімферопольська, 6А, ідентифікаційний код 22248367)
До відповідача Виконавчого комітету Сакської міської ради (96500, м. Саки, вул. Леніна, 15)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Суб'єкт підприємницької діяльності Азізова Ельвіра Аметівна (96500, м. Саки, пров. Виноградний, б.3)
Про визнання недійсним рішення.
Суддя І. І. Дворний
представники:
Від позивача - Бурлак В. М., предст., дов. №149 від 19.01.2009 р.
Від відповідача - Гундаков Р. О., предст., дов. №6/02.1-34 від 29.01.2009 р.
Від третьої особи - не з'явився.
Суть справи: Торгівельно-господарська асоціація «Атланта» звернулася до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Сакської міської ради №93 від 28.02.2008 р. «Про правову реєстрацію та оформлення права власності на торговий кіоск по вул. Сімферопольській, 6А в м. Саки за ПП Азізовою Е. А.».
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірним рішенням Виконавчого комітету Сакської міської ради за Суб'єктом підприємницької діяльності Азізовою Ельвірою Аметівною було вирішено оформити право власності на майно, яке розташовано на земельній ділянці, яка знаходиться у постійному користуванні позивача, збудовано за його власні кошти та прийнято в експлуатацію. Позивач зазначає, що рішенням Виконавчого комітету Сакської міської ради №161 від 24.03.2006 р. за позивачем було оформлено право власності на торговий комплекс по вул. Сімферопольській, 6А в м. Саки, однак рішенням Сакської міської ради №5 від 12.12.2006 р. вказане рішення було скасовано з причини самовільного будівництва об'єкта нерухомості. При цьому, позивач посилається на те, що на теперішній час в провадженні ГС АР Крим знаходиться справа про визнання за ним права власності на торговий центр, до складу якого входить й торговий кіоск №16. За таких обставин, позивач вважає, що спірне рішення було прийнято необґрунтовано, без дослідження фактичних обставин та необхідних документів, а тому підлягає визнанню недійсним.
Ухвалою ГС АР Крим від 26.01.2009 р. були вжиті заходи до забезпечення позову у вигляді заборони Кримському республіканському підприємству «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторія» та Виконавчому комітету Сакської міської ради оформлювати за будь-якою особою свідоцтво про право власності на торгівельний кіоск № 16 загальною площею 4, 4 кв. м. в літ «А» павільйону № 3 за адресою: м. Саки, вул. Сімферопольська, 6А, та реєструвати за будь-якою особою право власності на вказане нерухоме майно, до розгляду справи по суті.
Третя особа проти позову заперечувала та просила суд відмовити в задоволенні вимог Торгівельно-господарської асоціації «Атланта».
Відповідач проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, та, зокрема, зазначив, що позивачем не є власником ані торгового комплексу, ані кіоску №16, через що у нього відсутнє право на звернення до суду. Крім того, відповідач повідомив, що спірне рішення Виконавчого комітету Сакської міської ради №93 від 28.02.2008 р. було прийнято у відповідності з нормами чинного законодавства України, а саме: ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та п. 6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно.
Розгляд справи відкладався у порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
За клопотанням сторін строк розгляду справи був продовжений у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
28.02.2008 р. Виконавчим комітетом Сакської міської ради було прийнято рішення №93, яким передбачено наступне:
- оформити право власності Приватного підприємця Азізової Ельвіри Аметівни на торговий кіоск №16, загальною площею 4,4 кв. м., в павільйоні №3 по вул. Сімферопольській, 6А, м. Саки, щ складає 55/10000 часток домоволодіння;
- Кримському республіканському підприємству «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторія» зареєструвати право власності Азізової Ельвіри Аметівни на торговий кіоск №16, загальною площею 4,4 кв. м., в павільйоні №3 по вул. Сімферопольській, 6А, м. Саки, щ складає 55/10000 часток домоволодіння, та підготувати їй свідоцтво про право власності встановленого зразку.
Вважаючи вказане рішення таким, що прийнято всупереч положенням чинного законодавства України та порушує права Торгівельно-господарської асоціації «Атланта», позивач просить визнати його недійсним.
Суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Так, з тексту вказаного рішення вбачається, що воно прийнято на підставі договору про надання послуг від 28.10.2004 р.
Так, 28.10.2004 р. між Торгівельно-господарською асоціацією «Атланта» (Виконавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності Азізовою Ельвірою Аметівною (Замовник) був укладений договір про надання послуг, пунктом 1.1 якого передбачено, що Виконавець надає Замовнику послуги з будівництва об'єкта - кіоску для продажу промислових товарів, згідно проектно-кошторисної документації, а також з надання в довгострокову оренду новозбудованого кіоску загальною площею 4,4 кв. м. на земельній ділянці, належній ТГА «Атланта», фактичною вартістю 4629,00 грн.
Пунктами 1.2, 1.3 розділу 1 договору (предмет і ціль) передбачено, що СПД Азізова Е. А. для будівництва торгівельного кіоску перераховує ТГА “Атланта” 4629,00 грн., які позивач повертає відповідачу щомісячно по 50% вартості послуг в рахунок внесених коштів на устаткування кіоску.
Пунктом 2.2 договору передбачено, що передача об'єкта в користування не тягне передачу замовнику права власності на цей об'єкт. Власником майна залишається Виконавець, а Замовник користується ним протягом дії договору без права передачі іншим особам.
Пунктом 2.3 договору передбачено, що торгівельний кіоск вважається повернутим Виконавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі про фактичне його повернення.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Предметом спірного договору, як зазначено вище, є надання позивачем замовнику - СПД Азізовій Е. А. послуг з будівництва об'єкта - кіоску для продажу промислових товарів згідно з проектно-кошторисною документацією, а також надання в довгострокову оренду кіоску загальною площею 4,4 кв. м., фактичною вартістю 4629,00 грн., розташованого на земельній ділянці, яка належить торгівельно-господарській асоціації "Атланта".
Зі змісту договору вбачається, що він містить елементи договорів підряду і оренди, що відповідає вимогам пункту 2 статті 628 Цивільного кодексу України, згідно з яким сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Статтею 876 Цивільного кодексу передбачено, що власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.
Проте, як вже було вказано вище, умовами договору від 28.10.2004 р. визначено, що передача об'єкта в користування не тягне передачу замовнику права власності на цей об'єкт, а власником цього майна залишається позивач. З урахуванням цього, договір про надання послуг від 28.10.2004 р. не може бути покладений в основу прийняття Виконавчим комітетом Сакської міської ради спірного рішення №93 від 28.02.2008 р. «Про правову реєстрацію та оформлення права власності на торговий кіоск по вул. Сімферопольській, 6А в м. Саки за ПП Азізовою Е. А.».
Крім того, суд звертає увагу на наступне.
Згідно з пунктом 10 частини "б" статті 30 Закону України N 280/97 від 21 травня 1997 року у редакції на 01 січня 2009 року “Про місцеве самоврядування” до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.
Згідно з підпунктом а) пункту 6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. N 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28 січня 2003 р. N 6/5, зі змінами та доповненнями станом на момент прийняття спірного рішення) оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування:
- фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію;
- фізичним та юридичним особам на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об'єкти нерухомого майна, крім правовстановлювальних документів, передбачених у додатку 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно.
Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.
У той же час, ані відповідач, ані третя особа не надали суду документи, які б підтверджують право власності Суб'єкта підприємницької діяльності Азізової Ельвіри Аметівни на торговий кіоск №16 по вул. Сімферопольській, 6А в м. Саки, та які б, відповідно, стали підставою для прийняття відповідачем спірного рішення.
Наведене свідчить про те, що спірне рішення Виконавчого комітету Сакської міської ради було прийнято без достатніх на це правових підстав.
Крім того, суд звертає увагу на те, що спірним рішенням відповідач вирішив оформити право власності на кісок, який є самочинним будівництвом. Факт того, що весь торговий павільйон по вул. Сімферопольській, 6А в м. Саки, включаючи кіоск №16, є самочинним будівництвом, був підтверджений рішенням ГС АР Крим від 23.07.2008 р. у справі №2-5/3047-2008 та рішенням ГС АР Крим від 22.01.2009 р. у справі №2-6/8510.1-2008, визнається судом у порядку статті 35 Господарського процесуального кодексу України преюдиціальним, а тому не потребує додаткового доказування. В свою чергу, з огляду на приписи статті 376 Цивільного кодексу України оформлення права власності на самочинне будівництво можливо виключно на підставі судового рішення, що також свідчить про протиправність рішення Виконавчого комітету Сакської міської ради №93 від 28.02.2008 р.
Стаття 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» серед основних принципів здійснення місцевого самоврядування передбачає, зокрема, принцип законності. Принцип законності визнається судом таким, що кореспондується зі статтями 1 і 8 Конституції України, які визначають Україну як правову державу та закріплюють державний принцип верховенства права. Крім того, стаття 19 Конституції України встановлює, що органи місцевого самоврядування діють на підставі діючого законодавства та у межах повноважень й шляхом, передбаченим Конституцією України та нормативно-правовими актами. Додержання принципу законності передбачає також прийняття суб'єктами владних повноважень законних актів, тобто певної форми актів, виданих у визначеному порядку компетентними органами в межах їх повноважень.
Відповідно до пункту 10 статті 59 Закону України N 280/97 “Про місцеве самоврядування” акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Згідно з частиною 2 Роз'яснень Вищого господарського суду України за №02-5/35 від 26 січня 2000 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
З приводу порушення спірним рішення прав позивача суд зазначає наступне.
Як свідчить Державний акт на право постійного користування землею №П-КМ № 003358 від 09 березня 1999 року, торгівельно-господарській асоціації “Атланта” надана у постійне користування 0,2560 га землі за адресою: м. Саки, вул. Сімферопольська, 6 "А" для організації торгівлі та відпочинку населення відповідно рішення Сакської міської ради від 29 грудня 1998 року. Таким чином, позивач є користувачем даної земельної ділянки, а тому він має право на захист своїх порушених охоронюваних законом інтересів.
Згідно з підпунктом "г" пункту 2 статті 152 Земельного кодексу України землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
За таких обставин, спірне рішення Виконавчого комітету Сакської міської ради, яким вирішено оформити за третьою особою право власності на об'єкт нерухомості, за відсутністю будь-яких правових підстав на це, безумовно порушує права позивача як особи, якій у встановленому чинним законодавством порядку належить право постійного користування землею, на якій розташований оформлений за третьою особою об'єкт нерухомого майна.
З урахуванням викладеного, рішення виконавчого комітету Сакської міської ради №93 від 28.02.2008 р. «Про правову реєстрацію та оформлення права власності на торговий кіоск по вул. Сімферопольській, 6А в м. Саки за ПП Азізовою Е. А.» порушує права та охоронювані законом інтереси землекористувача ТГА "Атланта" і підлягає визнанню недійсним з моменту його прийняття.
При цьому, суд не вбачає підстав для зупинення провадження у справі до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги у справі №2-1/8835-2008, оскільки при правовому обґрунтуванні своїх позовних вимог в рамках справи №2-1/8835-2008 позивач посилався на те, що йому належить право власності на торговий комплекс, до складу якого, також, входить й кіоск № 16 по вул. Сімферопольській, 6А у м. Саки, у зв'язку з чим порушені його майнові права. У той же час, в рамках цієї справи позивач оспорює рішення виконавчого комітету Сакської міської ради №93 від 28.02.2008 р. з підстав порушення спірним рішення прав ТГА "Атланта" як користувача земельної ділянки, на якій розташований оформлений за третьою особою об'єкт нерухомого майна. Отже, підстави позову у цій справі та у справі №2-1/8835-2008 не є тотожними, через що суд не вважає за доцільне зупиняти провадження у справі.
Судові витрати у порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсним рішення виконавчого комітету Сакської міської ради №93 від 28.02.2008 р. «Про правову реєстрацію та оформлення права власності на торговий кіоск по вул. Сімферопольській, 6А в м. Саки за ПП Азізовою Е. А.».
3. Стягнути з Виконавчого комітету Сакської міської ради (96500, м. Саки, вул. Леніна, 15) на користь Торгівельно-господарської асоціації «Атланта» (96500, м. Саки, вул. Сімферопольська, 6А, ідентифікаційний код 22248367) 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Дворний І.І.