14 травня 2009 р.
№ 42/163-21/22
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
суддів
Кота О.В.,
Владимиренко С.В.,
Шевчук С.Р.
розглянувши касаційну скаргу
Державного комітету України з державного матеріального резерву
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2008 р.
у справі
№ 42/163-21/22
за позовом
Державного комітету України з державного матеріального резерву
До
Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
третя особа
Міністерство палива та енергетики України
за участю
Прокуратури міста Києва
про
стягнення неустойки
за участю представників:
позивача: Ємельянова Л.С.; Панов Т.С.;
відповідача: Кость І.Ю.;
третьої особи: Тарасенко К.В.;
прокуратури: не з'явилися
Справа розглядалась неодноразово.
Рішенням господарського суду м. Києва від 02.08.2007 р. (судді Паламар П.І., Ковтун С.А., Якименко М.М.) в позові Державному комітету України з державного матеріального резерву (надалі за текстом -"Держматрезерв") відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 25.02.2008 р. рішення господарського суду м. Києва від 02.08.2007 р. у справі № 42/163 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
Рішенням господарського суду м. Києва від 21.08.2008 р. (суддя Шевченко Е.О.) відмовлено в задоволенні позовних вимог у зв'язку із закінченням строку позовної давності.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2008 р. (судді Григорович О.М., Гольцова Л.А., Рябуха В.І.) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено повністю у зв'язку з відсутністю порушень з боку відповідача.
Не погоджуючись із прийнятим судовим актом Держматрезерв звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2008 р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Держматрезерву у повному обсязі.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.12.2008 р. прийнято дану касаційну скаргу та призначено до розгляду на 22.01.2009 р.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.01.2009 р. касаційну провадження у справі № 42/163-21/22 зупинено на період розгляду Київським апеляційним господарським судом заяви Держматрезерву про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2008 р. за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2009 р. (судді Григорович О.М., Гольцова Л.А., Рябуха В.І.), залишену без змін постановою Вищого господарського суду України від 27.04.2009 р., відмовлено у задоволенні заяви Держматрезерву про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2008 р. за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Вищого господарського суду від 27.04.2009 р. поновлено касаційне провадження за касаційною скаргою Держматрезерву на постанову Київського апеляційного господарського суду та призначено розгляд скарги на 14.05.2009 р.
Сторони, згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак прокуратура не скористалась передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 3 червня 1999 року на виконання постанови Кабінету Міністрів України за № 949 від 03.06.1999 р. між позивачем як правонаступником Державного агентства з управління державним матеріальним резервом та відповідачем укладено договір № юр-7/554-99 (надалі за текстом -"Договір"), відповідно до якого відповідач зобов'язався передати відповідачу до 01.10.1999 р. за графіком згідно додатку 1 до Договору природний газ в кількості 1996,442 млн. м3 вартістю 558 247 181,40 грн., що еквівалентно 162 896 755,60 доларів США, в рахунок погашення заборгованості ДАХК "Укргаз" перед відповідачем.
Оскільки відповідач зобов'язання щодо передачі природного газу позивачу в установлений строк належним чином не виконав, рішенням господарського суду міста Києва від 18.02.2004 р. у справі № 4/246, зобов'язано відповідача повернути позивачу природний газ в кількості 1496,442 млн. м3 на суму 419 495 490,80 грн. Вимоги про стягнення неустойки (штрафу) за невиконання цього договору залишено без розгляду.
Позивач в даній справі № 42/163 звернувся з позовом про стягнення 982 414 173 грн. штрафу (100 % вартості неповернених матеріальних цінностей) та 2 072 209 161,98 грн. пені з 02.10.1999 р. по 15.03.2007 р. за несвоєчасне повернення природного газу до державного резерву. Неустойка нарахована відповідно до ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв".
Господарським судом встановлено, що 02.10.1999 р. у позивача почався перебіг строку позовної давності на стягнення пені.
Враховуючи, відповідно до п. 6 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України, норми ст.ст. 71, 72 Цивільного кодексу УРСР та практику вирішення господарських спорів, строк позовної давності на стягнення основного боргу встановлений в три роки. Стягнення нарахованого за шість місяців розміру пені можливе в межах перебігу строку позовної давності, встановленої для стягнення суми основного боргу.
Стаття 84 ЦК УРСР встановлює порядок застосування позовної давності до позовів по додаткових вимогах. Так, зокрема, даною статтею передбачено, що з закінченням строку позовної давності по головній вимозі вважається, що строк позовної давності минув і по додатковій вимозі (неустойка, поручительство тощо). Таким чином, дана стаття пов'язує сплив строку позовної давності за додатковою вимогою із спливом строку давності за основною вимогою.
Позовна вимога про стягнення 982 414 173 грн. штрафу та 2 072 209 161,98 грн. пені за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за Договором від 03.06.1999 р. за своєю правовою природою є додатковою вимогою до головної вимоги про повернення до державного резерву позичених матеріальних цінностей.
Під час нового розгляду господарським судом м. Києва на виконання вказівок Вищого господарського суду та в межах приписів, визначених ст. 11112 ГПК України, встановлено, що строк позовної давності по основній вимозі щодо повернення природного газу сплив 02.10.2002 р. Дане дало можливість господарському суду дійти висновку про те, що минув і строк позовної давності по вимозі про стягнення з відповідача суми штрафу та суми пені.
Норми Цивільного кодексу України, що містяться у статті 256, визначають позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.
Судом апеляційної інстанції встановлено відсутність порушень матеріального права з боку відповідача. а відтак і помилкове застосування до спірних правовідносин норми про позовну давність. Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з даним висновком Київського апеляційного господарського суду виходячи з наступного.
Враховуючи обставини, встановлені рішенням Господарського суду м. Києва від 18.02.2004 у справі № 4/246, апеляційний господарський суд встановив порушення позивачем норм абз. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державний матеріальний резерв" (надалі за текстом -"Закон").
Крім того, спираючись на норми п. 8 ст. 14 Закону, апеляційний господарський суд встановив, що штраф у розмірі 100 відсотків вартості неповернених матеріальних цінностей підлягає застосуванню виключно за несвоєчасне повернення позичених матеріальних цінностей. Оскільки предметом договору від 03.06.1999 р. № Юр-7/554-99 є повернення природного газу в рахунок погашення заборгованості, то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду про те, що позовні вимоги Держматрезерву задоволенню не підлягають.
Отже, матеріали справи свідчать про те, що апеляційним господарським судом в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального права.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2008 р. у справі № 42/163-21/22 залишити без змін, а касаційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву -без задоволення.
Головуючий суддя О. Кот
судді С. Владимиренко
С. Шевчук