21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
11 березня 2008 р. Справа 12/4-08
за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Сімбудтранссервіс" (95493, м. Сімферополь, п. ГРЕС, вул. Монтажна, 8, ідент.код 01268621)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова корпорація "РегВін-Інвест" (21007, м. Вінниця. вул. Некрасова, 25, ідент.код 31041597)
про стягнення 23177,88 грн.
Головуючий суддя Кожухар М.С.
Секретар судового засідання Білоконна О.В.
Представники
позивача : Харахади У.У.- за дорученням
відповідача : не з"явився
Подано позов про стягнення 21 000 грн. заборгованості за договором перевезення цукрових буряків автомобільним транспортом № 2 від 29.08.07р.
Заявою б/н від 03.03.08р. позивач збільшив суму позовних вимог та просить стягнути з відповідача 23177,88 грн., в тому рахунку 21000 грн. основного боргу, 957,78 грн. пені, 1062,60 грн. -втрат від інфляції та 157,50 грн. -3% річних.
Ухвалою суду від 11.01.2008 року порушено провадження у справі з призначенням судового засідання на 07.02.2008 року.
Ухвалою суду від 07.02.2008 року розгляд справи відкладено на 11.03.2008 року, в зв'язку з неявкою представника відповідача та ненаданням сторонами всіх документів, які потрібні для вирішення спору.
В судовому засіданні 11.03.08р. представник позивача збільшені позовні вимоги (23177,88) підтримав.
Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, витребуваних судом доказів не надав. Про дату, місце та час слухання справи № 12/4-08 повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції відповідачу 14.02.08р. за № 883845.
З урахуванням цього, справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
З пояснень представника позивача та наданих матеріалів суд вбачає таке.
Згідно з договором перевезення цукрових буряків автомобільним транспортом № 2 від 29.08.07р. позивач виконав свої зобов"язання по перевезенню вантажів на загальну суму (згідно актів виконаних робіт) 49933,59 грн.
Відповідно до п. 5.3 договору відповідач зобов'язався здійснювати розрахунки за надані послуги подекадно за наявності представлених підписаних актів виконаних робіт, податкових накладних, у розмірі 70% від суми. Остаточний розрахунок здійснюється протягом 10-ти днів з дати проведення звірки розрахунків, по закінченню роботи заводу.
Відповідач свої зобов'язання по договору виконав лише частково, розрахувався за надані послуги на загальну суму 122214,20 грн.
Таким чином, борг відповідача за надані послуги з перевезення складає 21000 грн.
Наведене стверджується:
- договором перевезення цукрових буряків автомобільним транспортом № 2 від 29.08.07р.;
- актами здачі-прийняття робіт (надання послуг);
- видатковими накладними;
- виписками банку;
- претензією з доказами направлення її відповідачу;
- розрахунком ціни позову;
- іншими матеріалами справи;
- відсутністю заперечень відповідача на позов.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши і оцінивши надані докази по справі, суд дійшов такого висновку.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України (далі -ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач своє зобов'язання виконав не у повному обсязі, борг становить 21000 грн. Тому позовні вимоги щодо стягнення 21000 грн. підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наведений позивачем розрахунок суми втрат від інфляції та 3% річних відповідає законодавству, а тому позовні вимоги в частині стягнення 1062,60 грн. втрат від інфляції, 157,07 грн.- 3% річних підлягають задоволенню.
В задоволенні 0,43 грн. 3% річних слід відмовити в зв"язку з невірно проведеними позивачем розрахунком 3% річних.
Також позивач просить стягнути з відповідача пеню посилаючись на п. 6 ст. 231 ГК України.
Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.
Пунктом 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором, та відповідно до п. 5 ст. 231 ГК України у разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.
Також відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання зобов"язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
З аналізу норм законодавства, та враховуючи те, що сторони договором № 2 від 29.08.07р. не передбачили відповідальності у вигляді пені за порушення умов договору в задоволенні стягнення пені слід відмовити.
В силу ст. ст. 43, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Позовні вимоги підтверджено матеріалами справи, тому суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в сумі 21000 грн. основного боргу, 1062,60 грн. втрат від інфляції, 157,07 грн.- 3% річних з віднесенням на відповідача судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.
На доказ сплати державного мита надано квитанції від 27.12.07р. на суму 210 грн. та № 1у1-5 від 07.03.08р. на суму 231,78 грн. Відповідно до Декрету КМУ "Про державне мито", мито із майнових позовів має сплачуватися в розмірі 1 % ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподткованих мінімумів доходів громадян, тобто не меньше 102 грн. і не більше 25500 грн.. В позові ставиться майнова вимога, про стягнення 23177,88 грн. Таким чином із вказаних майнових вимог розмір державного мита складає 231,78 грн., тоді як позивачем сплачено 441,78 грн. З урахуванням наведеного, та відповідно до ст. 47 ГПК України позивачу слід повернути 210 грн. зайво сплаченого державного мита. Також позивачу слід повернути зайво сплачені 118 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно квитанції № 1у1-6 від 07.03.08р.
Керуючись ст.ст. 33, 35, 43, 47, 49, 82, 84,115,116 ГПК України,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова корпорація "РегВін-Інвест" (21007, м. Вінниця. вул. Некрасова, 25, ідент.код 31041597, р/р 26009000113913 у ФВАТ "Держ.ексім.банк.України" м. Вінниця, МФО 302429) на користь Відкритого акціонерного товариства "Сімбудтранссервіс" (95493, м. Сімферополь, п. ГРЕС, вул. Монтажна, 8, ідент.код 01268621, р/р 26002301320652 в КРУ ПІБ України м. Сімферополь, МФО 324430) - 21000 грн. боргу, 1062,60 грн. інфляційних, 157,07 грн. 3% річних, 222,19 грн. витрат на держмито та 113,12 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні позову в частині стягнення 0,43 грн. 3% річних та 957,78 грн. пені відмовити.
Повернути з Державного бюджету України через відповідний орган Держказначейства на користь Відкритого акціонерного товариства "Сімбудтранссервіс" (95493, м. Сімферополь, п. ГРЕС, вул. Монтажна, 8, ідент.код 01268621, р/р 26002301320652 в КРУ ПІБ України м. Сімферополь, МФО 324430) - 210 грн. зайво сплаченого дежавного мита згідно квитанції № 1у1-5 від 07.03.08р. (оригінал квитанції знаходитья в матеріалах справи № 12/4-08).
Повернути з Державного бюджету України через відповідний орган Держказначейства на користь Відкритого акціонерного товариства "Сімбудтранссервіс" (95493, м. Сімферополь, п. ГРЕС, вул. Монтажна, 8, ідент.код 01268621, р/р 26002301320652 в КРУ ПІБ України м. Сімферополь, МФО 324430) - 118 грн. зайво сплачених витрат на інформаційнор-технічне забезпечення судового процесу згідно квитанції № 1у1-6 від 07.03.08р. (оригінал квитанції знаходитья в матеріалах справи № 12/4-08).
Рішення у справі № 12/4-08 завірене печаткою суду є підставою для повернення державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення надіслати сторонам (позивачу - в оригіналі для повернення судових витрат, відповідачу - в копії).
Суддя Кожухар М.С.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано
відповідно до вимог ст.84 ГПК України 17 березня 2008 р.