Справа № 22-ц-335/2009 Головуючий в суді першої інстанції: Собина О.І.
11 березня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Сибільової Л.О.,
суддів - Дубровної В.В., Лузан Л.В.,
з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.
та осіб, які беруть участь в справі - ОСОБА_1, ОСОБА_2, їх представника ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2
на рішення Зарічного районного суду м.Сум від 28 січня 2009 року
у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Все для житла», про визнання особи втратившою право користування житловим приміщенням,
Рішенням Зарічного районного суду м.Сум від 28 січня 2009 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено за їх безпідставністю.
В апеляційній скарзі позивачі, посилаючись на неповноту з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначають, що суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, пославшись на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 23 червня 2006 року, не забезпечив повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, не врахував покази свідків, помилково вважав встановленими обставини, що позивачі чинять перешкоди у виконанні рішення суду від 23.06.2006 року та в користуванні ОСОБА_4 спірним житловим приміщенням.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_2 та відповідач - ОСОБА_4. Квартира не приватизована.
Відповідач ОСОБА_4. перебуває на диспансерному обліку в Сумському обласному психоневрологічному диспансері з 1993 року з діагнозом «Шизофренія».
Між сторонами протягом декількох років ведуться спори з приводу користування спірною квартирою.
Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 18 жовтня 2005 року було відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житловим приміщенням. Даним рішенням встановлено, що відповідач з поважних причин з 1997 року не проживав в спірній квартирі, оскільки є інвалідом другої групи в зв'язку з психічним захворюванням, неодноразово знаходився на стаціонарному лікуванні. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перешкоджали йому в користуванні квартирою, неодноразово змінювали замки в дверях і ключі від них відповідачу не передавали.
Вподальшому ОСОБА_4. звертався з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про вселення, виселення, укладання договору на обслуговування житла та встановлення порядку користування житловим приміщенням і рішенням Зарічного районного суду від 23 червня 2006 року, яке набрало законної сили, були частково задоволені його позовні вимоги, він вселений в спірну квартиру, виселена відповідачка ОСОБА_5, яка є дружиною позивача по справі ОСОБА_2 і встановлено порядок користування житловим приміщенням та виділено ОСОБА_4. в користування кімнату площею 17 кв.м., відповідачам ОСОБА_1, ОСОБА_2 виділені в користування кімнати площею 7,6 кв.м., 12, 3 кв.м., 14 кв.м., приміщення кухні 7,2 кв.м., коридору 11,1 кв.м., туалету 1 кв.м., ванної 2,5 кв.м. залишено в спільному користуванні.
Рішення суду звернуто до виконання.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач дійсно відсутній в спірній квартирі з травня 2007 року, тобто понад встановлений законом шестимісячний термін, але причини його відсутності вважав поважними, оскільки він є інвалідом 2-ї групи внаслідок психічного захворювання, не має іншого постійного місця проживання, не втрачав інтересу до спірної квартири. 18 вересня 2006 року звернувся до Зарічного ВДВС Сумського міського управління юстиції із заявами про примусове виконання рішення суду про його вселення в квартиру, про виселення з неї ОСОБА_5 і встановлення порядку користування квартирою відповідно до рішення суду, 09.08.2007 року звернувся до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження, відповідачі перешкоджають в виконанню рішення суду, не з'являються на виклики до державного виконавця, ухилились від примусового виконання рішення суду 03 вересня 2007 року, дружина позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 та їх неповнолітня дитина продовжують проживати в спірній квартирі, чим чинять перешкоди йому в користуванні квартирою.
З урахуванням обставин справи та наданих судом доказів колегія суддів вважає, що суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
Погоджуючись із судовим рішенням, колегія суддів враховує і те, що із зазначеним позовом позивачі звернулись до суду в 2008 році, коли вже набрало чинності рішення Зарічного районного суду від 23 червня 2006 року, яким встановлено порядок користування житловим приміщенням та виділено ОСОБА_4. в користування кімнату площею 17 кв.м., відповідачам ОСОБА_1, ОСОБА_2 виділені в користування кімнати площею 7,6 кв.м., 12, 3 кв.м., 14 кв.м., приміщення кухні 7,2 кв.м., коридору 11,1 кв.м., туалету 1 кв.м., ванної 2,5 кв.м. залишено в спільному користуванні.
Тобто, за рішенням суду відбулась зміна договору найму житлового приміщення - спірної квартири - шляхом виділення ОСОБА_4 в окреме користування однієї із житлових кімнат та укладення окремого договору найму цього житлового приміщення й виділення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 трьох інших житлових кімнат, з укладенням також окремого договору найму житлового приміщення.
Кожен із наймачів має право користуватись своєю житловою площею. Відсутність на своїй житловій площі відповідача у справі - ОСОБА_4 - ніяким чином не порушує права та законні інтереси позивачів, які мешкають в іншому житловому приміщенні, на підставі іншого договору найму.
З огляду на ст. 103 ЖК України та Постанову Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12 квітня 1985 року з послідуючими змінами, з прийняттям рішення про зміну договору найму житлового приміщення наймач та члени його сім'ї втрачають право на пред'явлення взаємних вимог про втрату права на займане кожним з них житлове приміщення.
Рішення суду не спростовується доводами апеляційної скарги, не вбачається підстав для його зміни чи скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303 ч.1, 307 ч.1 п.1, 313, 314 ч.1 п.1 та 315 ЦПК України колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити, а рішення Зарічного районного суду м.Сум від 28 січня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двох місяців може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий: підпис
Судді: підписи