вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
05.05.09
Справа №2а-4620/09/2/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В. , при секретарі Лісецькій Г.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі
до ОСОБА_1
про стягнення 2986,64 грн.
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_2 - пред-к, дов. № 2 від 08.01.2009 р.
від відповідача - ОСОБА_1- паспорт НОМЕР_1 .
Суть спору: Державна податкова інспекція в Красногвардійському районі ( далі позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 (далі відповідач) 2986,64 грн. податкового боргу. Вимоги мотивовані тим, що відповідач надав в термін, передбачений чинним законодавством декларацію про доходи, одержані у 2005 р., в який зазначений факт отримання спадщини від спадкодавця першої черги - мати -, вартість якої була визначена у розмірі 24532,86 грн. Разом з декларацією про доход відповідачем був наданий розрахунок суми податку з доходів фізичних осіб , в якому зазначено суму податку у розмірі 2986,64 грн. В терміни передбачені чинним законодавством відповідач зазначену суму податкового зобов'язання не сплатив, в наслідок чого позивач звернувся до суду з позовом про її стягнення.
Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулось 05.05.2009 р., наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідач письмові заперечення на позов не надав, у судовому засіданні, яке відбулось 05.05.2009 р., з позовними вимогами не погодився, зазначив, що отримав у спадщину право власності на майновий пай та грошовий внесок після смерті мати, в наслідок чого відповідно до вимог чинного законодавства не був зобов'язаний сплачувати прибутковий податок. Відповідач зазначив, що розрахунок суми податку з фізичних осіб здійснив помилково, на підставі поради працівника податкового органу
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого , зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач на підставі ст. 1261 ЦК України є спадкоємцем частки в статутному фонді сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба народів» в сумі 22000,04 грн., що належала її мати ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 р. Загальна вартість спадкового майна складала 24532,86 грн.
Ст. 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб, визначений у Законі України “Про податок з доходів фізичних осіб”, який набрав чинності з 01.01.2004 р.
У ст. 1 Закону встановлено, що дохід - сума будь-яких коштів , вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Згідно з п. 3.1 ст. 3 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” об'єктом оподаткування резидента є, зокрема, доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплати.
Ставки податку визначені у ст. 7 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”.
Відповідно до п. 13.4 ст. 13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину. Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, включається до складу загального річного доходу платника податку і відображається ним у річній податковій декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації). Подання податкової декларації та сплата податку із зазначеного доходу здійснюються згідно із законодавством.
Відповідно до п 13.1. ст. 13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" об'єкти спадщини платника податку поділяються з метою оподаткування на:
а) об'єкт нерухомого майна;
б) об'єкт рухомого майна, зокрема:
предмет антикваріату або витвір мистецтва;
природне дорогоцінне каміння чи дорогоцінний метал, прикраса з використанням дорогоцінних металів та/або природного дорогоцінного каміння;
будь-який транспортний засіб та приладдя до нього;
інші види рухомого майна;
в) об'єкт комерційної власності, а саме - цінний папір (крім депозитного (ощадного), іпотечного сертифіката), корпоративне право, власність на об'єкт бізнесу як такий, тобто власність на цілісний майновий комплекс, інтелектуальна (промислова) власність або право на отримання доходу за нею;
г) суми страхового відшкодування (страхових виплат) за страховими договорами, укладеними спадкодавцем, а також суми, що зберігаються на пенсійному рахунку спадкодавця згідно з договором недержавного пенсійного забезпечення, пенсійного вкладу;
д) кошти, а саме готівкові кошти або кошти, що зберігаються на рахунках спадкодавця, відкритих у банках та небанківських фінансових установах, у тому числі депозитні.
Згідно із п.п. 13.2.1. п. 13.2. ст. 13 Закону ( в редакції, яка діяла на час оформлення спадщини відповідачем) при отриманні спадщини членами сім'ї першого ступеня споріднення об'єкти спадщини оподатковуються за нульовою ставкою до вартості власності, визначеної у підпунктах "а", "б", "д" пункту 13.1 цієї статті, у разі , якщо успадковується іншим членом подружжя спадкодавця , об'єкти спадщини оподатковуються за нульовою ставкою до вартості власності, визначеної у підпунктах «а»,»б» п.13.1. цієї статті, якщо вони успадковується членом сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення, що не є одним із подружжя, та другого ступеня споріднення.
Відповідно до ст. 1261 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) є Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Згідно з п.1. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем розрахована сума податку з фізичних осіб за 2005 р., включивши до складу суми оподаткованого доходу , з якого слід сплатити податок з доходів фізичних осіб за ставкою 13 % вартість отриманої ним у спадщину частки в статутному фонді СТОВ «Дружба народів» вартістю 22000,04 грн. та за ставкою 5 % грошового внеску з відсотками у сумі 2532,82 грн. Ним визначена сума податку з доходів фізичних осіб у розмірах відповідно 2860грн. та 126,64 грн.
Під час розгляду справи відповідач наполягав на тому, що зазначений розрахунок був наданий працівниками податкового органу з посиланням на правильність його складання відповідно до вимог чинного законодавства.
Як зазначене вище, позивач відноситься до осіб , які мають право на спадкування за законом у першу чергу.
Ст. 181 ЦК України передбачено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України (далі ГК України) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
В порядку , передбаченому ст. 71 КАС України, позивачем не надані докази того, в наслідок оформлення спадщини відповідач став учасником ТОВ «Дружба народів», в статут останнього внесені відповідні зміни, він отримав право на участь в управлінні товариства та одержання певної частини його прибутку .
Виходячи з наведених правових норм, суд приходить до висновку про те, що частка в статутному фонді СТОВ «Дружба народів» вартістю 22000,04 грн., як об'єкт оподаткування, має відноситись до об'єктів рухомого та нерухомого майна, у разі отримання у спадщину оподаткування якого має здійснюватись згідно з п.п. 13.2.1. п. 13.2. ст. 13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" .
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що у зазначений звітний період відповідач отримав у спадщину після смерті мати, суд, керуючись положеннями ст. 13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст. 1261 ЦК України, вважає помилковим здійснений ним розрахунок податкового зобов'язання за ставкою 13% від вартості частки в статутному фонді, та обґрунтованим розрахунок податкового зобов'язання за ставкою 5% від суми грошових внесків.
На думку суду у зазначених умовах з причин отримання відповідачем спадщини за законом у першу чергу частка об'єкту спадщини - доля в статутному фонді СТОВ «Дружба народів» - мав бути оподаткований за нульовою ставкою, як це зазначено у п.п.13.2.1 п. 13.2. ст.13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»
Вивчивши надані позивачем документи, вислухавши пояснення відповідача, керуючись встановлений у ст. 7 КАС України принципом верховенства права, згідно з яким людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, позивача, суд прийшов до висновку, що відповідач невірно визначив податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 2860грн., в наслідок чого відсутні підстави для задоволення позовних вимог у зазначеній частині позову.
При цьому суд вважає необхідним зазначити, що оформлення відповідачем податкової декларації має суто формальне значення, не є безумовною підставою для задоволення позову. Під час розгляду справи судом було встановлено, що відповідач під час оформлення декларації не усвідомлював наслідків своїх дії, не розумів положень Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в повному обсязі полагаючись на законність та добросовісність дії працівників податкового органу, яки надавали йому консультацію по оформленню зазначеного документу. Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень, до яких відноситься позивач, не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
Під час судового засідання, яке відбулось 05.05.2009 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 12.05.2009р.
Керуючись ст.ст.160-163 КАС України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ) заборгованість перед бюджетом по податку з доходів фізичних осіб у сумі 126,64 грн.
3. В іншій частині позову - відмовити у задоволені позовних вимог.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складення у повному обсязі).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження , апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Яковлєв С.В.