10.06.08р.
Справа № 39/158-07
За позовом Нікопольського обласного підприємства оптової торгівлі Дніпропетровської Облспоживспілки, м. Нікополь
до Приватного підприємства "Дніпрянка", м. Нікополь
про спонукання внесення внесення змін до договору оренди
За зустрічнимпозовом Приватного підприємства "Дніпрянка", м. Нікополь
до Нікопольського обласного підприємства оптової торгівлі Дніпропетровської Облспоживспілки, м. Нікополь
про визнання недійсною додаткової угоди
Суддя Ліпинський О.В.
Представники:
від позивача: Фесак О.М. - директор
від відповідача: Панченко В.В. - директор
Нікопольське обласне підприємство оптової торгівлі Дніпропетровської Облспоживспілки (надалі Позивач) звернулося з позовом до Приватного підприємства „Дніпрянка” (надалі Відповідач), в якому просило суд зобов'язати Відповідача внести зміни до договору б/н від 03.12.2001 року шляхом підписання Додаткової угоди № 25 від 23.01.2007 року, та стягнути судові витрати у справі.
17.04.2008 року позивач подав доповнення до позовної заяви, в який додатково просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором оренди від 03.12.2001 року в розмірі 27366 грн. 58 коп.
За змістом ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
При цьому під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві (Інформаційний лист ВГСУ від 02.06.2006 № 01-8/1228 ).
Подані позивачем доповнення до позовної заяви, фактично спрямовано на пред'явлення додаткових позовних вимог, що не передбачено положеннями ГПК України, в зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні такого клопотання, а даний спір підлягає розгляду в межах раніше заявлених позовних вимог щодо зобов'язання внести зміни до договору б/н від 03.12.2001 року.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що відповідно до умов договору оренди від 03.12.2001 року ним наперед було внесено орендну плату за користування майном, у зв'язку з чим згідно п. 5.5. договору розмір орендної плати не підлягає перегляду на термін попередньої оплати.
Відповідачем по справі подано зустрічний позов про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди основних засобів від 03.12.2001 року, підписаної сторонами 01.10.2004 року. Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані тим, що за умов п. 5.5. договору сторони не мали права вносити зміни до договору, на термін здійсненої Відповідачем передоплати.
За згодою представників сторін, в судовому засіданні 10.06.2008 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення, згідно ст. 85 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
03.12.2001 року між сторонами у справі був підписаний договір оренди основних засобів, згідно умов якого Позивач передав, а Відповідач прийняв у тимчасове володіння склад за адресою: м. Нікополь, вул. Кооперативна, 5, загальною площею 500,0 кв.м.
28.01.2002 року сторонами був підписаний акт приймання-передачі майна до договору від 03.12.2001 року (том 1, а.с. 15).
Пунктом 5.1. договору сторони визначили, що розмір орендної плати в цілому складає 02 грн. 69 коп. в тому числі ПДВ за місяць
Зі змісту пояснень Позивача та письмових доповнень до позовної заяви, поданих суду 13.03.2008 року, убачається, що Позивачем в своєму екземплярі договору оренди від 03.12.2001 року було зроблено дописку, зокрема в п. 5.1. після слів „2 грн. 69 коп., в т.ч. ПДВ”, було дописано „за 1 кв.м.”.
Згідно п. 12.3. договору оренди, вісі виправлення за текстом Даного Договору мають юридичну силу лише при взаємному їх посвідченні представниками сторін у кожному окремому випадку.
Як убачається зі змісту наданого відповідачем екземпляру договору від 03.12.2001 року, він не містить виправлень (дописок) у п. 5.1. щодо зазначення розміру площі, на яку сторонами визначено розмір орендної плати.
Таким чином, слід дійти висновку, що під час підписання договору оренди основних засобів від 03.12.2001 року, сторонами у належній формі не було погоджено розміру орендної плати, зокрема площі, з якої сплачується визначені орендна плати, чи то 500 кв.м., чи то 1 кв.м.
Відповідно до вимог ст. 153 ЦК УРСР, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін повинно бути досягнуто згоди.
Аналіз положень глави 25 ЦК УРСР дає підстав до висновку, що істотними, тобто таким, що є необхідними умовами для договору оренди є предмет оренди та орендна плата.
Як вище встановлено судом, під час укладення договору оренди основних засобів від 03.12.2001 року, сторонами в належній формі не було погоджено такої істотної умови, як орендна плата, а саме не було визначено, з якої площі орендованого майна підлягає сплаті визначена сторонами сума 2 грн. 69 коп.
При цьому, як убачається з матеріалів справи сторони по різному розуміють зміст п. 5.1. договору, а саме Позивач вважає, що орендна плата в розмірі 2 грн. 69 коп. має сплачуватися, виходячи з 1 кв.м. орендованого майна, а Відповідач. вважає. що зазначена ціна (1 грн. 69 коп.) визначена для всієї орендованої площі (500 кв.м.).
Факт підписання між сторонами додаткової угоди до договору від 03.12.2001 року, в якій сторони визначили, що розмір орендної плати, складає 3 грн. 30 коп. за 1 кв.м. в місяць в т.ч. ПДВ, не можна вважати доказом досягнення між сторонами згоди щодо істотних умов договору оренди, адже відповідна згода має бути досягнута між сторонами під час укладення договору, при цьому вказана додаткова угода була підписана сторонами 01.10.2004 року, тобто майже через три роки після підписання основного договору.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що за договором оренди основних засобів від 03.12.2001 року сторони не дійшли згоди щодо всіх істотних умов цього договору, у зв'язку з чим зазначений договір не можна вважати укладеним.
Таким чином, в зв'язку з встановленням факту не укладення договору оренди основних засобів від 03.12.2005 року, позовні вимоги щодо зобов'язання Відповідача внести зміни до зазначеного договору задоволенню не підлягають, оскільки змінено може бути лише укладений договір, тобто такий, за яким сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов.
Враховуючи те, що неукладений договір не породжує будь-яких правових наслідків, підписана сторонами додаткова угода до такого договору також не може створювати відповідних наслідків, а отже, позовні вимоги за зустрічним позовом про визнання недійсною додаткової угоди від 01.10.2004 задоволенню не підлягають.
Судові витрати у справі покладаються на позивачів за первісним та зустрічним позовами.
Керуючись ст. ст. 1, 12 33, 44, 49, 60, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
В задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовити.
Суддя
О.В. Ліпинський
Рішення підписано 10.06.2008р.