Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322
Іменем України
30.04.2009
Справа №2-27/10296-2008
За позовом - СПД Петрова Сергія Олександровича, м. Сімферополь, вул.М. Жукова, 15, 104
до відповідача - ВАТ "Кримхліб", м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 51А
про стягнення 12 771,60 грн.
За зустрічною позовною заявою ВАТ "Кримхліб", м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 51А
до відповідача СПД Петрова Сергія Олександровича, м. Сімферополь, вул. М. Жукова, 15, 104
про стягнення 40766,62 грн.
Суддя Н.В.Воронцова
представники:
Від позивача - Синюкаєва, дор. у справі.
Від відповідача - Карпушенко, дор. у справі.
Сутність спору:
СПД Петров Сергій Олександрович звернувся до Господарського суду АРК з позовом до відповідача з позовними вимогами про стягнення 11 806,00 грн. за поставлений товар.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ним у виконання умов договору поставки №104-08/ю було передано у власність відповідача обладнання відповідно до акту прийому - передачі товару №26/08 від 06.02.008 р. на загальну суму 49766,62 грн., однак відповідач на протязі трьох банківських днів з моменту виконання зобов'язань позивачем не вніс на розрахунковий рахунок постачальника оплату у розмірі 19905,60 грн., а періодично погашав борг частинами, сплативши тільки 40766,62грн.
Відповідач по справі звернувся до господарського суду АР Крим 19.01.2009 р. з зустрічною позовною заявою до позивача по справі, СПД Петрова Сергія Олександровича, відповідно до якої просить суд стягнути 40766,62 грн.
Вимоги за зустрічною позовною заявою мотивовано тим, що між сторонами був укладений договір постачання № 104-08/ю, згідно до якого відповідач повинен був передати у власність позивача обладнання. Було встановлено загальну суму договору у розмірі 49 764,00 грн., однак додаток до договору про склад обладнання було підписано лише на суму 24 694,07 грн. Планувалось, що сторонами буде підписано додаткову угоду з вказанням необхідного обладнання, але воно так підписано й не було. Таким чином, сторонами було узгоджено поставку лише на суму 24694,07 грн. У виконання вказаного договору позивач за зустрічною позовною заявою у якості предоплати перерахував на рахунок відповідача за зустрічною позовною заявою 40 766,62 грн. Однак, відповідач за зустрічною позовною заявою своїх зобов'язань так і не виконав, сплачене обладнання на надав.
Ухвалою ГС АР Крим від 26.01.2009 р. було прийнято зустрічну позовну заяву ВАТ "Кримхліб" до відповідача СПД Петрова Сергія Олександровича, про стягнення 40766,62 грн. для сумісного розгляду з первісним позовом.
Відповідач (за зустрічним позовом) проти позову заперечував по мотивам, викладеним у відзові на позов.
Позивач за первісним позовом уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з ВАТ «Кримхліб» в свою користь 12771,60 грн. за поставлений товар.
Суд прийняв до уваги уточнення позивача.
Ухвалою ГС АР Крим від 19.02.2008 р. строк розгляду справи було продовжено за згодою сторін.
Відповідач (за основним позовом) проти позову заперечував та надав заяву у якій уточнив підстави зустрічної позовної заяви посилаючись на діюче законодавство України.
Позивач (за основним позовом) позов підтримав. Надав клопотання про долучення до матеріалів справи доказу. Також надав письмові пояснення по суті спору. Відповідач (за зустрічним позовом) проти позову заперечував.
Справа слуханням відкладалася та оголошувалася перерва у відповідності до ст.. 77 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
встановив:
06 лютого 2008 року між СПД Петровим С. О. ( Постачальник ) та ВАТ «Кримхліб» ( Покупець ) було укладено договір поставки № 104-08/ю.
Згідно з пунктом 1.1 Договору Постачальник забовязався на умовах і в порядку, передбаченим даним договором, передати у власність Покупця обладнання, перелічене у Додатку №21 до даного договору, який є невід'ємною частиною даного договору, а Покупець забовязався прийняти і своєчасно сплатити даний товар.
Відповідно до пункту 1.2 Договору Загальна сума договору складає 49764,00 грн.
Відповідно до глави 3 даного договору Покупець забовязався провести передоплату за товар в сумі 29858,40грн. на протязі 3 банківських днів з моменту підписання договору шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.
Залишок суми у розмірі 19905,60 грн. Покупець вносить на розрахунковий рахунок Постачальника після закінчення монтажу поставленого обладнання, але не пізніше 3 банківських днів з моменту підписання між сторонами акту здачі обладнання в експлуатацію.
Зборка, наладка, пуск в експлуатацію поставленого обладнання у виробничих умовах Покупця здійснюється на умовах окремо укладеного договору монтажу.
Позивач вказує на той факт, що ним у виконання умов договору поставки №104-08/ю було передано у власність відповідача обладнання відповідно до акту прийому - передачі товару №26/08 від 06.02.008 р. на загальну суму 49766,62 грн., однак відповідач на протязі трьох банківських днів з моменту виконання забовязань позивачем не вніс на розрахунковий рахунок постачальника оплату у розмірі 19905,60 грн., а періодично погашав борг частинами, сплативши тільки 40766,62грн.
Однак відповідач заперечує і вказує на те, що договором поставки було встановлено загальну суму договору у розмірі 49 764,00 грн., однак додаток до договору про склад обладнання було підписано лише на суму 24 694,07 грн. Планувалось, що сторонами буде підписано додаткову угоду з вказанням необхідного обладнання, але воно так підписано й не було. Таким чином, сторонами було узгоджено поставку лише на суму 24694,07 грн. У виконання вказаного договору позивач за зустрічною позовною заявою у якості предоплати перерахував на рахунок відповідача за зустрічною позовною заявою 40 766,62 грн. Однак, відповідач за зустрічною позовною заявою своїх зобов'язань так і не виконав, сплачене обладнання на надав.
При таких обставинах, у задоволенні первісного і зустрічного позову необхідно відмовити, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають з дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, які не передбачені цими актами, але аналогічно породжують цивільні права та обов'язки.
При цьому, у відповідності з частиною 2 вказаної норми підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є:
1) договори і інші правочини;
2) створення літературних, художніх творів, винаходів і інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
3) спричинення майнової (матеріального) і моральної шкоди іншій особі;
4) інші юридичні факти.
Відповідно до статті 12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
Згідно зі статтею 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором.
Стаття 14 Цивільного кодексу України містить положення про те, що цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором.
Відповідно до п. 2.2 договору поставки № 104-08/ю від 06.02.2008 р. вказано, що доставка товару з м. Сімферополь до м. Феодосія повинно здійснюватися за угодою сторін, оформленою додатковою угодою до даного договору.
Суду сторонами по справі вищевказана додаткова угода представлена так і не була.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що сторони по справі не дійшли згоди про порядок доставки товару у пункт призначення, а яким чином товар був доставлений до м. Феодосія сторонами по справі суду так роз'яснено і не було.
Як вже вказувалося вище п. 1.1 вищевказаного договору поставки Постачальник забовязався на умовах і в порядку, передбаченим даним договором, передати у власність Покупця обладнання, перелічене у Додатку №21 до даного договору, який є невід'ємною частиною даного договору, а Покупець забовязався прийняти і своєчасно сплатити даний товар.
На огляд суду не було представлено додатку саме за №21 до договору поставки. Позивачем за первісним позовом було представлено додатки до договору без номеру один на суму 24694,07 грн. який підписаний сторонами по справі і завірений печатками, а другий на суму 49764 грн., але він містить тільки підпис і печатку позивача за первісним позовом.
Таким чином, не може прийняти додаток на суму 49764 грн. як належний і допустимий.
Як вже вказувалося вище, глави 3 договору поставки передбачено, що покупець забовязався провести передоплату за товар в сумі 29858,40грн. на протязі 3 банківських днів з моменту підписання договору шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.
При цьому залишок суми у розмірі 19905,60 грн. Покупець вносить на розрахунковий рахунок Постачальника після закінчення монтажу поставленого обладнання, але не пізніше 3 банківських днів з моменту підписання між сторонами акту здачі обладнання в експлуатацію.
На вимогу суду передбачений договором акт здачі обладнання в експлуатацію представлений так і не був, замість цього було представлено акт від 03.04.2008 р. приймання - передачі товару відповідно до договору №26/08 від 06.02.2008 р.
Однак, по - перше у вищевказаному договорі не передбачений вказаний акт, а по - друге, вказаний акт ніяк не можно розцінювати як акт вводу в експлуатацію обладнання.
Також п. 3.3 вказаного договору передбачено, що зборка, наладка, пуск в експлуатацію поставленого обладнання у виробничих умовах Покупця здійснюється на умовах окремо укладеного договору монтажу.
Сторонами по справі не було представлено суду вказаного договору монтажу. А при відсутності такого договору у суду виникають сумніви з приводу того, чи була взагалі здійснена зборка, наладка, пуск в експлуатацію поставленого обладнання.
А якщо вказаного зроблено не було, то складання акту здачі обладнання в експлуатацію є взагалі неможливим.
До речі, у вищевказаному акту від 03.04.2008 р. приймання - передачі товару відповідно до договору №26/08 від 06.02.2008 р. вказано, що передано певне обладнання, а саме: вітрина холодильна SIENA 1.1 - 2.0 BC і вітрина холодильна BELLUNO 1.1- 1.5.
Однак таке обладнання не вказано у додатку до договору без номеру на суму 24694,07 грн. який підписаний сторонами по справі і завірений печатками. Дане обладнання вказано лише в додатку на суму 49764 грн., однак, як вже вказувалося вище, такий додаток суд не приймає до уваги, оскільки він був складений в односторонньому порядку.
Відповідно до ст.. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст.. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Відповідно до ст.. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
При таких обставинах справи, у задоволенні позовних вимог за первісним і зустрічним позовами необхідно відмовити.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.49, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні первісного позову відмовити.
2. У задоволенні зустрічного позову відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Воронцова Н.В.