Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311
Іменем України
08.05.2009
Справа №2-18/1487.1-2009
За позовом - Прокурора м. Ялти (98600, м. Ялта, вул. Кірова, 18) в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель АР Крим, (95000, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 114)
до відповідача - Ялтинської міської ради (98600, м. Ялта, пл.. Радянська, 1)
з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: 1.Державне підприємство "Лівадія" (98600, смт. Лівадія, вул. Виноградна, 2);
2. Баксан Георгій Миколайович (98600, м. Ялта вул. К. Маркса, 23, кв. 3);
3. Рада Міністрів АР Крим (95000, м. Сімферополь, пр. Кірова, 13).
про визнання недійсним та скасування рішення
Суддя І.К. Осоченко
Від позивача - не з'явився.
Від відповідача - Матвієць О.П. - гол. спец., довіреність від 03.12.2008р.
Від третьої особи-1 - Ващишен С.В. - представник, довіреність від 03.04.2008р.
Від третьої особи-2 -Марченко О.Т. - представник, довіреність від 23.02.2009р.
Від третьої особи-3 - не з'явився.
З участю прокурора - Горна К.В., посвідчення № 04070.
Суть спору: Прокурор міста Ялта звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Автономної Республіки Крим до Ялтинської міської ради за участю третіх осіб - Державного підприємства "Лівадія" та фізичної особи - Баксан Г.М. - про визнання недійсним та скасування рішення Ялтинської міської ради від 17.03.06 року №142.
Позовна заява мотивована тим, що відповідач при прийнятті оспорюваного рішення вийшов за межі своїх повноважень та своїми діями фактично розпорядився земельною ділянкою державної власності, що є порушенням ч. 2 ст. 19 Конституції України.
Ухвалою від 18.08.08 року господарського суду Автономної Республіки Крим до участі у справі у якості третьої особи залучено Раду Міністрів Автономної Республіки Крим.
Рішенням від 15.05.08 господарський суд Автономної Республіки Крим у задоволенні позову відмовив.
Рішення мотивовано тим, що оспорюване рішення про припинення права ДП "Лівадія" на постійне користування відповідною земельною ділянкою прийнято відповідачем правомірно у зв'язку з добровільною відмовою землекористувача від вказаного права в порядку, встановленому ст. 142 ЗК України.
Постановою від 19.11.08 року Севастопольський апеляційний господарський суд рішення суду першої інстанції скасував, а позов задовольнив у частині визнання недійсним оскаржуваного рішення, припинивши провадження в решті позовних вимог.
Постанова мотивована тим, що вказана в оспорюваному рішенні земельна ділянка належить до земель державного земельного фонду і повноважень на розпорядження цією земельною ділянкою відповідач не мав. Також суд апеляційної інстанції встановив порушення порядку припинення права на користування цією земельною ділянкою.
Ухвалою від 11.02.09 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в якій заявлено вимоги про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення без змін рішення суду першої інстанції.
Постановою Вищого господарського суду України від 25.02.2009 року касаційна скарга задоволена частково. Постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.11.08 року та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.09.08 року у справі №2-8/5222-2008 скасовані.
Справа направлена на новий розгляд до господарського суду АР Крим.
Справі привласнений № 2-18/1487.1-2009 і її розгляд доручений судді господарського суду АР Крим Осоченко І.К.
Представник позивача у судові засідання тричі не зявився, письмових пояснень відносно заявленого позову в його інтересах суду не надав.
Відповідач проти позову заперечує, у своєму відзиві пояснивши, що Ялтинська міська рада, приймаючи Рішення № 142 від 17.03.2006 року, діяла в межах своїх повноважень, в зв'язку з чим вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.
Треті особи - радгосп-завод «Лівадія» та фізична особа Баксан Г.М. - підтримали позицію відповідача, та також вважають, що у задоволенні позову повинно буди відмовлено в зв'язку з безпідставністю доводів прокурора.
Суд вважає можливим розглянути дану справу при відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалам.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, третіх осіб, прокурора, суд
Ялтинською міською радою - відповідачем по даній справі - 17 березня 2006 року було прийнято Рішення №142 “Про надання Баксан Георгію Миколайовичу дозволу на складання проекту землеустрою по відводу та зміні цільового призначення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0700га для будівництва та обслуговування жилого дому, господарських будівль та споруд (присадибна ділянка) за адресою: м. Ялта, вул. ЮБШ, напроти зупинки “10-й мікрорайон”, земельна ділянка №4 на землях Ялтинської міської ради”, згідно якого відповідачем вирішено припинити право постійного користування земельною ділянкою радгоспу - заводу “Лівадія”у зв'язку з добровільною відмовою за №864 від 28.12.2005р. орієнтовною площею 0,0700га за адресою: м. Ялта, вул. ЮБШ, напроти зупинки “10-й мікрорайон”, земельна ділянка №4, та перевести таку земельну ділянку у землі запасу Ялтинської міської ради.
Також Ялтинська міська рада вирішила внести зміни до державного Акту на право постійного користування земельною ділянкою, який був виданий ДП радгоспу -заводу “Лівадія” - серія 11-КМ №002302.
Крім того, вирішено надати Баксан Георгію Миколайовичу дозвіл на складання проекту землеустрою по відводу та зміні цільового призначення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0700га для будівництва та обслуговування жилого дому, господарських будівль та споруд (присадибна ділянка) за адресою: м. Ялта, вул. ЮБШ, напроти зупинки «10-й мікрорайон», земельна ділянка №4 з земель, які знаходяться у веденні Ялтинської міської ради.
На думку прокурора, відповідач, приймаючи дане рішення, вийшов за межи наданих Ялтинській міській раді повноважень, у зв'язку з чим прокурор вважає, що оскаржуване рішення підлягає визнанню недійсним та скасуванню.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши доводи учасників процесу, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги заявлені необґрунтовано та задоволенню не підлягають, при цьому суд виходить з наступного:
Державне підприємство «Лівадія» - третя особа по даній справі - було створено як державне підприємство радгосп-завод «Лівадія», яке є правонаступником майнових прав та обов язків державного підприємства радгоспу-заводу «Лівадія» відповідно до Статуту.
Статтею 84 Земельного Кодексу України встановлено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать земельні ділянки, на яких розташовані державні, в тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.
Згідно Державного акту на право постійного користування землею ІІ-КМ №002302 року, який був виданий радгоспу -заводу “Лівадія” Ялтинською міською радою, вказано, що зазначеному землекористувачу надається у постійне користування 118, 43 га землі у межах згідно з планом землекористування.
Саме таку земельну ділянку надано радгоспу-заводу «Лівадія» - третій особі - у постійне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідно до рішення 20-ї сесії 23го скликання Ялтинської міської ради «Про затвердження технічних звітів про інвентаризацію земель та надання їх в постійне користування радгоспам -заводам «Лівадія» та «Гурзуф» із земель Ялтинської міської ради».
Як вбачається із тексту такого рішення відповідача, земельна ділянка площею 118,26 га станом на грудень 1999 року була ВИЛУЧЕНА САМЕ ІЗ ЗЕМЕЛЬ ЯЛТИНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ТА НАДАНА РАДГОСПУ-ЗАВОДУ «Лівадія» у постійне користування.
Таке рішення № 39 від 09.12.1999 року Ялтинської міської ради до дійсного часу ні визнано недійсним, не скасовано та має чинну силу.
В зв'язку з чим суд, виходячи з матеріалів справи, приходить до висновку, що земельна ділянка площею 118, 26 га, на яку радгоспу-заводу «Лівадія» був виданий Державний Акт на право постійного користування землею 11-КМ № 002302, станом на грудень 1999 року відносилася до земель Ялтинської міської ради.
Що ж стосується самого Державного Акту на право постійного користування землею радгоспу-заводу «Лівадія» 11-КМ № 002302 , то як свідчить його оригінал, такий Державний Акт на право постійного користування землею до даного часу так і не зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею; крім того, відсутня дата видання такого Акту.
Відповідно до діючого на той час (грудень 1999 року) Земельного Кодексу Української РСР, а саме його ст.. 23 , було передбачено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються І РЕЄСТРУЮТЬСЯ сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Згідно з діючим у дійсний час Земельним Кодексом України (ст.. 125) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, ТА ЙОГО ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ.
Важливе значення державної реєстрації документів про право на землю підкріплюється правовим застереженням, що приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, ТА ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ.
Отже, приймаючи до уваги, що такий Державний Акт на право постійного користування землею 11-КМ № 002302 до дійсного часу не зареєстрований у встановленому законом порядку, суд вважає такий Акт нікчемним та таким, що не може створювати ні яких правових наслідків.
Тому направлений 28 грудня 2005 року директором радгосп-заводу “Лівадія” на адресу Ялтинської міської ради лист № 864, в якому зазначене, що на підставі Державного Акту на право постійного користування землею: ІІ -КМ №002302, виданого Ялтинською міською радою народних депутатів м. Ялта Автономної Республіки Крим у відповідності з Рішенням народних депутатів №39 від 09.12.1990 року вказані землі надані радгосп -заводу “Лівадія” у постійне користування в заміну Державного Акту, затвердженого МСХ СРСР від 07.09.1976 року -відповідно до Наказу Держкомзему України від 15.04.1993 року за №28; а також зазначено, що радгосп -завод “Лівадія” не заперечує проти виготовлення проекту відводу земельної ділянки, орієнтовною площею 0,10га в районі 10 мікрорайону за адресою: м. Ялта, вул. ЮБШ, нижче мікрорайону “Аутка”, - на дійсний час не має істотного значення при розгляді даної справи, виходячи з того, що третя особа до дійсного часу так і не оформила належним чином свій Державний Акт на право постійного користування землею 11-КМ № 002302, тому ще і не набула права користування даною спірною земельною ділянкою.
Суд вважає, що така спірна земельна ділянка площею 0,0700 га, відносно якої відповідачем було прийнято Рішення № 142 від 17.03.2006 року, до дійсного часу так і входить до составу земель Ялтинської міської Ради, як про це і засвідчено у Рішенні Ялтинської міської ради № 39 від 09.12.1999 року.
Відповідно до п.12 Перехідних Положень Земельного Кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розмежування землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
14.07.2006 року 3-ю сесією 5 скликання Ялтинської міської ради було прийнято Рішення № 1 «Про узгодження проекту встановлення меж міста Ялта», згідно якого міська рада вирішила узгодити проект встановлення меж міста Ялта, розроблений підприємством «Кадастр»; та просить Верховну Раду АРК внести у Верховну Раду України пропозиції про встановлення меж міста Ялта.
До дійсного часу межи міста Ялта не встановлені , але цей факт не впливає на розгляд даної справи у зв язку з тим, що земельна ділянка приблизною площею 0,0700 га, відносно якої прийнято відповідачем рішення № 142 від 17.03.2006 року та відносно якого прокурором м. Ялта і поданий даний позов, і раніше відносилася до земель міста Ялта, про що свідчить Рішення відповідача № 39 від 09.12.1999 року, в зв'язку з чим відповідач мав право розпоряджатися земельною ділянкою, розмір та місце знаходження якої вказано в Рішенні відповідача № 142 від 17.03.2006 року.
Відповідно до Роз'яснень Президії Вищого Господарського суду України № 02-5/35 від 26.01.2000 року «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» (п.2) підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у с посіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 91 Цивільного кодексу України, юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Статтею 92 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили.
Як вбачається із матеріалів справи, приймаючи Рішення № 142 від 17.03.2006 року, відповідач діяв на підставі ст.ст. 12, 118 Земельного Кодексу України, а також ст.ст. 25, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», в яких чітко викладені повноваження та виключна компетенція міських рад у сфері регулювання земельних правовідносин, а також встановлений порядок безгрошової приватизації земельних ділянок фізичними особами.
Таким чином, на думку суду, приймаючи Рішення № 142 від 17.03.2006 року, відповідач не вийшов за межи своїх повноважень, а як раз навпаки, діяв в межах своїх повноважень.
Підставу своїх позовних вимог ні прокурор, ні позивач у процесі розгляду справи ні змінювали.
Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним та скасування рішення відповідача № 142 від 17.03.2006 року не підтверджуються матеріалами справи, нормами законодавства України, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Вступна та резолютивна частини рішення за згодою учасників процесу була оголошена судом у судовому засіданні 08.05.2009 року.
Повний текст рішення підписаний суддею 15.05.2009 року.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
В позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Осоченко І.К.