Справа №22-ц- 423 / 2009 р. Головуючий у 1-й інстанції - Куц В.І.
Категорія - 30 Суддя-доповідач - Рибалка В.Г.
31 березня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Рибалки В.Г.
суддів - Криворотенка В.І., Попруги С.В.
з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.
та осіб, які беруть участь у справі - ОСОБА_1, її представників ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Сумського районного суду Сумської області від 30 січня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та стягнення моральної шкоди,
Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 30 січня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено частково - зобов'язано ОСОБА_4 не перешкоджати їй у користуванні земельною ділянкою при належному їй домоволодінні АДРЕСА_1, а саме - не знищувати декоративні насадження; стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 100 грн. на відшкодування моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за їх необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначене рішення суду і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
При цьому апелянт посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи. Зокрема, зазначає, що відповідачем зруйновано старий паркан і перенесено межу на 0,9 м, внаслідок чого її земельна ділянка зменшилась.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є власником домоволодіння АДРЕСА_1. 16 жовтня 2003 року вона отримала державні акти на право власності на земельну ділянку під домоволодінням площею 0,0314 га та на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,3120 га.
ОСОБА_4 є власником суміжного домоволодіння АДРЕСА_2. 8 грудня 2005 року він отримав державні акти на право власності на земельну ділянку під домоволодінням площею 0,0382 га та на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,1190 га.
За договором дарування від 13 квітня 1998 року ОСОБА_4 подарував своєму сину - ОСОБА_5, 9/100 частин АДРЕСА_2, останній право власності не зареєстрував, але з дозволу батька користується частиною земельної ділянки загальною площею близько 0,0141 га вздовж спірної межі.
Судом також встановлено, що фактично позивачка користується земельною ділянкою загальною площею 0,3318 га, а відповідачі - земельною ділянкою площею 0,1550 га, межа між їх земельними ділянками проходить по прямій лінії довжиною 22,9 м.
ОСОБА_6 неодноразово зверталась до Токарівської сільської ради зі скаргами з приводу порушення ОСОБА_4 межової лінії. Перевірками за її зверненнями встановлено, що огорожа між земельними ділянками сторін не переносилась і межова лінія не порушувалась.
При приватизації земельних ділянок акти узгодження меж підписувались сторонами особисто.
В 2002 році, а також 9-10 травня 2008 року ОСОБА_4 без дозволу позивачки незаконно зрубав на її земельній ділянці декоративні насадження, які росли на відстані близько 0,5 від межі, чим завдав їй моральної шкоди.
Колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягає, оскільки суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апелянта про те, що відповідачем зруйновано старий паркан і перенесено межу на 0,9 м, внаслідок чого її земельна ділянка зменшилась, були предметом судового розгляду і обґрунтовано спростовані судом першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, фактично позивачка користується земельною ділянкою загальною площею 0,3318 га, а відповідачі - земельною ділянкою площею 0,1550 га (а.с.65-71). Комісією Токарівської сільської ради погоджено межу між земельними ділянками сторін, про що складено акт, який підписали як ОСОБА_1, так і ОСОБА_4 (а.с.25), при цьому позивачка жодних претензій щодо розташування межі не висувала.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачем перенесено огорожу та порушено межу.
Висновок суду про те, що з боку відповідача має місце порушення прав позивачки, спричинене незаконною порубкою на її земельній ділянці декоративних насаджень - кущів бузку та жасмину, є також законним і обґрунтованим, оскільки відповідно до ч.2 ст.79 ЗК України право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться. Отже, зазначеними діями відповідача позивачці дійсно завдано моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню згідно зі ст.1167 ЦК України. Що стосується розміру відшкодування такої шкоди, то він визначений з урахуванням характеру та обсягу моральних страждань, яких зазнала позивачка, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості.
Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують і не містять посилань на такі порушення норм матеріального чи процесуального права, які б могли бути підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.
У зв'язку з цим апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду - залишити без зміни.
Керуючись ст. ст.303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Сумського районного суду Сумської області від 30 січня 2009 року в даній справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня її проголошення до Верховного Суду України.
Головуючий : Рибалка В.Г.
Судді : Криворотенко В.І., Попруга С.В.