79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
05.12.06 Справа№ 5/1780-19/328А
За позовом: Дочірнього торгово-комерційного підприємства «Євронафта-Д» Відкритого Акціонерного Товариства «Нафтопереробний комплекс-Галичина», м. Дрогобич Львівської області.
До Відповідача: ДПІ у Дрогобицькому районі, м. Дрогобич Львівської області;
Про: визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №000327/23-1 від 26.05.2006р., №000328/23-1 від 26.05.2006р., №000329/23-1 від 26.05.2005р., №000330/23-1 від 26.05.2006р., №000331/23-1 від 26.05.2006р., №000332/23-1 від 26.05.2006р.
Суддя Левицька Н.Г.
Секретар судового засідання Вахняк О.Є.
В судовому засіданні взяли участь представники Сторін:
Позивача: Дзера О.С. -предст. (дов. №387 від 28.11.2006р.);
Карпін М.Й. -предст. (дов. №381 від 09.11.2006р.);
Рогак В.А. -предст. (дов. №371 від 18.10.2006р.);
Відповідача: Галицький Р.М. -гол. держ. под. інсп. (дов. №5/10/10-010 від 07.04.2006р.);
Сторонам, які беруть участь у справі, роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 49,51 КАС України, зокрема, право заявляти відводи.
Суть спору:
Позовні вимоги заявлено Дочірнім торгово-комерційним підприємством «Євронафта-Д» Відкритого Акціонерного Товариства «Нафтопереробний комплекс-Галичина», м. Дрогобич Львівської області до Відповідача: ДПІ у Дрогобицькому районі, м. Дрогобич Львівської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №000327/23-1 від 26.05.2006р., яким Позивачу донараховано податкове зобов'язання за платежем: збір за спеціальне використання водних ресурсів в сумі 969,65 грн., №000328/23-1 від 26.05.2006р., яким Позивачу донараховано податкове зобов'язання за платежем : податок на прибуток в сумі 148151,40 грн., №000329/23-1 від 26.05.2005р., яким Позивачу донараховано штрафні санкції за порушення п. 1 ст.3 Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» №98/96- ВР від 23.03.1996р. в сумі 3600,00 грн., №000330/23-1 від 26.05.2006р., яким позивачу донараховані штрафні санкції за порушення п. 9 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» в сумі 340,00 грн., №000331/23-1 від 26.05.2006р., яким Позивачу донараховано податкове зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб в сумі 271,83 грн., №000332/23-1 від 26.05.2006р., яким Позивачу донараховано податкове зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 1789,50 грн.
Обставини справи:
02.10.2006р. судом відкрито провадження та призначено справу до розгляду в попередньому засіданні на 25.10.2006р.
25.10.2006р., 09.11.2006р., 23.11.2006р. розгляд справи відкладався з причин, наведених у відповідних ухвалах суду.
29.11.2006р. судом закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 05.12.2006р.
Представником Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримано з підстав, викладених в позовній заяві.
Представники ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області проти позовних вимог заперечили, мотивуючи це тим, що висновки, викладені в Акті перевірки та на яких в подальшому ґрунтувались оскаржувані податкові повідомлення-рішення в повній мірі відповідають дійсності та вимогам чинного податкового законодавства.
Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд встановив наступне:
З 22.03.2006р. по 18.04.2006р. ДПІ у Дрогобицькому районі, м. Дрогобич Львівської області проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ДП “Єаронафта-Д» ВАТ “НПК-галичига».
За результатами перевірки складено Акт №88/23-1/22359747 від 15.05.2006р. про результати виїзної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства.
На підставі вказаного Акту ДПІ у Дрогобицькому районі винесено податкові повідомлення-рішення №000327/23-1 від 26.05.2006р., яким Позивачу донараховано податкове зобов'язання за платежем: збір за спеціальне використання водних ресурсів в сумі 969,65 грн., №000328/23-1 від 26.05.2006р., яким Позивачу донараховано податкове зобов'язання за платежем : податок на прибуток в сумі 148151,40 грн., №000329/23-1 від 26.05.2005р., яким Позивачу донараховано штрафні санкції за порушення п. 1 ст.3 Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» №98/96- ВР від 23.03.1996р. в сумі 3600,00 грн., №000330/23-1 від 26.05.2006р., яким Позивачу донараховані штрафні санкції за порушення п. 9 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» в сумі 340,00 грн., №000331/23-1 від 26.05.2006р., яким Позивачу донараховано податкове зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб в сумі 271,83 грн., №000332/23-1 від 26.05.2006р., яким Позивачу донараховано податкове зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 1789,50 грн.
При винесенні постанови суд виходив з наступного:
Відповідно до вимог п. 1.23 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.
Відповідно до вимог п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств», доходами з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.
Як стверджував Позивач та підтверджується матеріалами справи, майно -АЗС №№6,7,8 використовувалось Дочірнім торгово-комерційним підприємством “Євронафта -Д» на підставі права повного господарського відання, яким наділив його Засновник -Відкрите Акціонерне товариство “Нафтопереробний комплекс -Галичина».
Відповідно до вимог ст. 9 Закону України “Про підприємства в Україні» в редакції із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 12.11.1996р. N 483/96-ВР,- станом на день реєстрації встановлено, що підприємство діє на підставі статуту. Статут затверджується власником (власниками) майна.
Статтею 9 Закону України “Про господарські товариства», регламентовано право товариства на створення на території України та за її межами філій та представництв, а також дочірніх підприємств відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до вимог ст. 135 Господарського кодексу України, власник майна має право одноособово або спільно з іншими власниками на основі належного йому (їм) майна засновувати господарські організації або здійснювати господарську діяльність в інших організаційно-правових формах господарювання, не заборонених законом, на свій розсуд, зокрема, порядок використання майна, інші питання управління діяльністю суб'єкта господарювання.
Так, відповідності до Протоколу №1 Загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства “Нафтопереробний комплекс - Галичина» від 15.02.1996р. вирішено створити дочірні підприємства, зокрема, Дочірнє підприємство “Євронафта-Д» на базі цеху АЗС.
Відповідно до Наказу Відкритого акціонерного товариства “Нафтопереробний комплекс -Галичина» “Про створення дочірнього підприємства “Євронафта-Д» від 14.10.1996р. №131, на виконання рішення загальних зборів акціонерів ВАТ “НПК - Галичина» від 15.02.2006р., згідно з статутом Товариства, створено на базі цеху №5 Дочірнє підприємство “Євронафта-Д».
Виконкомом Дрогобицької міської ради народних депутатів, згідно із Розпорядженням №326-р Голови Дрогобицької міської ради від 19.11.1996р. зареєстровано Статут Дочірнього торгово-комерційного підприємства “Євронафта-Д» за реєстраційним № 1030.
Відповідно до п. 1.3. Статуту власником Дочірнього підприємства “Євронафта-Д» є Відкрите Акціонерне Товариство “Нафтопереробний комплекс “Галичина».
Відповідно до п.2.4. Статуту встановлено юридичний статус підприємства, а саме, підприємство має право: придбавати, продати, передати або здати в оренду з дозволу Засновника необхідне для своєї діяльності рухоме та нерухоме майно.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України “Про підприємства в Україні», встановлено, що у статуті підприємства визначаються, зокрема, порядок утворення майна підприємства
Відповідно до п. 1.2. Статуту ДКТП “Єфронафта-Д», Дочірнє торгово-комерційне підприємство “Євронафта-Д» створено на базі цеху автозаправних станцій ВАТ “НПК-Галичина».
Відповідно до п. 3.1 Статуту метою діяльності підприємства є забезпечення реалізації нафтопродуктів, мастильних матеріалів та товарів широкого вжитку через мережу автозаправних та наливних станцій, надання сервісних послуг населенню.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 10 Закону України “Про підприємства», майно підприємства відповідно до законів України, Статуту підприємства та укладених угод належить йому на праві власності або повного господарського відання.
Відповідно до п. 4.3.Статуту підприємство користується майном та цінностями, переданими йому на правах повного господарювання.
Як випливає з Акту перевірки та не заперечується Позивачем, майно: автозаправні станції АЗС №№6,7,8, використовувалось ДКТП “Євронафта-Д» для здійснення власної господарської діяльності.
Відповідно до вимог ч.2. ст. 135 Господарського кодексу України власник має право особисто або через уповноважені ним органи з метою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно на праві власності, праві господарського відання.
Згідно з поясненнями представника Позивача, наданими в судовому засіданні,- вищевказані АЗС передавались Засновником: Відкритим Акціонерним товариством “Нафтопереробний комплекс -“Галичина» в якості формування цілісного майнового комплексу Дочірнього підприємства “Євронафта-Д».
Інші документи, що свідчать про безоплатне використання майна -АЗС №6,7,8, в тому числі ті, які б дозволяли прийти до протилежного висновку - про надання послуг в порядку, передбаченому п. 1.23 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств»,- в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до вимог ст. 10 Закону України “Про підприємства в Україні», в редакції, що діяла на час створення підприємства визначений порядок формування майна підприємств, та встановлено, що майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.
Як випливає з Акту перевірки та не заперечуються Позивачем, ДКТП “Євронафта-Д» у своєму бухгалтерському обліку на субрахунку 10.311 “Будівлі та споруди» рахунку 10 “Основні засоби» обліковувало вартість основних фондів, які використовувало у власній господарській діяльності і які знаходяться за адресами: Львівська область, Сколівський район., с.Дубина; Яворівський район, с Рясна Руська; Пустомитівський район, с. Солонка.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 10 Закону України “Про підприємства в Україні»,- джерелами формування майна підприємства є, зокрема, грошові та матеріальні внески засновників.
Статтею 133 Господарського кодексу України встановлено, що основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.
Статтею 136 Господарського кодексу України встановлено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 136 Господарського кодексу України, власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.
Із врахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що твердження Позивача про те, що майно: автозаправні станції, що знаходяться за адресами знаходяться: Львівська область, Сколівський район, с.Дубина; Яворівський район, с Рясна Руська; Пустомитівський район, с. Солонка,- були передані Дочірньому торгово-комерційному підприємству “Євронафта-Д» Засновником -Відкритим акціонерним товариством “Нафтопереробний комплекс “Галичина» для формування цілісного майнового комплексу створюваного ним дочірнього підприємства.
В звязку з наведеним,- відсутні правові підстави стверджувати те, що Дочірнім торгово-комерційним підприємством “Євронафта-Д» отримувались від ВАТ “НПК-Галичина» безоплатні послуги у вигляді надання права безоплатного користування майном.
Крім того, суд приходить до висновку про те, що при визначенні вартості безоплатних послуг ДТКП “Євронафта-Д» по користуванню основними засобами, орган державної податкової служби, визнаючи звичайну ціну у розмірі амортизаційних відрахувань, нарахованих по бухгалтерському обліку ДТКП “Євронафта-Д», не дотриманий порядок її визначення, встановлений законом.
Відповідно до п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств», доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.
Так, відповідно вимог до ч.1, 4 ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена, виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Вимогами п. 1.20 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» встановлений порядок визначення звичайної ціни.
Так, зокрема, вимогами п.1.20.2. п. 1.20 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств», для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну.
При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.
Відповідно до вимог п.п. 1.20.10. п.1.20 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств», донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами, згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.
Відповідно до вимог п.п. 4.3.3. п.4.3. ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами» №2181-III від 21.12.2000р.,- методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків.
В зв'язку з наведеним суд прийшов до висновку про те, що органом державної податкової служби порядок визначення вартості звичайної ціни та її розмір здійснений з порушенням вищевказаних вимог чинного Законодавства України, в звязку з чим відсутнє порушення, передбачене п.1.23 ст.1, пп..4.1.6. п.4.1. ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону України від 22.05.1997р. №283/97ВР (із змінами та доповненнями) та відсутні підстави для включення до валового доходу вартості безоплатного користування основними фондами, які належать ВАТ “НПК-Галичина» на суму 354116,88грн. в т.ч.:
1-й квартал 2005р. -88529,22грн.
1-ше півріччя 2005р. -177058,44 грн.
9-ть місяців 2005р. -265587,66грн.
За 2005р. на суму -354116,88грн.
Відповідно до вимог п. 5.9 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» платник податків веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі-запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом.
Вартість запасів оплачених але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем до приросту запасів не включається.
Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих) з обліку платником податку -продавцем, до убутку запасів не включається.
У разі, коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.
У разі, коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податкуу такому звітному періоді.
Закон ставить в залежність здійснення коригування податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості товарів від включення витрат на придбання цих товарів до складу валових витрат згідно з цим Законом.
В Акті перевірки відсутні посилання та в судове засідання органом державної податкової служби не представлено докази, які підтверджують віднесення Позивачем до валових витрат списаних товарно-матеріальних цінностей на суму 2916,00 грн.
В судовому засіданні Позивачем не підтверджено факт невключення до складу валових витрат списаних товарно-матеріальних цінностей.
По зазначеній операції ДТКП “Євронафта-Д» не скориговано податковий кредит з податку на додану вартість на суму 1193,00 грн.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 даного Закону протягом такого звітного періоду, у зв'язку із:
-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податків.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду
Якщо в подальшому такі товари (послуги) починають використовуватись в операціях, які не є об'єктом оподаткування, згідно із вимогами ст. 3 цього Закону, або звільняються від оподаткування, згідно із вимогами ст. 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Як встановлено в ході судового розгляду, списані товарно-матеріальні цінності відносяться до таких, що не використовуються в господарській діяльності підприємства, а тому ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області правомірно збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість.
Щодо порушення Позивачем вимог п. 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягала у безпідставному завищенні валових витрат -віднесення до валових витрат коштів, сплачених за понадлімітне використання електроенергії (штрафних) санкцій в сумі 3096,00грн. згідно виставлених рахунків, суд відзначає, що зважаючи на норму, порушення якої інкримінується ДТКП “Євронафта-Д», до складу валових витрат не включається сплата штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.
Відповідно до вимог п. 5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,- до складу валових витрат включаються, 5.2.1. суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Відповідно до вимог ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно з п.5.11 ст. 5 вищевказаного Закону,- встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
З виставлених рахунків № 325508/21612-5 за серпень 2005р. на суму 397,06 грн., виписаних Яворівським РЕМ на АЗС № 7, с. Рясна-Руська; та рахунку № 319509/12795-5 за вересень 2005р. на суму 1785,04 грн., виписаного Сколівським РЕМ на АЗС № 8, с. Дубина, вбачається що останні виписано не на суму штрафних санкцій за понадлімітно спожиту електроенергію, а на оплату фактично спожитої електроенергії.
Оплата понадлімітно використаної електроенергії оплачується відповідно до положень ст. 26 Закону України “Про електроенергетику» і не є штрафом (неустойкою, пенею) в розумінні ст. 230 Господарського кодексу України, а тому Позивачем правомірно включена до складу валових витрат.
Відповідно до вимог п. 5.2.10. п. 5.2. ст. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств»,- до валових витрат включаються суми витрат, пов'язані з поліпшенням основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 даного Закону.
Відповідно до вимог ст. 8, п. 8.2.1, 8.2.2. п 8.2., під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000,00 грн. і поступово зменшується, у зв'язку із фізичним або моральним зносом. Основні фонди підлягають розподілу за такими групами:
- група 1 будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири та місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;
- група 2 -автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладання, устаткування та приладдя до них;
- група 3 -будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;
- група 4 -електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ним засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації , вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів.
Як вбачається з поданих Позивачем доказів, основні засоби (АЗС № 4, АЗС № 9), по яких здійснено поліпшення, належать ДТКП “Євронафта-Д» ВАТ “НПК-Галичина» на праві приватної власності, як внесок до статутного фонду (копії документів долучені до матеріалів справи).
Витрати, понесені підприємством на покращення основних фондів в цілому відповідає вимогам п. 5.2.10 п. 5.2. ст. 5 та 8.2.1, 8.2.2. п.8.2. ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств».
Відносно оподаткування оплати вартості послуг Суб'єкта підприємницької діяльності Гнік А.М. в порядку, передбаченому Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб»,- суд відмічає наступне: Гнік Андрій Миронович є суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою та в порядку, передбаченому Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування», отримав Свідоцтво про сплату єдиного податку № 899 серія В № 479996 від 01.01.2005р.
Вид діяльності, зазначений в даному свідоцтві - торгівля побутовими товарами, ремонт побутової техніки.
Як вбачається з Актів виконаних робіт, Позивачем оплачено вартість робіт по ремонту мийки. Надані послуги повністю відповідають виду діяльності, за який сплачується єдиний податок, а отже, дохід СПД Гніка не підлягає оподаткуванню в порядку, передбаченому Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб».
Суд не погоджується з висновком ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області щодо необхідності донарахування збору за спеціальне використання водних ресурсів ДТКП “Євронафта-Д» ВАТ “НПК-Галичина».
Збір за спеціальне водокористування належить до загальнодержавних платежів та зборів що справляються на території України.
Інструкцією про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту затвердженої наказом Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 01.10.1999р. № 231/539/118/219, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 19.10.1999р. за №711/4004 визначено, що платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також громадяни-суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики.
Базовий податковий (звітний) період для зазначених платежів дорівнює календарному кварталу. Розрахунки збору подаються платниками до органів державної податкової служби протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.1999р. № 836 встановлено нормативи збору за спеціальне водокористування, зокрема для Львівської області в розмірі 7,31 коп. за куб. метр. З урахуванням індексації збору, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.11.2003р. №1735, в 2005р. норматив збору становить 10,08 коп. за куб. метр.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.07.2005р. № 541 внесено зміни до Постанови № 836 від 18.05.1999р., відповідно до якої нормативи збору збільшено удвічі, однак вказану Постанову в судовому порядку визнано недійсною, що не враховано ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області при проведенні перевірки та визначення суми податкового зобов'язання за платежем.
ДПІ зазначено, що збір за спеціальне водокористування обчислюється, виходячи зі ставки 14, 62 коп. за куб. метр.
Як вбачається з наданих стороною Позивача доказів, дозволи на спеціальне водокористування видані на ВАТ “НПК-Галичина», а отже платником збору за спеціальне водокористування є ВАТ “НПК-Галичина».
Як вбачається з долучених до матеріалів справи документів, в охоплений перевіркою період, ДТКП “Євронафта-Д» ВАТ “НПК-Галичина» здійснювалась торгівельна діяльність та надавались послуги автомийки, а саме проводилась мийка легкових автомобілів, мийка двигунів, прибирання порохотягом.
Статтею 1 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» визначено,- що об'єктом правового регулювання згідно з цим Законом є торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг. Відповідно до ч. 4 вищевказаної статті не допускається визначення видів підприємницької діяльності, що підлягають патентуванню, порядку та суб'єктів патентування в інших нормативно-правових актах, а також рішеннями органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 3-1 вищевказаного Закону, патентуванню підлягає діяльність з надання побутових послуг, яка здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами як в окремих приміщеннях, будівлях, їх частинах, так і за їх межами. Перелік послуг, які відносяться до побутових, визначається Кабінетом Міністрів України і не може змінюватися протягом бюджетного року.
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1998 р. N 576 «Про затвердження переліку послуг, що належать до побутових і підлягають патентуванню»,- до побутових послуг належить такий вид послуг, як ремонт та технічне обслуговування транспортних засобів, що належать громадянам.
У відповідності до Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства промислової політики України від 29.12.2004р. N721, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.01.2005р. за N72/10352 технічне обслуговування - комплекс операцій з підтримання роботоздатності та справності ДТЗ при використанні його за призначенням протягом гарантійного терміну експлуатації. Перелік та обсяг операцій з технічного обслуговування, а також періодичність обслуговування встановлюються Виробником в експлуатаційній документації на ДТЗ, зокрема у Сервісній книжці або в документах, що її замінюють.
У Постанові Кабінету Міністрів не зазначено такий вид послуг, як мийно-прибиральні послуги. Організація автомийки жодним чином не може належати до такого виду діяльності, як ремонт та технічне обслуговування транспортних засобів. Оскільки класифікатор не належить до нормативних документів та визначає виключно перелік видів Послуг, що можуть надаватись населенню - Постанова Кабінету Міністрів України поширювальному тлумаченню не підлягає.
Перевіркою дотримання вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено порушення п.9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій» - а саме не роздруковано «Z» звіт за 10.06.2005р. та 03.08.2005р.
В судовому засіданні представниками Позивача зазначене твердження не спростовано належними доказами у відповідності до вимог статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Статтею 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Судові витрати, за згодою Сторін, покласти на Позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.7-9, 14, 17, 69-71, 79, 81, 82, 86, 98, 154, 158-163, 167, п.п. 3, 6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України,
суд,-
1. Позовні вимоги задоволити частково.
2. Податкові повідомлення-рішення №000327/23-1 від 26.05.2006р., №000329/23-1 від 26.05.2005р., №000331/23-1 від 26.05.2006р., - визнати нечинними та скасувати.
3. Податкове повідомлення-рішення №000328/23-1 від 26.05.2006р. скасувати частково в сумі 109172,50 грн. основного платежу та 37836,65грн. шрафних (фінансових санкцій).
4. В задоволенні позовних вимог в частині скасування податкових повідомленнь-рішеннь №000330/23-1 від 26.05.2006р. та податкового повідомлення-рішення №000332/23-1 від 26.05.2006р.- відмовити.
5. Судові витрати покласти на Позивача.
Постанову може бути оскаржено в порядку, визначеному главою 1 розділу IV КАС України.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Левицька Н.Г.